В Україні почалася хвиля картонних протестів — сотні людей виходять на вулиці з вимогою не допустити прийняття законопроєкту №15150, тобто нового Цивільного кодексу. У Харкові перший протест відбувся 6 травня, а наступний запланований вже 10-го.
Активісти критикують законопроєкт за різні положення. Найбільш скандальними стали ті, що стосуються узаконення «чорної» приватизації землі, майна та пам’яток, утисків свободи слова й OSINT-розслідувань, дискримінації військових, а також посилення вразливості жінок, дітей та ЛГБТК+ спільноти.
Критикують і сам процес голосування. Громадська ініціатива «Голка» зазначає, що документ, який впливає на життя кожного громадянина і має обсяг 803 сторінки, парламент розглянув менше ніж за місяць з моменту реєстрації та з порушенням регламенту. Так, 254 народних депутати проголосували «за» у першому читанні. Зокрема 11 із 12 депутатів від Харківщини підтримали законопроєкт.
Через хвилю обурення Верховна Рада України опублікувала серію матеріалів «Міфи vs Правда: Новий Цивільний кодекс». Тут перший, тут другий, а тут третій ролик. Водночас уже понад 80 правозахисних та громадських організацій звернулися до Голови Верховної Ради України й автора законопроєкту Руслана Стефанчука з проханням провести робочу зустріч для обговорення напрацьованих пропозицій до змін у законопроєкті. Зустріч хочуть провести до другого читання, яке відбудеться 19 травня.
Журналістка Ґвари поспілкувалася з експертами щодо нововведень, а також з мітингарями, які вийшли на вулиці Харкова.
«Ми не хейтери — ми ваші виборці!»
Біля входу до метро «Університет» ввечері 6 травня зібралося близько 120 людей з мирним протестом. У них у руках строкаті картонки з написами «Новий цивільний кодекс порушує права людини», «Дискримінувати доброзвичайно?», «Спадщина потребує захисту, а не дерибану», «Жодного права на забуття для корупціонерів» та багато інших.
Кілька мітингарів стали на парапет метро й жестами просили водіїв, які проїжджають повз площу Свободи, сигналити. Серед них Павло, який вийшов відстоювати права жінок та людей зі спільноти ЛГБТК+. У його руках великий картонний статевий член з написом «мірило доброзвичайності».
«Доброчесність — доволі розпливчастий термін, — каже Павло. — Його треба якось вимірювати, розуміти. Мені здається, це [показує на свою картонку — ред.] якраз найбільш тестостеронова річ, якою можна вимірювати доброчесність, бо доброчесність точно орієнтована на власників оцієї штуки».
На фоні мітингарі почали скандувати «Влада України — це народ». Хтось із водіїв посигналив, і публіка у відповідь піднесено закричала та замахала картонками.
«Свобода слова, свобода кохати, свобода жити своїм домоустроєм, який ти собі сам влаштовуєш, свобода бути військовим на просторах інтернету — якщо ти не можеш цього робити, то це нам не потрібно», — каже Софія з картонкою «#15150 ганьбить країну в очах Євросоюзу».
«Я за права цивільних, я за права військових, я за права ЛГБТК+, я за майнові права, — каже Олександра з картонкою “Руки геть від моїх прав”. — І я за те, щоб інформація була у доступі, тому що багатьох хочуть приховати російський слід».
«Мене хвилює питання рівності людей, жінок, чоловіків, рівності ЛГБТК+ спільноти. І також я не хочу, щоб мою країну роздирали, крали, були в ній корупціонери. Тому я вийшов сюди захищати свої права та права своїх друзів», — каже Максим з картонкою «Великий Стефанчук доброзвичайно слідкує за тобою».
У натовпі біля метро протестує також Іннеса. Однією рукою вона спирається на тростину, а іншою тримає картонку з написом «#15150 ганьба!».
«Кодекс зовсім не відповідає європейським стандартам. Це все просто, як завжди, непродумане, неправильне», — каже жінка та додає, що підтримує прагнення ЛГБТК+ спільноти відстояти свої права.
На протилежному боці від мітингарів стоїть невелика компанія хлопців. Один всадив на плечі іншого, який тримає плакат «За традицію проти збочення». Вони кажуть, що є патріотами та християнами й сьогодні за власним бажанням прийшли на пікет, у підтримку законопроєкту, бо він виключає можливість одностатевих шлюбів.
