Ти слухаєш шоу Gwara Talks подкаст, де ми досліджуємо все те, що рухає нас  до майбутнього – нову економіку, сучасне мистецтво, альтернативну освіту та урбаністику. Ми зустрічаємося з крієйторами, щоб поговорити про хід їхніх справ, уроки які вони засвоїли  та як зробити більший імпакт.

Сергій: Всім привіт  Сьогодні ми на підкасті  Gwara Talks і вітаємо нашого гостя Михайла обода з компанії “Нейтронік”, де він є  співзасновником. Сьогодні ми поговоримо про такі моменти як українським підприємцям вдається від креативної ідеї, яка стосується галузі розваг, трансформувати свої ідеї в  продукти, що можуть конкурувати на глобальних ринках, які можуть надихати людей та  розважати їх в 60 країнах світу. Як вдалося з ідеї  розваг  або з  ідеї технологічних розваг перетворити це в глобальний бренд, глобальний  бізнес та як в креативних індустріях  можна розвиватись. Привіт

Михайло: Привіт Сергій – Так. Дякую за запрошення. Просто частіше я розмовляю про бізнес або про експорт, але у форматі “креативу” це буде ще цікавіше.

Сергій: Супер! Розкажи будь-ласка, чим ти зараз займаєшься? Яка твоя основна діяльність?

Михайло: Так, я, як ти сказав, співзасновник компанії Нейтронік. Ми виробництво. Передусім виробництво, хоча в компанії є 5 різних напрямків, але основний наш напрям — ми робимо повний цикл продукту. Продукт в даному випадку це лазертаг, це лазерний пейнтбол — ось є кульки з фарбами це пейнтбол. Це окрема гра і у нас в Парку Машинобудівників і в парку Артема в Харкові досить великий пейнтбольний клуб — другий в Україні по відвідуваності і ми розпочинали з нього. Там він настільки великий, що може 30-40 паралельних заходів проводити, припустимо дні народжень, лазертаг досить великий. Після цього ми зрозуміли, що цікаво займатися не лише послугами але і продуктом, тому що це можна масштабувати — можна реалізувати свій потенціал у тому числі і творчий і ми почали робити.
Робимо ми лазерний пейнтбол і експортуємо його, причому в чому особливість наша? У тому, що ми усе робимо самі. Іноді це складно, іноді це важко, але так контролювати якість виходить краще всього. Ми самі робимо пластик, ми самі програмуємо плати, самі роздруковуємо плати – у нас своя техпідтримка, сервіс, який допомагає клієнтам на 7 мовах.
У нас є свій відділ продажів, який теж розмовляє на 7 мовах, у нас свій відділ маркетингу, у нас свій відеопродакшн, свій відділ якості звичайно, і саме виробництво. В нас все збирається у триповерховій будівлі і практично з двухсот компонентів збирається один виріб і потім ми відправляємо його. Запаковуємо і відправляємо в 61 зараз країну світу, тобто зараз в цьому наш основний напрям, в цілому про інші я може пізніше скажу.
В цілому я займаюся  більше відділом маркетингу і командою, а мій партнер Юрій — він займається більше виробництвом і продуктом, але ми один одного взаємно доповнюємо і ми зараз живемо цим продуктом, хоча я ніколи і не думав що що-небудь виробляти.

Сергій: Як це сталося в контексті того  наприклад, що є одна зі статистик, що у нас там в Україні до 95%  відсотків компанії є  аутсорсерами. Тобто часто люди заходять в нішу, роблять якись продукт для закордонних замовників — це класно, це  супер. Як так вдалося, що ви робите продукт, тобто, маючи такий маркетинг,  такі напрямки тобто. Ви  так  почали чи виросли з аутсорсу як продукт?

Михайло: Ми розпочали з послуг — тобто ми починали проводити пейнтбольні ігри і ми подивилися, що наша аудиторія неповна, тобто у нас немає частини. У пейнтбол не можуть пограти діти до 10 років — їм важко це маркери дуже важки, до того ж у нас мало жінок і насправді до лазертагу ми дуже скептично відносились. Пейнтбол це гра як справжня, а лазертаг це якесь дитяче, але ми зараз це розуміємо, що це було наше обмеження і плюс в Україні лазертага практично не було. І то що було — був дуже страшненький, але ми все-таки вирішилися і ми протестували. Ми на наш сайт розмістили статтю про лазертагеі за перший місяць ми отримали три замовлення на гру. Ми вирішили це через наших партнерів і зрозуміли, що це хороший ринок, тому що є величезна перевага перед пейнтболом, але він доповнює його. Тому що багато навіть гравців спочатку грають в пейнтбол, потім в лазертаг того ж дня. Тобто це схожі ігри — командні ігри, спортивні ігри в яких можна перемогти. Тому все раціонально починалося по маленькому — ми розпочинали з одного програміста і потім зрозуміли все більше і більше, що нам цікаво цим займатися. Це зараз все набагато цікавіше для нас, тому що щодня у нас 50 фахівців покращує наш продукт. Це 50 чоловік у нас в IT-департаменті. В аутсорсовому бюро і IT-департаменті цих 50 чоловік щодня покращують цей продукт, і це надихає, тому що продавати його з кожним днем все легше, і це накопичений ефект. Тому я дуже радий, що ми в продукті,своєму продукті, тому що це дода вартість. Ми можемо контролювати всі етапи якості, хоча у аутсорса є свої переваги, але нам набагато подобається в продукті.

