NFT мистецтво продовжує набирати оберти не лише за кордоном, а й в Україні. Влітку ми робили спецпроєкт «30 незалежних NFT художників до 30-річчя української незалежності». 

Цього разу ми запросили на інтерв’ю художника з громадянською позицією, який повірив в успіх NFT ще до популярності криптоарту. 

Герой нашего інтерв’ю — Влас Бєлов. Коротко про нього можна почитати у нашому спецпроєкті

Влас Бєлов

Давай почнемо з творчості. Як ти перейшов з традиційного мистецтва в NFT?

Паралельно з традиційним мистецтвом я вже давно використовував 3D-програми, створював віртуальні виставки — «Арт-інтервенції» (тут ти віртуально потрапляєш у фізичну галерею), потім у вигляді акцій показував ці виставки на вулицях та у самих галереях за допомогою VR-окулярів й телефону, в Україні та за кордоном. 

Починав ще до хайпу метавсесвіту.

Хоча тоді це не були прямо-таки відкриті світи, скоріше відтворені віртуальні галереї, розміщені на онлайн-майданчику Roundme (прим. автора: Roundme — сервіс, за допомогою якого можна створювати або переглядати панорами у 360 градусів).

У 2017 році я створив абстрактну галерею Personal space O1. По суті, вона була унікальним віртуальним арт-об’єктом. У 2020 році я вже помістив її у Mozilla Hubs (прим. автора: Mozilla Hubs — сервіс, за допомогою якого можна створювати віртуальні кімнати), це дозволило ходити цим простором і створювати аватари. 

Також я робив віртуальні перформанси й інсталяції, розміщував їх на фотовиставках та у галереях у вигляді фотоколажу — це те, що передувало доповненій реальності в моїй практиці.

А коли ти почав токенізовувати мистецтво?

Токенізовувати почав рік тому, різкого переходу в цифру не було. Знову ж таки, якщо говорити про NFT, то це не напрямок у мистецтві, а механізм для монетизації свого арту. Саме мистецтво може бути будь-яким: відео, фото, картини, цифри — неважливо.

Якщо згадувати про класичну освіту, то я закінчив художню школу, училище та академію дизайну і мистецтва. Цифрові програми освоїв самостійно, в цьому я, можна сказати, самоук.

Якою була твоя перша робота? Чи пам’ятаєш першого покупця? Які емоції відчував? Скільки вона коштувала?

Перший NFT продаж — це 3D-інсталяція «Material of emotions», 2017 рік. Коротко про концепт інсталяціi: вона створена на основі наноматеріалів, що відображають емоції, реагують на дотики та зображення геометричних фігур, контраст м’якої пластики та чіткої геометрії. 

Material of emotions

Це дослідження про матеріали майбутнього, про формування та здатність створювати «живі» фарби, біологічно активні сенсорні полімерні матеріали, на кшталт «онлайн-глини». Спроба вийти за межі технічної сингулярності, де все буде можливо. 

Робота була несподівано продана у 2021 році при першій же токенізації, її купили за 1 tezos (за цим курсом це 4-5 доларів). Колекціонер не завжди відомий художнику, буває, купують інкогніто, але, наскільки я знаю, це була людина зі Штатів. Почуття були змішані: з одного боку, сума невелика, а з іншого — роботу купили, значить, вона для когось важлива!

У 2014 році в тебе була виставка «У моїй голові». В одному з інтерв’ю ти говорив, що вона присвячена ситуації у Криму та на Сході. Що стало приводом для створення цієї виставки? Як її сприйняли люди? Чи є у тебе ще роботи, присвячені тим подіям?

Приводом для створення виставки була рефлексія на події у Криму та загалом політична ситуація в Україні. Оскільки я родом із Криму, особливо гостро відчув цей конфлікт. У моїх роботах не було однобокої реакції, зрозуміло, хто агресор. Мені було цікавіше пропустити конфлікт через себе, як людину, яка опинилась серед двох протиборчих світів, коли треба завжди бути в певній позиції. Так само я робив акції та перформанси на цю тему: «Наш Крим», «На двох стільцях», перформанс «Хто ти?», «Гра на вишиванці» тощо. 

Це був довгий і непростий період. Відгуки були як позитивні, так і негативні. Все-таки час був дуже напружений і суперечливий. Зараз начебто всі звикли, але тільки-но починаєш говорити про політику — відразу з’являється агресія. Це ще й особливість регіону: тоді Харків був більш розколотий у відношенні суспільної думки, але це був мій «нерв», я так висловлювався. Тепер трохи відійшов від політики, хоча вона всюди.

Exhibition-action Crimea Carnival or Our Crimea

Чи є у тебе натхненники? Якщо так, то хто?

Таких багато, кимось надихаюся у стилістичному сенсі, кимось у концептуальному. Сьогодні для мене цікавішими є цифрові художники, з всесвітньо відомих це: Beeple, Pak. Серед наших також багато тих, хто надихає своєю активністю: Роман Мінін, Микита Худяков, Льоша та Настя Яловеги, Юра Мирон, Юля Бєляєва, Тимур Прокоп’єв, Денис Круподоров, Філіп Капустін, Рома Борозенців, Вера DG тощо.

Деякі художники творять, щоб люди замислилися, деякі, щоб привернути увагу до певних явищ. У чому твоя мета?

