Упродовж року харківська громадська організація «Порятунок тварин» евакуює з Донбасу котів і собак. Команда працює в місті та допомагає тваринам уже сім років. Нині організація розширилася та окрім свого основного напрямку роботи — рятує домашніх улюбленців з територій, де ведуться бойові дії, та надає їм медичну допомогу.
Це Чарлі. Його, пораненого осколком, привезли сюди 27 березня з Бахмута. Працівники клініки по кілька разів на день обробляють рану собаці. Як зазначають робітники, на відновлення знадобиться багато часу. Після лікування Чарлі повернуть господарям.
А це такса Кнопка: вона потрапила сюди вагітною. Першу добу собака нікого до себе не підпускала, за увесь час вона довірилася лише одній жінці. Зараз вони з Кнопкою найкращі друзі.
— Наша організація працює сім років. Останні два роки в нас з’явилося нове місце для собачок та котиків, як ми будували своїми руками. Воно знаходилося в районі П’ятихаток, у лісі, — розповідає Ярина Вінтонюк, представниця комунікації з іноземними партнерами та пресою.
У притулку на той час перебувало 300 собак та 80 котів. Коли почалося повномасштабне вторгнення, команда працювала цілодобово навіть під постійними обстрілами. За відсутності світла, зв’язку та води співробітникам доводилося топити сніг, щоб напоїти тварин.
Сьомого березня вночі снаряд влучив у два вольєри притулку. Частина собак втекла, але повернулися, сім — загинуло. Тоді, розповідає Ярина, військові порадили якомога швидше евакуюватися. На допомогу прийшли іноземці, які вивезли частину тварин, іншу — евакуювала організація.
Подобається матеріал? Долучайся до Спільноти читачів та допомагай нам розповідати більше важливих історій!
— На той час у нас не було контактів та тісної співпраці з міжнародними організаціями. Але ці люди відгукнулися, узяли тварин на перетримку та допомагали нам знаходити сім’ї, — ділиться Ярина. — До нас надходило багато звернень від людей, які виїхали, але не змогли забрати своїх домашніх улюбленців, але хотіли врятувати.
Після перших днів, коли люди панічно виїжджали, команда взялася до роботи — почали із Салтівки. Район масово обстрілювали — багато тварин залишилися в зачинених квартирах.
— До нас зверталися мешканці, які чули за стіною скавучання тварин: вони телефонували й просили допомоги. Господарі благали вибити вікна, аби ми могли врятувати їхніх улюбленців, — зазначила комунікаційниця.
Цього разу допомагати працівникам притулку взялися військові. Коли на Салтівку був заборонений в’їзд, вони пускали волонтерів на територію та проводили до квартир, де зачинені домашні улюбленці. Тоді вдалося врятувати 297 тварин.
— До нас зверталися жителі Луганської області, зокрема Сєвєродонецька та Лисичанська. Пізніше, після деокупації Харківщини, їздили туди, згодом — до Бахмута. Ми розуміли, що місто знищуватимуть, тож до сьогодні евакуюємо звідти чотирилапих. Ще багато тварин потребують допомоги.
«Ми евакуюємо різних тварин: у нас були рибки, хом’ячки, шиншили, кролики тощо. Також вивозили свійських: коз, кур, фазанів. Навіть вовка. Забираємо всіх, але допомогу можемо надати лише котам та собакам, тому інших тваринок передаємо під опіку фахових спеціалістів».
Так вдалося евакуювати 9518 тварин, розказала Ярина. Раніше ГО співпрацювала з приватними клініками. Під час війни кількість тварин, які потребують допомоги, збільшилася: якщо раніше рятували тисячу тварин на рік, тепер поранених та покинутих чотирилапих стало вдесятеро більше. До повномасштабного вторгнення лікування потребували пів тисячі тварин на рік, зараз їхня кількість сягає близько трьох тисяч.
— Тому нам потрібна була класна соціальна клініка, де ми зможемо лікувати тварин, бо в приватних закладах дорого. У жовтні дві іноземні компанії PETA Deutschland та Nova Ukraine стали нашими партнерами та друзями — відкрили клініку, в якій ми зараз знаходимося. Тут лише врятовані та евакуйовані тварини.
Іноземці допомогли придбати приміщення, зробити ремонт, купити приладдя. Також ГО щомісяця подається на гранти, щоб можна було придбати ліки та забезпечувати клініку необхідним.
Де ви розміщували тварин до того, як придбали клініку?
— Після евакуації ми орендували окремі приміщення для собак та котів. Зараз у нас є декілька точок для котів: одна — це зона карантину, інша — місце, де тварини готуються до усиновлення.
У котяче приміщення ми хочемо запрошувати військових та дітей для реабілітації як людей, так і тварин. Стараємося створити максимально зручні умови: закупили диванчики та різні дрібні деталі. Хочемо, щоб люди мали можливість контактувати із тваринами. Які б умови ми не створювали, чотирилапим, як і людям, потрібні комунікація та підтримка, особливо після війни. Вони відрізняються від тих, кого ми рятували раніше. Їм потрібен новий сенс життя. Люди теж потребують підтримки. Багато військових кажуть: куди б не поїхали, шукають котів чи собак.