Сергій: Цікаво я от слухав цю частину та порівнював пейнтбол та лазертаг. Пейнтбол це де  стріляють фарбами якимись, а лазертаг пристроєм, я завжди думав що це там пістолет, але там є датчики якісь електронні, які все це сприймають. Але готуючи до розмови подивився соціальні мережі та дивився що лазертаг також розвивається. Що взагалі це зараз за ринок, за ніша? Це ринок розваг, чи це ринок  освіти,  чи це ринок шоу я навіть не знаю як сказати правильно.

Михайло: У лазертага є два напрями. Перший напрям це більше класичний – це indoor, це коли в Торговому Центрі або де небудь в закритому приміщенні проводиться і там як більше шоу. Тобто там стріляти, потрапляти це треба, це швидше як в деякому бойовику. Тобто ти приходиш, це як квест кімната, як деякий бойовик або не знаю там, як Діснейленд, як деякий аттракціон, тобто тобі треба захопити більше цілей. А другий напрям лазертага це ігри на відкритому повітрі, які грають як у нас в Парку Артема і в цьому це командна гра дуже схожа на пейнтбол і там значно більше тактики. Там супер командна гра тому це ось розділилося на два напрямки, де ми працюємо. Одна арена знаходиться наша у Французькому Бульварі в торговому центрі в Харкові відразу навпроти IMAX наша арена. Там грають критий лазертаг, а відкритий лазертаг грають в парку “Артема”. Це у нас є розповім далі арена віртуальної реальності в новому торговому центрі відкрилася. Про це пізніше розповім.

Сергій: Цікаво? а як це працює в порівнянні з  Україною та з іншими країнами, тобто якщо дивитися статистику Світового банку, економіка в Україні це два відсотки від світового, в світі мабуть зовсім по іншому. Я бачив декілька кадрів, здається в Нью-Йорку або в іншій країні, де люди цим всим  захоплюються. Що відбувається якщо взяти Україну  в порівнянні з іншими країнами? В

Михайло: Відрізняється ринок, я б сказав відрізняється ринок СНД від від всього світу, тому що впливає на те багато чинників, виробник. Наприклад в СНД і в частині в Україні конкретно більше розвинений відкритий лазертаг, тобто на відкритому повітрі він ще називається зовнішній. Ось тобто у багатьох асоціюється лазертаг в Україні і в Харкові, що ми йдемо на природу, ми сидимо в альтанці і ми в перервах граємо в лазертаг. У Європі і в Америці зароджувався лазертаг 35 років тому і там усе це був критий орендний лазертаг на підготовленому майданчику. Ось в декількох серіалів популярних зображено лазертаг і це критий комплекс в якому темно, дим, лазери, голосно грає музика і тому там на ринку все по-іншому. Коли ми почали експортувати, почали виходити з нашим продуктом, а потім зрозуміли, що не треба примушувати європейців та американців думати, що лазертаг інший. Тож ми створювали більше продукт який вони звикли бачити, хоча потім особливо із-за карантину і із-за COVID були складнощі.

Сергій: Зараз там був локдаун півтора року, майже два. Як це вплинуло на сферу? Ти  кажеш що вони  запити переставили, не на ті що відкриті, а на ті котрі в закритому приміщенні і люди цим користуються чи це так? І це довгостроковий тренд чи це нативна історія?

Михайло: Так вплинув сильно, тому що закрилися всі торгові центри. Багато обмежень, особливо в Європі та в Америці. Америці трохи легше, тобто Америка стартувала з цього квітня напевно. Особливо добре були складнощі з квітня минулого року, коли все починалося. В принципі скрізь потроху, але Америка швидше стала відновлюватися, вплинуло сильно і зараз основні наші продажі зовні орендні відкриті. Для критих комплексів не покупають — люди усі бояться, не розуміють що далі буде, але для мобільного клубу лазертаги вони зараз охоче купують і добре зараз відновлюється ніша. Чи надовго, я думаю, вплине. Але ми від цього виграємо, тому що ми спочатку починали як відкритий. Наші конкуренти вони дуже круті. Є австралійці, голандці, точніше Нідерланди, американці, і вони там вже 35 років і усі вони не працюють. Працюють тільки арендні лазертаги, і у них зараз справи так собі зараз, але ми вчасно диверсифікувались та дивилися, що ми зараз від цього виграємо.

