Як живе Борова на Харківщині під час війни. Інтерв’ю з головою громади Олександром Тертишним

Борівська громада Ізюмського району Харківської області з квітня до початку жовтня 2022 року перебувала у російській окупації.

Борову звільнили 3 жовтня 2022 року. Гороховатку та Підвисоке окупували під час контрнаступу на початку вересня 2022 року, Піски-Радьківські звільнили наприкінці вересня, потім Борову. Населені пункти поруч з межею з Луганською областю 4 жовтня.

Росія не полишає спроб окупувати Луганщину цілком. Ворог атакує поблизу Новоєгорівки, щоб просунутися вглиб, до річки Оскіл, де й знаходиться Борова. Ми поговорили з головою селищної військової адміністрації Олександром Тертишним про ризик повторного наступу та майбутнє громади.

Після вторгнення

— Два наших старостати, що знаходилися на іншому березі річки, окупували на третій день війни. До 11 квітня я перебував у Боровій. Коли вже почалися обстріли селища, покинув громаду відповідно до розпорядження голови ОВА. Півтора місяця залишався тут, хоча ситуація була надзвичайно складною. Сватове, Куп’янськ та Ізюм вже були в окупації, а до нас залишився один шлях.

Називали його дорогою життя – на Святогірськ та Слов’янськ. Лише таким чином тоді можна було потрапити у Харків. Щодо евакуації. Намагалися організувати її, але, на жаль, тоді не отримали коридору. Лише на другий день військові допомогли, тож декілька автобусів поїхали. Борову окупували 13 квітня 2022 року. За два дні до цього російська армія зайшла до Богуславки та Новоплатонівки, а вже 14 квітня зайшли у Піски-Радьківські. Таким чином в середині квітня наша громада була цілком окупована ворогом.

— Відомо, що армія РФ обстрілювала колону людей, які евакуювалися автобусами. Чи пам’ятаєте, що тоді сталося? Скільки людей тоді загинуло?

То люди були з Донецької області, які намагалися виїхати на двох бусиках та попали під ворожу колону. Сталося це на в’їзді на у Борову. Тоді селище вже окупували, а люди намагалися виїхати у район Сватового. Певний час навіть не давали туди дістатися нашим рятувальникам. Загиблі знаходилися в цих автобусах. Частина потрапила у нашу лікарню.

— Як тримали зв’язок з громадою під час окупації?

— Мали щоденні міні-наради протягом двох місяців, а потім тричі на тиждень. Люди повідомляли нам що відбувається в громаді, ризикували життям та виїжджали у Сватове, аби розповісти про ситуацію в Боровій.

Зрадники та катівні

— Чи багато людей, які, ймовірно, співпрацювали з ворогом?

— Були посадовці, що перейшли на бік ворога. Один з заступників селищного голови, староста, два діловоди з дев’яти старостатів та декілька осіб з апарату селищної ради. Зараз усі вони виїхали за межі громади. Я так розумію, що поїхали в Росію. Одна тут залишалася та отримала повідомлення про підозру, зараз у розшуку.

Є питання до низки педагогічних працівників, правоохоронні органи цим займаються. Це непростий процес. Хочеться, щоб дали оцінку їхньої колаборантської діяльності.

— Відомо про декілька катівень на території громади. Чи знаєте скільки їх і що там відбувалося?

— Точно знаю про Піски-Радьківські. Випадки були й на території колишньої туристичної бази заводу Світло Шахтаря в Новоплатонівці. У нашій селищній раді у підвалі також тримали людей. Зараз там є навіть заґратоване вікно у дверях. Там де був архів, знаходилися місцеві.

— А міст між Гороховаткою і Боровою підірвали росіяни?

— Гадаю, що міст знищили не росіяни, але тоді була така оперативна обстановка. Завдяки підриву ми тут ще півтора місяці залишалися. Це було зроблено на другий день війни — прийнято вірне рішення, щоб російський наступ зупинити.

Соціум

— Перед повномасштабним вторгненням у громаді проживало близько 15 тисяч жителів. Яка ситуація нині?

До війни було десь 15700 зареєстрованих жителів. Коли Борову звільнили, одразу ж почали займатися гуманітарними питаннями, тож мали майже точну цифра — десь 8 200 осіб. Наразі в громаді десь понад 9 тисяч. Є люди, що повернулися. На жаль, через близькість до фронту не всі люди вертаються.

— В якому стані соціальна підтримка громадян? Чи є виплати населенню?

