Чергове загострення навколо українсько-польських відносин вкотре показало: нерозв’язані історичні травми залишаються ідеальним матеріалом для інформаційних спецоперацій. Те, що починалося як дипломатичний конфлікт, за лічені дні перетворилося на масштабну інформаційну кампанію, яка вийшла далеко за межі соцмереж.
Одним із каталізаторів цієї хвилі стало рішення президента України Володимира Зеленського присвоїти одному з підрозділів ССО ЗСУ почесне найменування «імені Героїв УПА», що викликало критику частини польських політиків та істориків. За кілька тижнів увагу до теми ще більше посилив дипломатичний конфлікт навколо ордена Білого Орла. Саме на цьому тлі інформаційну кампанію почали активно використовувати різні актори.
Аналіз поширення контенту свідчить про участь щонайменше трьох груп: російських інформаційних мереж, окремих польських праворадикальних середовищ і блогерів, які позиціонують себе як українські.
У цьому матеріалі ми простежуємо, як вони формували інформаційний порядок денний, які наративи просували та як використовували окремі події для посилення напруги між українцями й поляками.
Російська пропаганда: як запускалися дезінформаційні наративи
Російська влада оперативно використала загострення українсько-польських відносин для просування традиційних пропагандистських наративів про «нацистську Україну» та героїзацію «неонацизму» українською владою. Одним із перших на ситуацію відреагував заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв, який назвав (архів) президента України Володимира Зеленського «дегенератом, який поклоняється нацистам», та іронізував, що після втрати польського ордена на його одязі «звільнилося місце» для нацистського Залізного хреста. Директорка Департаменту інформації і преси МЗС РФ Марія Захарова своєю чергою використала тему Волинської трагедії для просування історичних маніпуляцій. У своєму телеграм-каналі вона заявила (архів), що жертвами УПА були «переважно поляки», які після 1 листопада 1939 року нібито були громадянами СРСР, а також запропонувала (архів) передати польську нагороду «нацистським колабораціоністам» у Канаді.
До кампанії долучилися й провідні російські пропагандисти. Зокрема, Дмитро Кисельов у програмі «Вести недели» назвав позбавлення Зеленського польської нагороди «рішучою відсіччю київській хунті». Водночас прокремлівські ресурси вдалися до інформаційних маніпуляцій, до прикладу, масово поширюючи сфальсифікований переклад допису речника президента Польщі Рафала Лешкевича.
У фейковій версії, як помітили польські фактчекери із Demagog, йому приписали слова про Зеленського як «наркомана», яких в оригінальному повідомленні не було. Підроблений переклад поширили в ефірі російського державного суспільно-політичного токшоу «60 минут» на телеканалі «Россия 1», після чого його підхопили інші прокремлівські медіа та телеграм-канали.
Інший приклад — поширення підробленого відео, стилізованого під матеріал українського медіа. У ньому стверджується, що Агентство розвідки Польщі нібито опублікувало звіт, де Україну порівнюють із гітлерівською Німеччиною та називають «новою загрозою безпеці Східної Європи». Насправді жодної такої доповіді не існувало, що довели фактчекери Ґвара Медіа, а сам ролик був елементом російської дезінформаційної кампанії, спрямованої на загострення українсько-польських відносин.
Її інтенсивність почала помітно зростати із наближенням 11 липня — Дня пам’яті жертв Волинської трагедії в Польщі. За оцінкою польського Агентства внутрішньої безпеки (ABW), російські спецслужби системно використовують історичні суперечності, насамперед у польсько-українських відносинах, для поглиблення суспільного розколу. І черговим етапом цієї інформаційної кампанії стало поширення низки фейків, пов’язаних саме з цією темою.
Так, у ніч із 4 на 5 липня російські державні медіа (архів) почали поширювати повідомлення про нібито «розсекречені» документи ФСБ щодо Волинської трагедії. У них ішлося про Дмитра Клячківського («Клима Савура»), якого пов’язували зі смертю 11 католицьких священиків і майже 2000 поляків у Володимирі-Волинському влітку 1943 року. Російські пропагандистські ресурси почали тиражувати ці документи різними мовами. За інформацією Центру стратегічних комунікацій, матеріали на основі цього повідомлення ФСБ протягом 5 липня поширили близько 150 пропагандистських ресурсів російською, англійською, румунською та іншими мовами.
