Минулого року у моєму районі трапилося те, що раз по раз стається в містах: зелену зону біля дитячого центру, який відвідували мої діти, незаконно перетворили на додаток до будівельного майданчика супермаркету «АТБ». Це був пустир, порослий багаторічними травами та дорослими самосійними деревами. Пустирем його зробила не віддаленість від людей (місцина ж бо біля виходу з метро і на шляху додому для основного потоку людей мікрорайону), а лише засміченість і недоглянутість. Задля будівництва, що тривало поряд, на ділянці вирубали всю рослинність, знищили трав’яний покрив, ганяли по відкритому ґрунту спецтехніку, на ньому ж місили цемент і вивантажували будівельні матеріали. Починалося літо, і я відчувала стрес від думки про неминучу навалу пилюки на територію нашого дитячого осередка. Використовували ділянку , вочевидь, незаконно, бо, як свідчила Публічна кадастрова карта України, вона не була виділена ні під забудову, ні під що інше.

Тоді в моїй голові народилася мрія: якби ж цю колись занедбану, а тепер спаплюжену зелену зону перетворити на демонстраційну ділянку міського лучного різнотрав’я, подібно до того, як це зараз практикують у Німеччині. Такі ділянки майже не потребують косіння та поливу, дуже ефективні як зелений фільтр та зволожувач повітря, а також вони домівка і харч для комах, що ними живляться міські пташки. Дивлячись на голу руду землю, перемішану зі щебнем, пластиком і цеглою, я бачила тільки повний життя освітній майданчик для дітей і зону тихого відпочинку для дорослих. 

Спочатку я організувала маленьку ініціативну групу із чотирьох осіб, яка подала звернення до міського голови, – такі були тоді наші уявлення про відповідного справі адресата! Ми вимагали відновлення ґрунту та надання статусу зеленої зони цій території, щоб місцеві мешканці потім змогли самотужки озеленити її. Намагаючись якось захистити майбутню луку від засмічення, окремо ми просили НЕ ставити лавочок, які б принаджували охочих залишати сміття. Звісно, свої вимоги ми підкріпили підписами: 23 мешканці та мешканки мікрорайону підтримали це звернення (фактично нам ніхто не відмовив, ми просто вирішили, що сторінки живих підписів буде достатньо). Визнаю: формулювання вимог того нашого паперу були дещо наївні, а бажаний результат у вигляді лучного різнотрав’я не описаний зовсім. Тоді мені вкрай бракувало інформації, як влаштоване управління зеленими зонами нашого міста, а отже, розуміння, до кого і по що можна звернутися. 

Тож за місяць ми отримали від адміністрації Шевченківського району, а також ідентичну від КП «Жилкомсервіс» відповідь, зміст якої мав не так багато спільного із запитом. Я вважала, що ми вимагали відновити пошкоджені ґрунти та розглянути можливість влаштування зеленої зони із залученням мешканців до її озеленення. Нам ж писали, що «зазначена територія на балансі СКП “Харківзеленбуд” не перебуває». На додачу перерахували можливі види використання ділянки згідно плану зонування території міста Харкова, серед яких таки був варіант «озелененої території». Отже, зеленою зоною наша ділянка бути може, але не є. Майже те, що було зрозуміло і до звернення. А от прозорої інформації про план щось робити в озвученому нами напрямку ми не отримали. 

Читаючи цю відповідь сьогодні, я розумію її набагато краще. «Перекласти» слова чиновників допомагає зібрана по крихтах з відкритих джерел схема управління міськими насадженнями в Харкові. Хай нам відповіли не зовсім по суті, але все ж таки дали певний дороговказ. От тільки зрозуміти вказівки можна, лише знаючи, що стоїть за поняттями «на балансі СКП “Харківзеленбуд”», чому саме ця організація тощо.

