Коли у залі вимикають світло, зі сцени починають лунати перші звуки скрипки — це харківський оркестр на чолі з Богданою Півненко. Цьогоріч відкриття KharkivMusicFest через небезпеку ракетних обстрілів відбулося не на головній сцені ХНАТОБу, а за фаєрволом театру. Попри зміни й неможливість передбачити програму фестивалю, зала повна поціновувачів класичної музики.
— Ми хотіли об’єднати кращих українських, зокрема харківських, музикантів і дати можливість нашим глядачам побачити виконавців європейської сцени. Робили все, щоб раз на рік до Харкова приїжджали зірки класичної музики світового рівня, — розповідає виконавча директорка фестивалю Марія Горбонос.
KharkivMusicFest — це міжнародний фестиваль класичної музики, започаткований у Харкові у 2018 році. Тут щовесни збираються музиканти України та світу, а також поціновувачі мистецтва.
Ми зустрілися з виконавчою директоркою фестивалю Марією Горбонос та його президентом Сергієм Політучим, щоб дізнатися про концепцію заходів, вплив класики на людей та культурне майбутнє Харкова.
Ідея та концепція фестивалю KharkivMusicFest
— KharkivMusicFest — незалежний фестиваль, і це історія, яка відрізняє його від решти подібних заходів, тому що ми не представляємо окрему культурну інституцію, не маємо фінансування від держави. Організатор — благодійний фонд громади Харкова «Толока» — для створення фестивалю об’єднав харківських меценатів, культурних діячів та громадян, — розповідає Марія.
— Концепція та загальна ідея фестивалю містить як прагматичну, так і емоційну частину: прагматична полягає в бажанні й готовності познайомити вітчизняних любителів музики з творами класиків у виконанні таких авторів, яких харків’яни практично не мають шансу послухати на території України. А емоційна — у тому, щоб дарувати людям прекрасне, що надихає, живить, духовно збагачує. Фестиваль бере на себе завдання дати можливість громадянам нашої країни розвиватися в цьому напрямку, — ділиться Сергій.
KharkivMusicFest має програму позаконцертних проєктів і заходів: розфарбовані піаніно в місті у вільному доступі, музичний лекторій, конкурс молодих композиторів і дитячий симфонічний оркестр, інтерактивні концерти для дітей.
— Відмінною рисою фестивалю завжди була освітньо-просвітницька програма. Це проєкт «Класика для молоді» для школярів та студентів, передконцертні лекції для відвідувачів концертів і майстер-класи для музикантів. Коли до Харкова приїжджає світова зірка класичної сцени, важливо створити можливість професійного знайомства з представниками харківської школи. На фестивалі відбирали найкращих студентів музичних навчальних закладів, для яких проводили майстер-класи. Щороку ми влаштовуємо заходи, ціллю яких є розширення кола поціновувачів класичної музики, — розповідає Марія.
Концерт під обстрілами: як минуло відкриття фестивалю у 2022 році
— Після повномасштабного вторгнення минулого року майже вся наша команда опинилася в різних куточках світу: хтось виїхав, дехто знаходився у емоційній прірві. Проте всіх об’єднала думка, що фестиваль все одно має відбутися — і його відкриття має стати символічним, — розповідає Марія.
26 березня 2022 року оркестр харківських музикантів зібрався на станції метро «Історичний музей», щоб зіграти музику під вибухами. Репетицію проводили вдома в альтистки Молодіжного академічного симфонічного оркестру «Слобожанський» Тетяни Жур.
— Ми вирішили, що маємо підтримати харків’ян, які залишалися в місті. Здається, і сьогодні наша головна місія полягає в тому, щоб показати: місто живе, і люди тут потребують музики. Минулого року ми відкривали фестиваль концертом поміж вибухів, зворушливі кадри з того дня розлетілися світом. Це було певним знаком, що місто встояло і продовжує жити, — ділиться Марія.
Торік харківський оркестр зіграв для містян, які рятувалися у метро від обстрілів, композиції Шуберта, Баха, Скорика, Дворжака, також обробки українських народних пісень. У той день до Харкова мав приїхати французький піаніст, але через повномасштабне вторгнення цього не сталося.
— Так відбувається, що коли ми проводимо концерти, я навіть не знаю, для кого це важливіше, для глядачів чи музикантів. Коли все життя працюєш, щоб дарувати свою музику, а потім тебе такої можливості позбавляють, ти відчуваєш певну внутрішню порожнечу. Музиканти були щасливі, у нас майже не було проблеми знайти їх для виступу у Харкові. Ті, хто залишився в місті, без жодних сумнівів погоджувалися, і ми лише обговорювали програму і проводили репетиції, — розповідає Марія.
Фестиваль під час війни: з якими викликами зіткнулися організатори
— У нас цьогоріч взагалі фестиваль-імпровізація (сміється). Ми намітили програму, якої маємо дотримуватися, але розуміємо, що будь-якої миті все може змінитися. Наша команда не перебуває разом у Харкові: хтось служить у лавах ЗСУ, хтось виїхав за кордон, хтось на захід країни, решта — лишається у місті. Ми проводимо зустрічі в Zoom, але не у всіх є зв’язок у той час, коли ми збираємося, — ділиться Марія.
