Що таке дезінформація і як вона на нас впливає?

Неправдиві новини, що псували репутацію або призводили до конфліктів, з’явилися дуже давно. Однак поява онлайн-медіа збільшила швидкість поширення дезінформації, а відповідно і її загрозу. 

На сьогодні в наш інфопростір запускають безліч фейків. Зокрема, вони стають головною зброєю інформаційної війни Росії. Неправдиві новини можуть призвести до жахливіших наслідків, ніж куля або ракета. 

Тож, що таке дезінформація? Хто її продукує та з якою метою? Як її розпізнати та захиститися? На ці та інші питання Gwara дасть відповідь у матеріалі.

Що таке дезінформація + приклади дезінформації

Дезінформація — це неправдива, оманлива, маніпулятивна інформація, створена з різних причин. Саме за причиною створення розрізняють аж три види неправдивої інформації.

• Помилкова інформація без мети зашкодити (місінформація) — це неправдивий або оманливий контент, який поширюється без наміру, хоча наслідки все одно можуть бути шкідливими. Зазвичай, це помилки журналістів або політичних діячів. Приклад такої дезінформації: президент Франції опублікував у Twitter неправильне зображення, що містить оману про виробництво кисню з тропічних лісів.
• Неправдива інформація з метою зашкодити (дезінформація), яка поширюється з наміром ввести в оману, отримати економічну чи політичну вигоду та завдати шкоди суспільству. У Gwara ми постійно розвінчуємо фейки та дезу. З останніх прикладів: росіяни розповсюджують інформацію про те, що у Львівській клініці репродукції людини є можливість обрати собі за донора одного з захисників «Азовсталі» аби «відродити» націю. Для цього вони підробили повідомлення з сайту клініки.
• Правдива особиста інформація (малінформація), яку поширюють, щоб зруйнувати репутацію особи чи організації. Це можуть бути інтимні фото, приватне листування або інший компрометуючий контент. Наприклад, у 2017 хтось злив приватні листи Емануеля Макрона для зниження його рейтингів під час передвиборчої кампанії. Цього виявилося недостатньо для суспільного розголосу, тож підключили ботів. Врешті-решт скандал набув глобального масштабу завдяки твіту Wikileaks.

Види дезінформації

Неправдива інформація є одним із засобів маніпулятивного впливу, який здійснюють за допомогою прихованих технік:  

• Клікбейт — перебільшені, сумнівні або оманливі заголовки, зображення чи описи в соціальних мережах для створення вебтрафіку.
• Пропаганда — поширення інформації, чуток чи ідей, щоб завдати шкоди країні, групі людей чи окремій особі, зазвичай з політичною метою.
• Фейк — імітація новинних або інших сайтів, що містять вигадані історії.
• Упереджені новини — контент, що спонукає читачів підтвердити власні упередження та переконання.
• Джинса — новини, опубліковані під контролем уряду, для створення та поширення дезінформації серед громадян.
• Сатира — створення фейків заради пародії чи розваги.

Як поширюється дезінформація

Щодня ми споживаємо стільки інформації, скільки б не вмістила і сотня газет. Зі зростанням кількості побаченого та прочитаного, наш мозок втрачає здатність об’єктивно фільтрувати інформацію. Тож ми стаємо більш вразливими до маніпуляцій.

Фейкові новини зазвичай поширюються швидше, ніж інший контент, адже вони викликають емоції. Тож дезінформація швидко поширюється через друзів і знайомих, соціальні мережі, месенджери. Кожен хоче першим передати інформацію, попередити про щось, застерегти, але не перевіряє правдивість повідомлення. Іноді тези розсилають навіть з приміткою “можливо і неправда, але краще надіслати” (як от інформація про новий наступ на Харків у 2024 році).

Вірусне поширення неправдивої інформації може посилити соціальні конфлікти та розпалити суперечки всередині соціуму. Такі дані стають зброєю топ-1 у сучасних інформаційних та гібридних війнах.

Основна мета дезінформації – вплинути на суспільну думку, змінити її у вигідний для замовника бік. Як наслідок, автори дезінформації хочуть посіяти хаос, підірвати репутацію до влади або інших авторитетних осіб. Зазвичай фейки направлені саме на політичну сферу.

Закон про дезінформацію

21 січня 2020 року Міністерство культури, молоді та спорту оприлюднило законопроєкт про протидію дезінформації. Він викликав жваві дискусії: документ не схвалили ні в Україні, ні за кордоном. Зокрема, в ОБСЄ висловили стурбованість ініціативою.

За порушення закону передбачалися штрафи, суспільно-виправні роботи або навіть ув’язнення. Тодішній міністр культури Володимир Бородянський вважав, що боротися з дезінформацією – це «законодавчий обов’язок української влади». Однак вийшло так, що документ боровся скоріше з журналістською діяльністю та свободою слова.

30 січня законопроєкт був відправлений на доопрацювання. 

Як викрити дезінформацію?

В інтернеті фейки поширюються швидко та неконтрольовано. В таких умовах вірусність дези стає серйозною загрозою. Зокрема, у соцмережах кожну дію, як от переслати, поставити вподобайку і прокоментувати, можна зробити за лічені секунди. Крім того, окремим людям набагато простіше та дешевше поширювати неправдиву інформацію самостійно: зараз майже кожен має обліковий запис у соціальних мережах. А, отже, і можливість створювати фейки та робити їх доступними для широкої аудиторії. Ми вже розповідали як працюють цілі ферми таких акаунтів – ботів.

Тож, для того, щоб викрити дезінформацію, варто звертати увагу на такі ознаки:

• неперевірена інформація;
• статті, написані не експертами або псевдоекспертами;
• інформація, якої немає на інших сайтах;
• інформація, яка надходить із підробленого сайту;
• історії, які звертаються до емоцій замість констатації фактів.

Якщо щось із вищеперерахованого присутнє у новині, то потрібна подвійна перевірка – фактчекінг. Він складається з декількох кроків:

• Крок 1. Перевірте інші надійні джерела. Шукайте авторитетні новинні сайти та видання, щоб дізнатися, чи писали вони про цю історію. 
• Крок 2. Перевірте джерело інформації. Якщо ця історія з невідомого джерела, проведіть певне дослідження. Спробуйте знайти як мінімум 3 джерела, що підтверджують новину.
• Крок 3. Подивіться на автора. Виконайте пошук по автору, його іншим матеріалам або місцям роботи. 
• Крок 4. Знайдіть фотографію профілю. Окрім інформації про автора, перевірте його зображення профілю, якщо воно присутнє. Виконайте зворотний пошук зображення фотографії профілю в Google Reverse Image Search. 
• Крок 5. Обов’язково читайте далі заголовка перед тим як розповсюдити новину. Подумайте, чи історія звучить нереалістично або занадто добре, щоб бути правдою. Правдива історія містить багато фактів, переданих цитатами експертів, офіційною статистикою або даними опитувань. Вона також може містити свідчення очевидців.
• Крок 6. Розвивайте критичне мислення. Не дозволяйте емоціям впливати на ставлення до інформації. Дивіться на неї критично та раціонально. 
• Крок 7. Визначте, чи це жарт. Сатиричні сайти часто роблять вірусні історії заради розваги. 
• Крок 8. Використовуйте сайт перевірки фактів або скористуйтеся ботом Gwara.
• Крок 9. Перевірте справжність зображення. Сучасне програмне забезпечення для редагування дозволяє легко створювати підроблені зображення, які виглядають дуже реалістично.

Читайте також наш матеріал про фейки, ботоферми та джинсу на ринку медіа в Україні.