Нікіта Тітов — харківський художник, що набув популярності, завдяки мінімалізму та влучності робіт. Сам же митець характеризує себе як «Ватнік, що перетворився на лютого патріота. Відкритий біполярщик. Вередливий мінімаліст. Сором’язливе хамло».
Коріння та губка
Навіть на відстані відчуваю, як та чим живе місто. Я не лише споглядач, а в деякому сенсі людина причетна.
— Якщо коротко: народився в естонському містечку Йиві. У десятирічному віці переїхав до Харкова. З 2001 по 2014 мешкав у Києві. Працював рекламним ілюстратором та артдиректором, трансформувався з ватніка у патріота, одружився, народив сина. З діагнозом — депресія — повернувся до батьківської квартири на вулиці Алчевських.
— З дитинства мені казали, що я вбираю навколишнє немов губка. В період дорослішання я поглинав Харків 80 – 90 років.
— Центрові хулігани, неформали, Держпром, бариги, напівкримінальні пригоди, вулички навколо ХПІ — усе це зберігається всередині. Вміння знаходити прекрасне там, де його вкрай важко відшукати, — теж харківське. А ще, попри естонське походження, я вмію бути хамлом.
Біполярний розлад і творчість
— Симптоми хвороби проявилися у 90-ті роки. Тож, стаціонар «дурдому» у 2014 році був не першим досвідом у моєму житті. Втім, саме після нього я почав усвідомлювати та приймати свою особливість. У 2022 році — публічно обговорювати її.
Такий «бонус» на усе життя. У деяких країнах біполярний розлад вважається хворобою, в інших — особливостями психіки. Втім мої роботи в одному ключі — незалежно від манії, депресії чи інтермісії.
Я не транслюю своїх демонів — майже їх не випускаю. Це свідоме рішення демонструвати крізь малюнки світлий бік.
Вторгнення та харківський магніт
1 грудня 2021 року Тітов обірвав майже усі фізичні зв’язки з Харковом. Разом із мамою та залишками меблів перебрався до Києва. Квартиру було продано. Тепер з містом його пов’язували лише спогади, старі друзі та декілька дрібних справ, які можна було вирішити й дистанційно. Втім, 23 лютого 2022 року художник вирішив, що йому негайно треба їхати до Харкова.
— Ще за кілька років до повномасштабної війни я чітко усвідомлював, що вона має статися. За місяць — накрило відчуття, що «ось-ось». Тоді почав створювати оборонні символи міст та інші роботи. Щоб показати окупантам, що в Україну краще не лізти.
Купив квиток до Харкова. Мама ще питає, чи не боюсь я, що почнеться наступ. А я відповів: «Чому обов’язково завтра?!» й поїхав. З собою — ані грошей, ані речей. Зупинився у подруги, і ми до третьої ночі гуляли нічним Харковом. Тепло, красиво, ліхтарики в саду Шевченка й купа поліції з автоматами… Наче новий рік.
Так і не заснув. Коли почались вибухи, одразу зрозумів, що то не алкаші з петардами. Зранку навіть встиг зняти грошей в банкоматі, навідати художні майстерні на Пушкінському в’їзді та забрати трудову у ЛітМузеї. Дивом вдалось сісти на потяг до Києва, де залишилась самотня мама.
Подобається матеріал? Долучайся до Спільноти читачів та допомагай нам розповідати більше важливих історій
#Позивний Україна та «Спеціальна Проекційна Операція»
Вдруге Тітов приїхав до Харкова за вісім місяців, щоб прикрасити понівечений намет на центральній площі плакатами #Позивний Україна. Цей візит також став знаковим як для художника, так і для всієї країни. Виставка відкрилась 10 листопада. Наступного дня Нікіта разом зі старими друзями святкували визволення Херсона.
— Я не художній гуру, щоб вчити інших, як і що їм малювати. Втім, мені очевидно, що наші біль та страждання, які транслюють українські митці за кордон, вже не так чіпляють пересічних іноземців. Вони бачили це багато разів та, зрозуміло, відсторонюються від жаху та крові. Я шукав та шукаю іншу мову, щоб донести до них суть війни в Україні. Образи, що непомітно проходили б крізь оболонку байдужості мирних часів. Так народився проєкт, що спрямований саме на іноземних глядачів — #Позивний Україна. Серія про звичайних українців — вчителів, студентів, водіїв — яким довелось перетворитись на воїнів. Проєкт вже побував в Токіо, на батьківщині в Естонії, на паркані приватного будинку навпроти посольства країни-агресорки у Вашингтоні, проїхався містами Литви та Німеччини.
Найкрутішу мистецьку акцію «Спеціальна Проекційна Операція» влаштував Бенджамін Віттес. У серпні протягом двох годин він транслював на посольство РФ у Вашингтоні 30 моїх робіт, а я коментував їх в режимі онлайн. Русня намагалась запобігти арту прожекторними Z та V. Однак замість припинення акції отримали купу матюків з гучномовця. Бенджамін — звичайний американський науковець, що не має жодного стосунку до мистецтва. З лютого 2022 року за власною ініціативою щомісяця проєктував прапор України на цю будівлю. Потім він транслював проєкт на посольствах РФ в Європі та Канаді. На жаль, акція Бенджаміна, на мій погляд, була слабо висвітленою українськими медіа та геть не поміченою владою.
Мистецтво та гроші
Digital-art (мистецтво, засноване на використанні комп’ютера — прим. ред.) – вимушений крок у житті Нікіти. Він починав як живописець, але згодом з’ясувалось, що має алергію на олійні фарби. Окрім популярності, діджитал зіштовхнув Нікіту з нехтуванням авторськими правами. Попри те, що Тітов офіційно дозволяє брати свої роботи виключно в інтересах України (мітинги, дописи, публікації, волонтерські проєкти тощо) малюнки часто використовують у комерційних цілях.
— Наприклад, «Вірне Серце» (ГО «Всеукраїнське об’єднання Вірне серце сімей загиблих воїнів батальйону “Донбас”» — прим. ред.) — єдині, хто використовує червоно-чорний Харків з мого дозволу. Втім, я бачив, що по місту продається безліч чашок, сумок, футболок тощо, про які мені нічого не відомо. Тож гроші за продукцію йдуть просто в кишені «виробників». Повз мене чи благодійні збори.
— Я повернувся до живопису. Малюю акрилом. Хочу продавати картини дуже дорого. Не для того, щоб просто монетизувати творчість — щоб мати можливість купити хлопцям машину. Або дві. Десять машин. А ще краще — якусь ядерну зброю, щоб п***дануть по цій сраній Москві!
Читайте також:
- «”Варта” — театр, який говоритиме виключно про війну». Артем Вусик про театральне мистецтво, рефлексію на Харків та «Щур»
- Про книжки та цікавих людей: Холодногірська бібліотека Харкова
- Соцмістицизм, аматорство та вкрадена історія: 7 нестандартних фактів про харківське кіно
Аби творити медіа разом із читачами, ми розвиваємо Спільноту. Саме твій внесок допоможе нам купити бензин для поїздки у важкодоступні зони, ідентифікувати ще один підрозділ росіян, що атакували Харківщину, або ж зняти сюжет про мешканців міста. Долучайся!