Сергій: Вже зараз ви конкуруєте з австралійцями  або з нідерландцями. А як наші програмісти, конкретні люди, яких ви наймаєте та залучаєте до роботи? Чи вони витягують по лінії  цих розробок, щоб конкурувати  з закордонними організаціями,  чи легко  шукати цих програмістів, експертів і хто ці експерти? Це програмісти чи ще якісь незвичайні професії залученні в цей процес?

Михайло: Я думаю, що це головна перевага наша і наш коник, тому що у нас є хороші університети, інститути в Харкові, які дають хорошу команду.Звичайно, не можна сказати, що все просто і хороших людей треба знайти, плюс ми не можемо завжди платити такі зарплати, які платять аутсорс, тому що американці все одно там іншими цифрами оперують або європейці але в той же час час цей великий плюс, і цим саме ми обходимо наших конкурентів, тому що вони стартували 35 років тому, хтось 15 років тому, але ми почали 9 років тому і ми багатьох вже обігнали. За рахунок кількості і якості нашої команди і знову ж таки я скажу. Один з принципів якщо говорити не лише про нас, а це і точки зростання будь-якого виробництва, будь-якого проєкту продуктового в Україні. І я настільки в цьому впевнений, що особливо після трьох випадків, коли я знаю що наші конкуренти американські, вони виявляється створювали одну частину продукту в Києві. Другий конкурент наш це інше виробництво австралійське, воно робило мініпроекти з іншими програмістами харківськими. Також зараз звертаються до нас і зараз ще легше, тому що у нас усе це в одній будівлі і ми більше, краще можемо зробити продукт тому що у нас комунікації йдуть трохи швидше, чим віддалено. Хоча бачу, що саме і за рахунок цього ми і витягаємо. Тому я вважаю, те, що ми добилися, це завдяки нашої команди.

Сергій: Ти на початку розмови згадував, що в лазертазі туристи приходять і грають, там є технологічний компонент, купа плат, всіляких сенсорів і цим всим керує загальна логіка. А як з контентом для ігор? тобто ви ж ще й виробники контенту?. Як виробляєте цей контент від ідеї і до інтеграції всієї. Що з цим? Тобто це як назвати цей напрямок?

Михайло: Все що пов’язане з дизайном а розробкою ми займаємося самі. У нас були тільки зовнішній аренний лазертаг і ми побудували внутрішній, щоб краще розуміти наших клієнтів, щоб краще розуміти, що треба гравцям і ми дійсно відточуємо усі наші ідеї на практиці, а потім передаємо нашим клієнтам. Контент ми генеруємо самі, а також слава богу, у нас зараз там мало не 200 локацій по всьому світу, ми з кожного бачимо хто які запити надає. Бачимо, якщо це якась нова ідея, якась нова гра, новий сценарій буде цікавіший – то ми беремо це в розробку. Тому ми і контент робимо у тому числі. У нас є додатки які як інструктор управляють всіма процесами під час гри автоматично. Він задає сценарій,  наприклад захоплення прапора або стінка на стінку, або захоплення контрольної точки і сценарій автоматично повністю реагує на всі події. Якщо це наприклад команда. а одна залишилася без гравців, то  автоматично гра закінчується, тобто у нас все продумано на рівні сценарію. У нас в штаті теж є бізнес аналітики і на цю тему ми притягуємо іноді досвідчених гейм-дизайнерів, які не в штаті у нас, щоб створити ось цей ігровий досвід. Наприклад досвід, що приходить до нас людина на день народження або на корпоратив і йде з почуттям командности зі своєю всією групою. Тому що ми спонукаємо, це те, що ви можете перемогти тільки командною грою. Усі наші сценарії вони заточені на командність.

Сергій: Якщо це контент є  СНГ і є інші країни, як  працює інтелектуальна власність? Я так розумію в самій  технології є патенти, у вас і у конкурентів. Ви є таким собі NETFLIX для лазертегів  так? Чи правильно я це розумію? Тобто чи так сфера працює чи ні?

Михайло: Не зовсім, тому що насправді, як би ми не намагалися контенту присвоїти цінність, але все одно люди підприємці купують, бо їм важливо матеріальна залізна річ і які б ми усі маркетингові штуки не впроваджували,краще купують устаткування, софт цінується трохи менше, ми не вміємо вести це. Цінується більше в нашій індустрії надійність, тому що це повинно працювати. Воно повинне 12 годин в день без найменшої помилки, на одній зарядці скажімо, цінуються різні фичерс. У тому плані  припустимо, у нас є один з патентів, це імітація датчиків, це коли людина стріляє з бластера і йому в плече електромагніт б’є і у нього відчуття, що він стріляє із справжньої зброї. Це та ж стимуляція, імітація, але проте ось такі штуки на всіх виставках вони дуже цінуються на всіх роадшоу, які ми робимо взагалі скрізь. Що стосується сценарії, вони цінуються вже тими практиками, які вже використовують лазертаг, припустимо більше року. Ми розуміємо, що повернулися клієнти, йому потрібна постійно міняти контент, але на старті нажаль для ринку це доки не головна вимога.