Водночас, за інформацією польського суспільного мовника, оприлюднені матеріали не містили нових історичних даних: значна частина наведених тверджень уже тривалий час перебуває у відкритому доступі, а окремі з них раніше піддавалися критиці польськими істориками. Зокрема, професор Вроцлавського університету Гжегож Грицюк зазначав, що ці твердження вже з’являлися раніше й польські дослідники вважають їх недостовірними. Ба більше, поширена версія містить невідповідність, оскільки було використано назву «Володимир-Волинський» у тому вигляді, в якому її офіційно закріпили лише в серпні 1944 року.
Наступним етапом кампанії стало поширення з 9 липня прокремлівськими телеграм-каналами новини про фейковий указ президента України Володимира Зеленського, в якому він нібито погодив будівництво меморіального комплексу «імені Героїв УПА» за кошти Європейського Союзу. Стверджувалося, що меморіал побудують на місці масових убивств польського населення під час Волинської трагедії, а саме будівництво розпочнеться 11 липня — у День пам’яті її жертв.
Як «доказ» автори використали відео з логотипом французького телеканалу France 24, в якому продемонстрували сфальсифікований указ Президента України №579/2026 від 3 липня. Насправді цей указ стосується присвоєння спеціального звання полковнику поліції Андрію Рубелю й не має жодного стосунку до будівництва меморіального комплексу.
Уже наступного дня, 10 липня, у мережі з’явилося ще одне фейкове відео, стилізоване під матеріали державної фандрейзингової платформи UNITED24. У ньому стверджувалося, що Міністерство освіти і науки нібито проводить дитячий конкурс малюнків, присвячений героям УПА, а його результати оголосять 11 липня.
Кадри з дітьми для підробки були запозичені з офіційного каналу Президента України. На них зафіксовано візит Володимира та Олени Зеленських до дітей, які втратили батьків унаслідок російської агресії, напередодні Великодня у квітні 2026 року. Жодного стосунку до нібито «конкурсу малюнків про УПА» ці кадри не мають. Також автори ролика припустилися суттєвої невідповідності. Стверджуючи, що конкурс нібито організувало Міністерство освіти і науки, вони водночас приписали слова міністерці культури Тетяні Бережній. У відповіді на запит Ґвара Медіа посадовиця підтвердила, що поширене відео є фейковим.
Проаналізовані матеріали свідчать, що історична пам’ять стала одним із ключових інструментів російських інформаційних операцій. Кремль цілеспрямовано експлуатує суперечливі теми, щоб підсилити українсько-польську напругу. Про таку тактику попереджали польські державні інституції. Зокрема, 9 липня Консультативна рада з питань стійкості до міжнародної дезінформації при Міністерстві закордонних справ Польщі заявила, що Росія використовує маніпулятивні матеріали про Волинську трагедію, щоб поглибити розкол між поляками та українцями.
Факти — важливі. Долучайся до Спільноти видання Ґвара Медіа та підтримуй нас у протидії дезінформації.
Польські ультраправі в інформаційній грі: як політики підсилюють наративи
На тлі підтримки України з боку більшості центристських і консервативних політичних сил ультраправі дедалі частіше звинувачують політичних опонентів у відстоюванні інтересів України замість Польщі та позиціонують себе як єдиних захисників національних інтересів (1, 2).
Одним із головних політичних майданчиків, де останніми роками системно просувається антиукраїнська риторика, є польська ультраправа коаліція «Конфедерація». Її представники регулярно використовують теми українських біженців, військової допомоги Україні та історичних суперечностей у політичній комунікації, позиціонуючи себе як захисників польських національних інтересів. Перед парламентськими виборами 2027 року така риторика стала одним із ключових інструментів мобілізації їхнього електорату.
Паралельно дедалі активніше політизуються історичні питання, зокрема тема Волинської трагедії, що дедалі частіше використовується окремими політичними силами як інструмент передвиборчої мобілізації. У результаті будь-які заяви чи дії української сторони можуть подаватися окремими польськими політиками як «образа Польщі». Така поляризація не лише ускладнює двосторонній діалог, а й створює сприятливі умови для розгортання російських інформаційних операцій.
