Спецпроєкт
Чи враховують потреби жінок під час облаштування укриттів? Хто допоможе мешканкам прифронтових громад опанувати нову професію? І де отримати підтримку людям, які пережили сексуальне насильство, пов’язане з війною?
Ці питання охоплює новий регіональний план «Жінки, мир, безпека», який у 2026 році затвердили на Харківщині. Його розробили на виконання Резолюції 1325, ухваленої Радою Безпеки ООН 26 років тому. Документ уперше на міжнародному рівні закріпив важливість участі жінок у запобіганні конфліктам, миробудуванні та відновленні.
У 2016 році Україна затвердила перший Національний план дій щодо виконання Резолюції, а після початку повномасштабного вторгнення його переглянули з урахуванням нових безпекових викликів. Нині регіони адаптують загальнодержавні цілі до місцевих потреб — зокрема, підтримки постраждалих від війни, безпеки громад та їхнього відновлення.
Журналістка Ґвара Медіа відвідала засідання Коаліції «Харківщина 1325» та з’ясувала, що передбачає новий план, які проблеми він має розв’язати та від чого залежатиме його виконання.
Що передбачає новий план для Харківщини
У 2026 році на Харківщині затвердили регіональний план реалізації Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» до 2030 року.
Документ охоплює чотири стратегічні напрями, за реалізацію яких відповідають Харківська обласна військова адміністрація, районні військові адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Участь в ухваленні рішень. Перший напрям передбачає залучення жінок і чоловіків до розв’язання питань безпеки, запобігання конфліктам та повоєнного відновлення. Для цього планують розвивати Коаліцію «Харківщина 1325», навчати державних службовців та підтримувати громадські ініціативи.
Безпека громад. Другий напрям стосується безпечного середовища та протимінної діяльності. Зокрема, передбачено гендерні аудити укриттів, громадських просторів і транспорту.
Такі аудити мають допомагати визначати, наскільки простір враховує потреби різних груп населення. Наприклад, чи можуть ним безпечно користуватися люди з інвалідністю, батьки з маленькими дітьми або люди старшого віку.
Також план охоплює навчання з мінної та цифрової безпеки, протидію онлайн-насильству й організацію евакуації маломобільних людей та людей старшого віку.
Робота та відновлення громад. Третій напрям передбачає залучення молоді, зокрема внутрішньо переміщених осіб, до відбудови, перекваліфікацію жінок для роботи в галузях, де бракує працівників, підтримку підприємництва та створення інклюзивних просторів.
Крім того, під час відновлення планують враховувати потреби різних груп населення, зокрема у питаннях збереження пам’яті про війну.
Допомога постраждалим від сексуального насильства. Четвертий напрям присвячений реагуванню на сексуальне насильство, пов’язане зі збройною агресією.
Серед запланованих заходів — покращення взаємодії між відповідальними органами, забезпечення постраждалих безоплатною медичною, психологічною та правничою допомогою, навчання фахівців і захист дітей від стигматизації. Також передбачено інформування про механізми отримання компенсацій.
Які проблеми виявили під час підготовки плану
Нині Коаліція «Харківщина 1325» об’єднує 46 учасників. Це платформа для взаємодії органів місцевого самоврядування, правоохоронців, представників сектору безпеки й оборони, громадських організацій та міжнародних партнерів.
Тетяна Чернецька, голова секретаріату Коаліції, розповідає, що під час розробки регіонального плану провели чотири стратегічні сесії за участю різних груп населення.
Однією з проблем, яку неодноразово порушували учасники, була недостатня взаємодія громадських організацій із Харківською міською радою. Зокрема, прозвучала пропозиція відновити роботу громадської ради, яка раніше діяла при міському голові.
Інша проблема — недостатня поінформованість мешканців про доступні послуги та допомогу. За словами Чернецької, навіть коли відповідні послуги надають комунальні підприємства чи інші установи, люди не завжди знають, куди звертатися.
Під час стратегічних сесій також обговорювали занепокоєння через поширення зброї та наявність її схронів, а також труднощі з розпізнаванням сексуального насильства. Ці питання, за словами Чернецької, враховували під час формування регіональних пріоритетів.
Чи знайдуться гроші на виконання плану
На думку Тетяни Чернецької, одним із перших показників результативності плану стане те, чи передбачить місцева влада кошти на його виконання.
Зокрема, важливо не лише провести гендерні аудити безпеки, а й профінансувати усунення виявлених проблем. Наприклад, якщо під час перевірки громадського простору з’ясується, що він недостатньо освітлений або має інші недоліки, наступним кроком має стати їх усунення.
Очільниця секретаріату Коаліції пояснює, що в умовах загальної небезпеки жінки можуть стикатися з додатковими ризиками. Одним із них є недостатнє освітлення громадських просторів.
«Дуже хотілося, щоб громада виділяла гроші також і на розв’язання цих проблем. Ми всі любимо наш Харків, нам подобається, що є якісь клумби, але, мабуть, у такий час це не має бути пріоритетним», — каже Чернецька.
Вона наголошує на важливості гендерно орієнтованого бюджетування — підходу, за якого під час планування та розподілу бюджетних коштів враховують різні потреби жінок і чоловіків.