«Я думаю, що он того пана в ЛГБТ-масці турбує тільки [положення — ред.] про одностатеві шлюби. Я не думаю, що його сильно обурювало про шлюб із 14 років чи про приватну землю. Тому я тут», — каже Герман.
Мітингарі рушають від метро «Університет» центром Харкова, до Майдану конституції. По дорозі де-не-де до них підходять із запитаннями люди, які гуляють поруч. Вони запитують, проти чого мітингарі виступають, цікавляться, у чому саме проблема нового Цивільного кодексу, а інколи з посмішкою плутають ходу з парадом ЛГБТК+ спільноти.
«Як це буде працювати, по факту ніхто не знає»
Юристка Центру прав людини ZMINA Анастасія Соловйова пояснює, що чинний Цивільний кодекс, який діє з 2003 року, дійсно потребував змін. Через війну потрібно було змінити підходи до багатьох аспектів життя українців, зокрема військових, яких стосуються і сімейні права, і права опікунства, і особисті майнові права тощо.
До того ж в рамках євроінтеграції Україна має уніфікувати свою правову систему відповідно до тої, що діє в Євросоюзі. Експертка зазначає, що Цивільний кодекс Стефанчука має французьку модель. Її розробив Наполеон Бонапарт разом із групою юристів та запровадив у Франції в 1804 році — документ діє донині. Згодом на його основі свої кодекси створили інші європейські країни, зокрема Німеччина.
«Сама по собі модель дійсно проєвропейська, — каже Соловйова про законопроєкт Стефанчука. — Питання в тому, що зміст цієї моделі не відповідає європейським стандартам і загалом Європейській Конвенції з прав людини».
Експертка пояснює, що раніше окрім Цивільного кодексу також були, наприклад, Земельний та Сімейний кодекси. Положення з них інколи суперечили один одному, тож, аби цього позбутися, законопроєкт нового кодексу пропонує об’єднати все в один документ. Однак Соловйова каже, що з одного боку це більше регламентує учасників відносин, посилює роль суду та загалом гнучкість правового регулювання, а з іншого — це зростання ризиків правової невизначеності. Наприклад, як у статті 327 про Право на особисту інформацію.
Вона передбачає право фізичної особи бути поінформованою про кожний випадок запиту щодо отримання її персональних даних із публічних електронних реєстрів, а також про їх отримання іншими особами.
«Тут немає чіткого розмежування між інформацією, що підлягає захисту як приватна, та інформацією, що має суспільне значення. Це все може створювати ризик неоднакового права застосування та надмірного обмеження доступу до публічних даних. На сьогодні це [ризик — ред.] стосується журналістів і громадських активістів», — зауважує Соловйова.
Юристка додає, що формулювання з п’ятої частини статті про «особливості здійснення прав на персональні дані визначає закон» є концептуально невизначеним. Тобто наразі не існує права на персональні дані, натомість є закон про захист персональних даних. Тож через таку невизначеність люди не матимуть чіткого механізму захисту своїх прав, а в суді такі історії створюватимуть колізії.
Соловйова також звертає увагу і на статті 345 та 353, у яких йдеться про «цифровий образ» для юридичних осіб. Це означає, що обробка акаунтів, цифрових профілів чи персональних сторінок можливе лише за попередньою згодою цієї юридичної особи.
«Законодавці не врахували, що бізнес за своєю природою не може мати приватності прав людини. Тобто діяльність таких компаній повинна бути повністю прозорою й відповідати підзвітності і в межах податкового права, і в межах непорушення на сьогодні, і національної безпеки», — підкреслює Соловйова.
Тож це може обмежити можливість агрегування даних про податкові борги, судові рішення, санкції або зв’язки компаній у публічних досьє в аналітичних системах, наприклад як в YouControl.
Потенційну загрозу свободі слова також становить і стаття 328 про Право на забуття. Це дозволяє людині вимагати видалення інформації про себе, якщо вона вважає її неактуальною або такою, що більше не становить суспільного інтересу. Водночас у документі немає чіткого пояснення, як саме визначати цю неактуальність.
Також експертка звертає окремо увагу на «лазівку», через яку таки можна буде узаконити дитячі шлюби. І хоча в цьому законопроєкті вже немає положення про зниження шлюбного віку до 14 років, стаття 8 вводить звичай як джерело приватного права.
