Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими в Києві був створений 11 березня 2022 року для допомоги родинам та близьким військових України, які потрапили в полон або зникли безвісти. Проте один штаб в Києві не міг охопити всю Україну через велику кількість звернень від родичів. Зрештою було ухвалене рішення відкрити регіональні відділення: перше — у Миколаєві, друге — у Вінниці, третє — у Харкові, четверте — у Львові.
У Харкові розташований Східний регіональний центр Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, який займається обліком зниклих безвісти або військовополонених. Географія східного регіонального центру — Харківська, Сумська, Полтавська, Донецька, Луганська, Запорізька та Дніпропетровська області. Працівники штабу консультують родичів військовополонених та зниклих безвісти телефоном або під час відряджень.
Що більше буде відомостей в Координаційному штабі про захисника, то більше можливості вести перемовини з державою-агресоркою й домагатися повернення цієї людини.
Ми поспілкувалися з керівником Східного регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Сергієм Чебишевим про полонених з Харківщини, співпрацю штабу з міжнародними організаціями та про те, як рідні можуть вплинути на процес повернення з полону.
Як працює Східний регіональний центр Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими?
У Координаційному штабі родичі кожного захисника можуть створити особистий кабінет захисника, куди мають доступ також працівники штабу. Родина теж має можливості отримати інформацію, скажімо, від побратимів або людей, які повернулися з полону й вирішили повідомити інформацію про полонених їхнім рідним. Ба більше, родичі постійно перевіряють російські телеграм-канали, де іноді можна побачити наших захисників, що опинилися в полоні. Тому родичі можуть наповнювати новими відомостями особистий кабінет, додавати фото гарної якості, антропометричні дані [найважливіші морфологічні параметри тіла: зріст, масу тіла, довжину кінцівок тощо — ред.], інформацію про татуювання, шрами тощо. Це все допомагає працювати перемовникам координаційного штабу.
По-друге, ми здійснюємо юридичний супровід родин. Бувають ситуації, коли захисник з дружиною перебувають у цивільному шлюбі [шлюб, не зареєстрований в органах державної влади — ред.]. У такому разі ми допомагаємо розтлумачити, які соціальні гарантії вона має за законом. Також часто звертаються щодо гарантій дітям від попереднього шлюбу тощо. Ми юридично допомагаємо родичам отримати те, що вони мають отримувати за законом.
Також ми займаємось координацією між військовою частиною, ТЦК та СП, іншими соціальними службами. Це наші основні завдання. Багато хто думає, що регіональний центр також займається безпосередньо обмінами, але це не так. Усе, що стосується обмінів, перемовин, залучення нейтральних держав, політиків до роботи штабу — прерогатива Координаційного штабу, який розташований в Києві.
Подобається матеріал? Долучайся до Спільноти читачів та допомагай нам розповідати більше важливих історій
Скількох полонених з Харківської області вдалося повернути?
У всіх моїх співробітників та у мене особисто єдина мотивація працювати — коли бачимо в нашому офісі людину, яка повернулася з полону, це до сліз приємно. Ми працюємо тільки заради цього. Координаційний штаб відрізняється від інших державних структур тим, що ми працюємо виключно на результат — у нас паперової роботи дуже мало.
За весь час війни Україна здійснила 51 обмін полоненими, за які 3 135 захисників та захисниць були повернуті. З Харківської області повернули 88 людей, але ця цифра може дещо відрізнятися від реальної, адже у перші місяці війни ми не працювали. Східний регіональний центр відкрився у грудні 2022 року, тобто майже рік минув з початку повномасштабного вторгнення.
Чи можете ви розголошувати кількість військових та цивільних з Харківської області, які зараз знаходяться в полоні?
Розголошувати не можу. Ми не можемо таке казати, бо будь-яка інформація може бути використана державою-агресоркою задля своїх цілей.
Як відбувається процес комунікації між штабом та родиною полоненого або зниклого безвісти?
