У вересні в телеграм-каналах з’явилося відео зсередини Генерального консульства Росії у Харкові. На кадрах — виламані входи до центральної будівлі та технічних приміщень, а закадровий жіночий голос розповідає про руйнації та розкрадання металу з електрощитової.
Генконсульство не працює від початку повномасштабного вторгнення. Водночас сама будівля на Максиміліанівській, 22 досі належить Міністерству закордонних справ Росії. Вона має статус пам’ятки містобудування та архітектури місцевого значення і майже п’ять років стоїть пусткою.
У Харківській обласній військовій адміністрації пояснюють, що втручатися в будівлю не дозволяє режим недоторканності.
Журналістка Ґвара Медіа з’ясувала, що відомо про статус будівлі, чому Україна досі не вилучила її у Росії та що можна зробити для її збереження.
Росія залишається власницею будівлі
У відповіді на запит Ґвари ХОВА зазначила, що будівля на Максиміліанівській, 22 з 2001 року є власністю Міністерства закордонних справ Російської Федерації.
Щоб примусово вилучити будівлю з власності Росії, ХОВА зверталася до Міністерства закордонних справ України та Міністерства культури України, аби Кабінет Міністрів подав відповідний проєкт рішення до Ради національної безпеки і оборони України.
Однак у відповідь МЗС України повідомило про чинний режим недоторканності приміщень Генконсульства Росії відповідно до Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року, зокрема її статті 31.
Міністерство також наголосило на необхідності утримуватися від дій, які можуть призвести до порушення Україною норм міжнародного права.
Водночас ХОВА не відповіла на запитання, чи планують демонтувати герб Росії з фасаду будівлі та обмежити доступ до неї, щоб запобігти подальшій руйнації.
«Перейти від спостереження за руйнуванням до конкретних кроків»
Авторкою відео із середини колишнього Генконсульства є депутатка Харківської міської ради Ірина Гончарова.
У коментарі Ґварі вона пояснила, що прийшла на територію пам’ятки, щоб привернути увагу до її стану та домогтися дій для її збереження.
«Я прийшла на територію пам’ятки й зняла відео, щоб привернути увагу до її стану та домогтися невідкладних дій для порятунку будівлі, — каже Гончарова. — Представників громадськості запросила, щоб посилити розголос і спонукати відповідальних посадовців перейти від спостереження за руйнуванням до конкретних кроків».
Вона вважає, що факт перебування історичної будівлі у власності Росії є категорично неприйнятним. На її думку, необхідно з’ясувати всі юридичні обставини та забезпечити повернення пам’ятки у власність України.
Водночас, на її думку, чекати на розв’язання питання власності не можна.
«Першочергові завдання — невідкладне обстеження технічного стану будівлі, визначення необхідних протиаварійних заходів, консервація та забезпечення належної охорони. Доступ до будівлі має бути контрольованим, а сама пам’ятка — захищеною від подальшого руйнування», — наголошує депутатка.
Вона додала, що найближчим часом запропонує чиновникам з відділу охорони культурної спадщини ХОВА спільно з громадськістю та архітекторами-реставраторами провести обстеження пам’ятки й визначити конкретний план дій для її збереження.
Історія будівлі колишнього консульства
Нинішня будівля колишнього Генконсульства спочатку була приватним маєтком.
Дослідник історії Харкова Іван Пономаренко каже, що інформації про його історію збереглося небагато.
Маєток побудував у 1912– 1913 роках архітектор В. Г. Гауш для Генрі Блеккі (в газетах його часто називали Гаррі). Будівля виконана у північному модерні.
Незадовго до цього, у 1910-му, Гауш збудував схожий маєток на вулиці Дарвіна, 11 для брата Генрі — Чарльза Блеккі, віцеконсула Великої Британії.
Брати разом працювали у керівництві товариства «Гельферих-Саде», одного з найбільших промислових підприємств Харкова. Завод випускав сільськогосподарські машини, плуги та інші інструменти.
У 1913 році Генрі помер від тифу, а будинок дістався у спадок його сестрі Єлизаветі Блеккі. Вона прожила тут до 1917 року.
Після неї в 1920-х у маєтку мешкав голова Вищої Ради Народної Господарства УРСР, Костянтин Максимов, пізніше — Влас Чубар, голова Наркому УРСР та один з організаторів Голодомору 1932–1933 років.
За свідченням старожилів, під час Другої світової війни у будинку жив німецький офіцер. Вони пам’ятають, як військовий облаштував на подвір’ї город, а голодні діти час від часу тягали звідти овочі, доки тут не спорудили шибеницю.
Після війни у будівлі працювала лікарня для передчасно народжених дітей, а згодом — кардіологічний та ревматологічний санаторії.
Згодом маєток передали російському консульству, яке відкрили у 2003 році.
«Вони дуже сильно спростили будинок євроремонтом, утепленням та жахливим дахом. Тому можна подумати, що пам’ятка — це новоділ», — каже Пономаренко.
На думку дослідника, для відновлення будівлі можна буде залучити гранти Великої Британії. Він вважає, що після реставрації будинок можна було б повернути до вигляду, максимально наближеного до первісного.
«В ідеалі — розмістити британське консульство, яке діяло в Харкові до радянських часів, хоча й в іншому місці, але так і не було відновлене. Це ніби натякає на те, що за останні 110 років Харків став менш важливим для Британії», — додає Пономаренко.
Чи справді герб Росії має архітектурну цінність?
Пономаренко звертає увагу, що на старих фото маєтку герба немає. Тому, зазначає дослідник, його демонтаж не має вплинути на історичну цінність самої пам’ятки.
«Може, він там кріпиться якось гігаміцно за оригінальну цегляну кладку, але, думаю, це теж не суперпроблема. Чи наші бюрократи думають, що через дірку, яку можна залити тимчасово піною, “будинок розмокне та розвалиться”? — каже дослідник. — Мені здається, він набагато швидше розвалиться без опалення, якого там давно нема».
Активісти з громадської організації «Деколонізація. Україна» раніше зверталися до адміністрації міста з проханням демонтувати герб. Вони отримали відмову. Основною причиною такого рішення назвали статус будівлі як пам’ятки.
Вадим Поздняков, голова ГО «Деколонізація. Україна», переконаний, що насправді річ у відсутності політичної волі.
«У нас сьогодні загинули люди в центрі міста від російського обстрілу, російського солдата затримали, який розстріляв наших військових та рибалку в Циркунівській громаді. І ми будемо думати, чи порушимо ми якусь конвенцію, чи щось подібне, якщо приберемо герб? На цьому фоні це все виглядає максимально абсурдно!» — каже Поздняков.
Він сумнівається, що герб справді є у паспорті пам’ятки. За його словами, цьогоріч невідомі вже завісили герб, тому «ніщо не заважає, аби він випадково, скажімо так, впав».
Читайте також
- «Кожен рік іде за десять»: чому руйнується пам’ятка архітектури в центрі Харкова
- У Харкові на мапі є укриття, але потрапити до них можна не завжди. Що показала перевірка Ґвари