Водночас у шостій книзі законопроєкту про сімейне право зазначено, що релігійний шлюб може бути визнано законом. Тобто, приміром, нацменшини, у яких дитячі шлюби є традицією, тепер зможуть їх узаконити.
«Найімовірніше, органи реєстрації не зареєструють такий шлюб, але питання в тому, що у судовому порядку такий шлюб можна буде визначити», — каже Соловйова та додає, що поки в Україні таких випадків ще не було.
«Держава демонструє максимальне прагнення контролювати приватне життя»
Анна Шаригіна, співзасновниця харківського жіночого об’єднання «Сфера» та «ХарківПрайд», каже, що законопроєкт Цивільного кодексу унеможливлює створення в Україні інституту цивільних партнерств, що передбачено планом євроінтеграції. Цей інститут призначений для всіх пар, тобто і гомосексуальних, і гетеросексуальних, які не можуть або не бажають укласти шлюб.
Активістка вважає: якщо Україна розраховує залучати мешканців Євросоюзу до повоєнного відновлення та інвестицій, вона має забезпечити для них зрозумілі й рівні права та можливості. Вона додає, що в багатьох країнах Європи досі не легалізовані одностатеві шлюби, тому там діє інститут цивільного партнерства.
Однак новий Цивільний кодекс статтею 1473 закріплює, що в Україні шлюбом є союз лише чоловіка та жінки. Так зникає єдина можливість для гомосексуальних пар отримати визнання через суд їх фактичних шлюбних зносин. Раніше ми писали про військовослужбовця Дмитра Лясковецького та його партнера Євгена Донця з Харкова, які намагалися це зробити. До того ж шлюби з людьми, які змінили стать, визнаватимуться недійсними.
На думку Шаригіної, головним питанням законопроєкту є термін «доброзвичайність», що вводиться у статті 6. У кодексі він трактується як «сукупність моральних норм та принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних уявлень про належну поведінку, усталених у суспільстві».
Водночас це доволі розмите визначення, адже у документі не вказано, що саме входить до тих чи інших понять. Однак відповідно до доброзвичайності будуть виноситися ті чи інші вироки в суді, при тому, що судді можуть трактувати цей термін по-різному, додає активістка.
Активісти «Сфери» та «ХарківПрайду» наголошують і на інших недоліках законопроєкту. Зокрема на примусі до «примирення» пар у разі розлучення, коли жінка вагітна або дитині менш ніж рік.
«За цей час може трапитися що завгодно: множинні рецидиви насилля, викрадення дитини або викрадення цієї людини. У кращому разі це місяці, якщо йдеться про домашнє насилля, перебування в шелтері просто заради безпеки людини», — зазначає Шаригіна.
Також активісти звертають увагу і на статтю 1516, у якій сказано, що «дружина, чоловік має право вимагати відновлення дошлюбного прізвища того з подружжя, який поводився негідно». Так само чіткого визначення «негідної» поведінки немає.
До того ж стаття 1488 передбачає, що людина, яка передумала одружуватися після заручин, може бути зобов’язана компенсувати іншій стороні витрати на підготовку до весілля та моральну шкоду.
«Зараз такими діями Верховна Рада України шкодить майбутньому України й виявляє свою недалекоглядність», — каже Шаригіна.
Якою буде земельна реформа, якщо приймуть новий Цивільний кодекс?
Валерія Одинцова, адвокатка та засновниця юридичної компанії «ЛОДЖІК», каже, що законопроєкт Цивільного кодексу розглядає державу як рівну учасницю приватних відносин, а ключову роль починають відігравати добросовісність і тривале користування майном. На думку експертки, саме це може створити ризик поступового «розмивання» меж між законним правом власності та фактичним контролем над землею.
Приміром, людина роками користується державною ділянкою, обробляє її, встановлює паркан або будує на ній будинок чи інші споруди, а держава на це не реагує. У майбутньому ця людина може посилатися на тривалий фактичний контроль над ділянкою та вимагати визнання права через суд.
«Формально кодекс містить заборону отримання переваг із недобросовісної поведінки, однак саме поняття “добросовісності” є оціночним і значною мірою залежатиме від судової практики, яка формуватиметься ще досить тривалий час після прийняття», — стверджує Одинцова.