Що ж сталося з омріяною ділянкою? На наше здивування, у листопаді чи грудні, за пів року після звернення, тут висадили 7 абрикосів (за свідченням очевидців, глибоку яму викопати не зуміли, тож встромили саджанці в ущільнений ґрунт і присипали землею згори), а також вкопали 5 лавочок без жодного облаштування підходів, майданчиків, вкопали у «чистому полі», не кажучи вже про встановлення смітників (а місце те – при двох супермаркетах та квартальному ринку). Хто б міг бути організатором такої «благочинности»? Мої сусідки ділилися тоді зі мною своїм здогадом – мовляв, це традиційний харківський спосіб виконання вимог мешканців: міська влада звертається з неофіційною вимогою до комерційних організацій поряд з «місцем подій» виконати т.зв. роботи з благоустрою, в цьому випадку звернулися, певно, до новозбудованого супермаркету «АТБ». Цьогорічна весна показала, що з абрикосів вижив лише один саджанець. Тепер ділянку не прибирають, вона самозасіялася бур’янами, деякими лучними травами (які, до речі, дуже красиво квітли влітку, попри те, що їх ніхто не поливав) та двома деревами робінії псевдоакації. У середині літа природний рослинний покрив викосили, певно, теж «благочинці». Також ділянку «освоюють» без належних прав на землю дрібні забудовники.

Минулого року я розгубилася. Однак тепер я думаю, що до таких актів громадської ініціативи потрібно готуватися ретельніше. Наразі пропоную свою версію того, як справою озеленення пов’язані між собою кілька комунальних підприємств та департаментів Харківської міської ради. Так, тільки версію. Адже подібної докладної інформації у вільному доступі немає, а отримати її в усій повноті з вуст представників цих організацій надзвичайно складно (хоча ми й продовжуємо добувати). 

Чекаючи на відповідь з міськради на запит щодо розподілу обов’язків з утримання зелених насаджень, я ретельно шукала інформацію у відкритих джерелах: на сайті Харківської міської ради, сайтах тих комунальних підприємств, які їх мають, вебпорталі відкритих даних Харківської міської ради, серед тендерів порталу Prozzoro, а також у Програмі охорони навколишнього середовища Харкова на 2013–2020 роки. Відповідь з міськради прийшла вчасно і в загальних обрисах підтвердила частину моєї версії, а також подала відомості про одну несподівану організацію. 

Важлива теорія:

Чинне законодавство розглядає дерева та інші зелені насадження в місті як елементи благоустрою населених місць. З цього погляду дерева в місті співмірні з лавочками, ліхтарями, парковими доріжками чи фонтанами. Це означає, що фокус зміщено на «баланс» зручностей для людини: повинно бути не лише дерево, але й парковка біля нього та лавочка під ним, тоді баланс вважається досягнутим. Звісно, якби йшлося про екологічний погляд, то ні парковка, ні лавочка в міському середовищі не вважалися б аж такими рівнозначними елементами зеленим насадженням.

Для вирощування дерев у місті існує велика кількість обмежень з боку закону – обмежень для самої можливости існування дерева. Знову ж таки, причина в тому, що законодавчі документи, які стосуються дерев у місті, є частиною не екологічного законодавства, а містобудівного. Захист зелених насаджень у них згадується в загальних фразах, законодавець регулює здебільшого використання рослин людиною – використання з дуже слабким урахуванням ролі рослин у міських екосистемах та мікрокліматах.

Озелененням називається не лише висадка зелених насаджень, а і їхнє видалення (такий оксюморон!). Також цей термін охоплює скошування трави, прибирання опалого листя, полив, внесення добрив, лікування і захист від шкідників тощо. Коли говорять про «ремонт об’єктів зеленого господарства», то це може означати як висадку дерев, так і фарбування МАФа в парку (див. п.13.1.1. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України). Тому загальний термін «роботи з озеленення» щоразу потребує з’ясування, що саме в конкретному випадку стосувалося зелених насаджень, якщо взагалі стосувалося.