Метою є діалог з глядачем за допомогою цифрових технологій. Це не моралізаторство, не бажання відкрити комусь очі, це бажання показати, що я відчуваю. Якщо відгукнулося — круто. Так, наприклад, в мене є проєкт у доповненій реальності «Тримай», який брав участь у Бієнале цифрового мистецтва. 

На цю роботу було багато відгуків. Люди писали свої трактування, писали про те, як її бачать, а це головне! Коли проєкт зачіпає глядача, значить, він живий. Є також проєкти, за допомогою яких я хочу привернути увагу до певної проблеми — в основному, це акції та перформанси. 

Коротко про AR-проект «Тримай»: він ілюстрував фізичну дію стримування, «глобальний» кулак, який символізує силу, що має безліч сторін — від агресивного втручання в контексті геополітики і до натиску техногенного майбутнього з екологічними змінами. Можливо, читач також побачить у цьому щось своє.

«Тримай», AR-інсталяція. Локація: Держпром, Харків

Скільки картин ти продав за весь час діяльності? 

Я нечасто продаю роботи, в основному це віртуальні перформанси та інсталяції, які складно монетизувати в наших реаліях. Але завдяки NFT є продажі. Для мене NFT — це механізм трансляції творчості, не лише на маркетплейсах та у віртуальному полі, а й у соціумі. Використовуючи функцію AR, на NFT майданчику Nicetnunc (прим. автора: Nicetnunc — більш андеграундний маркетплейс, де можна купити NFT) я реалізую завантаження 3D-об’єктів у громадський простір, встановлюючи QR коди, — наприклад, інтервенції на площі, вулиці та виставках. 

Багато токенізованих робіт вже брали участь у виставках Polemakiv, Transformation тощо.

Яка з робіт твоя улюблена? Чому? Розкажи про неї.

Одна з улюблених чи скоріше важливих — це проєкт-акція VR Документ 2019 року, про фіксацію особистості у цифровому світі та створення договору «Про захист прав та інтелектуальної власності у віртуальній реальності». Цей проєкт я реалізував на цифровому хакатоні Frontier. Діджитал-художник Сергій Рудавін зробив фотограмметрію моєї голови, яку я помістив у віртуальний простір, склав документ, де описав умови мого існування при можливій тотальній віртуалізації, та підписав договір з віртуальною реальністю у програмі Tilt Brush. 

Символічно сама віртуальна реальність розписалась стилусом, ніби закріпивши договір. Цей проєкт токенізований на майданчику Ніcetnunc у 3D-форматі з функцією AR та у вигляді jpg (ілюстрація, ціна поки не виставлена). 

Також цього літа на NFT-мітапі в Одесі віддав у дар копію документу Музею сучасного мистецтва Одеси. Його куратор, Андрій Сигунцов, один з перших зробив експозицію токенізованих робіт в інституції.

Проєкт-акція VR DOCUMENT

Яка картина була найдорожчою з проданих? Скільки коштувала, якщо не секрет?

Дорогих у моїй практиці поки немає. Я токенізую в основному на доступних тезосних майданчиках, бо криптовалюта Tezos є відносно екологічно чистою, на відміну від, скажімо, Ethereum. У зв’язку з цим і невелика комісія при токенізації. 

Питання екології є також одним з головних при виборі цифрової валюти та маркетплейсу.

Як відомо, на ефірні транзакції витрачається велика кількість електроенергії, є викиди СO2 в середовище. Можливо, я перебільшую, але мій арт не є настільки ефективним, щоб я міг компенсувати це донатом.

У майбутньому, думаю, буде більше еко-криптовалют, і ефір має перейти на систему 2.0. Сьогодні на більшість моїх робіт я поки що не ставив ціни (прим.автора: робота може бути токенізована, але при цьому не продаватися), а NFT — скоріше про експерименти і «фіксацію в часі» для мене, як патент на майбутнє.

Для формування попиту та продажів необхідно просувати свої роботи у Твіттері, Інстаграмі, Дискорді. Треба знати основи маркетингу, а також створювати так звані «прямі продажі». Це коли ти заходиш в аудіокімнату в Clubhouse або у Твіттер і прямо піариш та продаєш свій арт англійською мовою. 

Для тих, кому цікава тема NFT, раджу групу в телеграмі — CryptoArt Ukraine. Там ви отримаєте всі необхідні відповіді на ваші питання. У майбутньому монетизація робіт за допомогою NFT дасть свої плоди, принаймні, це вже невелика частина цифрової історії нашої епохи.

NFT-виставка Stage 2021 у галереї OnCyber

Які плани на 2022 рік?

Планую далі розвивати свої проєкти у доповненій реальності та у VR, вивчати новий софт. Гадаю, буду експериментувати й далі з цифровими перформансами. Ще у 2021 році я став батьком, народилася донька, тож у планах ростити незалежну особистість.

Також я колекціонер NFT, нещодавно зібрав колекцію робіт своїх друзів криптохудожників та розмістив у віртуальній галереї OnСyber. По суті, це зріз активних криптохудожників українського ком’юніті. Є й іноземні — не всі ще представлені у моїй колекції, але вже можна сказати, що я інвестував у майбутнє. З розвитком моїх колег будуть зростати і ціни та попит на цифрові твори. Хоча свою колекцію я продавати не збираюся, це особисте.

Колекція NFT в галереї OnСyber