До лютого 2022 року близько 20 міст України зробили амбітну заяву про те, що до 2050 року перейдуть на 100% відновлюваних джерел енергії. Ці плани для багатьох здавалися фантастичними. Проте після лютого 2022 року очевидно: це єдиний сценарій виживання в країні. А досвід, який встигли напрацювати ці міста, став безцінним для інших громад. 

Львів, Житомир та Миколаїв були одними з перших міст, які оголосили про свій шлях до енергонезалежності. Міські голови та їх заступники розповідають, як готуються до зими попри обстріли та зруйновану інфраструктуру.

ЖИТОМИР

«Доброго ранку сильні люди вільного міста» – з цього привітання мер Житомира Сергій Сухомлин починає свій ранок з колегами від початку війни.

Він пригадує 24 лютого похвилинно, міська рада в той день зібралася на восьму ранку. Тоді вони ухвалити рішення: до кінця війни міські депутати більше не діляться на фракції, тепер у них один пріоритет – перемога у війні.

«У моєму кабінеті висить портрет Махатма Ґанді, його філософія мені дуже близька. Але коли аргументи Ґанді закінчуються, починаються інші. І на третій день війни я повісив в кабінеті портрет Володимира Зеленського», – каже Сергій Сухомлин, розглядаючи портрети на стіні свого робочого кабінету.  

Сергій Сухомлин, мер Житомира на прес- конференції на тему поїздки на Глобальний кліматичний Саміт / ucn.org.ua

У 2018 році мер Сергій Сухомлин на кліматичному саміті у Сан-Франциско заявив, що до 2050 року Житомир перейде на 100% відновлюваних джерел. Мотивація міста, де живе чверть мільйона людей, обійтися без газу і вугілля була проста: енергетична незалежність і економія.

«Ще до війни ми розуміли, що для нашого північного сусіда газ – це зброя. Україна має багато альтернативних ресурсів, які ми можемо використовувати. У 2021 році ми запустили ТЕЦ на деревині і біостанцію. Це дозволило нам за один сезон зекономити 7 мільйонів кубів газу», – каже Сухомлин.

За словами мера, війна не зупинила мрії міста повністю відмовитися від газу. Зараз вони мають два проєкти, які реалізують приватні інвестори і один великий проєкт, який буде реалізований «Нафтогаз України» на суму 35 мільйонів доларів США. Місто будує ТЕЦ, яка працювати на деревині і RDF (Refuse-derived fuel) – це перероблене сміття, яке можна спалювати після сортування.

«Копенгаген та Відень на 80% опалюються саме за рахунок спаленого сміття. Потужність нашого сміттєсортувального заводу, який ми плануємо відкрити у листопаді – це перший завод такого типу в Україні, – забезпечить теплом місто на 30% і дозволить зекономити 20 мільйонів кубів газу», – розповідає мер. 

Динаміка відмови міста від газу вражаюча. Якщо у 2015-16 роках за опалювальний сезон місто спожило 93 мільйона кубів газу для опалення, у 2021-22 роках це вже були 57 мільйонів кубів. В наступний опалювальний сезон  (у 2022-23 роках) Житомир планує споживати 15 мільйонів кубів газу. 

«Ми говоримо не тільки про відмову від газу, але й про скорочення споживання енергії. Паралельно у нас тривають проєкти з термомодернізації. Ми вже успішно реалізували проєкт з GIZ, NEFCO, Європейським банком реконструкції та розвитку… З німецьким банком KfW ми підписали угоду про надання кредиту на термомодернізацію майже всієї соціальної інфраструктури у місті», – розповідає керівник міста.

За його словами нормативні втрати в тепломережі по Україні складають 15%, у Житомира ця цифра становить 4,8%. 

МИКОЛАЇВ

Портове місто Миколаїв, розташоване на півдні України, одне із найбільш постраждалих від війни. До лютого тут мешкали близько пів мільйона людей, але через щоденні обстріли та зруйновану інфраструктуру 60% населення виїхало.

За цей час 500 цивільних вбито, а понад 10 000 об’єктів інфраструктури та житлових будинків зруйновано. Попри це, міська влада не відмовляється від планів на енергонезалежність і планує розпочати опалювальний сезон згідно з графіком.