 

Інфографіка «Як влаштовано управління зеленими насадженнями в Харкові»

 

Як видно зі схеми, деревами та іншими зеленими насадженнями в Харкові напряму опікуються два департаменти міськради: 

– Департамент комунального господарства займається територіями загального користування (наприклад, парки, сквери, бульвари) та, судячи з усього, про такі території спеціального призначення, як проїжджі вулиці та пришляхові насадження;

– Департамент житлового господарства дбає про прибудинкові території, які називаються територіями обмеженого користування, а також про райони садибної забудови («приватний сектор»). 

Про всі інші території мають дбати їхні власники чи балансоутримувачі (наприклад, про території приватних підприємств, шкіл або лікарень). У підпорядкуванні цих департаментів є кілька комунальних підприємств, які можуть виконувати роботи з озеленення. Самі департаменти безпосередні роботи не виконують, але і планування робіт не є винятково їхньою прерогативою (з’ясувати цей аспект залишається справою на майбутнє). 

 

Спеціалізовані та не дуже підприємства

Спеціалізоване КП «Харківзеленбуд» (Департамент комунального господарства) утримує 203 природоохоронні об’єкти, зокрема наш лісопарк, усі сквери міста й ті парки, які не мають у назві додатка «культури і відпочинку», 2 гідропарки та 2 лугопарки. «Харківзеленбуд» планує і облаштовує кілометри клумб і гектари газонів. У його складі є велике квіткове тепличне господарство. Це єдине підприємство, яке не лише зносить дерева (2123 шт у 2019 році), а й саджає їх (805 шт у 2019 році). 

«Харківзелебуд» майже ультимативно виграє тендери на догляд за зеленими насадженнями, які влаштовує Департамент комунального господарства (у 2020 році – тендер на майже 81 млн грн). Саме це підприємство  мають на увазі, коли міська рада звітує про досягнення озеленювачів Харкова, зокрема воно є головним героєм усіх новин з цієї тематики на сайті Харківської міськради.

За твердженням довідки з міськради, КП «Об’єднання парків культури та відпочинку міста Харкова» (Департамент комунального господарства) теж є спеціалізованим підприємством. Воно відповідає за ті парки міста, які мають додаток у назві «культури та відпочинку». Проте йому не підпорядкований Центральний парк культури та відпочинку ім. Горького, який має своє власне КП, підпорядковане Департаменту культури (згадана довідка з міськради про це КП не говорить зовсім, але воно існує).

Департамент житлового господарства доручає роботи із зеленими насадженнями на прибудинкових територіях КП «Жилкомсервіс». Уже це друге залучає ТОВ «Системи прогресивної очистки» (для Слобідського і Холодногірського районів) та КП «Харківблагоустрій» (для решти районів міста), укладаючи з ними угоди. Відповідно, хазяйнують ці організації в межах коштів, виділених за угодами з КП «Жилкомсервіс», говорить нам довідка з міськради.

Ідеться саме про території при «будинках комунальної власности». Такими Харківська міськрада називає всі житлові будинки міста, де немає ОСББ або ЖБК, хай навіть усі квартири в них приватизовані, тобто є приватною власністю. За законом усе не так автоматично має вирішуватись, оскільки всі власники квартир визнані відомим «Законом про багатоповерхівки» співвласниками спільного для будинку майна і самі повинні визначати утримувача своїх дерев або й просто виконувати роботи самотужки. Однак харківці не проявляють активности щодо своїх прав хазяйнування, тому міська рада порядкує по-старому. Ці підприємства залучаються до косіння трави, згрібання та вивозу опалого листя, зносу та кронування дерев на прибудинкових територіях.

КП «Харківблагоустрій» має у своїй структурі окремо дільниці озеленення і окремо дільниці іншого типу, які здебільшого розташовані за тими самими адресами, що й дільниці «Жилкомсервісу». Коли сайт міськради згадує роботу цього підприємства у своїх новинах, то йдеться про досягнення «комунальників» – певно, щоб відокремити їх від «озеленювачів» з «Харківзеленбуду». 

