24 серпня Україна відзначила 35 День незалежності. У Харкові мешканці виходили на прогулянки центральними вулицями, щоб «вигуляти вишиванки й відчути єдність з містом».
«Для мене незалежність сьогодні — це насамперед про те, що свято відзначають і проживають його, попри всі обставини», — говорить містянка Оксана.
Журналістки Ґвара Медіа поспілкувалися з місцевими мешканцями про те, як вони святкують День незалежності й що для них значить незалежність.
Серед людей у вишиванках
У саду Шевченка черги вишикувалися біля фотозон, кавʼярень і фонтанів. Коли увімкнули вечірню ілюмінацію, людей на вулиці більшає. Одна з них — 36-річна Владлена. Для неї День незалежності — про свободу, самовираження і «нарешті зняті кайдани».
«Традиційно виходимо вигуляти вишиванку, бо це наше автентичне свято», — каже Владлена й додає, що не розуміє, чому сьогодні так мало людей у вишиванках.
Вона додає, що незалежність України зараз символізують люди: військові й ті, хто залишився у місті й країні.
Біля центрального фонтану фото на згадку робить Катя. Її чоловік зник безвісти на фронті, тому дівчина говорить, що гостро розуміє, яку ціну доводиться платити за незалежність.
Вона каже, що для неї День незалежності — це не стільки свято, скільки нагадування про те, якою ціною виборюються перемога, культурна ідентичність, цінності й свобода.
«Повномасштабна війна змінила моє ставлення до цього дня: я почала більше цінувати любов до своєї країни й те, як нам далася ця незалежність, бо шлях до неї був важкий», — говорить Катя.
Автоколони гудуть піснями Карафєтова
Прогулянки харків’ян не обмежилися лише парком біля метро «Університет». Униз по вулиці Сумській доводиться пробиратися натовпом, особливо біля нової фотозони поблизу ХНАТОБу.
Проїзд автівками теж ускладнений: на дорогах утворюються затори, а звідусіль лунають сигнали машин. З відчинених вікон автомобілів, прикрашених прапорами України, гучно лунають українські пісні, однак частіше — «Харьков» Володимира Карафєтова.
Біля станції метро «Історичний музей» скупчується молодь з синьо-жовтими прапорами. 20-річний Владислав говорить, що виходити в центр міста з українським стягом вже стало для нього традицією — торік він теж тут був.
«Радію, що, попри війну, свято не залишилося без уваги», — говорить хлопець і додає, що сьогодні людей на вулицях менше, ніж напередодні, під час святкування Дня міста.
«Путін х*йло!» і шампанське з даху
Увечері біля «Зоряного неба» на вулиці Сумській молоді стає ще більше.
Кілька хлопців і дівчат з даху продуктового магазину вигукують «Слава Україні!» та «Харківський Металіст!» й чують те саме від натовпу внизу.
Хлопці з даху поливають людей шампанським, а звідусіль лунають радісні вигуки. Найчастіше чутно слова «Путін — х*йло!» від перехожих й пасажирів авто, які проїжджають повз.
Утім, декому таке святкування видається занадто гамірним. 55-річний Олександр зі своєю компанією у цей час прогулюється трохи далі від центру подій.
«День незалежності став відчутнішим, ніж до війни», — каже чоловік.
Він додає, що раніше незалежність ніби була подарованою, але люди не відчували її по-справжньому. Після 2014 року це відчуття почало формуватися й ставало сильнішим щороку.
Олександр згадує 24 серпня 1991 року. Каже, для нього, радянської людини й майже члена партії, це був шок. Чоловік пішов до армії 1989 року, а восени 1991-го повернувся вже в іншу державу.
«Тоді я більше думав: “Навіщо це було потрібно?”, бо виріс зовсім в інших умовах», — розповідає він.
За словами Олександра, раніше символом незалежності України він назвав би українських спортсменів, а тепер — українську армію.
Пані Наталя, яка була поруч з Олександром, додає: «Для мене символ незалежності — це наша мова». Її особливо тішить, коли люди спілкуються українською без примусу. Вона також наголошує на важливості популяризації україномовних пісень і поезії.
Місцева мешканка пані Віра каже, що особливих традицій у День незалежності не має — просто гуляє містом. Вона говорить, що любить Харків, українську культуру і літературу, тому святкової прогулянки їй цілком достатньо.
Вечірнє святкування поступово добігає кінця, але вулиці центру ще довго лишаються наповненими людьми. Для багатьох така прогулянка містом стала щорічною традицією святкування Дня незалежності.
Читайте також
- Як в Харкові у 2025 році святкували День Незалежності, попри війну та «тінь» Дня міста
- Активісти два роки борються за збереження Жихарського лісу біля Основ’янського озера. Розбираємося в ситуації
- «Скільки існуватиме Харків, стільки буде існувати ця плиткова підлога». Історія Едуарда Бергенгейма в харківському контексті