Анонс приєднання Миколаєва до коаліції «Енергетичний перехід» / energytransition.in.ua

У серпні 2020 року місто приєдналося до коаліції «Енергетичний перехід» і заявило про ціль 100% відновлюваних джерел енергії до 2050 року. Ця заява була зовсім не випадковою. Перший заступник міського голови Віталій Луков пояснює, до війни у Миколаєві був цілеспрямований рух до енергоефективності та енергонезалежності. 

«Ми разом зі Львовом у 2020 році отримали нагороду «Енергогромада» від Фонду енергоефективності. Мали дуже активний рух ОСББ у напрямку енергоефективності і навіть зараз, під час війни, п’ять будинків у нас продовжують реалізацію проєктів з фондом і закінчують термоізоляцію будинків», – розповідає Віталій Луков.

Станом на зараз 60% міста опалюється міським комунальним підприємством, а 40% державними ТЕЦ. За останні кілька років міське підприємство перевело майже всі котельні на енергоефективні котли, замінили теплотраси. 

«Звісно, війна внесла корективи. Зараз наша головна проблема – заміна вікон у багатоповерхівках, які вибило під час ударної хвилі, падіння ракет та обстрілів. Ми не можемо запустити тепло у будинки, якщо квартири не матимуть шибок, труби просто замерзнуть. А оскільки у нас немає фінансової можливості замінити розбиті вікна на нові, то ми закриваємо їх дерев’яними панелями», – каже заступник мера.

«Місто отримує листи з деревини від уряду Данії. Ці конструкції схожі на ДСП, але мають велику стружку. Їх роздаємо людям, які самі можуть встановити у квартирі або встановлюються комунальними підприємствами у покинутих помешканнях.

Завдання ускладнюється тим, що доводиться працювати під обстрілами. У Миколаєва система оповіщення спрацьовує тоді, коли вже є перші прильоти, оскільки це дуже близько до фронту. Для мене люди, які зараз працюють там, це герої», – говорить Віталій Луков.

При підготовці до зими міська влада повинна думати і про водопостачання. Від квітня у кранах Миколаєва є тільки технічна вода, оскільки водогін з Херсона був підірваний росіянами.

«Ми вирішили брати воду з лиману, але ця вона солона, нею можна помити посуд чи прийняти душ, але, знову ж таки, відчуття, ніби ти вийшов з моря. Саме через солону воду в десятки разів збільшилася кількість проривів і взагалі це дуже шкодить системі. Питну воду розвозимо окремо. Взимку точки видачі води плануємо об’єднувати з пунктами обігріву, щоб не виникало замерзання», – пояснює Луков.

ЛЬВІВ

Львів – місто на Заході України з населенням близько мільйона. За словами міського голови Андрія Садового, від початку повномасштабного вторгнення понад 5 мільйонів українців пройшли через Львів в пошуках відносно безпечного місця. 

Коли у травні три російські ракети влучили по місту, були пошкоджені три електричні підстанції. Кілька районів залишилися без світла і водопостачання, серед них і міські лікарні. Комунальні служби відновили постачання води та світла протягом доби, але для міста це стало сигналом: до таких ситуацій слід бути готовими у майбутньому.

Разом з тим, Львів не відмовляється від планів перейти на відновлювані джерела енергії до 2050 року. Свою готовність перейти на «зелену енергетику» місто анонсувало у вересні 2018 року. 

«Це означає максимальну підтримку електротранспорту, максимальні інвестиції в очисні споруди та новітні технології, які дадуть можливість використовувати не нафту чи газ, а енергію сонця і вітру», — сказав під час підписання Андрій Садовий.

Того ж року місто запустило проєкт «Енергоефективний район Львова» у найбільшому спальному районі міста – Сихів. Проєкт демонстрував переваги комплексної модернізації житлового фонду у поєднанні із модернізацією системи центрального теплопостачання. Це був зразок для інших міст, які також планують зменшити споживання енергії. Проєкт передбачав повністю заміну труб, встановлення індивідуальних теплових пунктів (ІТП) й збалансування системи опалення, утеплення фасадів, дахів, підвалів та тамбурів.

Цього року місто розпочало разом з Нафтогазом будувати у Львові сучасну біопаливну котельню. ЇЇ потужностей вистачить, щоб забезпечити теплом чверть міста. Котельня запрацює вже в лютому. 

Водночас, у Львові не приховують, що цьогорічна зима найімовірніше не буде простою. Тому міська рада підготувала три сценарії проведення опалювального сезону.