Хоча КП має працювати з прибудинковими територіями, проте його працівників можна побачити і на прибиранні центральних вулиць, які фактично перебувають на утриманні СКП «Харківзеленбуд». З невідомих причин «Харківблагоустрій» не бере участи у вигідних і коштовних тендерах свого департаменту (порівняйте з КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство»).

КП «Харківблагоустрій» (Департамент житлового господарства) має у своїй структурі дільниці озеленення (про що дізнаємося з випадкових новин на сайті міськради) і залучається до косіння трави, згрібання та вивозу опалого листя, зносу та кронування дерев на прибудинкових територіях або територіях, що їх обслуговує КП «Жилкомсервіс». Розмежування повноважень із «Жилкомсервісом» публічно не висвітлене. Хоча КП має працювати з прибудинковими територіями, проте його працівників можна побачити на прибиранні проїжджих центральних вулиць. З невідомих причин «Харківблагоустрій» не бере участи у вигідних і коштовних тендерах свого департаменту (порівняйте з КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство»).

КП «“Благоустрій” м. Харкова» (Департамент житлового господарства) не вказаний на сайті міськради. Щодо зелених зон, то це підприємство пропонує ті ж послуги, що й КП «Харківблагоустрій» та КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», але декларує орієнтацію на садибну забудову («приватний сектор»). Цю орієнтацію підтверджує і довідка міськради.

У складі цього підприємства є Служба інспекції, яка, зокрема, уповноважена контролювати збереження елементів благоустрою (а тепер ми знаємо, що це і дерева теж) і навіть «готує пропозиції з подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об’єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів», як зазначено на сайті підприємства (див. таблицю нижче).

КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» (Департамент житлового господарства) за статутом має такі ж функції, як і КП «Харківблагоустрій». Упродовж 2018–2019 років саме це підприємство стабільно вигравало багатомільйонні тендери рідного департаменту на знесення і кронування дерев на прибудинкових територіях Харкова (протягом 2018–2019 роки сукупно на майже 22 млн 800 тис. грн). Однак 2020 року його документи було відхилено в тендері на майже 10 млн, а сам тендер не відбувся. 

КП «Жилкомсервіс» (Департамент житлового господарства) в управлінні зеленими насадженнями відіграє роль балансоутримувача зелених насаджень на прибудинкових територіях. Тож це КП укладає угоди на їхнє утримання, а також приймає заявки на обстеження дерев від мешканців міста. Його представники повинні брати особисту участь у такому обстеженні: цього вимагають Правила утримання зелених насаджень у населених місцях, хоча там зовсім не окреслено, що саме залежить від працівників «Жилкомсервісу» (балансоутримувача) і якими знаннями вони мають володіти. Один з обов’язкових підписів на акті обстеження насаджень – саме їхній. 

КП «Об’єднання парків культури та відпочинку міста Харкова» (Департамент комунального господарства) утримує та займається благоустроєм парків, які мають додаток у назві «культури та відпочинку». Проте сюди не належить Парк ім. Горького, який має своє власне КП, підпорядковане Департаменту культури.

КП «Жилкомсервіс» (Департамент житлового господарства) в управлінні зеленими насадженнями відіграє роль балансоутримувача зелених насаджень на прибудинкових територіях. Фактичні дії робітників цього підприємства полягають у тому, щоби приймати заявки на обстеження дерев від мешканців міста, брати участь у такому обстеженні (цього вимагають Правила утримання зелених насаджень в населених місцях, хоча цими Правилами зовсім не окреслено, що саме має залежати при такому обстеженні від працівників «Жилкомсервісу» і якими знаннями вони мають володіти), підписувати акти обстежень. 