За даними звіту проєкту «Цифровий діалог – моніторинг та інтерпретація образу української громади в Польщі», опублікованого Press Club Polska, в польському інформаційному просторі критика щодо України почала посилюватися з травня 2026 року. Так, частка критичних дописів зросла з приблизно одного із семи на початку місяця до одного із п’яти наприкінці. Після рішення про присвоєння підрозділу ССО ЗСУ почесного найменування «імені Героїв УПА» польський інформаційний простір різко активізувався: лише за тиждень було зафіксовано 247 тисяч дописів — більше, ніж за три попередні тижні разом.
Ключову роль у формуванні негативного порядку денного відігравала партія «Конфедерація свободи і незалежності», яка генерувала 52% негативних реакцій, пов’язаних із п’ятьма найрезонанснішими публікаціями тижня.
Серед тем, які активно просували її представники, — нібито преференції для українців у сфері медицини, масове отримання дозволів на проживання, скорочення фінансування Музею Волині та інші резонансні сюжети, які поширювалися ще до появи офіційних роз’яснень.
Втім, якщо травневий звіт лише зафіксував зростання негативу, то червневий показав, що поляризація польського інформаційного простору стала стійкою тенденцією, а українська тематика дедалі частіше обговорювалася через призму конфлікту, історичної пам’яті та внутрішньої політики Польщі.
Автори звіту зауважили, що якщо попередні інформаційні кризи згасали за один-два тижні, залишаючи після себе зниження довіри, то конфлікт навколо теми УПА може мати значно триваліший вплив на ставлення поляків до України.
За даними польського Агентства внутрішньої безпеки (ABW), риторика окремих антидержавних середовищ у Польщі системно збігається з наративами, які просувають Росія та Білорусь. Одним із найпомітніших політиків, хто експлуатує антиукраїнську тематику, є Гжегож Браун — лідер ультраправої партії «Конфедерація польської корони» («Корона») та один із засновників коаліції «Конфедерація». Він відомий антиукраїнськими гаслами, зокрема «Stop ukrainizacji Polski» та «Stop banderyzacji», а також низкою резонансних акцій. Зокрема, у грудні 2023 року Браун став фігурантом міжнародного скандалу після того, як загасив ханукальну менору в польському Сеймі за допомогою вогнегасника. У 2025 році Європейський парламент позбавив його депутатського імунітету в межах низки кримінальних проваджень.
Свою позицію щодо актуальних політичних подій Браун активно поширює через соціальну мережу X. Зокрема, він виступає проти членства України в Європейському Союзі, називаючи це загрозою для польського суверенітету, незалежності та національних інтересів, а також — проти розширення участі держав-членів ЄС (зокрема, Польщі) у наданні допомоги Україні (1, 2).
«Польський бюджет було переорієнтовано на українізацію Польщі. Сьогодні у Варшаві є район, який називають «Малим Києвом», так само як свого часу Легницю називали «Малою Москвою»… Повернімо собі нашу незалежність. І якнайшвидше», — йдеться в одному з поширених Брауном дописів.
Після хвилі критики на адресу представників «Корони» через візит до посольства РФ у Варшаві з нагоди Дня Росії Браун поширив у соцмережі X два дописи на свій захист. Один із них належав польському ультраправому політику Янушу Корвін-Мікке, який закликав до «нормалізації відносин із Росією» шляхом прямих переговорів між Варшавою та Москвою без посередництва США. В іншому дописі Браун розкритикував польський уряд за фінансову допомогу Україні.
Антиукраїнська риторика Брауна часто перегукується з наративами, які просуває російська пропаганда. Так, в інтерв’ю польському YouTube-каналу Cyprian Majcher він заявив, що польські діти та правнуки «сплачуватимуть відсотки за кредити, взяті, щоб нагодувати Зеленського та його бандерівський київський режим». Після інциденту 11 липня в автобусі в місті Бельсько-Бяла, під час якого чоловік агресивно висловлювався на адресу двох українських дівчат, політик поширив у соцмережі X допис праворадикального видання «Najwyższy CZAS!», автори якого стверджували, що польська влада нібито замовчує злочини українців, натомість будь-які неприязні прояви поляків до українців нібито трактує як тяжчі злочини.
