У циклі статей для Gwara Media я описую різні типи міст: культурне, крафтове, креативне, циркулярне, місто-спільноту. Цього разу докладно розповім про місто-спільноту.

Риси спільноти

Європейський монітор культурних та креативних міст визначає, що середовище або спільнота залежить від:

– якости управління: міська влада може відігравати роль промоутера, регулятора, монітора та партнера в розвитку міської спільноти, також на цьому рівні важливе значення має культурна стратегія та інфраструктура;

– відкритости і довіри, що їх насамперед оцінюють через механізми інтеграції іноземців, частку іноземного населення міста, мотивацію іноземців проживати в певному місті;

– освіти і людського капіталу для створення мультикультурного міста через систему інклюзивної, багатомовної, професійної освіти для створення інтелектуального капіталу; 

– економіки спільної участи, яка полягає у залученні мешканців міста до мережевих моделей роботи, тактичного урбанізму та розвитку локальних транспортних мереж. До прикладів такого рівня розвитку спільнот відносять блокчейн, мережеві сервіси таксі і оренди транспорту (Uber), сервіси проживання (Airbnb), поширення проєктів на основі краудфандингу та краудінвестування.

Економіка спільної участи (англ. sharing economy)

Спільнота міста в межах економіки участи може розвивати такі підходи:

– спільне споживання, доступ до власности та постійну групову взаємодію, а не одноразові лінійні відносини «покупець–продавець»;

– створення децентралізованої онлайн-платформ P2P на основі анонімних або напіванонімних запитів попиту та пропозиції;

– розвиток і поширення практики фрилансерів і контрактних відносин;

– краудфандинг, краудсорсинг та краудголосування.

 

 Що може бути об’єктом міської економіки участи і що місто може розвивати:

– співвласність або оренда транспортних засобів (велосипедів, таксі, автомобілів);

– доступ до приміщень (робота, відпочинок, склади);

– навчання і навички (пошук тренерів та спеціалістів);

– фінансування (краудфандинг, міські соціальні венчурні програми, мікрокредити);

– здоров’я (обладнання і послуги);

– мережі (телекомунікації, енергетичні мережі);

– продукти харчування (виробництво, зберігання, переробка, локальні продукти).

Найактивніше економіку участи (або економіку платформ) обговорювали в період 2014–2018 рр. На сьогодні під впливом «нової реальности» – цифрової участи, обмеження мобільности – відкриваються нові теми для обговорення. Цікавим у цьому форматі є досвід міст світу щодо картування та просування ініціатив з розвитку спільнот, зокрема через економічні інструменти.

BuBi – система спільного використання велосипедів у Будапешті. Джерело фото: en.wikipedia.org

Гетеборг (Швеція)

Гетеборг – місто, спрямоване на сприяння сталому розвитку, а також розвиток громади. Попри те, що вибір споживачів та захист не є однією з основних цілей економіки участи, цим займається адміністрація («Служба споживачів та громадян»). Наприклад, смарткарта Гетеборга (SmartaKartan) була розроблена в межах партнерства між асоціацією Collaborative Economy Göteborg та Адміністрацією споживачів та громадянських послуг міста Гетеборг. На мапі висвітлено 100 ініціатив, що сприяють розвитку спільноти та сталого життя, починаючи від «велосипедної кухні», груп обміну та днів обміну одягу, магазинів та цифрових платформ. 

Щоб потрапити на мапу, ініціативи повинні відповідати таким критеріям: 

1) бути відкритими для всіх або обмежуватися певною групою мешканців; 

2) предмети та послуги надавати безкоштовно (або за ту ж ціну, що й самі по собі); 

3) формальні та неформальні організації місцевої громади; 

4) сприяти міському загальному користуванню та доступу, а не власності; 

5) сприяти оренді, обміну, позичанню та даруванню, а не купівлі та продажу; 

6) сприяти обміну між приватними особами; 

7) міжнародні компанії не допускаються, якщо вони не є спільними зі шведами.

Джерело: greenhackgbg.se

Мілан (Італія)

Мілан акредитував 49 коворкінгів, які отримали кошти на поліпшення своїх приміщень та ваучери до 1500 євро для колег, які їх використовують. 2015 року Мілан започаткував платформу з краудфандингу (Eppela) для конкурсів соціальних проєктів з високим рівнем впливу. Проєкти, яким вдавалося зібрати половину бюджету, мали право на субсидію, що покривала іншу половину (в межах 50 000 € за проєкт).

У березні 2016 року Мілан відкрив Cohub – будинок співпраці, фізичний простір для просування інформації, тренінгів та мереж з питань економіки спільного користування. Також муніципалітет Мілана підтримує спільні мейкерспейси. Він забезпечив громадські приміщення для фаблабів та мейкерспейсів: одного – для стартапів з високим соціальним впливом, ще одного – для стартапів та ініціатив у галузі культури.

Мальме (Швеція)

Мальме надав фінансування та місце для STPLN, багатоцільового мейкерспейсу, розташованого у старих доках, що належать місту. Він охоплює декілька частин: майстерню з ремонту велосипедів, безкоштовний коворкінг, мейкерспейс, громадський текстильний цех, мистецький та освітній центр для творчої переробки та апсайклінгу, а також майстерню низькотехнологічних та високотехнологічних ремесел. 

Крім того, STPLN можуть використовувати групи, які хочуть реалізовувати інші проєкти або потребують місця або інструментів. STPLN управляється як некомерційна організація незалежно від міста. З моменту свого відкриття STPLN отримував тривале базове фінансування від міста Мальме, тоді як додаткове фінансування для конкретних обмежених у часі проєктів варто шукати з інших джерел.

Велосипедна майстерня у Мальме. Джерело: stpln.org

Українські міста. Приклад міста Рівне

В Україні прикладом подібних проєктів є ревіталізація промислових об’єктів і створення культурних та мистецьких просторів: «Ізоляція», «Промприлад», Urbanspace, «Електровимірювач» (Житомир) тощо. Чи розвиваються такі ініціативи і чи формуються спільноти за умов пандемії в українських містах? Спробуємо промоніторити відповідно до переліку вище, чи розвиваються спільноти в Рівному за шкалою 1–10 балів:

– з’явилася можливість оренди автомобілів, спільнота велосипедистів також активна, хоча оренди велосипедів немає – умовно 5 балів;

– наявність коворкінгів і публічних просторів для проведення подій все ще недостатня, хоча ведеться активне житлове будівництво – умовно 3 бали;

– спостерігається активне зростання запиту на тренерів та неформальну освіту – умовно 7 балів;

– є програма міського громадського бюджету, зрідка проєкти з Рівного пропонують на краудфандинг – умовно 2 бали;

– незначне збільшення місць для занять спортом та дозвілля – умовно 4 бали;

– на дахах будинків приватного сектору з’являються сонячні панелі, втім відсутні практики спільного використання СЕС у ОСББ – умовно 1 бал;

– безпосередньо в місті починають працювати магазини органічного харчування, є можливості вегетаріанської кухні, приблизно третина міста – це приватний сектор, тож є прототип міського садівництва – умовно 4 бали.

Таким чином маємо індекс Рівного – 22 бали. А як у вашому місті?

Цей індекс умовний, він більше орієнтується на загальне сприйняття. Наприклад, за індексом економіки участи 2020 Київ потрапив у десятку найбільш шерінгових міст світу. А індекс Timbro визначає для української столиці лише 129 місце між Бутаном і Танзанією. 

 

Теги:

#урбаністика #економіка участи