Сергій: Є субкультури навколо цього руху, скажімо, як аніме є там свої фестивалі наприклад? Я почув про корпоративні, ейчар компоненти, а чи  є якісь субкультурні  фестивалі?

Михайло: Так є. Наприклад для мене теж була новинка, коли ми в Німеччині на виставці були вперше. Ми після кожної виставки їздимо по клієнтах групове роадшоу це називається і показуємо наш продукт і запитуємо зворотний зв’язок. Частину з них купують наше устаткування. Так от в одному клубі в який ми заїхали, ми здивувалися, а там проходить турнір, є турнірна таблиця і дійсно є змагання. В Україні також є. Є федерація лазертага і змагання п’ять на п’ять, три на трьох гравців, як правило команди п’ять на п’ять грають. У нашому клубі “Форпост” в Парку Артема теж проводяться змагання такі 4 рази в рік, якщо я не помиляюся зараз. Також є ще серіал “Як я побачив вашу маму” і  якраз багато наших клієнтів говорять: “Про це я бачив в серіалі, я хочу це спробувати і купують”. Тому нам цей серіал дуже допоміг. Є ще “Фрекен Бок” серія є там де про лазертаг, Breaking Bad, теж  там  є лазертаг. Тому після кожної такої інтеграції, інтерес до лазертагу підвищується.

Сергій: Цікаво виходить є фестивалі тобто, а це все асоціації. Є національні, є міжнародні асоціації. Це  як вид спорту, чи чого?

Михайло: Так. Це  як вид спорту, далеко не такий як пейнтбол, але він набирає популярності за рахунок своєї технологічності і там важко обдурити. У футболі там теж ще вводять віртуальну реальність і електронні системи, а в лазертазі це відразу . Коли по тобі потрапляють променем, то у тебе відразу ж виключається зброя і ти не можеш грати, тому дуже легко проводити змагання.

Сергій: Ви використовуйте якийсь штучний інтелект або нейромережі  під час навчання, тобто такі хай-тек, хай-тек речі за допомогою яких робиться продукт?

Михайло: Швидше ні. У нас продукт має  бути прогнозованим, тому що грубо кажучи в одному торгівельному центрі повинно пройти 400  чоловік за 5 годин і це повинно бути. Швидше це вигляд командного відпочинку, у лазертаг дуже мало доки розвинене особисте, це не особисте устаткування (коли  особисто собі  людина купує лазертаг і приходить). Це  доки мало,  трохи розвивається. Тому з цим дуже важко справити перше враження, щоб людина прийшла і відіграла 10 разів,  але такого щоб людина відіграла 100 разів поки немає такої мети.

Сергій: Що відбувається з еволюцією лазертага у його інтеграції  з  віртуальною реальністю? Я так зрозумів, це така хвиля ще одна, тобто є пейнтбол де фарбами стріляють та лазертаг де багато датчиків. Наступний ваш мабуть сильний  формат це з окулярами віртуальної реальності. Я бачив пару років тому, коли тільки запускали Oculus, інформаційні матеріали,  що є парки з розміткою, я так зрозумів це така третя  хвиля. Чи правильно я це зрозумів чи ні?

Михайло: Я як пейтболіст,  сам раніше грав в пейнтбол професійно. Я не можу сказати, що пейнтбол ось помре після лазертага. Але такого немає, бо все різне. В парку у нас зараз 10 місяців активного використання, і там 60% пейнтбола і 40% лазертага. А є місяці навпаки – влітку там більше лазертага, тому що не потрібно надягати одяг, камуфляж в якому жарко скажімо. А в лазертазі можна у футболці побігати. У віртуальній реальності там теж саме, це швидше як доповнення. Тому що зараз пейнтбольні клуби вони не клуби, умовно кажучи, це такі собі івент-агентства.. Умовно кажучи, коли ми  10-15 років тому починали, в пейнтбол грали в основному такі собі  чоловіки, що грали, пили пиво, шашлики. Зараз якщо прийти в субботу в пейнтбольний парк, то там буде 300 дітей, 200 дорослих і це швидше родинний відпочинок. Діти грають з дорослими, дитячі дні народження, ось випускні були минулого тижня, позаминулого тижня, ми поставили рекорд клубу по відвідуваності, це ось такі заходи. Якщо говорити про віртуальну реальність – це ще одна така атракція, і ми в нашому парку у тому числі теж поставимо. Буде пейнтбол, лазертаг і  буде там віртуальна реальність. Буде там ще волейбол,  тобто, точніше, є вже волейбол. Є там відпочити альтанки і так далі, тобто це все такий собі комплекс. Тому віртуальна реальність це швидше доповнення до цієї лінійки і якщо говорити в чому особливість, що так, вона ще технологічніша. Це більше IT-продукт, хардвер, більше заліза,  хоча якщо говорити про хардвер складові, то у нас там є шокери. Наприклад, коли у вас стріляють, у вас стимулюється м’язи на руці, ви відчуваєте, що у вас там попали і це такий симбіоз IT та заліза. В чому його головна перевага, так це те, що ви можете зробити те, що у віртуальній реальності дорого робити в реальності. Наприклад, ви за 15 хвилин можете пограти на шатлі, в космічному кораблі, а потім 15 хвилин пограти на військовій базі. Ви граєте теж 5 на 5 гравців, ось зараз таке устаткування наше стоїть в новому торгівельному центрі, який відкрився нещодавно, буквально два тижні тому. Там на четвертому поверсі є арена,  можете хто хоче спробувати протестувати.