Вона зазначає, що законопроєкт передбачає посилення ролі реєстрів та можливе розширення концепції добросовісного набуття. Тобто, якщо фактичний запис у реєстрі набуває вищої юридичної сили, незаконну інформацію можуть фактично зробити законною, якщо встигнуть швидко внести її до реєстру. Зокрема шляхом залучення «чорних» реєстраторів, які мають доступ до державних реєстрів та можуть незаконно переоформлювати права на землю.
Одинцова пояснює, що запровадження інституту «посідання» означатиме, що захист тепер надаватиметься не лише власнику землі за документами, а й тій особі, яка протягом тривалого часу користується майном на умовах добросовісності. Це означає, що у певних категоріях спорів суд може передусім надавати оцінку саме фактичному володінню — визначати субʼєкта, який «посів» земельну ділянку, наприклад, встановивши паркан, й встановлювати це як окрему юридично значущу обставину. Із цього випливає «набувальна давність», яка веде далі до оформлення права власності на земельну ділянку через суд та реєстрацію.
Водночас це не замінює право власності: документи та правовий титул залишаються визначальними під час остаточного вирішення спору. Тобто посідання виконує радше функцію оперативного захисту фактичного стану, але дійсно може давати тимчасову перевагу людині без належних правовстановлюючих документів.
Експертка зазначає, що для ВПО, які залишили своє майно, дійсно є ризики. Проте автоматичної втрати прав не відбувається — для цього потрібні визначені законом умови та строки.
«Ключовим буде те, як судова практика забезпечить баланс між захистом фактичного володіння і правами власників, які залишили майно не з власної волі», — каже Одинцова.
Богдан Кученко, фахівець зі збереження екосистем ГО «Екодія», зазначає, що зміни до Цивільного кодексу, які узаконюють привласнення зазвичай недоторканних державних і комунальних земель — зокрема лісового фонду та прибережних смуг — були внесені ще рік тому згідно із Законом №4292-IX або «Законом Ігоря Мазепи».
Експерт каже, що вже зараз держава або громада можуть повертати такі землі, лише компенсувавши їхню ринкову вартість нинішньому власнику, який «не знав», що незаконно заволодів державним чи комунальним майном. Однак, на його думку, запропоновані проєктом Цивільного кодексу нововведення, пов’язані з набуттям записів у реєстрах вищої юридичної сили, суттєво погіршать ситуацію. Фактичний власник землі, тобто держава, матиме лише 3 роки з дня внесення відомостей про ділянку до реєстру, щоб судитись за її повернення.
«Хоча лісгосп чи національний парк за ці 3 роки може і не дізнатись про юридичне захоплення своєї ділянки. Особливо в умовах воєнного стану, коли доступ до земельного кадастру закритий», — наголошує Кучеренко.
Експерт пояснює, що більшість земель природно-заповідного фонду або взагалі не винесені в натуру (тобто не позначені на ділянці) і не зафіксовані у земельному кадастрі, або лише частково внесені до кадастру як землі природоохоронного призначення. Тому на них поширюватиметься загальний принцип «посідання»: хто першим зареєстрував ділянку, той і стає законним власником.
«Враховуючи чергу охочих привласнити собі ділянку лісу чи узбережжя та обмежені ресурси державних лісокористувачів або установ природно-заповідного фонду, останні точно не будуть фаворитами цих “перегонів” після ухвалення нового Цивільного кодексу», — зазначає фахівець.
На думку Курченка, держава має забезпечити якнайшвидше винесення в натуру, а також реєстрацію в державному земельному кадастрі меж усіх заповідних об’єктів для їхнього захисту від «дерибану». Для цього потрібно або збільшити бюджетне фінансування для розробки відповідних проєктів землеустрою, або залучити кошти міжнародних організацій.
Інше важливе завдання, яке бачить експерт, — спрощення процедури створення заповідних територій на землях державної та комунальної власності, оскільки вони є більш захищеними від незаконної приватизації, ніж ті, що знаходяться поза межами природно-заповідного фонду.
Читайте також
- «Бійці непритомніють від голоду»: що відомо про ситуацію із забезпеченням військових 14 бригади на Харківському напрямку
- На Харківщині знайшли застреленою слідчу Діану Влас. Розбираємося в спекуляціях навколо її смерті
- Пікети, кримінальні провадження та переїзд: що відбувається навколо наркологічних клінік Харкова
