Gwara Media публікує авторську колонку члена нашої спільноти, Іллі Репіна. Ілля — магістр політології Харківського університету ім. Каразіна, автор низки статей, дослідник у сфері IT. Якщо хочете також висловлюватись на наших платформах у ролі колумніста — приєднуйтесь до спільноти, обирайте пакет «Активіст» та підтримуйте незалежну журналістику в Україні.

Теорії змови як масовий феномен набувають шаленої популярності на початку 1990-х років. Коли у багатьох розвинутих країнах виникають схожі симптоми, посилюється прірва між елітами та суспільством. Людині потрібно якось пояснити зміни навкруги, і коли вона не чує впевненої відповіді від державотворця, вона починає вигадувати її самотужки.

Вхід у конспірологію. Чому ці теорії вигідні політикам?

В умовах глобального світу масову підтримку здобувають теорії таємничої влади, могутнього уряду різних держав та впливових людей, що владні розставляти фігури на геополітичній дошці. На практиці ж геополітичною дошкою 90-х можна було радше дати ляпаса опоненту, ніж спровокувати масові кризи. Водночас до конспірології звертались, щоб пояснити як занепад СРСР, так і розквіт США, пов’язуючи їх буквально в одному реченні.

Такий підхід дещо спрощує багатовимірну картину світу, зводячи все до таємного «зла», яке завжди робить тобі погано, а іншому добре.

Це ж, зі свого боку, — фундамент для появи політичного фактору.

Отож, політики різних країн почали використовувати новостворений механізм політичного впливу у власних інтересах. Адже люди, які стають прихильниками теорії змови, це апріорі люди, що сумніваються у загальноступних даних. Цей тип електорату — найважливіший під час виборчих перегонів. Через це прояви конспірології в політиці чи не завжди виникають зі сторони опозиційних сил. Кейс «змови» дуже легко «продати», вказуючи на наявний уряд. Кінець кінцем, конспірологічні теорії — це у 100% випадків про сумнів в очевидному та відмову від чинних еліт.

Інший важливий нюанс полягає у тому, що конспірологічний інструментарій найчастіше використовується саме радикальними утвореннями. Він покликаний підірвати легітимність того чи іншого політичного діяча або групи, позаяк для розширення своїх повноважень важко знайти щось ефективніше за радикалізацію мас. Саме це і роблять конспірологічні теорії. Вони допомагають масам знімати з себе відповідальність та конструювати «винного» в усіх незгодах; вбачати в обличчях політиків людей, які дотепер нібито були лише за ширмами.

У Німеччині арештовують членів радикальної групи

QAnon, ковід-дисиденти та перерваний путч у Німеччині. Розбираємось на прикладах

Перш за все, «копатися» в тому, хто ж стоїть за використанням політичних процесів у власних цілях, означає створювати ще одну конспірологічну таємницю. Хоч як би це не вабило, натомість я апелюватиму до добре аргументованих і вичерпних прикладів.

Ось три випадки активного використання конспірологічних тем політикою:

Коли теорії мають потенційних користувачів. У грудні 2022 року за результатом масштабної операції у Німеччині заарештували членів організації, мета якої — скинути діючий ліберальний уряд країни. До їхніх планів входили вбивства, вуличний терор та повне перезавантаження влади. Новина не була б такою прикметною, якби не деякі фактори. По-перше, переважна кількість арештантів — члени «Рейхсбюргерів». Це конспірологічне угрупування, яке відкидає існування Німеччини як незалежної держави з наявними кордонами. На їхню думку, перед нами — лише проєкт західного уряду, що після Другої світової війни організував у Німеччині маріонеткове правління. Цей приклад показує, що конспірологічні групи — не просто меншість, спроможна хіба що на щонедільні збори; це перш за все радикалізовані групи, здатні до насильства. Другим важливим фактором є слід Росії. У процесі слідства було знайдено контакти росіян, через які члени групи тримали зв’язок з офіційними представниками РФ. Це ще не свідчить про наявну співпрацю на найвищому рівні, втім, важливим є сам зв’язок з іншим політичним актором, що додає «невдалому путчу» системності. Це може говорити не про незалежність радикальної групи, а геть навпаки — про використання конспірологічної маски задля ураження державності Німеччини.

Коли теорії створюють з нуля. Штурм Капітолія в США, здійснений членами QAnon — чудовий приклад. До речі, деякі члени «Рейхсбюргерів» також є прихильниками цієї теорії змови. QAnon — конспірологічна теорія про те, що світом нібито керує група впливових людей: вони служать Сатані, вдаються до торгівлі та розбещення дітей, контролюють ЗМІ та уряди. На думку конспірологів, до них належать усі політики Америки. Усі, крім Трампа. Саме заради нього штурмували Капітолій. Тут бачимо іншу характеристику конспірологічних рухів, а саме — їхню подібність до секти. Адже, як правило, такі рухи мають лідера, який консолідує довкола себе фанатичну масу. В цьому випадку лідером є Трамп: існують припущення, що він і створив QAnon задля власних рейтингів.

Втім, як бачимо, інвестування у конспірологічні групи може призвести до неконтрольованості дій цих груп. Саме таким і був штурм Капітолія — хаотичним, неконтрольованим симулякром політичної активності.

Коли теорії використовуються задля особистого ресурсу. Повернемося знову до Німеччини. Так звані антиваксери, Білл Гейтс та ідея навмисного чіпування — вже тренд минулих часів, та це — вдалий приклад використання конспірології політичними партіями. «Альтернатива для Німеччини» — праворадикальна партія — докладалась до розпалу масових протестів ковід-скептиків у пік всесвітньої пандемії. І хоча вона публічно не виступала проти вакцини, але члени партії часто виявлялись організаторами вуличних протестів. Як результат, на наступних виборах у парламент більшість невакцинованих виборців проголосували саме за них. Ось так легко набирається електорат! Ось так спільне невдоволення істеблішментом провокує лобіювання власних поглядів опозицією.

Перелічені приклади ще раз підкріплюють думку: деякі політики постійно шукають нові інструменти створення кризового становища в країні. Вони також вказують на інше: конспірологічні угрупування та політика тісно пов’язані між собою. Хоча більшість розцінюють подібні організації як групи фанатичних фріків, їхня роль у сучасному політичному дискурсі стає тим більш вагомою, чим більше радикалізується політика.

Чим шкідливі конспірологічні теорії?

Конспірологія вабить тим, що, заперечуючи визнану версію, ти будуєш домисли; відкидаючи очевидне, припускаєш, що за кожною подією є таємниця, доступна небагатьом. Це елітистський спосіб мислення — тому він так лестить людям. З одного боку, deepstate-теорії перетворюють суспільство на сліпу масу, яка не в курсі реального становища. З іншого, дає частині суспільства певну ілюзію елітарного знання.

По суті, такі теорії відокремлюють групу «втаємничених» привілейованих знанням, у той час як справжнє бажання прихильників — зняти привілеї з діючої влади та присвоїти їх собі.

Це — антидемократичний рух за своєю природою.

Читайте також Хвилі дезінформації літа-осені 2022 року: аналіз від Gwara Media.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Gwara Media» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність і тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія в рамках власної редакційної політики.