Пропонувати зменшити кількість ромів на вокзалах, називати українців нацистами, а людей, які не їдять м’ясо чи сповідують іншу релігію, хворими — це все приклади мови ворожнечі. Як наслідок, такі вираження можуть призвести до розпалювання ненависті та дискримінації певних груп людей.
Як розпізнати мову ворожнечі та протидіяти їй — розбираємось разом.
Що таке мова ворожнечі?
Мова ворожнечі — це будь-який вид комунікації, у вигляді зображень, відео, пісень, жестів, символів чи мемів, з використанням принизливих або дискримінаційних висловлювань щодо інших людей на підставі того, ким вони є. Іншими словами, на підставі релігії, етнічного походження, національності, раси, кольору шкіри, походження, статі чи іншого фактора ідентичності. Може бути як онлайн, так і офлайн.
Ознаки та приклади мови ворожнечі
Мова ворожнечі, або мова ненависті може проявлятися як заклик до насильства, пряме і завуальоване підбурювання до дискримінації, створення негативного образу певної соціальної групи, виправдання випадків насильства тощо. Вона опирається на уявлення про нерівність за ознакою раси (расизм), статі (сексизм), сексуальної орієнтації (гомофобія), гендерної ідентичності (трансфобія), національності, політичних поглядів, релігії.
Заклики до насильства
Йдеться про конкретну ситуацію із зазначеним об’єктом насильства, коли проголошують, що насильство до певних людей — це нормально й допустимо.
Пряме підбурювання до дискримінації, в тому числі у вигляді гасел
Наприклад, це заклики не спілкуватися з певною категорією людей. Коли кажуть, що небезпечно спілкуватися з іноземцями, а саме китайцями, оскільки вони поширили коронавірус, — це підбурювання до дискримінації.
Завуальовані заклики до насильства й дискримінації
Пропаганда «позитивних», історичних або сучасних прикладів насильства чи дискримінації.
Приклад: Росія намагається довести світові, що Україна — держава, котра «не відбулася». Мовляв, її поява на карті світу — геополітичне непорозуміння, пов’язане з розпадом СРСР. Ця теза стала одним із виправдань Кремля, чому було здійснено анексію Криму, а згодом — спробу захоплення всієї території України.
Створення негативного образу етнічної, релігійної чи певної соціальної групи
Пов’язане не з конкретними подієвими звинуваченнями, а скоріше зі стереотипами: якщо вуличні крадії, то обов’язково цигани. При чому термін «циган» вважається некоректним, правильно говорити «роми».
Також варто розуміти: злодієм може бути хто завгодно.
Виправдання історичних випадків насильства й дискримінації
Йдеться про такі вирази як «турки різали вірмен у 1915 році задля самооборони», або ж популярне у РФ твердження про те, що сьогодні всі українці заслуговують на знищення через співпрацю окремої політичної групи з нацистами у ХХ столітті.
Публікації та висловлювання, які піддають сумніву загальновизнані історичні факти насильства й дискримінації
Приклад — заперечення Голокосту або Голодомору на території України.
Твердження про неповноцінність
Мається на увазі нестача освіченості, інтелектуальних здібностей іншої етнічної, релігійної або певної соціальної групи людей.
Твердження про історичні злочини чи кримінальність тієї чи іншої групи як такої
Російські ЗМІ тиражували для Донецької та Луганської області історії про те, що в Києві та Львові нібито порушують права російськомовних жителів.
Твердження про моральні недоліки тієї чи іншої етнічної або релігійної групи
Наприклад, «євреї — користолюбні», «роми — брехуни» тощо.
Згадка певної групи або її представників у принизливому або образливому контексті
Так, наприклад, у період Євромайдану на телебаченні часто вживались такі висловлювання як «бандерівці», «фашисти» та «екстремісти» стосовно учасників акцій протесту.
Заклики не допустити закріплення в регіоні, районі, місті або селі представників певної групи
Наприклад, розмірковування про неприпустимість будівництва мечеті в «православному місті».
Заперечення громадянства
Тобто згадка про громадян країни як про іноземців через їхнє етнічне походження. Це також пов’язано з ідеями про те, що ті чи інші народності не можуть населяти/ не мають права бути громадянами іншої країни.
Також до видів мови ворожнечі належать:
- Ксенофобні висловлювання;
- Звинувачення інших меншин у негативному впливі на процеси або ж звинувачення у спробах захоплення влади (накшталт «багато арабів приїхали у Німеччину, щоб з часом захопити владу, бо їх буде більшість»).
Мова ворожнечі в соціальних мережах та медіа
Зростання вмісту, що пропагує ненависть в мережі, пов’язують зі зростанням та поширенням дезінформації.
До прикладу, з розгортанням російської агресії зросла кількість проявів мови ненависті в інформаційному просторі.
Серед основних меседжів РФ можна виділити такі:
- Україна — держава, що не відбулася;
- Агресивна критика української влади;
- Нагнітання паніки, нібито Польща також хоче забрати наші території;
- Дискримінація російськомовних;
- Стереотипи про українців (бендерівці).
Читайте наші дослідження хвиль дезінформації в Україні у 2022 році та дізнавайтесь більше про найпоширеніші меседжі російської пропаганди. Якщо ж ви сумніваєтесь у правдивості тієї чи іншої новини — надсилайте її на перевірку фактчекерам у @perevir_bot .
Як запобігти мові ворожнечі?
Загалом використання мови ворожнечі може підбурювати до скоєння злочинів. Якщо ж говорити про мову ворожнечі в медіа і журналістському середовищі, то ЗМІ мають керуватися в роботі професійними етичними стандартами та не опускатись до дискримінації й мови ворожнечі.
Одна з причин, чому мови ворожнечі багато у суспільстві — недостатній рівень знань та відсутність толерантності. Аби подолати це, необхідна якісна освіта.
Чи регулюють мову ворожнечі на законодавчому рівні?
В українському законодавстві є стаття 161 Кримінального кодексу — «Порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками».
Ця стаття може застосовуватися до злочинів на ґрунті ненависті — кримінальних дій, що вчиняються через упередження чи негативне стереотипне ставлення до певних груп.
Також мова ворожнечі заборона міжнародним правом.
Зокрема, є стаття 20 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, яка зобов’язує держави законом заборонити будь-який виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства.
Крім того, у травні 2019 року, Генеральний секретар ООН затвердив Стратегію та План дій ООН щодо боротьби з мовою ворожнечі.
Отож, цивілізовані держави сьогодні мусять мати законодавство, що встановлює кримінальне та інші покарання за такі протиправні форми висловлювання.
Водночас ці закони не повинні використовуватися для обмеження свободи слова.
Читайте також Що таке дезінформація і як вона на нас впливає? та Що таке клікбейт? Коли заголовки мають важливе значення.