За кілька днів після згаданого інциденту цей кейс став основою для нового інформаційного вкиду. Так, у польському сегменті соцмереж поширилося відео, на якому нібито п’яний український чоловік із голим торсом голосно слухає російську музику та вживає алкоголь у міському автобусі. Відео поширювалося з польськими субтитрами, в яких стверджувалося, що чоловіки були українцями, які поводилися «ніби Польща — їхня власна країна», а пасажири боялися втрутитися.
Український Центр протидії дезінформації встановив, що відео насправді було зняте в Ярославлі (Росія), а його оригінал датується червнем 2026 року. Як зазначили в Центрі, інтер’єр автобуса відповідає автобусам виробництва Мінського автомобільного заводу (МАЗ), які експлуатуються в Росії. Додатково на відео один із чоловіків тримає пиво Essa — російський бренд, який не продається в Польщі. Так, підроблене відео стало спробою використати реальний інцидент для посилення антиукраїнських настроїв.
Ще один представник ультраправого середовища — один із засновників «Конфедерації» Януш Корвін-Мікке. Він неодноразово потрапляв у центр скандалів через заяви, які збігалися з кремлівськими наративами, зокрема заперечував відповідальність Росії за масові вбивства в Бучі та виправдовував анексію Криму. На тлі загострення польсько-українських відносин політик звинуватив уряд у тому, що той нібито прагне зробити з поляків «слуг українського народу». Також він використав результати соціологічних опитувань, щоб представити проукраїнську позицію польської партії «Право і справедливість» (PiS) як політичну помилку, яка нібито коштує їм підтримки виборців. На його думку, подальша підтримка України та голосування за фінансову допомогу Києву лише посилюватимуть електоральне відставання PiS від ультраправих сил.
«Нехай “Право і справедливість” і далі голосує в Європарламенті так, як голосує, і підтримує кредити для України — тоді цей розрив (не на їхню користь) стане ще більшим», — написав він у соцмережі Х на початку липня.
Важливу роль у поширенні антиукраїнських наративів відіграють польські ультраправі медіа. Одним із них є тижневик Myśl Polska, який, попри обмежений вплив у польському інформаційному просторі, регулярно цитують як «польське джерело» російські державні та прокремлівські медіа. Видання систематично поширює матеріали, співзвучні з кремлівськими наративами, а його сайт заблоковано в Україні. У звіті Комісії з дослідження російського та білоруського впливу на безпеку Польщі у 2004–2024 роках, створеної урядом Дональда Туска, Myśl Polska віднесено до ресурсів, що поширюють «виразно проросійські наративи».
Ключовими фігурами видання є головний редактор Ян Енгельгард, який регулярно публікує матеріали, співзвучні проросійським наративам, та автор Матеуш Піскорський — лідер проросійської партії «Зміна», спостерігач на псевдовиборах у Придністров’ї, Південній Осетії, Абхазії, а також у самопроголошених «ДНР» і «ЛНР». У травні 2016 року Агентство внутрішньої безпеки Польщі (ABW) затримувало Піскорського за підозрою у співпраці з російськими спецслужбами та участі в діяльності російської розвідки проти Польщі.
Попри блокування сайту, Myśl Polska продовжує активно працювати в Ютубі та Фейсбуці, де регулярно публікує матеріали з антиукраїнською риторикою. Серед поширюваних тез — звинувачення України у «бандеризації», твердження про «апогей бандеризму» та інші наративи, співзвучні російській пропаганді (1, 2, 3).
До поширення антиукраїнських наративів регулярно долучається й інтернет-версія одного з найстаріших польських консервативних тижневиків Najwyższy Czas!, заснованого Янушем Корвіном-Мікке. Так, 4 липня видання опублікувало статтю із заголовком «Śmiech na sali. Ukraina ostrzega przed rosyjską dezinformacją ws. Rzezi Wołyńskiej» («Сміх у залі. Україна попереджає про російську дезінформацію щодо Волинської трагедії»), у якій висміювало попередження українських спецслужб про підготовку Росією інформаційних провокацій напередодні 11 липня.