Усе починається з того, що родичі отримують від ТЦК та СП сповіщення про зникнення людини, загибель або полон. У перші дні, місяці, навіть рік війни структури, зокрема ТЦК та СП, використовували різні підходи для сповіщень, але зараз ніхто не може точно стверджувати, що людина загинула, поки немає тіла.
Також ніхто у перші дні зникнення не може стверджувати, що людина потрапила в полон. Коли родич отримує сповіщення, ми певний час фіксуємо військового як зниклого безвісти.
Закликаю всіх, хто отримав сповіщення й потребує допомоги, одразу звертатися до нас. Чому? Бо ми єдина організація, яка точно знає, що треба робити в такій ситуації. Ми не ганятимемо людей в поліцію, СБУ або різні громадські організації. У нас є алгоритм дій, ми обов’язково проконсультуємо очно чи телефоном.
Перший етап роботи з людиною, яка звернулася, закінчується тільки в той момент, коли й ми, й родич розуміємо, що все залежне від нас і від нього зроблене. Тоді наступає певна пауза: ми чекаємо на звістку про знаходження захисника або повернення з найближчого обміну тощо. У цей період люди до нас звертаються, аби просто поговорити, адже очікування майже нестерпне. Часто телефонують із запитанням: «А чи є новини?». Але зараз всі оновлення з’являються в особистому кабінеті.
Сергій зазначає, що родини зниклих безвісти та військовополонених об’єднуються в громадські організації для підтримки один одного, відстоювання інтересів й сприяння процесам обміну.
Вони демонструють міжнародному товариству, що треба діяти, бо діяти дійсно треба. Міжнародна спільнота має важелі впливу і мають працювати так, щоб допомагати Україні повертати наших військових і цивільних.
Чи отримує сім’я військовополоненого або зниклого безвісти виплати?
Зниклий безвісти навіть після зникнення залишається на обліку у військовій частині, тому члени родини мають право на отримання грошового забезпечення та «бойових» захисника.
У яких випадках виплачується одноразова грошова допомога і яку суму складає?
Після звільнення полонений отримує одноразову грошову допомогу в розмірі 100 тисяч гривень. Також він має право на щорічну допомогу за кожен рік перебування в полоні. Якщо людина досі не звільнена, щорічну допомогу може отримувати один із членів її сім’ї — за кожен рік полону. На жаль, родини людей, які вважаються зниклими безвісти, не отримують її.
Як можуть родичі або близькі полонених посприяти звільненню з полону? Чи були у вас такі випадки?
На жаль, ми маємо справу з державою-агресоркою, з підступним ворогом. Як родич або друг може повпливати на звільнення з полону? Поки ми таких випадків не знаємо, проте були зворотні ситуації: коли людина перебуває в полоні й для росіян вона така ж, як і всі інші, — й тут родичі чи друзі починають у соціальних мережах розповсюджувати інформацію про неї. З’ясовується, що вона достатньо відома людина, робила багато корисного для країни, є патріотом України. Як ви вважаєте, краще їй стане в полоні? Звісно, стає менше шансів, що Росія її поверне, бо людина для них як товар. Це тільки шкодить, тому ми застерігаємо від поширення будь-якої особистої інформації про людей в полоні.
Люди у Києві, Харкові, Львові та інших містах виходять на акції на підтримку українських військовополонених. Як ви вважаєте, чи може це посприяти звільненню з полону?
Люди точно мають таку можливість, у нас демократична держава. Якщо вони хочуть це робити, то мають це робити. Я сам не один раз брав участь у таких акціях, постійно розмовляю з родинами й дуже часто отримую негатив на свою адресу, на адресу Координаційного штаба на кшталт: «Ви нічого не робите, щоб повернути наших героїв додому». Ми розуміємо, що люди переймаються за своїх рідних, які вже, можливо, два роки перебувають в полоні, як азовці. Хоча навіть тоді Росія обіцяла всіх повернути, але обманула.