Також на рівень озеленення міста значно впливають Департаменти містобудування та архітектури та Департамент земельних відносин, виділяючи землі під забудову і змінюючи співвідношення озеленених і забудованих ділянок Харкова. 

Існує і спеціалізований орган нагляду за цими процесами від держави – Державна екологічна інспекція в Харківський області. Вона має попереджати порушення, а також притягати винних до відповідальности. Щоправда, залучити Держекоінспекцію до цих дій активним громадянам не вдається… 

 

Контроль за контролерами

Окрім підприємств-виконавців, у складі департаментів міськради фігурує цілий оберемок органів контролю. У Департамента комунального господарства – Управління екології та благоустрою, яке своєю чергою має Інспекцію з благоустрою та екології м. Харкова. Департамент житлового господарства окремої інституції для контролю за озелененням не має (або, може, ми про неї просто не знаємо), але одне з його підприємств (КП «“Благоустрій” м. Харкова») у структурі має Службу інспекції.

Розглядаючи організаційну структуру Харківської міськради (спробуйте, якщо вам це вдасться), бачимо цілих два департаменти контролю. Один, що так і називається – Департамент контролю, має серед іншого Відділ контролю за благоустроєм міста. Другий, що називається «Департамент територіального контролю», теж нещодавно, 19 серпня 2020 року, завів і собі Інспекцію з благоустрою з очікуваним штатом співробітників у 100 осіб.

Існує і спеціалізований орган нагляду від держави – Державна екологічна інспекція в Харківський області. Вона має попереджати порушення, а також притягати винних до відповідальности. Щоправда, залучити Держекоінспекцію до цих дій активним громадянам не вдається… 

 

Як презентовані озеленювальні комунальні підприємства в інтернеті

 

Тепер ми знаємо, як влаштовані харківські озеленювальні служби і навіть їхні органи контролю. Чи дає нам це користь? Особисто для себе тут я бачу нові інституції міського контролю за благоустроєм і в разі необхідности буду контактувати з ними. Однак чи допоможе це знання організацій у справі ініціювання громадою нових об’єктів озеленення та нових практик утримання зеленого фонду? Судячи з усього, втілення громадських проєктів у сфері озеленення в Харкові починається не з контактів з міськими службами. Комунікувати з ними, звісно, потрібно, але покладатися на їхню добру волю виконувати навіть те, із чим вони на словах погоджуються, не доводиться. Чому так? 

Тому що значною мірою теперішній стиль утримання зелених насаджень у Харкові підтримується суттєвою частиною пересічних містян. Частота косіння трави, а надто під самий корінь, знесення небажаних дерев «за заявками», вирощування газонів під деревами в парку та закладання дорогих в утриманні, але маловартісних в екологічному сенсі клумб – на все це є запит і благословення з боку частини харківців… Хоч такі практики і не адаптують місто до зміни клімату, не зберігають і не відновлюють міські ґрунти і не заощаджують воду.

У Канаді та європейських країнах, коли розходяться запит містян та уявлення міських служб про потрібне, мерія проводить роз’яснювальну роботу – інформаційні кампанії. У нашому ж місті від дорікань за несучасні практики догляду міські служби озеленення лише відгороджуються киванням на «заявки мешканців» та «ви самі у своєму дворі домовляйтеся». Просвітницької роботи з їхнього боку немає. Так і хочеться запитати, чого служби догоджають лише певним бажанням певних харківців, а не, скажімо, порадам «Іншого шляху» (ГО «Другой путь»).

Тож за рік спостереження за ділянкою, яку я мріяла перетворити на дещо особливе, я збагнула, що починати потрібно з акцій прямої дії: ставити на цій ділянці наметик, малювати інфографіку бажаного і розмовляти-розмовляти із сусідами, мешканцями мікрорайону. Шукати підтримки, обдумувати разом сумніви, долати зневіру («це не для наших людей», «все засмітять і поламають»). І нещодавно довідалася, що саме так відбувалися трансформації громадського простору в країнах Східної Європи.