VR-реальність нагадує переміщення в інакший світ. Як так стається, що нам здається, наче ми опиняємося в іншому світі, тоді як ми залишаємося на місці, стоячи в тій самій кімнаті? Наш мозок крізь очі підловлює моменти з реальної реальности й намагається проєктувати їх у віртуальну. У матеріалі розповідаємо про поведінку людського мозку в режимі VR з коментарями співзасновника організації «Піксельовані Реальності» Федора Бойцова, який трохи висловлювався на цю тему під час мережувань Дуже Цифрових Резиденцій.
Як працює VR
Останнім часом, коли я потрапляю у віртуальну реальність, що отримана з реальної, то мої сумніви з приводу віртуальности нашого світу починають дедалі більше розчинятися, – Федір Бойцов.
Віртуальну реальність можна описати фразою «подивитися під різними кутами» у прямому сенсі. Одна світлина дає нам один кут, тоді як у VR починає працювати стереопсис – процес, під час якого мозок з’єднує візуальну інформацію з нашого лівого та правого очей в єдине зображення. Завдяки стерео наш мозок визначає, де перебуває об’єкт: близько чи далеко. Стереопсис певною мірою – це те, що створює ілюзію присутности на зображенні, а не просто відчуття, неначе ми дивимося на неї.
Як VR обманює наш мозок
Віртуальна реальність може заполонити нас, адже ми знаходимо в ній відгомони нашого реального життя. Щоб зрозуміти світ, мозок намагається зачепитися за ті знайомі моменти, що вже знає, занурюючись у піксельований контекст за допомогою наших органів чуттів. Там, де в думках лунають слова «Мені це знайомо», там створюються нейронні зв’язки. Чи бувало у вас таке відчуття, коли вам здавалося, наче ви бачили вашого знайомого в обличчі перехожого на вулиці, проте, підійшовши трохи ближче, розуміли, що помилилися? Мозок шукає шляхів, щоб спростити нам завдання сприймати реальність і розрізняти її навколо.
Мозок – це інтерпретатор того, що він отримує у вигляді імпульсів, наприклад, через очі. Мене дивує, наскільки мозок обманюється тим, що віртуальне здається йому цілком реальним. І якщо його так легко обдурити, то я цілком готовий повірити, що навколишній світ – це теж симуляція, просто з дуже хорошою графікою, – Федір Бойцов.
У VR-окулярах ми майже не рухаємося. Стереоскопічний зір разом з вбудованим в апарат відстеженням рухів нашої голови створює ілюзію руху. Ми можемо переживати це, коли, сидячи в трамваї, думаємо, що він їде, тоді як це рухається автобус за вікном. Так віртуальна реальність обманює наш мозок.
Чому може нудити у VR
Щоразу, коли ми повертаємо наші голови, вестибулярні системи забезпечують мозок інформацією про те, як наша голова орієнтована в просторі. Вестибулярна система відіграє вирішальну роль у підтримці рівноваги, в тому, щоб ми не падали, а також в тому, щоб знали, чи ми лежимо, чи стоїмо. Вбудоване в гарнітуру VR відстежування голови робить віртуальне середовище переконливою реальністю, якщо все йде правильно. Однак якщо щось іде не так, то людина може отримати дещо під назвою «кіберхвороба» або «кіберзахитування». Кіберзахитування відбувається у VR, коли людина почувається дезорієнтовано та коли її нудить. Це нагадує відчуття, коли нас захитує на задньому сидінні автобуса, проте, все ж вони різняться.
Voy Zan/Unsplash
Коли ми читаємо в машині книгу, то до нашого мозку надходить два суперечливих сигнали. Наші очі концентруються на статичному завданні – прочитати й зрозуміти текст, тоді як наші вуха й рухи голови відчувають рух машини. Вестибулярний апарат подає сигнал мозку про те, що ми рухаємося, а очі бачать протилежну реальність. Наш мозок не справляється з двома суперечливими думками, і нас починає захитувати. Ось чому декому може допомогти дивитись у вікно під час руху транспорту. Тоді й очі, і вуха, і тіло занурене в одну «рухому» реальність.
«VR – не лише для відеоігор»
Цими словами починається одна стаття у журналі Massive Science про те, як дослідники використовують VR у вивченні мозку різноманітних видів тварин: бджіл, риб, пацюків. Серед особливостей VR, виявлених під час дослідження, – обмежена кількість чуттів, на які віртуальна реальність впливає. Часто довкілля, спроєктоване на VR-екран, забезпечує лише картинку, проте користувач не отримує ніяких інших сигналів, таких як дотик або запах. Наприклад, миші значною мірою покладаються на свої вуса, досліджуючи навколишнє середовище. У віртуальній реальності їхні вуса не матимуть значення, тому що вони не зможуть відчути, коли миші наблизяться до стіни або якогось іншого об’єкта.
Цікавим є також той факт, що VR використовується і в лікуванні різноманітних хвороб, таких як акрофобія (страх висоти). За умови обережного використання віртуальної реальности фахівці в галузі психічного здоров’я можуть лікувати пацієнтів, які дуже бояться висоти (або мають інші види фобій), за допомогою процесу під назвою «систематична десенсибілізація», де люди можуть повільно долати свій страх у безпечному середовищі.
Присутність «тут і зараз» важлива
Як зробити досвід у VR максимально реальним за відчуттями? Здається, що присутність «тут і зараз», про яку дехто міг чути, коли йшлося про реальний світ, не менш важлива й у віртуальній. Присутність потрібна для вимірювання того, наскільки людина відчуває себе зараз у віртуальному середовищі замість фізичного. Один зі способів, за допомогою якого можна виміряти присутність людини, – це записати частоту її серцевих скорочень та інші ознаки стресу. Наприклад, коли ми вмить збагнемо, що запізнюємося на потяг, який їде за 10 хвилин, а ми ще далеко від вокзалу, то частотою свого серцебиття відчуємо максимальну присутність, і все інше, крім того, щоб встигнути, відійде на задній план.
Віртуальна реальність може дозволити нам випробувати те, із чим ми, скоріше за все, ніколи не зіткнемося в реальному житті. Що більше поглинає нас світ віртуальної реальности, то більше ми відчуваємо себе присутніми там, де ми є, і більше втрачаємо дотик з реальністю, в якій насправді живемо.
Читайте також про те, як бренди використовують AR і VR.
Актуальні історії з Харківщини
Надсилаємо щотижня