Перший – це коли у місті є газ і електроенергія. Станом на зараз ТЕЦ, мережі, будинки, за словами заступниці міського голови Львова з питань ЖКГ Ірини Маруняк, повністю готові до опалювального сезону.

Друге – це коли у місті не буде електрики.

«Якщо не буде електроенергії, то не буде й постачання газу, тому необхідно, щоб у нас працювали пункти обігріву. Вони у нас є, у нас є 14 шкіл, які мають пічне опалення. Ми маємо адмінбудівлі, у яких є котельні. Впродовж двох днів їх можна переобладнати з газу на дрова. У школах є спортзали, які також можна використовувати як пункти обігріву. Наступне – це буржуйки – металеві печі, які зараз виготовляють наші комунальні підприємства, щоб їх можна було використовувати в укриттях. Ми також проводили наради, щоб ОСББ, управляючі компанії закупляли буржуйки та встановлювали їх в укриттях», – розповіла заступниця мера Львова.

Буржуйки у підвалах львівських будинків / gazeta.ua

Загалом місто планує підготувати близько 1000 буржуйок до старту опалювального сезону.

«Третє – якщо не буде газу, але буде електроенергія. Зараз мережі обстежують. Щитові також мають бути в якісному стані, а особливо автомати, які можуть відключити електроенергію, коли є перевантаження, щоб не було пожежі. Ми обходимо кожен будинок і перевіряємо готовність до опалювального сезону» – розповіла Ірина Маруняк.

Якщо газу не буде – люди готові рубати сади

Олена Павленко, ​​президентка DiXi Grouр – аналітичного центру, який проводить дослідження та консультації щодо інформаційної політики, енергетики, безпеки та інвестицій.

Звичайно, найперший і найближчий ризик цієї зими це війна. Ми вже побачили, що росія цілеспрямовано знищує енергетичну інфраструктуру, відповідно обстріли ТЕЦ, ТЕС, газопроводів високого тиску – це щоденні ризики. 

Другий великий ризик це те, що громади, які живуть на близькій до обстрілів території, повинні мати алтернативну інфрастуктуру для опалення та гарячої води. Ми зараз багато спілкуємося з прифронтовими територіями і виходить так, що хоч допомога від уряду є, але все одно її недостатньо. Рахуйте, опалювальний сезон починається 15 жовтня, в нас дуже мало часу, щоб забезпечити громади генераторами та мобільними котельнями. Це вкрай необхідно для того, щоб люди прийшли кудись погрітися, а медзаклади продовжували працювати.

Люди бояться, що під час обстрілів, буде знищена інфраструктура Мені багато хто говорить, що в селах нормально не можуть підготуватися до зими через те, що не можуть запастися дровами. На Харківщині дійшло до того, що люди готові вирубувати свої сади.

Третій ризик – робота ЗАЕС. В нас є Запорізька атомна станція, яка захоплена і призупинена. Її частка в генерації енергії приблизно 25%, якщо вона буде повністю відключена, то буде питання з постачання електроенергії в частину регіонів і питання з виконанням обов’язків України з експортуванням енергії. 

Четвертий ризик – запаси в газових сховищах. Оператор газотранспортної системи прогнозує, що на початок опалювального сезону в нас буде 14 мільярдів кубометрів газу. Щоб ми себе нормально почували, в разі холодної зими, нам потрібно 17-18 мільярдів. Тобто частину ми маємо докупити. Але якщо ви подивитеся на те, що відбувається на газовому ринку, то там страшні ціни і дешевше ми не знайдемо. Я прогнозую, що Нафтогаз дочекається зими, найімовірніше ажіотаж на ринку спаде, всі почнуть користуватися сховищами, ціна впаде і ми купимо газ. 

Наші ціни на газ і електроенергію заморожені. Ми платимо неринкову ціну. Очевидно, з бюджету покривають цю різницю. В результаті, в нас в секторі енергетики великі фінансові дірки. Окрім того, платежі за послугами впали на 30%. Постає питання, а як сектор енергетики – компанії, які генерують і обслуговують ці потужності – як їм функціонувати?Нам потрібно буде багато коштів, щоб в процесі відновлення ці всі борги покрити. На це мало хто звертає увагу, поки ми у війні.

Авторка – Маріана Вербовська.

Цей матеріал публікується у партнерстві з міжнародною мережею Eurozine, що об’єднує понад 90 європейських видань.