— На сьогодні близько 500 тонн різної гуманітарної допомоги передано громаді. Йдеться про засоби гігієни, продукти харчування та будівельні матеріали. Це стало можливим, завдяки різним джерелам — фондам, державним органам, обласній військовій адміністрації. Продуктами люди забезпечені. З приводу грошових виплат — через Укрпошту видали по 1200 гривень людям, які пережили окупацію. Сподіваємось, що найближчим часом через поштові переводи надходитиме по 2200 гривень за три місяці .

Що стосується єВідновлення, то на сьогодні є 450 актів на зруйноване та пошкоджене майно. З них приблизно 45 актів на комунальні та приватні нежитлові приміщення. На жаль, майно громадян продовжує руйнуватися. Працює комісія – 95 заяв подано через Дію. Під’єднали до справи ЦНАП — процес пришвидшиться. Перші виплати вже пішли громадянам. З 15 серпня займаємося зруйнованим майном. Це питання є складнішим та вимагає експертної оцінки.

Бізнес

— Який відсоток житлового фонду Борівської громади пошкоджено чи зруйновано?

— У нас 4500 домоволодінь. Якщо брати на сьогодні 400, виходить близько 9-10% з них є зруйнованими.

— Яка ситуація з бізнесом? Чи відновлюються підприємства?

— Громада є сільськогосподарською, галузь зазнала величезних збитків. Конкретну суму навіть аграрії визначити не можуть. Єдине, що можу сказати, що десь близько 60% угідь їм вдалося засіяти цією весною. Втім виникло питання збору врожаю. Наприклад, розмовляв із керівником фермерського господарства села Чернещини. У них є сумніви щодо збору через щоденні прильоти.

Що стосується приватних підприємців, у нас переважна більшість відновилися. Торгові точки працюють, особливо в Боровій та в селах, де безпечно. Крамнички теж працюють – людям вони потрібні. Сказав би, що 70% відновилися там, де це можливо.

— Що з розмінуванням у громаді?

— Непроста ситуація. В нас постійно працюють сапери, але їхня задача — це лінії електропередач. Дуже багато заміновано, зараз вони працюють разом з місцевими електриками та обстежують їх. Відділ ДСНС реєструє заявки та виїжджає на ці виклики.

Близько 5000 га фермерські господарства обстежили за допомогою Укроборонсервісу, але це незначна частина. Багато хто самостійно виносив снаряди з полів. Розуміємо, що у держави не вистачає можливостей швидко це зробити.

Восени мали нещасні випадки. Закликаємо бути обережними в лісопосадках чи полях.

Школи та лікарні

— Який стан освіти у громаді? Скільки навчальних закладів пошкоджено чи зруйновано?

— Геть усі з 10 освітніх закладів мають різний ступінь пошкоджень. У нас складені акти, за якими проводитиметься експертна оцінка. Як і минулого року освіта дистанційна – у шести навчальних закладах та одній філії Борівської опорної школи в селі Підлиман. Навчається близько 1140 дітей, число може змінюватися. Для офлайн освіти необхідні безпечні укриття, яких немає. Тож у громаді навчання відбуватиметься виключно дистанційно.

Гороховатський ліцей зруйновано вщент, сильно пошкоджений чернещинський заклад. Три прямі пробоїни у школі в Пісках-Радьківських. В інших різні ступені — вікна, двері чи дахи.

— Скільки дітей залишається у громаді?

— У громаді до 900 дітей, з них шкільного віку трохи більше 600.

— Що з лікарнями та амбулаторіями?

— Працює первинна медицина – це 7 лікарів. Амбулаторія є в Пісках-Радьківських та Горохуватці. Борівська центральна лікарня працює – є терапевтичне, хірургічне, інфекційне, дитяче відділення. Є проблема з нестачею кадрів, адже не всі лікарі повернулися.

Про війну

— Останні місяці спостерігається загострення на Куп’янському та Лиманському напрямках, росіяни почали активні наступальні дії. Як відчули це у Боровій?

— У частині громади, що межує з Луганською областю завжди було достатньо неспокійно, але у серпні обстановка загострилась. Ворог просувався, але завдяки нашим збройним силам, ситуація стабілізувалася. Хоча населені пункти поблизу Луганщини майже щодня обстрілюються. Авіабомби скидали на Дружелюбівку, Чернещину, Першотравневе, Копанки — лінія фронту знаходиться за 5-6 кілометрів від них.

В подібних селищах людей майже не залишилося. Наприклад, в Чернещині дітей зовсім немає, та 15-20% населення. Значна частина перебралася у Борову. Люди не хочуть далеко їхати. Гадають, що все скоро стабілізується, виженуть ворога, а вони повернуться до своїх домівок.

У селах, де дуже небезпечно, дітей майже немає. Всім рекомендували перевозити малечу до Борової, влаштовували їх тут. Хто хотів, той вже скористався пропозицією.

