Кабінет міністрів нарешті відреагував на петицію проти реорганізації «Довженко-центру» (яка набрала 25 219 голосів з 25 000 необхідних). Міністри підтримали рішення Держкіно щодо необхідності «реорганізації» (а де-факто ліквідацію) інституції.
Урядовці стверджують, що діяльність Центру є збитковою, що він не є архівною установою, а колекція фільмів — це державна власність, яку передали Довженко-Центру на зберігання.
«Центр здійснює свою статутну діяльність за рахунок дотації, отриманої від держави, а також доходів, отриманих від оренди приміщень. Разом з тим адміністративні та інші витрати перевищують обсяги бюджетного фінансування в розділі витрат на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи», — йдеться у заяві.
Працівники «Довженко-центру» вважають таку відповідь на петицію відвертим й цинічним плювком в обличчя українській кіноспільноті.
«Ми наголошували десятки разів і повторюємо ще раз: це знищення Довженко-Центру, це загроза національній культурній спадщині. Тепер ми можемо додати, що кричуща некомпетентність Держкіно межує зі зрадою національних інтересів під час російської агресії», — зазначили у «Довженко-Центрі».
Тепер Держкіно і Кабмін хочуть передати усі повноваження щодо архівування української кінематографічної спадщини іншому Центру, який створили ще за часів Януковича — Державній установі «Науковий центр кінематографії України». До цього Центру немає ніякої довіри, установу вважають «сплячою», бо вона без штату, а за весь час свого існування нічим по суті не займалась.
Для тих, хто хочу зануритись у це питання глибше, читайте матеріал Gwara Media «Про збереження та популяризацію української культури під час війни».
