Поява реактивних «Гераней» змінила не лише характер російських атак на Харківщину, а й інформаційну кампанію навколо них. Спочатку проросійські телеграм-канали майже наввипередки переконували аудиторію, що нові дрони «невразливі», а українська ППО — безсила. Але вже за кілька місяців їм довелося змістити акценти, бо Харківщина почала впроваджувати нові способи захисту від безпілотників. Тоді об’єктом насмішок і дискредитації стала вже не ППО, а антидронові сітки, захисні конструкції на АЗС та підстанціях. Ми простежили, як і чому змінювалися ці меседжі.
Формування образу «невразливої Герані» та безсилого «укрПэПэО»
2 квітня 2026 року, за даними міської ради, російські війська вперше масовано застосували по Харкову реактивні безпілотники типу «Герань-3». Через високу швидкість польоту нова модифікація дронів суттєво скоротила час між оголошенням повітряної тривоги та ударом, що стало серйозним викликом для прифронтового міста.
Втім, реактивні «Герані» принесли із собою не лише нову загрозу. Майже одночасно з першими ударами стартувала й чергова інформаційна кампанія російської пропаганди. І поки Харків звикав до цієї нової реальності, проросійські телеграм-канали вже пояснювали своїй аудиторії, що саме вона має про неї думати.
Насамперед пропагандисти взялися переконувати свою аудиторію, що Харків нібито залишився беззахисним перед новою загрозою, а реактивні «Герані» — майже невразливі (1, 2, 3). Для цього кожен удар подавався як черговий доказ їхньої «ефективності». Проросійські ресурси детально описували наслідки атак, повідомляючи про нібито знищені цехи виробництва безпілотників, логістичні вузли, склади, локомотиви та інші військові об’єкти (1, 2, 3, 4).
Разом із тим вони просували меседж про безпорадність української протиповітряної оборони. Так, повідомлення про її роботу подавалися через іронію та зневажливі формулювання: «Работают Герани и укрПэПэО», «В городе “працює ППО” — пытается их сбить», «От такой “защиты” скоро спасать будет нечего» (1, 2, 3).
Мета цих повідомлень: переконати аудиторію, що українська ППО нібито не лише не здатна збивати нові дрони, а й становить для харків’ян більшу небезпеку, ніж самі російські атаки. В контексті цього автори стверджували, що «Бандеровское ПВО сбивает дроны над жилыми кварталами», «Харьковчанам на голову сипятся обломки» або «Не уточняет пан мэр, что враг — это расчёт ПэПэО» (1, 2, 3).
Так російська пропаганда підміняла причину й наслідок. Замість російських ударів головним «винуватцем» руйнувань вона намагалася зробити українську протиповітряну оборону, нав’язуючи аудиторії думку, що найбільшу загрозу для містян нібито становлять не безпілотники країни-агресора, а спроби їх перехопити.
Від дискредитації ППО до висміювання антидронового захисту
Якщо навесні та влітку пропаганда будувала свою риторику навколо «невразливих» «Гераней» і нібито безсилля української ППО, то в серпні об’єкт інформаційних атак змінився. Приводом для нового етапу кампанії стала заява начальника Харківської ОВА Олега Синєгубова від 3 серпня про те, що навколо Харкова розпочали будівництво першого рубежу антидронового захисту. На його створення з обласного бюджету, за словами посадовця, вже виділили 7 мільйонів гривень із запланованих 30 мільйонів.
Під час ефіру телемарафону Синєгубов зазначив, що перший етап проєкту спрямований на протидію дронам на оптоволокні, а надалі систему масштабуватимуть на найбільш небезпечні ділянки області. Так, за словами начальника ОВА, перший ешелон складатиметься із засобів активної протидії безпілотникам, другий — із пасивних засобів захисту, зокрема антидронових сіток. Перші результати цього проєкту, за його оцінкою, можна було очікувати вже за три тижні.
Щойно Харківщина почала впроваджувати антидроновий захист, пропагандисти швидко переключилися на його дискредитацію. Об’єктами нової хвилі насмішок стали зокрема захисні конструкції на АЗС (1, 2, 3). Проросійські телеграм-канали демонстративно називали їх «шторами» та просували думку, що такі конструкції можуть частково захистити хіба що від FPV-дронів, але є абсолютно марними проти реактивних «Гераней» («От FPV-дронов может и спасут частично… А вот от “Герани” не спасёт!»).
Показово, що для цих публікацій проросійські телеграм-канали використали відео, яке опублікував фахівець із військових радіотехнологій Сергій Бескрестнов («Флеш»). Водночас вони проігнорували його головне пояснення: експерт прямо зазначав, що такі конструкції призначені для захисту від FPV-дронів (зокрема на оптоволокні та радіокеруванні), а не від баражуючих боєприпасів типу «Шахед»/«Герань». Натомість пропагандисти навмисно змінили критерій оцінки. Вони критикували конструкції саме за те, що ті нібито «не врятують від “Герані”», хоча українська сторона не позиціонувала їх як засіб протидії таким безпілотникам.