Є випадки, коли через обстріли, люди виїжджають у Борову, згодом, коли ситуація трохи заспокоється, вертаються до своїх домівок, осель та городів.

Якщо буде загострення, прийматимемо рішення про евакуацію, є план, розроблений військовою адміністрацією. Все ж сподіваємося, що до цього не дійде.

Бюджетні питання

— Яким чином відбувається співпраця з військовими?

— Як сказав президент, зараз головне – все для перемоги. Тому ми намагаємося робити для військових усе можливе. Розселення, зв’язок, електроенергія та техніка, якої в нас не так багато, але ми допомагаємо з фортифікаційними спорудами, .

— Чи виділяються якісь кошти з місцевого бюджету для підтримки військових?

— Не буду називати конкретну цифру, але ми виділили субвенцію на відновлення нашої військової частини. Знайшли позабюджетні кошти для допомоги місцевому ТЦК, зараз розглядаємо питання виділення коштів з бюджету для Ізюмської ТрО.

— Який розмір річного бюджету громади?

— 125-130 мільйонів, але це з державною субвенцією. Власних доходів — приблизно 80-90 мільйонів. Найбільші видатки — це заробітні плати педагогам та на комунальні підприємства.

— Чи виконується бюджет громади цього року?

— За сім місяців бюджет виконано на 108%, власні доходи — на 125%. Ці доходи менші, ніж до війни, але ми отримали дотації. З бюджетних коштів треба закуповувати вугілля та дрова. Велика заборгованість за газ, а рівень платежів невисокий. Попереду опалювальний сезон, буде дуже складна ситуація.

Тепломережа — 17 мільйонів гривень борг населення, 2.5 мільйони бюджет. Водоканал — 2.5 мільйони заборгованості.

Бюджетні кошти спрямовуватимемо на найнеобхідніше. На благоустрій ми даємо комунальному підприємству субвенцію по бюджету. Люди, що прибирають, отримують заробітні плати. З 1000 квітів для клумб нам допомогли — жодних 60 000 гривень з бюджету на це не було.

Ведуться роботи з ремонту 35-метровою водонапірної вежі, аби забезпечити людям подачу води. З цим допомагає посольство Швейцарії. Вартість проєкту близько 4 мільйонів гривень.

Скільки заробляє очільник Борівської громади

— Яка заробітна плата голови Борівської громади?

— У начальника Борівської військової адміністрації є лише оклад та премія, зараз це 200%. Спочатку оклад був 15, потім 22 тисячі гривень. Більше немає надбавок.

— А оклад та премія разом?

— Зазвичай на руки отримую 45 тисяч гривень, зараз трохи більше.

— Чули від місцевих, що один з ваших родичів має декілька місць продажу алкоголю у Боровій. Прокоментуйте, будь ласка, цей факт.

— Багато різного можна почути. Очевидно, мали на увазі декілька торгових точок мого сина. Він зараз призупинив свою діяльність як ФОП та знаходиться за кордоном із сім’єю, тому він цим не займається.

Торгівлею займаються колишні працівники точок. Зараз контролем за обігом алкоголю займається поліція та ВСП. В громаді існує заборона на продаж міцних алкогольних напоїв з ранку і до 23:00. Поліція робить рейди та контролює ситуацію.

Майбутнє

— Фактично рік з моменту звільнення селище залишається прифронтовим, а деякі села громади взагалі знаходяться впритул до фронту. Яким бачите майбутнє Борової?

— Ми віримо в перемогу України. Щодо нашого селища між людьми раніше говорили, що Борова – це слобожанська Швейцарія. Дуже сподіваємося, що відновиться Оскільське водосховище. Раніше тут на березі водосховища щоліта відпочивало до ста тисяч людей. Один з напрямків майбутнього — головний — це розвиток туризму та відпочинку. Друге — сільське господарство. У цій галузі треба збільшувати кількість робочих місць та розвивати переробну промисловість. Громаді потрібні нормальні дороги, щоб 130 кілометрів до Харкова можна було б подолати за 1.5—2 години.

В умовах, коли фронт зовсім близько, займатися розвитком вкрай важко, але віримо, що росіян проженуть звідси аж до кордону.

Читайте також:

• Як живе Богодухівський район. Інтерв’ю з головою РВА Анатолієм Рисцовим
• «Обрії Ізюмщини»: як локальні журналісти розповідали правду про регіон, ризикуючи життям
• Залишитися або поїхати. День в евакуаційному бусі до Куп’янська

Аби творити медіа разом із читачами, ми розвиваємо Спільноту. Саме твій внесок допоможе нам купити бензин для поїздки у важкодоступні зони, ідентифікувати ще один підрозділ росіян, що атакували Харківщину, або ж зняти сюжет про мешканців міста. Долучайся!