— Хлопець найближчої подруги, що 20 років тому перебрався з України до Ізраїлю, разом з другом поїхав на музичний фестиваль [Фестиваль електронної музики Supernova проводився в пустелі біля кордону із Сектором Гази, коли ХАМАС напала на Ізраїль 7 жовтня 2023 року. На місці виявили понад 250 тіл загиблих — ред.]. Досі не можуть знайти його тіло. Ніхто не знає, чи він живий, чи його забрали в Газу. Нещодавно знайшли тіло того друга — вже мертве. Це так несправедливо, вони [палестинський ісламістський рух ХАМАС — ред.] показують, що виступають проти євреїв та Ізраїлю, але на міжнародному фестивалі були люди з усього світу. Вони приїхали просто потанцювати, але їх вбили. Якщо це не тероризм, то я не знаю що це.
Суламіта народилася та виросла в Харкові, на Холодній горі. Закінчила 46 гімназію, що мала ім’я російського науковця Ломоносова та була зруйнована армією РФ у липні торік. У 2016-му дівчина переїхала в Ізраїль та вступила до Єрусалимської академії мистецтв.
— Моя мама наполовину українка, наполовину єврейка, а тато взагалі татарин і грек, тому одна з причин мого переїзду в Ізраїль — криза національної ідентичності.
Волонтерство
З початку великої війни в Україні університет підтримав дівчину та дозволив волонтерити замість пар. Вона працювала з ізраїльськими парамедиками, допомагала приймати українських біженців та тричі була в Харкові.
— Я бралася за все, що тільки мені давали: сортувала та возила гуманітарку, пекла хліб в лікарні, працювала як перекладачка між іноземними фондами та українцями. Потім почалась війна в Ізраїлі — у швидкому режимі довелось повертатися.
Чим іноземні волонтери відрізняються від українських?
— Я зустрічала десятки іноземних волонтерів та питала в кожного: «Навіщо ви приїхали?». Наприклад, я як українка або єврейка, не можу уявити, що поїхала волонтерити кудись до В’єтнаму. Не те, що мені байдуже, я можу задонатити, але я не поїду туди, бо не знаю мови, культури — я не знаю нічого.
— Частина волонтерів казала, що вони побачили кадри з Бучі та Ірпеня, зустріли біженців або мають знайомих з України. Але є ще одна категорія волонтерів — вони насамперед шукають «гострих» відчуттів. Я бачила таких — і вони дуже небезпечні.
Чи плануєте волонтерити в Ізраїлі?
З початком війни в Ізраїлі навчання у школах та університетах призупинили. Зараз Суламіта в пошуках волонтерського руху.
— Можна сказати, я вже досвідчена. Розумію, що тут багато непотрібної волонтерської роботи. Всі хочуть допомогти, але не знають як. Наприклад, везуть солдатам їжу та засоби гігієни, хоча у них цього вдосталь.
Яка різниця між волонтерством в Ізраїлі та Україні?
— Я б сказала, що в Ізраїлі дуже розвинене волонтерство — воно централізоване. Дуже багато організацій не кличуть працювати безплатно — вони щось дають у відповідь. Наприклад, майже кожен студент десь волонтерить, тому що після 10 місяців їм дають 3,000 $ або позитивні рекомендації до компанії, де вони підпрацьовують.
— В Україні деякі волонтерські пропозиції несправедливі в плані того, що вони шукають з вимогами як на повноцінній роботі, але не платять за це. Також з початку війни дуже багато волонтерів активізувалися, втім зараз вони не централізовані. Але я думаю, що в процесі буде краще.
Війна в Ізраїлі
— Інформаційна війна — це основне протистояння, що відбувається в Ізраїлі, навіть не ракети й танки. Інформаційна війна проти Ізраїлю надзвичайно масштабна — в ній використовуються російські стратегії. Ситуація в лікарні прекрасно показала, наскільки це для нас серйозно.
— Якось вночі я побачила відео зі зруйнованою лікарнею та горами трупів у Секторі Гази. Наступного ранку я дізналася, що ракета влучила в стоянку, а лікарня залишилася неушкодженою. У мене виникли запитання: «А що то за кадри зруйнованої будівлі? Звідки стільки трупів?». Думаю: щось тут не так.
— В Ізраїлі також є фейки, але ці фейки виникають через некомпетентність журналістів. Також тут є цензура — і це одна з причин наших проблем. Також це одна з підстав, чому держава в теорії може програти саме інформаційну війну, яку ігнорує багато-багато років.
— Я пам’ятаю, що в Ізраїлі з перших днів, якщо десь публікували відео з пораненими чи загиблим — всі благали видалити відео, тому що це неповага до людей.
Подобається матеріал? Долучайся до Спільноти читачів та допомагай нам розповідати більше важливих історій
У країні загинуло півтори тисячі людей з населенням 7 мільйонів. Як зазначає Суламіта, мало не кожен ізраїльтянин втратив знайомого від нападу бойовиків ХАМАСу. Тому в Ізраїлі є політика не публікувати фото та відео жертв.
— Це один з наративів, які просувають журналісти з Гази: в євреїв нема доказів, бо вони не показують жертви — дивіться, от наші трупи, а де їхні?
Це питання моральності: світ воліє бачити трупи, щоб ізраїльтяни публікували фото людей — а ми не хочемо, щоб усі бачили наших близьких, сім’ю та друзів мертвими, навіть якщо це щось зможе змінити. Тут вже стикаються два світи, тому що фейкові новини взивають не до логіки, лише викликають емоції.