Сергій: Про це зрозуміло. Чи ви розробляєте й окуляри для своїх продуктів?

Михайло: Ми не розробляємо. По-перше, це дуже дорого і в цьому випадку ми раді, що не все робимо самі. Окуляри ми використовуємо відомих брендів, але якраз відрізняється особливість, що ми використовуємо наші додаткові розробки. На виставках ми показуємо наші розробки з віртуальною реальністю на стендах. Ми беремо  участь на всіх профільних виставках, в Америці там розвинутий ринок, проте вони дивуються. Тобто для них віддача або шокер це щось неймовірне, а ми хлопці прості, із заліза виросли. Тому це наша відмінна особливість.

Сергій: Як ця особливість працює в інших країнах, чи є у людей різні бажання? Десь популярніше пейнтбол чи лазертаг, або якщо тренди розвивається, то воно заходить і масштабується одразу на всю індустрію? Як це працює?

Михайло: Якщо говорити про Україну і найближчі країни, то швидше за все вони прогресивніше в цьому. Якщо говорити про Європу, то вони  консервативне  в цьому плані, їм важко показати щось нове. Їм подобається, але щоб вкластися грошима, а це не маленькі  гроші, у віртуальну реальність, то для них це важкувато. Америка це десь посередині, бо вони в міру прогресивні і в міру прагматичні. Якщо говорити про ринок віртуальної реальності і лазертагів,  то ми більше прямуємо в Америку чим Європу. Хоча в Європі у нас в 40 разів більше наших клубів чим в Америці, але проте  наші продукти по різному розвиваються.

Сергій: Я читав там про різні асоціації віртуальної реальності, в Швейцарії вони є глобальними скажімо, і є там купа менторів і інших стейкхолдерів. Вони роблять  і для військових різні рішення і для промисловості. Там є надзвичайно більше грошей, це промисловість, освітня, медична, військова галузь. Також  в той же час я бачив, що в тих асоціаціях, в Китаї відкривають величезні парки, наприклад як великі парки Горького. Чи все це відбувається в Україні, чи створюєте ви такі величезні парки? Бо мені здається, якщо у вас модель, де ви працюєте в торгових центрах, тобто це модуль який можна поставити деінде. Чи так це?

Михайло: Так таке є. Нещодавно, коли приїжджав до нас наш дилер з Південнії Кореї, то розповідав, наскільки в Сеулі такого багато, але у той час ми фокусуємось на командних іграх. Тобто ми не робимо віртуальну реальність там для одиночних ігор. Наша важлива особливість в тому, що ми робимо командні ігри, а віртуальна реальність, лазертаг та пейнтбол є інструментом для цього. В той же час в нашому продукті закладена можливість, щоб грали десятером проти одного вигаданого супротивника. Віртуальна реальність та умовний фокус на командні ігри, це фокус основний на якому ми працюємо. Тому ми частина цього парку. У нас є вже ось в тому ж Нікольському, де ми частина віртуального парку.

Сергій: Як важко або легко вести справи, знаходячись в Україні. Чи є перепони для ведення справ? Ви це все самі робите аби до якихось державних агенцій звертаєтесь?

