Україна вп’яте вшановує пам’ять полеглих захисників, які віддали своє життя, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність країни.
День Пам’яті захисників України затвердили у 2019 році указом Президента України Володимира Зеленського. Дату приурочили до одного з найболючіших днів у історії країни — дня виходу з оточення в Іловайську 29 серпня 2014 року.
Тоді Україна зазнала найбільших втрат серед армійців за увесь період бойових дій на Донбасі — Росія почала обстріл «гуманітарного коридору» попри домовленності. За весь час боїв за Іловайськ загинуло 366 українських воїнів, 429 отримали поранення, 300 потрапили у полон.
Символікою Дня Пам’яті став соняшник. Ця рослина стала відзначенням героїзму українських військових — саме серед полів соняшників багато воїнів віддали своє життя у серпні 2014 року.
У цей день усюди по країні вшановується пам’ять захисників, які протягом століть боролися за незалежність України — від давніх часів, епохи козацтва, національно-визвольних рухів, революцій та війни на Донбасі до повномасштабної війни з Росією.
Військові з Харківщини, що віддали своє життя в боротьбі за незалежність України
Георгій Тарасенко, командир добровольчого підрозділу «Фрайкор»
Георгій — український активіст. З початку війни на Донбасі пішов на фронт у віці 17 років. У 2017 створив і очолив Добровольчий підрозділ «Фрайкор» і однойменну організацію.
Загинув під час звільнення Малої Рогані на Харківщині 26 березня 2022 року. Георгій Тарасенко став першим добровольцем з початку повномасштабного російського вторгнення, який нагороджений званням Герой України (посмертно). З 13 червня 2023 року вулиця Плеханівська у Харкові носить імʼя лідера «Фрайкору».
Владислава Черних, парамедикиня та аеророзвідниця добровольчого батальйону «Хартія»
Харків’янка, яка з перших днів повномасштабного вторгнення долучилася до захисту України від російських загарбників.
28 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання Владислава загинула. Нагороджена Орденом «За мужність» III ст. (посмертно). Безіменний сквер на Конторській у Харкові, навпроти будинку №5, названий на честь Владислави.
Олександр «Док Кай» Туча, молодший сержант 49-го Окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ»
У довоєнному житті був інженером-електриком. Добровільно пройшов курси парамедиків і з 2015-го почав рятувати бійців на полі бою.
24 лютого 2022 року на посаді бойового медика взводу став до оборони Харкова. Загинув під селом Терни Лиманського району Донецької області під час танкового обстрілу. У Олександра залишилася дружина та донька.
Богдан Скляренко, волонтер та військовий
З перших днів повномасштабного вторгнення Богдан волонтерив: евакуйовував людей з окупованих районів, надавав гуманітарну допомогу жителям Харківщини та Донеччини, постачав військовим одяг та спецтехніку.
Він загинув, потрапивши під мінометний обстріл. Богдан прикривав групу, яка вела полонених. В нього залишилися мати, дружина і маленька донечка.
Антон «Патрік» Дербілов, боєць Національної гвардії
До того, як стати військовим, Антон Дербілов працював у сімейній артстудії Sirko Toys, яка займається виробництвом колекційних та ігрових воєнних мініатюр. З 26 лютого 2022 року «Патрік» служив у 5 Слобожанській бригаді Національної гвардії України. Позивний взяв на честь улюбленого казкового персонажа «Чорного Патріка».
Військовий загинув 6 квітня у боях за Кремінну на Луганщині внаслідок мінометного обстрілу. У нього залишилася дружина і три доньки.
Андрій Мельник, бойовий медик 127 бригади Харківської ТРО
16 березня 2022 року лейтенант Андрій Мельник долучився до 127 бригади Харківської ТРО як бойовий медик.
5 травня 2023 року під час виконання бойового завдання у Бахмуті Андрій загинув. Чоловік був нагороджений памʼятною медаллю «За оборону міста-героя Харків» та нагрудним знаком «Щит Територіальної Оборони ЗСУ.
Дмитро Лисенко, командир розвідувального взводу 128 окремої бригади ТРО Дніпра
Уродженець Лисичанська, останні роки перед війною Дмитро жив у Харкові та працював розробником в українській ІТ-компанії Gotoinc.
Після початку повномасштабного вторгнення хлопець приєднався до сил оборони України. Спочатку він долучився до харківської територіальної оборони, згодом переведений на Запорізький напрямок. Не мав військової освіти, але за високий професіоналізм здобув військове звання молодшого лейтенанта. Військового відзначили одразу декількома державними нагородами
29-річний Дмитро Лисенко загинув 28 червня 2023 року в День Конституції України, під час танкового обстрілу на Запорізькому напрямку.
Станіслав «Метро» Партала, командир взводу розвідки
Лейтенант Станіслав Партала народився 5 жовтня 1984 року в Харкові. Навчався у Харківській гімназії №111. Пішов на службу у 2014-му, був командиром взводу розвідки. Провів сотні вдалих бойових операцій.
Харків’янин отримав звання Героя України та орден «Золота Зірка» (посмертно). Загинув 2 березня 2022 року поблизу селища Калинівка Донецької області. На його честь відкрили меморіальну дошку в школі, де він навчався.
Тарас Редькін, пілот винищувача 204 бригади тактичної авіації
Український пілот винищувача Тарас Редькін з початку повномасштабної війни обороняв українське небо. Був заступником командира ескадрильї – штурманом.
Чоловік загинув, відвівши літак від населеного пункту в Миколаївській області. Його літак МіГ-29 збив ворог під час місії з пошуку та знищення російських систем протиповітряної оборони.
Майора Редькіна нагородили посмертно орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Пам’ятну дошку на честь пілота встановили на будівлі харківської школи, в якій він навчався.
Читайте також
«Таке відчуття, не знаю, як це пояснити: є тіло людини, а є її душа. Навіть якщо фізично він не з нами, його душа назавжди залишиться тут. Тато живе, доки ми про нього пам’ятаємо». Історії жінок Харківщини, які втратили рідних на війні.