Українські блогери як джерело легітимізації антиукраїнських наративів
Ще одним елементом цієї інформаційної «екосистеми» стали окремі українські блогери та колишні політики, які позиціонують себе як незалежних коментаторів подій. Їхні заяви нерідко використовують польські ультраправі та російські інформаційні ресурси як «внутрішнє» підтвердження власних тез, створюючи ілюзію, що антиукраїнські наративи походять не лише ззовні, а й від самих українців.
Яскравим прикладом є Мирослав Олешко, що позиціонує себе як «українсько-американський блогер, якого Зеленський хоче ув’язнити на 8 років за критику уряду». Скандальний блогер регулярно поширює непідтверджені «інсайди», через що Указом Президента України №267/2025 від 1 травня 2025 року стосовно нього були застосовані персональні санкції РНБО.
Так, до прикладу, після рішення Президента України повернути Польщі Орден Білого Орла, Олешко опублікував допис (архів) із нібито «вибаченнями» перед поляками, у якому назвав українську владу «неадекватною, корумпованою елітою на чолі з наркоманом-узурпатором» та стверджував, що Захід, підтримуючи Київ, «створив монстра, страшнішого за Путіна».
21 червня згаданий нами вище тижневик Najwyższy Czas! опублікував матеріал із заголовком про те, що Володимир Зеленський нібито «послав до біса поляків». Як єдине джерело автори використали допис (архів) Мирослава Олешка, який своєю чергою цитував колишнього народного депутата Ігоря Мосійчука.
Твердження про те, що «Зеленський під час зустрічі у своєму кабінеті сказав: “До біса Польщу і поляків”», походить виключно зі слів Ігоря Мосійчука, який не навів жодних доказів. Попри це, польське ультраправе видання використало цю заяву як встановлений факт.
Сам Мосійчук також використав дипломатичний конфлікт для дискредитації української влади. Після рішення президента Польщі Кароля Навроцького відкликати Орден Білого Орла він публічно (архів) підтримав цей крок, назвавши вручення нагороди Зеленському «помилкою від самого початку», а події довкола почесного найменування підрозділу ЗСУ — доказом того, що саме українська влада руйнує відносини з Польщею. Нагадаємо, що у 2024 році Центр протидії дезінформації спільно з Кібердепартаментом СБУ відніс TikTok-акаунт Мосійчука до ресурсів, що поширюють ворожу дезінформацію, а з травня 2025 року щодо нього діють персональні санкції України.
Ще одна блогерка, яка використала дипломатичний конфлікт для просування антиукраїнських наративів, — проросійська пропагандистка Діана Панченко. Вона веде свої сторінки англійською мовою та позиціонує себе як українську телеведучу, «Журналістку року» і колишню учасницю рейтингу десяти найвпливовіших жінок України. Будуючи амплуа людини, обізнаної з внутрішньою кухнею української політики, Панченко стверджує, що особисто знайома з Володимиром Зеленським, його командою, українськими політиками та журналістами. Саме цим вона обґрунтовує свої заяви про те, що знає «правду», яку нібито приховує українська влада, зокрема про корупцію та «вкрадені гроші Заходу».
Дипломатичний конфлікт навколо повернення Польщі Ордена Білого Орла Панченко використала для просування одного з ключових кремлівських наративів, заявивши (архів), що поляки нібито «нарешті дізналися про нацистів в Україні». Така риторика швидко трансформувалася у хвилю ксенофобських коментарів під її публікацією, де користувачі поширювали образливі висловлювання щодо українців та заклики припинити їм допомогу.
Небезпека таких заяв від українських блогерів полягає в тому, вони створюють ефект «внутрішнього підтвердження»: антиукраїнські наративи сприймаються не лише як продукт російської пропаганди, а й як позиція самих українців, що ускладнює розпізнавання дезінформації та підвищує її переконливість для іноземної, а насамперед польської аудиторії.
