Автор: Олексій Курцев, співзасновник та голова благодійної організації «Український Благодійний Альянс»
Цього літа тисячі дітей Харківщини складали НМТ. Ми уважно стежили за результатами, порівнювали бали, говорили про вступну кампанію. Це природно — освіту часто вимірюють саме цифрами успішності.
Але є інші цифри, про які говорять значно менше. Цифри про те, чи мала дитина можливість бодай кілька разів на тиждень сісти за парту поруч з однокласниками, а не відкривати урок у Zoom.
Саме ці цифри сьогодні найточніше описують стан освіти на Харківщині.
Майже 40% шкіл Харкова працюють лише онлайн
Станом на кінець 2025/2026 навчального року 111 шкіл Харкова працювали у змішаному форматі. Це стало можливим завдяки 22 безпечним локаціям: сімом школам у метро, дев’ятьом підземним школам і шістьом протирадіаційним укриттям.
Ці дані ми отримали від Департаменту освіти Харківської міськради у відповідь на запит Українського Благодійного Альянсу.
Водночас ще 73 школи навчали дітей виключно дистанційно. Якщо дивитися на систему загалом, виходить, що майже 40% шкіл міста не можуть забезпечити навіть часткове очне навчання.
До цього додається ще одна проблема — люди. У комунальних школах Харкова вакантними залишаються 115,5 педагогічних ставок. Найгостріша ситуація на Салтівці та в Індустріальному районі. А шість шкіл зруйновані настільки, що найближчим часом відновленню не підлягають.
Навіть НМТ проходило в особливих умовах. Із 24 пунктів тестування лише шість були облаштовані на безпечних локаціях. Для більшості українських міст це звучить як виняток. Для Харкова — це реальність.
На Харківщині ситуація ще складніша
У відповіді Департаменту освіти у науки ХОДА на запит Українського Благодійного Альянсу, в області працювали 577 шкіл. Лише 201 з них — трохи більше третини — мали змішану або очну форму навчання. Решта 376 закладів навчали дітей дистанційно.
63 школи зруйновані. Ще 336 пошкоджені.
З 1 вересня планують реорганізувати сім шкіл і ліквідувати ще 12 — переважно в Ізюмському, Берестинському та Куп’янському районах. Це території, де війна змінила не лише лінію фронту, а й саму карту доступу до освіти.
І коли ми говоримо про «дистанційку», важливо чесно визнати: для багатьох громад це вже давно не тимчасовий формат, а нова норма.
Те, чого не видно в освітній статистиці
Ми звикли оцінювати школу через академічні результати. Але дитинство не вимірюється лише контрольними роботами.
Психологиня освітнього центру «Змістовно» Юлія Сільченко звертає увагу на річ, яку неможливо побачити у звітах: «Для молодших дітей тривалий стрес і життя під час війни ускладнюють природний процес відокремлення від батьків. Відчуття безпеки стає настільки крихким, що будь-яка розлука може викликати сильну тривогу. У дітей 8-13 років інша втрата. Саме в цьому віці формується вміння дружити, домовлятися, сваритися й миритися, читати чужі емоції, будувати довіру. Онлайн-формат дозволяє підтримувати контакт, але не здатен повністю замінити живу взаємодію».
Мені здається, ми часто недооцінюємо цю різницю. Бо дистанційне навчання — це, зокрема, і дефіцит звичайного дитячого життя.
Чому живі простори сьогодні мають значення
Український Благодійний Альянс працює у Харківській області з 2018 року. У центрах «Змістовно» та чотирьох Просторах Незламності ми щодня бачимо дітей, які приходять не тільки на заняття. Вони приходять зустріти друзів.
Іноді найважливіше, що відбувається за день, — це не урок 3D-моделювання чи англійської. Це спільна гра, розмова після заняття або суперечка, яка закінчується примиренням через десять хвилин. Такі речі здаються дрібницями лише в мирний час.
Звісно, жоден освітній центр не замінить школу. І не повинен. Але поки майже дві третини шкіл області працюють дистанційно, будь-який безпечний простір, де діти можуть регулярно взаємодіяти, перестає бути додатковою можливістю. Він стає частиною відповіді на проблему, яку сама школа зараз фізично не здатна розв’язати.
Головне питання: чи встигаємо ми?
Наступного навчального року область планує відкрити 58 центрів надолуження освітніх втрат, 22 цифрові освітні центри за підтримки JICA та 10 центрів ЮНІСЕФ. Це правильний напрям.
Але мене хвилює інше: чи зростає ця мережа достатньо швидко, щоб наздогнати масштаби втрат?
Ми багато говоритимемо про результати НМТ. Та через рік мало хто згадає свій конкурсний бал.
Натомість на значно довший час залишиться інше питання: чи було в цієї дитини місце, де вона могла відчути себе не лише учнем / ученицею, а просто дитиною серед однолітків.
Саме це сьогодні, на мою думку, і є одним із головних критеріїв того, чи вдалося нам зберегти освіту на Харківщині.
Колонка є типом матеріалів, який відображає винятково точку зору автора і може не збігатися з точкою зору редакції «Ґвара Медіа». Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія для суспільної дискусії на актуальну тему.