За словами Чернецької, це може допомогти зробити бюджетні рішення прозорішими та спрямовувати ресурси на проблеми, які безпосередньо впливають на безпеку й повсякденне життя мешканців.
Іншим показником успішності плану вона називає налагодження системної співпраці між владою та громадськими організаціями.
На її думку, важливо, щоб громадські слухання не обмежувалися формальною присутністю окремих організацій, а передбачали участь людей із різним досвідом і потребами.
«Щоб громадські слухання, які відбуваються, не були формальними, коли кличуть якісь свої кишенькові організації і кажуть, що “все у нас відбулося, громадськість була”, а щоб реально запрошували різні громадські організації, — наголошує Чернецька. — Не тільки з позиції білих цисгендерних чоловіків, а також із позиції, наприклад, жінки, яка виховує дитину з інвалідністю, жінки ВПО або чоловіка, який повернувся з війни».
Чому Україна впроваджує план «Жінки, мир, безпека» під час війни
31 жовтня 2026 року виповнюється 26 років відтоді, як Рада Безпеки ООН ухвалила Резолюцію 1325 «Жінки, мир, безпека».
Документ став першою резолюцією Ради Безпеки ООН, яка комплексно визначила важливість участі жінок у запобіганні конфліктам, миротворчих процесах та відновленні, а також необхідність захисту їхніх прав під час збройних конфліктів.
У 2016 році Україна затвердила перший Національний план дій із виконання Резолюції 1325. Відтоді держава поступово розширювала заходи, спрямовані на забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків у секторі безпеки та оборони.
Зокрема, в Україні розширили доступ жінок до військових посад, відкрили для дівчат можливість навчатися у військових ліцеях та внесли законодавчі зміни для забезпечення рівних прав під час проходження військової служби.
У лютому 2026 року уряд затвердив третій Національний план дій до 2030 року. Його розробляли з урахуванням викликів повномасштабної війни.
Катерина Левченко, урядова уповноважена з питань гендерної політики, зазначає, що український досвід може бути корисним для інших держав, які перебувають у стані збройного конфлікту, готуються до можливих безпекових викликів або проходять повоєнне відновлення.
За її словами, гендерна політика сьогодні є одним із пріоритетів уряду. Для її ефективної реалізації недостатньо лише посилювати соціальний захист та протидію насильству — потреби різних груп населення потрібно враховувати в усіх сферах державної політики.
Крім того, забезпечення гендерної рівності є частиною євроінтеграційних зобов’язань України.
«Ми можемо відкласти це в часі, але що нам тоді робити із 76 тисячами жінок у Збройних Силах України? — каже Левченко. — Як реагувати на таке активне зростання присутності жінок в усіх складових секторів безпеки та оборони, у закладах вищої освіти, ДСНС тощо? Тобто сьогодні ця політика не є примхою».
Вона також звертає увагу на те, що плани реалізації Резолюції 1325 дедалі частіше розробляють не лише на обласному рівні, а й безпосередньо в громадах. За її словами, такий підхід уже застосовують у Києві, Вінницькій та Житомирській областях.
Водночас посадовиця наголошує, що для реалізації гендерної політики необхідно визначати відповідальних за неї в різних підрозділах органів влади.
«Тому без людей, без такого інституційного механізму ми не зможемо впроваджувати гендерну рівність і виконувати наші євроінтеграційні зобов’язання», — підкреслює Левченко.
Яку роль у виконанні плану відіграватимуть громадські організації
Юлія Лісова, президентка благодійного фонду «Ай Кен», наголошує, що для жінок, які постраждали від наслідків війни, важливими залишаються довготривалі програми психосоціальної підтримки та перекваліфікації.
«Ми працюємо саме у цьому напрямку, щоб давати жінкам можливість брати участь на місцях та сприяємо жіночому лідерству», — каже Лісова.
За її словами, фонду вдалося налагодити співпрацю із заступницею Харківського міського голови Нелею Цибульник, а також представниками департаментів соціальної політики та захисту дітей.
Зокрема, під час спільних чотириденних воркшопів представники міської влади долучалися до обговорення відповідних питань. Лісова сподівається, що така співпраця сприятиме подальшим змінам.
Водночас, як зазначає Тетяна Чернецька, важливо, щоб участь громадських організацій не обмежувалася консультаціями, а їхні пропозиції враховували під час ухвалення рішень.
Новий регіональний план визначає напрями роботи до 2030 року, однак сам факт його затвердження ще не означає, що всі передбачені заходи будуть реалізовані.
Одним із перших випробувань стане те, чи передбачать відповідальні органи кошти на виконання плану та чи зможуть громадські організації й мешканці впливати на визначення пріоритетів.
Саме від цього залежатиме, чи залишаться положення документа переліком намірів, чи перетворяться на конкретні зміни для людей, які живуть на Харківщині під час війни.
Матеріал створено в рамках проєкту «Посилення лідерства ОГС у відновленні і розвитку громад» — «Коло впливу», що виконується ГО «СТЕП» за підтримки National Endowment for Democracy. Його зміст є відповідальністю БО «БФ «Ай Кен», яка бере участь у проєкті, і видання «Ґвара Медіа» та не обов’язково відображає погляди ГО «СТЕП» або грантодавця.
