Як на мене, то художникам потрібна базова освіта. Академія вчить самоосвіті, спонукає усвідомити, що саме тобі цікаво і куди далі рухатися. Хоча під час мого навчання таки більше було теорії. А от практика – на фестивалях і конкурсах. Особливо коли доводилося їздити в інші міста і країни: виходити із зони комфорту, бути в екстремальних умовах. Це мобілізувало приховані здібності і давало значно більший результат.

Я хотіла бути дизайнеркою інтер’єрів. Коли я вступала в академію [Харківську державну академію дизайну і мистецтв, – ред.], то мені сказали, що зі стінами пов’язаний монументальний живопис. Та я не думала, що аж так! Уже в ході навчання я зрозуміла, що мені дуже подобається займатися розписом стін і поринула в це з головою.

Раніше я намагалася рахувати, скільки вже обмалювала стін, але потім таки збилася з лічби. Не все можна назвати муралом чи розписом. До того ж художники часто просто декорують стіни, без особливого смислового навантаження. Певно, серйозніших речей, які можна назвати муралами, в мене близько десяти.

Не все можна назвати муралом чи розписом

Спочатку я приймала всі пропозиції намалювати щось на стіні, бо початківцям необхідна практика, щоб навчитися, як працювати зі стіною, як організувати весь процес: знайти драбину, замовити фарбу, саме ту, що потрібна, домовитися про її доставку. Потрібно бути не тільки творцем, але й менеджером. На мені велика відповідальність і за процес, і за результат, адже мурал побачу не лише я, а всі люди, які проходитимуть повз.

Тепер мені цікавіше працювати, коли ескіз – мій, коли я сама обираю якусь стіну, коли приєднуюся до якогось проєкту, шукаю разом з іншими гранти під це. Минулоріч ми долучилися до «Бюджету участи» в Харкові – це був міський конкурс, у якому голосували містяни. Ті, що набрали найбільше голосів, були реалізовані. Серед них – і мурал кита. Оце були ідеальні умови, бо місто – рідне, ти все тут знаєш, обираєш стіну, місце, робиш свій ескіз і дивишся на відгук.

2019-ГО У МЕЖАХ ПРОГРАМИ «ГРОМАДСЬКИЙ БЮДЖЕТ УЧАСТИ МІСТА ХАРКОВА» НАСТЯ РАЗОМ ІЗ ХУДОЖНИКАМИ СЕРГІЄМ І КСЕНІЄЮ КАЛМИКОВИМИ СТВОРИЛИ МУРАЛ-ТРИПТИХ ЗАВДОВЖКИ 28 МЕТРІВ. НА НЬОМУ ЗОБРАЖЕНО 6 КОСАТОК: ОДНУ ВЕЛИКУ І П’ЯТЬ МАЛЕНЬКИХ. АДРЕСА БУДИНКУ, НА ЯКОМУ ВІН РОЗМІЩЕНИЙ: ВУЛ. ЛЮДВІГА СВОБОДИ, 58. ЦЕ 16-ПОВЕРХІВКА НА ОЛЕКСІЇВЦІ. МУРАЛ ВНЕСЛИ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО РЕЄСТРУ РЕКОРДІВ УКРАЇНИ.

Художник-мураліст, який хоча б раз спробував, що таке велика стіна, потім бачить її навіть у снах

Дуже цифрові резиденції теж чимось схожі на проєкт із китом, оскільки ескіз робимо ми, учасники, стіну теж ми могли обрати. Врешті ми вибрали стіни довкола фаблабу ХНЕУ. Круто, коли в проєкті є рух, немає чітких рамок, як у випадку, коли тобі дають ескіз, стіну й ти не можеш виходити за межі завдання, не можеш виявити творчість, політ фантазії. Натомість тут набагато цікавіше, адже невідомо, чим усе це закінчиться, є розвиток, який цілком захоплює.

Художник-мураліст, який хоча б раз спробував, що таке велика стіна, потім бачить її навіть у снах. На карантині я майже не мала роботи, тому, коли побачила у фейсбуку оголошення про резиденції (а це було за кілька годин до завершення реєстрації!), одразу вирішила спробувати. Тим більше я давно мріяла створити мурал з доповненою реальністю.

Мурал, над яким ми працюємо з резидентами, буде максимально сучасним у всіх сенсах. Контур ми зробили за допомогою  цифрових технологій: уночі наводили проєктор на стіну, а тоді переводили лінії. На муралі буде кілька портретів. Ілона Маска і Саймона Кузнеця, а можливо, ще чийсь – над цим ми поки думаємо. Основний меседж такий: досягнення українських науковців, таких як Саймон Кузнець, мають значення. Про це у своєму твітері також писав Ілон Маск. Він спирається на досвід попередніх поколінь.Також буде ігровий момент – доповнена реальність: як стіна буде мінятися, поки теж ще вирішуємо.