Як наслідок, штучно розпалена у віртуальному просторі міжнаціональна ворожнеча поступово виходить за межі соцмереж і набуває реальних форм прояву. Це підтверджують як результати соціологічних досліджень, так і статистика злочинів на ґрунті ненависті в Польщі. За даними соціологічного опитування IBRiS, проведеного 25–26 червня 2026 року на замовлення газети Rzeczpospolita серед 1071 респондента, понад третина поляків (33%) заявила, що їхнє ставлення до українців за останній час погіршилося. Найчастіше про це говорили прихильники правих політичних сил і громадяни, які не беруть участі у виборах.
Тривожну тенденцію підтверджує й статистика польської поліції. За даними Головного управління поліції Польщі, лише за першу половину 2026 року правоохоронці отримали 180 повідомлень про злочини на ґрунті ненависті та прояви мови ворожнечі щодо громадян України. Це на понад 30% більше, ніж за аналогічний період 2025 року. Для порівняння, за весь 2024 рік було зареєстровано 267 таких повідомлень, а за 2025 рік — 275.
Зростання кількості повідомлень про злочини на ґрунті ненависті супроводжується резонансними випадками агресії щодо громадян України в Польщі. Так, ми вже згадували вище, що 12 липня у місті Бельсько-Бяла 54-річний чоловік словесно ображав і залякував двох 11-річних громадянок України через їхню національність. Відео інциденту оприлюднила одна з постраждалих, а вже наступного дня поліція затримала підозрюваного. Йому загрожує до трьох років позбавлення волі. За тиждень схожий випадок стався у Плоцьку. За даними поліції, невідомий чоловік вдарив та силоміць виштовхав із автобуса двох 15-річних українських підлітків, супроводжуючи свої дії вимогою «у Польщі треба говорити польською». На момент публікації матеріалу поліція продовжувала розшук нападника.
Що стоїть за загостренням риторики та як зберегти українсько-польський діалог
Попри гучні інформаційні кампанії та загострення риторики, експерти закликають не ототожнювати політичні й медійні конфлікти з реальним станом українсько-польських відносин. У коментарі для Ґвара Медіа професорка Варшавського університету Йоанна Ґетка наголосила, що дипломатичний конфлікт навколо історичної пам’яті насамперед є наслідком внутрішньої політичної боротьби в Польщі перед виборами, а історична тематика використовується як інструмент політичної мобілізації, а не є першопричиною протистояння:
«Цей скандал з орденами пов’язаний передусім із внутрішньою політичною ситуацією, тому що ми напередодні виборів і триває дуже агресивна політична боротьба. Це не є історичною суперечкою. Історія тут як тільки засіб боротьби, насправді».
Подібної думки дотримуються й журналісти Polskie Radio dla Ukrainy, які звертають увагу, що попри гостру політичну дискусію, стратегічні інтереси Польщі щодо підтримки України залишаються незмінними:
«Польща, навіть ця Польща, українофобська, підтримує Україну у війні проти Росії, підтримує продовження допомоги, зокрема і військової підтримки. Тут нічого не змінилося. Бо підтримка України є в інтересах Польщі».
Проаналізовані кейси показують, що російська пропаганда, польські ультраправі політики, окремі медіа та українські блогери можуть взаємно підсилювати одне одного, формуючи інформаційне середовище, у якому окремі інциденти перетворюються на масштабні міждержавні конфлікти. Водночас такі кампанії не відображають повною мірою стан українсько-польського партнерства, яке й надалі ґрунтується на спільних безпекових інтересах і підтримці України у війні проти Росії.
Саме тому ключовим способом протидії таким інформаційним операціям залишається перевірка джерел, відокремлення політичної риторики від перевірених фактів і розуміння того, кому вигідне загострення українсько-польського протистояння.
Над матеріалом працювали: Ярослава Пивоварова, Ольга Яковлева
Ґвара Медіа висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейському Союзу, надану в межах проєкту Promote accountability in Electoral processes in EaP through increased participation and capacity of civic actors (ProElect), який впроваджується IREX Europe та Equal Rights and Independent Media (ERIM). Ґвара Медіа зберігає повну редакційну незалежність, а інформація, подана тут, не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, IREX Europe та ERIM.
Читайте також: Маніпуляція. На вулицях Варшави транслюють заяву Путіна про початок «СВО»
