У 2026 році на Харківщині чотири рази розширювали зону евакуації. 15 квітня до зони обов’язкової та примусової евакуації включили 23 населені пункти Куп’янського району. Згодом, у червні, її розширили на сім населених пунктів Богодухівського району, а в липні — ще двічі: 3 липня — на 60 населених пунктів у громадах Куп’янського, Богодухівського та Харківського районів, 30 липня — на дев’ять сіл Чугуївського району.
Евакуйовані сім’ї приїжджають до Харкова самотужки або їх доставляють волонтери. Тут на них чекає транзитний центр — місце, де можна отримати допомогу, перепочити та спланувати, що робити далі.
Журналістка Ґвара Медіа поспілкувалася з евакуйованими людьми та координатором транзитного центру Сергієм Мусієнком.
Як працює транзитний центр у Харкові
Сергій Мусієнко, координатор транзитного центру, розповідає, що за два роки роботи через це місце пройшло понад 40 тисяч людей. Центр співпрацює з Харківською військовою адміністрацією, Департаментом соцзахисту та іншими партнерами, щоб допомога надходила швидко й без дублювання. У липні до процесу евакуації залучили 29 організацій.
Наразі, за словами Сергія, люди евакуйовуються зі всієї області, адже інтенсивність російських ударів зросла. Лише за минулий тиждень у центрі зареєстрували 1197 осіб, із них 720 — жителі Шевченківської громади Куп’янського району. Також чимало людей виїжджає з Дергачівської, Вовчанської, Золочівської та Богодухівської громад Харківщини, а також зі Слов’янської громади на Донеччині.
Сергій зазначає, що зараз більшість людей евакуйовується самостійно, вони знають, до кого їхати далі, або бронюють житло завчасно. Тих, хто приїжджає централізовано, тобто через волонтерів, набагато менше — серед них переважно люди старшого віку або люди з інвалідністю, яким складно дістатися Харкова без допомоги.
Евакуйовані можуть отримати в транзитному центрі продуктові та гігієнічні набори, грошову підтримку, допомогу з відновленням документів, а за потреби — ліки, окуляри, милиці, тростини чи крісла колісні. Фахівці також допомагають знайти житло, зокрема безоплатне через платформу «Поруч», або пансіонат, і організувати подальший доїзд до місця призначення.
За потреби люди можуть тимчасово залишитися в центрі. Тут є кімнати для проживання, душові й вбиральні. Евакуйованим замовляють готову їжу, а в коридорі облаштований кухонний куточок із холодильником, мікрохвильовою піччю та чайником.
На поверхах чергують соціальні працівники. Вони, зокрема, допомагають маломобільним людям із харчуванням, купанням та іншими щоденними потребами.
Координатор вважає позитивною тенденцією те, що дедалі більше людей евакуйовуються самостійно. Раніше громадяни часто відкладали евакуацію, бо не знали, куди зможуть переселитися, і не хотіли їхати у «невідомість». Через це на початку минулого року багато евакуйованих потрапляли до транзитного центру вже після лікарні — їх спершу везли туди через поранення.
Після перебування в транзитному центрі люди можуть і надалі отримувати допомогу в гуманітарних хабах та інших населених пунктах України.
«Думаю, може, це якось втихне, а воно чим далі, тим гірше й гірше»
На майданчику біля транзитного центру небагато людей. Сюди постійно приїжджають мікроавтобуси, які привозять та забирають евакуйованих далі.
Тут, біля невеликої купи сумок, стоїть Тетяна Петрівна зі своїм чоловіком Іваном Кириловичем. Вони приїхали вдень із села Федорівка, що у Шевченківській громаді.
Тетяна Петрівна каже, що вони з чоловіком чекали на евакуацію о 9 ранку, але змогли виїхати лише в обід. Волонтери, які мали їх вивозити, потрапили під обстріл — росіяни прострелили автівку. Однак обійшлося без жертв, тож подружжя дісталося до Харкова й вже отримало необхідну допомогу в центрі.
Вони чекають на автівку, щоб тимчасово заселитися до гуртожитку в Харкові, де мешкатимуть до приїзду доньки, яка має забрати їх до Польщі.
До повномасштабного вторгнення Тетяна Петрівна була бригадиркою, а чоловік — трактористом. Вони залишили в селі розбитий будинок та майно, яке наживали разом 40 років.
«Я бур’яни рвала, а він у телефоні сидів. Він нагнеться і я нагнуся — гух! Від нас 50 метрів дві ракети одразу, — каже тремтячим голосом Тетяна Петрівна. — Він два інсульти у 25-му [переніс — ред.], переживає, труситься, боїться. Я хоч не трушуся, бо недочуваю, мені не страшно. А він чує, не спить, боїться лягати».
У селі залишається 73-річна сестра Івана Кириловича, яка відмовилася від евакуації. Вона сказала, що сидітиме там до останнього.
Поруч на лаві сидить Катерина. Вона евакуювалася із села у Шевченківській громаді разом із 14-річним сином та мамою. До вторгнення жінка працювала продавчинею.
Вона ділиться, що не хотіла виїжджати навіть після деокупації, бо «дім є дім». Проте зрештою наважилася на це заради сина, адже останнім часом стало занадто гучно.
«У мене дитина дуже сильно перепугалася із-за цієї війни, отримала хронічні захворювання», — каже Катерина.
Разом із близькими вона приїхала напередодні ввечері. У центрі їм допомогли знайти житло, але родина тимчасово залишається там, оскільки чекає на поселення незабаром.
Катерина планує поки жити у Харкові, проте шукатиме житло в іншому регіоні, адже не вважає це місто безпечним.
На майданчику Сергій Тертичний радісно обіймає жінку та чоловіка — це його сусіди, які також евакуювалися із селища Шевченкове.
Сергій прожив у селищі усе життя, раніше працював на заправці старшим оператором. Він евакуювався до Харкова разом із дружиною, адже їхній дім знищив російський обстріл.
«Думаю, може, це якось втихне, а воно чим далі, тим гірше й гірше. Я міг би ще може й залишитися, але через те, що дім розбомбили, без даху, без вікон… Таке діло», — каже чоловік.
У центрі він із дружиною мешкає вже другий тиждень — чекає на суботній потяг до Польщі, аби дістатися до родичів. На думку Сергія, у Харкові вже «ловити нічого».
Куди звертатися щодо евакуації:
- 102 — поліція;
- 203 — безплатна цілодобова гаряча лінія з питань евакуації;
- 093 177 64 58 — громадська організація Helping to Leave;
- 067 177 07 40 та 095 285 70 12 — офіційні лінії спецпідрозділу «Білий янгол».
«Найцінніше, що є в нас — це життя. Треба цінувати своє життя та життя наших волонтерів, які їздять до небезпечних зон, — закликає координатор центру Сергій. — Евакуйовуйтеся завчасно, не сидіть до останнього».
Читайте також
- Кому в Харкові готові здати квартиру? Ми перевірили ринок оренди
- Робота для ВПО на Харківщині: як держава допоможе з пошуком роботи
- «Ланцюг переслідувань»: як Росія перетворює окупацію на систему насильства
