У доповіді Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні наведені дані щодо катувань українських військовополонених армією РФ у семи різних місцях Росії та на окупованих територіях України.

Групи українських військовополонених переміщували та утримували на період від 9 до 15,5 місяців у СІЗО № 1 (СІЗО-1) м. Курськ Курської області; СІЗО № 2 (СІЗО-2) м. Старий Оскіл та виправна колонія № 6 м. Валуйки Бєлгородської області; виправна колонія № 1 м. Донський Тульської області. Комісія також зафіксувала повідомлення щодо негуманного поводження в інших місцях позбавлення волі у Росії та на окупованих територіях України.

У Російській Федерації тортури вчиняли члени підрозділів спеціального призначення («спецназ») Федеральної служби виконання покарань Російської Федерації (ФСВП) і штатний персонал цієї служби, що є тюремними охоронцями. Постраждалі повідомили, що допити проводили, крім того, співробітники Федеральної служби безпеки Російської Федерації (ФСБ).

Свідчення потерпілих показують всю нещадність та жорстокість цього поводження, що завдавало жертвам сильного болю та страждань під час тривалого утримання під вартою. Усе це здійснювалося з кричущою зневагою до людської гідності та спричинило довготривалі фізичні та психічні травми.

— з доповіді Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні від 15 березня 2024 року.

Комісія ООН зазначила, що українські військові розповіли про:

  • побиття різними інструментами по різних частинах тіла;
  • удари електричним струмом;
  • негуманні допити;
  • погрози зґвалтування;
  • небажані дотики під час оглядів порожнин тіла;
  • катування статевих органів.

У кількох визначених Комісією закладах умови утримання були нелюдськими або такими, що принижують гідність. У медичній допомозі здебільшого відмовляли або надавали неналежну. Їжа була погана, порції мізерні, подекуди на їжу відводилося лише 2-7 хвилин. Постраждалі повідомили про голод, через який їли черв’яків, мило, папір та залишки собачої їжі, що призвело до різкого падіння маси тіла. У деяких закладах доступ до душу та туалету був обмежений або туалетом слугувала діра в землі.

Про негуманне поводження з українськими військовополоненими також повідомляли в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими.

Внаслідок тортур колишні військовополонені повідомляли про труднощі з диханням, сном, ходьбою; зламані кістки та зуби; кровотечі, набряки, інфіковані або уражені гангреною частини тіла; поганий зір та травми органів тіла. У постраждалих розвинувся посттравматичний стресовий розлад, тривога, та у деяких були спроби самогубства.

Зокрема представники Комісії ООН провели інтерв’ю з російськими військовополоненими, які заявили, що вони є колишніми членами спецназу ФСВП, та одним колишнім російським солдатом. З їхніх свідчень Комісія зробила висновок, що таке ставлення до українських військовополонених заохочувалося відповідними вищими структурами командування або допускалося з очевидним відчуттям безкарності.

Читайте також