Виклики під час війни
— Всі проблеми, які в нас були, можна подолати. Важко їздити в місця, де ведуться бойові дії, страшно потрапляти під обстріли, дивитися на зруйновані міста. Проте наш обов’язок — рятувати тварин, адже вони не можуть самі попросити допомоги.
Найскладніше завдання — спілкуватися з людьми. Часто вони впадають у відчай. Для більшості, хто врятувався, морально важко переживати розлуку із домашніми улюбленцями. Люди не можуть спати, відчувають провину за те, що залишили тварин. Нам часто залишають заявки на порятунок кішок або собак.
Як ви убезпечуєте себе та тварин?
– Ми не можемо на всі 100% убезпечити як себе, так і тварин. Невідомо, куди наша команда потрапить і що відбуватиметься завтра. Але мінімальний захист: бронежилети, каски та аптечки — маємо.
Волонтери самостійно їздять до гарячих точок, але військові завжди радо їм допомагають. Зокрема, самі часто звертаються до ГО, адже в зруйнованих містах та селах безхатні тварини приходять до солдатів.
Співпраця з місцевими організаціями
Ярина розповідає, що харківські організації, з якими вони підтримували зв’язок, наразі виїхали з міста, однак є волонтери, які приходять допомагати. Є жителі Бахмута, які евакуювалися до Харкова та співпрацюють з клінікою.
— У нас багато партнерів в Україні та за кордоном. Ми розуміємо, що не одні. Завдяки цим людям нам вдається рятувати тварин, — розповідає комунікаційниця.
Наразі в клініці лікують 86 чотирилапих, яких привезли із зони бойових дій: вони отримали кульові поранення, рвані рани. Крім того, на фоні стресу в багатьох розвиваються хвороби.
Як знайти контакт із твариною, яка перебуває в стресі?
У кожної тваринки стрес проявляється по-різному, як і в людини: одні від страху замикаються в собі, інші — поводяться агресивно. До кожного потрібен індивідуальний підхід, ділиться Ярина.
— Ми спілкуємося з ним: розповідаємо про себе, пропонуємо смачну їжу. Поступово вони йдуть на контакт. Бувають коти, що поводяться дико, проте згодом звикають до нас і стають лагідними.
Історія, яка надихає продовжувати працювати
Одного разу волонтери поїхали до Бахмута, щоб врятувати тварину. Під час пошуку необхідної адреси вони встигли познайомитися з місцевими. Одна з жительок повідомила, що у місті є кішка, господарі якої евакуювалися до Києва. Оскільки в Бахмуті відсутній мобільний зв’язок, місцеві не могли з ними зв’язатися.
Кішку звати Димка. Волонтери забрали її та взяли контакти власників. По дорозі до Харкова вдалося зідзвонитися з ними. З’ясувалося, що Димка — улюблениця 10-річного хлопчика Дениса, який упродовж 9 місяців рахував, скільки днів не бачився з кішкою.
— Коли бабуся зателефонувала Денису в школу та сказала, що до них їдуть гості, хлопчик перерахував усіх, кого зміг згадати, окрім Димки. Яке було його щастя, коли він дізнався, що їде його улюблениця, — з посмішкою згадує Ярина. — Ми приїхали до них. Коли випустили з боксу кішку, вона одразу полізла в руки Дениса. Димка впізнала свого господаря. Певно, це один із найпозитивніших моментів, які я запам’ятала.
Трохи про клініку та штат
Наразі в клініці працюють 20 людей, але загалом штат нараховує понад 50 осіб. Оскільки кількість тварин збільшується, організації теж потрібно розширятися.
— Зараз нам дуже потрібні люди, щоб надавати допомогу більшій кількості чотирилапих. Заохочуємо всіх приходити сюди хоча б на кілька годин на день. Усі охочі можуть або допомогти, або стати нашими працівниками, — додає Ярина.
Ярина сказала, що необхідно завчасно попереджувати працівників клініки про візит за номером гарячої лінії.
Екскурсія клінікою
Ось такий вигляд мають перші два стаціонари клініки, загалом їх чотири. Один з них — інфекційний. Тут знаходяться бокси з вентиляцією та світлом. Зверху розміщують котів, знизу — собак.
— У нас є киця, яка народила кошеня на позиціях військових. Його привіз солдат. Зараз кошеня почувається добре — ми доглядаємо за ним».
Чи багато тварин забирають?
— Запитів на евакуацію більше, ніж на перетримку чи усиновлення. Це найболючіша точка, яка потребує розголосу. Ми намагаємося знайти господарів: кожну тварину фотографуємо та публікуємо на своїх сторінках у соцмережах. Коли не можемо знайти або господарі не мають змоги забрати, шукаємо для чотирилапих нову сім’ю. Наразі під нашою опікою зараз 406 собак, 400 котиків, які шукають родину.
Читайте також «Від творця мініатюр — до бійця Нацгвардії: як для Антона Дербілова війна з мистецтва перетворилася на життя».
Аби творити медіа разом із читачами, ми розвиваємо Спільноту. Саме твій внесок допоможе нам купити бензин для поїздки у важкодоступні зони, ідентифікувати ще один підрозділ росіян, що атакували Харківщину, або ж зняти сюжет про мешканців міста. Долучайся!
Актуальні історії з Харківщини
Надсилаємо щотижня