У чому полягає різниця у ставленні до війни в Ізраїлі та Україні?
— Останній раз, коли я була в Харкові, росіяни били ракетами С-300. Я почула вибух і подумала: «Ні-ні, я йду в укриття». З усього дому там не було нікого, крім мене та ще одного сусіда. Це навело мене думку: яке ставлення до війни в Ізраїлі? ХАМАС обстрілює країну, як ніколи раніше. До цього 99% ракет, випущених з Гази, збивали.
У ізраїльтян в культурі — чуєш тривогу, треба йти укриття. Ніхто не питає, попаде чи не попаде — всі йдуть в укриття, сидять там 10 хвилин й ідуть далі по своїх справах.
— Одного разу я застала тривогу на великій центральний автобусній станції з декількома поверхами. Всі, хто там були, пішли до сховища. Тисячі людей. Мене це сильно здивувало. Чому в Харкові всім однаково, а в Ізраїлі 75 років йде ця війна і ніхто не забиває?
Як влаштована система укриттів у Ізраїлі?
— Ракети, які пускають по Ізраїлю, не такі сильні, як у Росії. Вони не можуть зруйнувати будівлі. Якщо буде пряме влучання — це не такий жах, як в Україні. Люди можуть постраждати від уламків, але будинок буде в порядку. Тому кажуть, що просто треба або вийти у під’їзд, або в деяких помешканнях зробити захисні кімнати з заліза, що називаються «мамат». У більшості громадських місць також є бомбосховища. Особливо якщо це великі інфраструктурні об’єкти — станції метро, ресторани.
Ізраїльський сценарій в Україні
— З першого дня незалежності Ізраїлю дівчата і хлопці служили в армії. Перші пів століття жінки здебільшого були лікарями чи працювали в адміністрації, але все ж таки це була військова служба. Якщо зараз сказати українкам: «Йдіть, призивайтесь!» — це шокує їх, а для Ізраїлю це нормально, тому що я служила, моя мама служила, моя бабуся служила. Всі служили.
— Також я багато обговорювала зі своїми друзями-українцями провал між середнім класом та багатіями. Бідний ти чи багатий — в Ізраїлі це не відчувається. Ніхто не хизуватиметься тим, що в нього є гроші. Люди мають відчуття гідності, незалежно від фінансового статусу.
— Наприклад, я служила в армії разом з донькою помічника Беньяміна Нетаньягу. Вона трохи розбещена, кожен день дзвонила казала батькові, як їй важко і як її все бісить. Але він завжди відповідав, що вона молодець та з усім впорається. Я впевнена: у нього були можливості витягнути її звідти, але він цього не зробив.
— Всі, хто приїхав у Ізраїль до 20 років, зобов’язані служити. Коли я була в армії й сиділа вночі з автоматом у пустелі, у мене жодного разу не було думки «Чому я тут, а хтось у Тель-Авіві відпочиває?». Бо всі розуміють, що до того, як ми прийшли в армію, хтось боронив нас. Ті, хто зараз відпочиває, за рік будуть замість мене в пустелі з автоматом.
— Мені здається, це дуже актуальне питання в Україні. Наші військові, сидячи в окопах, бачать людей, які тусуються в Києві та Львові. Деяким здається це несправедливим — і вони мають на це право.
Як ви ставитеся до порівняння війн в Ізраїлі та Україні?
— Порівнювати нормально, бо так працює мозок людини — він спирається на попередній досвід. Мені здається, що часто проводять паралелі між Україною та Палестиною, де Ізраїль — Росія.
— По-перше, українці ніколи не нападали на Росію, ніколи не нападали на росіян в Україні. Україна страждає від РФ протягом століть і за цей час не виникло жодної української терористичної організації, мета якої — знищити Росію і росіян. У той час в Палестині є організації, де ціллю є — вбити кожного єврея на планеті та знищити державу Ізраїль. Як можна порівнювати геноцидні ідеї з боротьбою за незалежність?
Україна — незалежна держава, на яку напали й окупували територію. Ізраїль — також. Він залишив Газу у 2005 році. У секторі немає жодного ізраїльського солдата, жодного громадянина Ізраїлю. А вони проводять паралель між Ізраїлем та Росією, що окупувала території, але майже всі країни ООН у 1948 році підписали документи про побудову двох держав — Ізраїль та Палестина. Те, що Палестина відмовилася створювати державу — не проблема Ізраїлю.
— У Газі помирають невинні люди, помирають діти. Завжди шкода дітей. Але чи шкода мені Бєлгородщину, після того, як вони бомблять нас? Мені все одно. Вони почали цю війну, тож відповідатимуть за неї. Мені буде байдуже на російських громадян та їхніх дітей після смерті наших дітей. Те саме я відчуваю і тут. Я не співчуваю.
Читайте також
- «У мене одна сторона — Україна»: історія мешканки Куп’янська
- «”Варта” — театр, який говоритиме виключно про війну». Артем Вусик про театральне мистецтво, рефлексію на Харків та «Щур»
- Залишитися або поїхати. День в евакуаційному бусі до Куп’янська
Аби творити медіа разом із читачами, ми розвиваємо Спільноту. Саме твій внесок допоможе нам купити бензин для поїздки у важкодоступні зони, ідентифікувати ще один підрозділ росіян, що атакували Харківщину, або ж зняти сюжет про мешканців міста. Долучайся!
Актуальні історії з Харківщини
Надсилаємо щотижня