Михайло: Ми стараємося усі ключові ресурси у нас залишити, оскільки на експорт ми продаємо, ось правильно ти сказав про ВВП, так от в Україні ми продаємо всього 3-5% всього, що йде на експорт. Ось якщо узяти ВВП всього світу, то там більше можливостей і мені здається, що коли  продавали по Україні, ми сильно самі себе обмежили. Будь-яке Харківське або українське виробництво, коли воно орієнтується на Україну, це абсолютно інші правила гри. Ми не могли тоді собі дозволити ані хороших фахівців, ані поїхати на виставку. Наше рішення експортувати, воно було найважливішим в нашій компанії. Звичайно ж, у нас багато варіантів не було. Тому що лазертага в Україні дуже мало, хоча є інші наші виробництва, які орієнтуються на лазертаг в Україну. Але це дуже важко, це взагалі неможливо важко. Коли перед нами відкривається весь наш світ, то це набагато легше, набагато простіше знаходити клієнтів, набагато простіше все. Тому є такі країни як Естонія, вони відразу відправлені на експорт, у них просто варіантів немає. Внутрішній ринок у них хоч і росте, але все одно бізнеси спрямовані на експорт. В Україні типовий підприємець, коли відкриває бізнес, він все одно орієнтується на Україну. Мені здається, зараз це змінюється, тому що я крім того, що є співзасновником в нашій компанії, я ще менторю три проекти, яким допомагаю виводити на експорт продукти. І ось ця зміна мислення вона дуже важлива і я бачу як на очах змінюються навіть цілі власника, коли він розуміє, що є ринок не лише в Україну але і на експорт. Тому відповідаючи на питання щодо експорту, без цього не було б нашої компанії в принципі.

Сергій: Скільки ви спочатку працювали на внутрішній ринок?

Михайло: Два роки і у нас є фотографія, де ми були в гаражі у прямому розумінні. Там було 90 квадратів, це були три гаражні бокси і там ми робили лазертаг. Починали експортувати саме звідти. Але ми змінили вже три офіси і шукаємо наступне місце під виробництво, там вже недостатньо і це все завдяки експорту. Що стосується України і як воно, ось я згадав те питання які перешкоди можуть бути. Дійсно, коли дізнаються, що ми з України, то 2,5% по нашим даним відмовляються. Тобто тільки 2.5%  відмовляються від нашого продукту, коли дізнаються що ми з України. Як наприклад у випадку, з нами спілкуються два австралійці, потім вони питають, а де в якому штаті ми знаходитемося? Ми відповідаємо, що в харківському штаті, ось такий жарт. Вони вибачились, що не працюватимемо з Україною і не пояснили чому. Приклад інший, це шведи, вони пояснили, вони говорять, ну в принципі там були не лише з України, вони говорять, що ми вчасно їм не відповіли. Вони замовили у нас тест драйв, проте коли в суботу вони захотіли запитати питання, то ми вчасно впродовж трьох годин не відповіли їм. Вони злякалися, що вони в Швеції, і якщо їм не зможуть вчасно відповісти і надати сервіс, це ставить їх справу під ризик, тому вони відмовились. І це дуже інший трохи менталітет, тому в Україні скільки б ми не продавали, у нас в Україні в 100 клубів напевно є наше устаткування. Ніколи такого не було, тобто люди трохи по-іншому сприймають один одного і розуміють. Є ще третій випадок це коли ми були роад шоу в Німеччині, то люди знали де ми знаходимося, люди подивилися по Google Maps, і вони кажуть, почекайте ви в двох сотнях кілометрів від зони війни. Але ми взагалі 180 кілометрів але це не впливає на нас, у нас все спокійно і так далі, але точно людей це напружувало. В той же час я вірю, що ми в силах це змінити і раз вже це блок з історіями то одна з історій була. Це коли наш дилер з Південної Кореї приїхав до нас Харків у гості. У нас до карантину, досить багато було гостей. Були з Бельгії, з Італії. У нас є інтерв’ю з нашим співробітником, він розповідає, як у нього змінилося життя, це дуже надихає. Ізраїльтяни, більгійці, американці приїжджали до нас в офіс. Цього разу збиралися приїхати південнокорейці і він сказав що приїде, ми приїхали в аеропорт харківський і його не зустріли, тому що його не виявилося. Усі пройшли, з борту на борт зійшли, але його немає, ми написали йому в месенджер – а він не відповідає. Ми так поїхали в офіс не дочекалися його, не було його і він пропав на два тижні наш дилер. Ми трішки турбувалися, але за два тижні він написав, що збирається приїхати за два тижні і він прилетів за два тижні. В Харкові він розповів чому його не було. Виявляється, коли він летів в Харків, то він по дорозі залетів в Судан, але тому, що це відносно близько для нього. В Судані його пограбували, його телефон, паспорти і пограбували. Його нібито запросив потенційний клієнт по його продукту і виявився, що це шахрай. У мене є до речі теж у мого товариша подібний випадок, коли він летів в Китай. Загалом йому там погано було і усі ці два тижні він не міг відлетіти і все-таки доїхав до нас і знаєт, йому в Україні дуже навіть сподобалося після Судану. Тому що до нього добре віднеслися, його зустріли, йому показали, він подивився віртуальну реальність, він походив по трьох поверхах, він бачив як створюється усе устаткування. І я вірю, що чим більше ми таких брендів створимо, тим краще, тим більше Нейтронік це вже бренд. На усіх виставках на нас дивилися спочатку, а, ці хлопці з України незрозумілі напочатку. Але коли ми беремо участь вже 6 разів, 6 рік, то люди вже дуже поважають. Підходять австралійці знайомляться агенти, знайомляться з нами теж. Але я не говорю що ми топ, але ми топ треті виробники по продажах. Таким підвищенням брендом України і українським, ми зможемо підвищити бренд України і це круто. Але зараз є з цим проблема, але те що ти запитував в попередній раз, воно компенсується креативним потенціалом. Тому що бренд України це не німецька машина, не американський стартап, але люди не лише з аутсорса. Це я зараз про тези в Україні і нам треба використати цей потенціал.

