Україна вперше відзначає День молоді 12 серпня

12 серпня відзначають Міжнародний день молоді. Це свято заснувала ООН, щоб була нагода обговорити, як молодь бере участь у розбудові світу, яких можливостей для творчості, освіти та успішної кар’єри їй бракує. 

До цього дня кампанія про можливості для української молоді ВліпиЗаСебе підготувала декілька надихаючих історій кількох молодих українців та українок, які наближають перемогу, які оприлюднені у соцмережах під спеціальними хештегами: #українськамолодьвражає та #UAYouthAmaze.

Людмила Янкіна, волонтерка та правозахиниця

Ще до початку повномасштабного вторгнення Люда займалась правозахисною діяльністю.

«Для мене війна почалася у 2014 році. Я з Луганська. Тоді все почалося під моїм балконом, недалеко була прикордонна частина яку захоплювали бойовики».

Коли у січні 2022 року почали активно обговорювати повномасштабну війну в Україні, Люда вирішила залишатися в столиці за будь-яких обставин. Другий раз не хотіла тікати від війни.

Перша освіта у Люди медична, тому одразу пішла у центр крові в ролі медичної волонтерки. Паралельно, доставляла медикаменти та їжу маломобільним та немобільним людям. Всього у перший місяць у неї було понад 200 підопічних.

Після звільнення Київської області від російських військ Люда була першою жінкою цивільною волонтеркою, яка потрапила у звільнені міста та села — Бучу, Ірпінь, Гостомель, Ворзель, Бородянку, Горенку, Мощун та інші. Упродовж місяця доставляла туди гарячу їжу —  2 тисячі порцій щодня плюс медикаменти.

«Війна — це страшна річ. Але саме завдяки гуманності та об’єднаності ми переможемо в цій війні. Ми маємо не залишити шансів ворогу нас перемогти».

Понад рік тому Люда дізналася, що в неї онкологія. Через це її прооперували. Бували дні, коли фізично було дуже зле. Не було сил підняти склянку з водою. Тоді брала один день відпочинку. Зараз вона обстежилася та отримала належне лікування. Люда каже, що не може почуватися як людина яка немає раку, але зараз їй значно краще.

«Те навантаження з яким я маю справу не сприяє одужанню. Але я намагаюся  не думати про себе в момент, коли іншим людям настільки складно».

Американський театр «Theater of War Productions» запросив Люду як українську волонтерку та правозахисницю зіграти біженку у виставі “Благальниці” (грецька трагедія)  разом з голлівудськими акторами — Оскаром Айзеком, Вільямом Дефо та Девідом Стретейрном. Виставу дивилися у 65 країнах світу.

Вистава про біженців, які приїздять в іншу країну, рятуючись від війни.

«Я побачила у виставі й себе, і українських біженців які виїхали в інші країни, але не з власної волі. Тепер вони мають бути “благальницями”, щоб їм надали роботу, житло та захист, щоби прийняли у нових громадах в інших країнах чи навіть в Україні».

Люда разом з іншими українськими акторами у виставі пояснювала, наскільки жахливою є війна.

«Війна проти України — це війна проти цивілізаційного світу, гарного рівня життя, цінностей прав людини, верховенства права, будь-якої свободи. Мені було важливо це донести, і мені це вдалося».

Після вистави Люду запросили на CNN. Це була ще одна можливість розповісти про війну.

Зараз Люда повернулася в правозахисну діяльність у центрі прав людини Zmina та продовжує допомагати військовим і лікарям як волонтерка.

Сніжана Бурденюк, засновниця проєкту неформальної освіти

До початку вторгнення Сніжана працювала менторкою у приватній школі та була наставницею в Українській волонтерській службі у програмі «Агенти волонтерства 4.0».

Вже через місяць після повномасштабного вторгнення вона заснувала проєкт СпівДія_діти, щоб організувати якісне активне дозвілля дітям-переселенцям та відновлювати їхній психоемоційний стан.

Волонтери створюють безпечний простір для неформальної освіти у школах, де живуть діти. Заняття проводять з понеділка по п’ятницю, кожного тижня навчання має свою тематику. Наприклад, проводять інтерактивні уроки про відомих українців, космос, динозаврів чи українську міфологію.

«Я хочу, щоб діти мали дитинство. Я показую, що Україні на них не байдуже. Я хочу, щоб вони жили тут, і щоб попри все у них було щасливе дитинствою. У цих дітях я виховую українську ідентичність. Через 10 чи 20 років вони згадають, що у ці тяжкі часи про них не забули, про них потурбувались».

За три місяці роботи понад 2 тисячі дітей та 200 волонтерів залучені до СпівДія_діти.

«Є люди, які думають, що, якщо я не можу робити щось велике, то я взагалі нічого не робитиму — це неправильно. 10 людей, які разом роблять маленькі речі, творять одну велику справу. Я б порадила молодим людям подивитися на свої сильні сторони й точково долучатися до різних ініціатив».

Більше історій молодих українців можна знайти на сторінці #ВліпиЗаСебе.