Ще одним показовим прикладом стала історія з дизель-поїздом ДР1А, обладнаним захисними ґратами (1, 2, 3, 4). В одних публікаціях автори повторювали вже знайому тезу про нібито безсилля таких конструкцій перед реактивними «Геранями» («Но от реактивной “Герани” не поможет»). В інших натякали на буцімто нецільове використання бюджетних коштів («Подготовка к ударам FPV-дронов по ж/д? Или распил денежных средств?»). А в деяких — цинічно ставили під сумнів саме право прифронтового Харкова жити звичним життям, іронізуючи: «В Харькове, 50 км от фронта, еще ходят поезда?».
Так один і той самий інформаційний привід використовувався для просування одразу кількох взаємопов’язаних меседжів. Залежно від того, якого ефекту прагнули досягти пропагандисти, акцент зміщувався: від нібито марності антидронового захисту — до звинувачень у «розпилі» бюджетних коштів чи висміювання самих спроб зберегти залізничне сполучення з Харковом.
Поштовхом до ще однієї хвилі пропагандистських публікацій стала заява начальника Харківської ОВА Олега Синєгубова від 4 вересня. Під час брифінгу він повідомив, що лише у серпні на Харківщині військові знищили 3040 російських повітряних цілей, із яких майже 2 тисячі — безпілотники різних типів. Також під час цього спілкування з журналістами Синєгубов заявив, що одна із захищених підстанцій на Лозівському напрямку витримала 34 удари «Шахедів» і продовжує працювати.
Уже невдовзі цю заяву підхопили проросійські телеграм-канали та та почали її дискредитувати, ставлячи під сумнів ефективність захисних конструкцій. Для ілюстрації цих дописів пропагандисти використали фотографію (1, 2, 3, 4), яку ще у жовтні 2025 року оприлюднив віцепрем’єр-міністр з відновлення України Олексій Кулеба. На ній були зображені захисні конструкції однієї з українських підстанцій.
Пропагандисти використали цей знімок як ілюстрацію до заяви про підстанцію на Лозівському напрямку, стверджуючи, що такими конструкціями нібито захистили об’єкт, який «успішно витримав 34 удари баражувальних боєприпасів “Герань”». Показово, що в цих публікаціях автори послідовно використовували назву «Герань», замість назви «Шахед», яку вживав Синєгубов, наголошуючи на їхній нібито «російській» ідентичності.
В інших дописах (1, 2, 3), присвячених заяві Синєгубова, захисні конструкції на підстанціях називали «мангалами» («Кроме бетонных корпусов возведены сети и “мангалы”»). У російському та українському військовому сленгу так називають саморобні металеві конструкції, які встановлюють на техніці для захисту від дронів. Так, одним словом пропагандисти фактично знецінили багаторівневі інженерні споруди, зводячи їх до образу примітивної саморобки.
Також у цих дописах Олега Синєгубова називали «главарём ОВА» замість офіційної посади, а його заяви супроводжували маркером «якобы». Тобто ще до того, як читач доходив до суті повідомлення, йому вже підказували, як саме його слід сприймати — як щось недостовірне й таке, що не заслуговує на довіру.
Іронія ситуації полягає в тому, що недовіру до заяв українського посадовця аудиторії зокрема пропонували формувати через телеграм-канали, які досі ведуться від імені загиблого Пригожина та ув’язненого Стрєлкова. Нагадаємо, що Євген Пригожин — засновник російської приватної військової компанії «Вагнер», який у 2023 році очолив збройний заколот проти військового керівництва РФ, — загинув того ж року. Ігор Стрєлков (Гіркін) — колишній офіцер ФСБ РФ та один із ватажків проросійських збройних формувань так званої «ДНР» у 2014 році — нині відбуває покарання в Росії за публічні заклики до екстремістської діяльності після критики Путіна за ведення війни проти України.
Проаналізовані приклади показують, що російська пропаганда змінювала не мету інформаційної кампанії, а лише об’єкт дискредитації. Протягом весни та більшої частини літа 2026 року пропагандисти переконували аудиторію в «невразливості» реактивних «Гераней» та безсиллі української ППО. Коли ж у серпні-вересні Харківщина почала впроваджувати нові способи захисту, мішенню інформаційних атак стали вже антидронові сітки, захисні конструкції на транспорті та критичній інфраструктурі. Водночас головна мета кампанії залишалася незмінною — підірвати довіру до будь-яких заходів захисту та переконати аудиторію, що спроби адаптації до нової загрози є марними.
Читайте також: Як харківські телеграм-канали змінювали сприйняття реальних подій: аналіз ключових наративів другого кварталу 2026 року