Сергій зазначає, що акції можуть спонукати міжнародну спільноту, послів у державі, громадські організації працювати ефективніше.
Наші жінки ведуть відчайдушну боротьбу за своїх хлопців. Вони навіть були у Папи Римського і багатьох країнах, які намагаються бути посередниками між Україною та Росією. Ці жінки роблять величезний обсяг роботи. Тому такі акції потрібні на будь-якому рівні.
Ви згадали про міжнародні спільноти та організації. Чи співпрацює безпосередньо східний регіональний центр з міжнародними організаціями?
Співпраця, наприклад, з Міжнародним комітетом Червоного Хреста у нас дуже плідна. Вони постійно проводять в Україні прийоми родичів військовополонених і зниклих безвісти, створюють програми, до яких залучають нас. Чому? Тому що ми є достатньо вагомим локомотивом у цій справі, а така співпраця допомагає родинам полонених та зниклих безвісти. Вони розповідають людям про процес ідентифікації тіл, ДНК-експертизи, пошуки людей, можливості листування з полоненими тощо. На таких зустрічах ми ділимось деталями зникнення й інформацією про полоненого або зниклого безвісти.
МКЧХ в Україні працює доволі непогано: вони мають доступ до абсолютно всіх росіян, які перебувають у наших таборах, контролюють надання медичної допомоги, харчування, листування. Тобто вони стежать за тим, щоб перебування в полоні відповідало Женевським конвенціям [Женевські конвенції — чотири самостійні міжнародні договори від 1949 році, покликані регулювати правила поводження під час війни. В Україні набрали чинності у 1955 році — ред.]. Ми виконуємо всі вимоги, але, на жаль, Міжнародний комітет Червоного Хреста в Росії не допускають до тюрем. Виникає величезна проблема, навіть коли ми знаємо точне місце перебування полоненого, алепредставники Червоного Хреста не можуть підтвердити статус військовополоненого. Це означає, що людину потенційно піддають тортурам. Ба більше, наші полонені не можуть листуватися й не отримують потрібну медичну допомогу.
Ми постійно говоримо про цю проблему на всіх рівнях: наприклад, позавчора у нас був посол Франції, до цього — міністерка оборони Нідерландів, багато інших іноземних політиків. За моїми спостереженнями, зараз більше людей почали отримувати статус полоненого, підтвердженого МКЧХ, але цього досі недостатньо.
Ви згадували, що до вас приходять звільнені військовополонені. Що вони розповідають про полон?
Ми намагаємося м’яко запитувати, але вони того згадувати не хочуть. Просто кажуть, що це було жахливо, але подробицями не діляться. Думаю, вони хочуть це забути й жити новим життям. Але нам всім зрозуміло, що коли людина до полону важила 100 кілограмів, а повернулась на 40 кілограмів худішою, з купою хронічних захворювань й психічними порушеннями — до наших хлопців і дівчат в Росії ставляться дуже-дуже погано.
У новинах часто висвітлюють публічні суди над військовополоненими українцями в Росії. Як ви вважаєте, з якою метою Росія проводить їх?
Я вважаю, це спрямовано винятково на внутрішнього споживача. Росія хоче продемонструвати своїм громадянам, що ми фашистська, неонацистська держава. Там немає навіть жодного натяку на юриспруденцію.
Багато жінок звертаються із запитаннями: «Мого чоловіка засудили на 20-25 років. Що робити? Чи повернуть його?». На процес обмінів це практично не впливає, адже багато засуджених людей вже було повернуто.
Чому виникають затримки в обміні полонених?
Процес не налагоджений таким чином, що він має йти абсолютно ритмічно. Усе це дуже складно і, на жаль, пряма комунікація з Росією, коли можна підняти слухавку й за дві хвилини домовитись про обмін, не працює. Що хочу нагадати, згідно з Женевськими конвенціями, військовополонені мають повертатись додому лише після закінчення бойових дій. Тому за два роки 3135 людей — це достатньо динамічна статистика.