Сергій: Якщо слухачі захочуть подивитися виставки ці, що це за виставки?
Це чисто фокусні виставки по лазертагу і схожим технологіям, чи це якась глобальна виставка і чи модуль окремий.

Михайло: Так це хороше питання, тому що на першу виставку ми поїхали не на профільну. Ми поїхали, подивилися, що там хтось з наших конкурентів, але виявилося це у них декілька продуктів. Ми поїхали в Нюрнберг на першу виставку в п’ятнадцятому році, наскільки я пам’ятаю, ри дні простояли, у нас було там всього пару відвідувачів і на третій день купили у нас устаткування, це було незвично, але класно виявляється. Випадково німець проходив в інший ряд і побачив і вирішив купити щось таке подібне собі. У нього своє охоронне агентство поруч і вирішив собі купити якийсь бізнес для приміщення, де у власності був лазертаг. Тому після цього ми зрозуміли, що до виставок треба дуже серйозно відноситися і ми подивилися проаналізували, де ділянка,  конкуренти і зараз є якісь виставки атракціонів. Це боулінг устаткування, там більярдне устаткування, там устаткування для живлення, швидкого харчування, також батути і там виставки називаються “Япо” і вони проводяться в Орландо щороку. Проводяться в різних містах Європи, Амстердамі, Берліні, у Барселоні, Лондоні, Парижі, де була остання і ще виставки це “Ідоліст”. Тобто це Саудівська Аравія, все це виставка-антракціон. Ми їздимо часто на виставки не лише по атракціонам, а там припустимо устаткування для фестивалів або дитячих таборів, або заміські бази відпочинку. Це теж наші клієнти. Це швидше дрібні, але дуже цікаво, я помітив, що чим менше виставки, тим точніше та краще. Ми їздили на виставки в Америці і на одній виставці було всього 75 людей за 3 дні але це було настільки концентровано. Це коли власник пейнтболного клубу купує на додаток до свого клубу і ми уклали там 3 ділерських угоди. Це було безпосередньо перед карантином.

Сергій: Цікаво, це глобальні точки де ви працювали. Ви багато подорожуєте, тобто багато часу десь їздиш, а вдома як ти плануєш work-life-balance?

Михайло: Слава богу, що в мене вже троє діток і мене дружина не завжди відпускає, тому раніше ми з Юрою все це самі настроювали. Зараз слава богу у нас є дуже професійна команда, хтось виріс з нас, когось ми запросили з досвідом, які продають точно краще чим ми з Юрою. В цілому не так часто з таких питань виїжджаємо, але на виставках постійно є Юрко або я, просто постійно ми міняємося. Також завдяки усієї нашої команди, тому що точно мене більше надихає, коли люди більше роблять, ніж навіть ти міг представити.

Сергій: Ти кажеш новий напрямок, а в мене було таке логічне питання. Як хочете змінити індустрію? Які у вас далі плани на цьому етапі розвитку, тобто куди ви рухаєте  індустрію. Куди ви зараз фокусуєтесь?

Михайло: Зараз декілька місяців ми тестуємо новий напрям і це через кризу COVID. Ми спочатку стараємось всі ці наші ідеї протестувати. Перш ніж запускати усі наші ідеї в розробку, але зокрема наш найбільший напрям, яке вже є в двох станах, це віртуальна реальність. В нас великі надії на це, потім, можливо, буде доповнена реальність, коли буде трохи більше заліза на якому можна буде зробити доповнену реальність. В цілому у нас є такі початкові напрями, але доки голосно заявляти, що ми виходимо з чимось. В цілому у нас в команді, в компанії у нас займається таким директор з розвитку і в моєму відділі є три людини і постійно ми тестуємо гіпотези. В нас є два варіанти, у нас є поточні продукти, які ми можемо продавати новим ринкам або навпаки поточному ринку ми можемо продавати новий продукт. Це маркетинг, де ми тестуємо, що краще розвивається, ми дивимося партнерство, вивчаємо нові технології і ось то що ми зробили півтора роки тому, ми запустили розробку і півроку тому, тобто через рік ми зробили перші дві продажі віртуальної реальності.

