Цифрові способи збереження культурної спадщини – наша постійна тема:
отут ми писали про 3D і лазерне сканування, фотограмметрію, 3D-моделювання, доповнену реальність та інші методи, як зберегти важливі для України будівлі та привернути увагу до їхнього сучасного стану, а
отут обговорювали у форматі подкастів усі ці проблеми з учасниками «Дуже цифрових резиденцій», нашого спільного з «Піксельованими реальностями»
проєкту.
Тему сакральної архітектури ми не зачіпали. Це питання порушив видавець Олександр Савчук, запустивши за підтримки УКФ проєкт «Знищені шедеври української дерев'яної сакральної архітектури». Команда проєкту створила 3D-моделі храмів, яких уже давно немає, докладно вивчивши креслення і фото, зроблені під час експедицій, що їх очолював Стефан Таранушенко, мистецтвознавець, який жив і займався цією справою у першій половині ХХ ст. Його книгу «Знищені шедеври...», власне, видав Олександр Савчук, розмістивши в ній gr-коди, що ведуть до 3D-моделей описаних Таранушенком храмів.
У межах проєкту відбувалися також дискусії про архітектуру й урбаністику. Далі ділимося однією з таких розмов – обговоренням архітектора Володимира Новгородова й архієпископа-емерита Ігоря Ісіченка місця церкви в сучасному міському просторі.