Останні обміни практично всі відбувалися шляхом допомоги й сприяння нейтральних держав. На жаль, комунікація безпосередньо між Україною і Росією все важча, тому працюємо поки через нейтральні держави.
Відомі випадки, коли до сімей полонених звертаються із шахрайськими пропозиціями, тобто пропонують за гроші повернути з полону людей. Чи звертаються до вас із такою проблемою?
Постійно. Хочу одразу зазначити, що коли у вас просять навіть 1 гривню, це стовідсоткові шахраї. Ніяких грошей нікому давати не можна, тому що не існує сторонніх людей, які можуть хоча б якось пришвидшити звільнення.
Зараз ворог підступний і робить жахливі речі. Є випадки, коли дружині дають по відеозв’язку поговорити з чоловіком, а той каже: «Зроби щось, щоб мене витягнути звідси». Жінка починає отримувати від російських спецслужб завдання, наприклад зняти позиції військових в обмін на чоловіка. Таким чином відбувається вербування. Ми радимо не спілкуватися з ними й не надавати жодну інформацію, бо це створює небезпеку для країни.
Чи існують спеціальні програми або заходи реабілітації для людей, які повернулися з полону?
Усі, хто повернувся з полону, їдуть у певне місце, назвемо його «готелем». Вони отримують телефон з номерами родичів, медичну допомогу, харчування. Звільнені з полону перебувають на реабілітації мінімум місяць. Коли людина почувається краще, то може потрохи повертатися до нормального життя, але під медичним наглядом. Хлопці, які приходять до нас в штаб, розповідають, що їм справді допомагає реабілітація.
Також важливу роль відіграє психологічна реабілітація. Можете уявити: хлопець потрапив наприкінці березня 2022 року в полон десь біля Харкова і не мав можливості спілкуватися ні з ким, хто потрапив у полон пізніше. Він був під тиском росіян, які йому постійно розказували, що України вже не існує, її практично всю окупували, Харків зруйнували, а родини твоєї давно немає. Після полону він повертається і бачить, що все гаразд: держава його повернула, піклується про нього, жінка і діти в безпеці.
Які програми або інструменти планує впровадити Координаційний штаб протягом 2024 року?
У нас є одна пропозиція в розробці. Не можу точно сказати, чи 100% це стане фактом, але ми наполегливо над цим працюємо. Я казав про безліч російських телеграм-каналів з відео та фото наших захисників. На жаль, родичі цілодобово їх моніторять, руйнують собі психіку і шукають там обличчя рідних. Зараз ми працюємо над спеціальною програмою, яка аналізуватиме обличчя з файлів. Якщо буде збіг між обличчям у телеграм-каналах і одним з облич в особистих кабінетах, система сигналізуватиме.
Таким чином ми зможемо виявити набагато більше зниклих безвісти й збережемо нерви родичам. Система працюватиме на основі штучного інтелекту. Думаю, це дасть нам значний ривок.
Як звернутися до Східного регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:
— за номером 0 800 300 176 (працює з понеділка по п’ятницю з 10:00 до 16:00 включно);
— на e-mail: [email protected];
— за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21 (прийом з 9:00 до 17:00).
Читайте також
- «Коли допомагаєш іншим — допомагаєш собі»: як на Харківщині реалізується інститут помічника ветерана
- «У вас свята, у нас війна»: як у Харкові проходять мітинги «Гроші на ЗСУ»
- У Харкові пройшла акція родин захисників Азовсталі — фоторепортаж
Аби творити медіа разом із читачами, ми розвиваємо Спільноту. Саме твій внесок допоможе нам купити бензин для поїздки у важкодоступні зони, ідентифікувати ще один підрозділ росіян, що атакували Харківщину, або ж зняти сюжет про мешканців міста. Долучайся!
Актуальні історії з Харківщини
Надсилаємо щотижня