Сергій: Ти кажеш про доповнену реальність, тобто ти маєш на увазі, що незабаром замість окулярів віртуальний реальності будуть якісь там лінзи або скло для глаз, щоб начепити на обличча. Це таке станеться?

Михайло: Все правильно для нас, для нашої індустрії командної гри, навіть скажу це більше підходить, але зараз досить дороге, важке це усе устаткування, віртуальна реальність теж, але воно зараз вдесятеро дешевше. Ми тому використовуємо зараз і уся наша платформа підлаштована, щоб там через чотири роки перейти в доповненну реальність і саме в активних іграх, де там бігають беруть участь і в студії, де дуже важлива, там безпека. Там де важливо ось це залучення, мені здається, нам більше підійде доповнена реальність і ми скоріш всього додамо ще один асортимент, сподіваюся ще через три-чотири роки.

Сергій: Відразу почали  в пам’яті ролики з ютубу про людей з майбутнього, де люди ходять і це все доповнена реальність. Це таке для мене повідомлення, що майбутнє вже тут, і ми вже його робимо, це так для мене звучить. Ще одне питання мабуть останнє. Якщо слухачі захочуть у Харкові, у Києві або у інших містах. Де ви в Харкові знаходитесь? Куди можна прийти спробувати ваші продукти або в інших містах  Як знайти ваш бренд або ваших партнерів?

Михайло: В цілому у нас є на сайті карта наших клієнтів. Там можна пограти у будь-якому місті і на будь-якому устаткуванні, в усіх містах України є наше дистрибьюторство, де стоїть наше устаткування. Що найцікавіше, можна вважати, це коли ми починали,а це було 9 років тому, в пейнтбольних клубах ніде не було лазертагу. Зараз майже в кожному пейтбольном клубі:” Як це в сенсі немає лазертага?”. Зараз це не набагато по іншому. Що стосується Харкова, у нас є дуже великий пейнтбольный клуб в Парку Машинобудівників, це колишній Парк Артема, це біля метро Турбоатом, там є вісім паралельних майданчиків, де ви можете побачити і вибрати будь-який майданчик і пограти на ньому. Можете в один день пограти на різних майданчиках відкритих, більше схожих на будівлю і так далі, також є альтанки де можна святкувати дні народження. Що стосується критого лазертагу, то це ми у Французькому бульварі навпроти IMAX. На четвертому поверсі, на самому верхньому, є наша арена. Вона невелика,там до десяти чоловік, а якщо говорити про Парк Артема, то там можна хоч 300 чоловік пограти – у нас була така одна команда. Турніри по 300 чоловік, де грає одна компанія. І ось у Никольському торговому центрі, який цього року відкрився на четвертому поверсі, є наша арена, наша клієнтська SKY PARK, ось ми зараз уважно дивимось на неї, це перший пілот, це перша ось такого формату. У всьому світі, якщо не помиляюся, подібних не дуже багато є подібних проектів. Тому що тільки тільки зараз це усе зароджується і віртуальна реальність вільного ходіння. Коли ви не просто стоїте на місці і рухаєтеся під контролем, а ви реально ходите, в окулярах віртуальної реальності і картинка в окулярах теж змінюється через це занурення досить серйозне, раджу це варто спробувати. Ось раніше у нас були арени в “Магелані” і на Науковій, але там було мало орендарів і ремонт, тому нас вже там немає.

Сергій: Це було дуже цікаво. Думаю слухачам також буде багато інсайтів, відносно того як в віртуальні індустрії приходять, та як люди рухаються. Нагадаю, сьогодні ми спілкувалися з Михайлом Ободом, співзасновником компанії “Нейтронік” і де розмовляли про особливості їх справи, як вони роблять продукти, як розвивають креативні продукти в Україні та закордоном. Слухайте нас на Gwara Media, це шоу  Gwara Talks подкаст.

Звичайно, такі зустрічі як з Михайлом мене дивують. Отак ходиш по місту, бачиш цих людей, бачиш їх на івентах та навіть не уявляєш, що команда робить сервіси класні, цікаві, креативні,  які вони поширюють по всьому світу. Я завжди думав щодо лазертагів, що це розважальна якась історія. А виходить, слухаєш як це створюється, скільки там особливостей, патентів, і хочеться поаплодувати цій команді.

Це був підкаст Gwara Talks від Gwara  Media. Прошу вас поширити це та поділитися зі своїми друзями, ставте нам зірочки на платформах де ви слухаєте. Нагадую ми доступні на всіх платформах, тобто на на Google Podcast, Apple Podcast, Anchor,  та звичайно на сайті  Gwara Media. Очікуйте наступні зустрічі, і якщо в вас будуть ідеї, кого можно запросити на наш подкаст пишіть нам в усі соцмережі, на нашу пошту. Ми завжди будемо цьому раді. Це був Сергій Прокопенко.

 

Теги:

#лазертаг