Фестиваль зіткнувся із низкою викликів у 2023 році: команда роз’їхалася, високі ризики ракетних обстрілів, проблеми з логістикою, зрідка негативна реакція суспільства. Європейські музиканти відмовляються їхати в Україну через небезпеку.
— Україна для закордонних виконавців раніше була терра інкогніта, зараз до цього додався жах. Для іноземців це взагалі щось страшне. Ми не можемо запросити нікого з видатних виконавців, як раніше: 99% не поїдуть, а з тими небагатьма, з ким домовилися, виникають страшні логістичні проблеми. Інша проблема полягає в реакції суспільства. Дехто каже: «Краще б витратили кошти на нормальну справу». Тому ми тонко намагаємось не нашкодити, так би мовити, витримати такт, — розповідає Сергій.
Попри чисельні виклики, організатор(-к)и фестивалю не відмовилися від нових форматів заходів.
— Зараз думаємо про ще один формат: ми плануємо проводити музичні лекторії у шпиталях. У школах, як ми робили завжди, зараз неможливо їх організувати, тому багато перенесли в онлайн. Проте ніщо не замінить концерти в рамках самого фестивалю у концертних залах, — каже Сергій.
— Ми цьогоріч більше сфокусувалися на українській музиці, зокрема на музиці харківських композиторів. На фестивалі завжди можна було почути не лише твори всесвітньо відомих класиків, а й українських композиторів. Нам було важливо показати глядачу, що наша музична історія також дуже різноманітна і багата. Також ми реалізуємо проєкт під назвою «Inside the War». Ще у 2019 році почали проводити конкурс молодих композиторів імені Бориса Лятошинського і щороку відбирали найкращих молодих композиторів. Цьогоріч ми звернулися до лауреатів минулих років і запропонували їм написати рефлексії на тему війни, на свої переживання — і деякі з них відгукнулися. У нас з’явився потужний матеріал, над яким вже зараз працюють музиканти, — розповідає Марія.
Твори, написані молодими композитор(-к)ами під час війни, виконуватиме оркестр харківських музикантів на одному з концертів фестивалю у Харкові. Проєкт привернув увагу європейських партнерів KharkivMusicFest, тож влітку ці мелодії почують в Бельгії та Німеччині.
Концерт-відкриття KharkivMusicFest 2023
13 квітня фестиваль почався концертом української скрипальки Богдани Півненко, яка зіграла композицію «Пори року» з харківським оркестром.
— Публіці виступ дав усвідомлення відродження, повернення звичного життя до Харкова. Глядачі були як ніколи вдячними, вони готові були дарувати свої оплески й емоції. Багато людей підходили й казали, що вони плакали навіть під час виконання гімну. Здавалось б, такий напівформальний елемент, але він зараз набув абсолютно іншого звучання — це вже не просто музика. Вони використовують ці слова і мелодію як внутрішню зброю в боротьбі зі страхами, депресією. Кількість людей, які підняли руку на серце, була набагато більшою, ніж будь-коли. Гімн і вся музика, що звучала — це позначення життя. Пригноблена страшними перспективами психіка, невизначеність розбиваються об звучання життєствердної мелодії, — розповідає Сергій.
— Для глядачів це дійсно було дуже важливою подією. Не лише тому, що у воєнне життя увірвалася красива музична історія. Багато харків’ян, які поїхали з міста, відчувають все, що тут відбувається, через новини — їхній мозок домальовує пусті парки, кафе й концертні зали тощо. Коли вони бачать чисті вулиці, світлі обличчя і події, то ніби наповнюються енергією. Ми отримали багато повідомлень від містян: для них було важливо, що в місті проходять такі звичні культурні події, хоча й поки не у звичному форматі, але місто живе. Чули від нашої солістки Богдани Півненко, яка, до речі, народилася у Харкові, що, приїжджаючи до міста, вона бачить зовсім інших людей. Коли ми кажемо «Харків — залізобетон» — це не просто слова. Це дійсно те, що відрізняє харків’ян від інших, — ділиться Марія.
Фінансова підтримка фестивалю
— До повномасштабного вторгнення ми створили структуру, яка відрізняє фестиваль від багатьох заангажованих історій: у нас є наглядова рада. Це меценати, які підтримують фестиваль, вони і є нашою базою. Ми щороку залучали спонсорів, які допомагали нам грошима й іншими ресурсами.
Після повномасштабного вторгнення український бізнес зазнав великих втрат, тож не має можливості підтримувати такі культурні події. Це стало ще одним викликом для організаторів фестивалю.
— На нас звернула увагу європейська спільнота, наше завдання зараз — говорити з ними. Ми працюємо з донорами, яким розповідаємо про наші проєкти й майбутні плани. Європейські партнери надають можливість виступити на своїх фестивалях, готові покрити логістичні витрати, допомогти з оплатою гонорарів, — розповідає Марія.
Цьогоріч спонсорами фестивалю стали група компаній «ФАКТОР», ТРЦ Французький бульвар, компанія «Альфа-Омега».
Вплив класичної музики на людей і культурне майбутнє Харкова
— Гуманістичне виховання людей: музика, образотворче мистецтво, література — це те, що робить світ добрішим, відкриває найсвітліші пласти людської душі й, звісно ж, призводить до зниження агресивності в суспільстві. Якщо прогалину в освіті займають репетитори, різні гуртки, то в музиці цього практично немає — ніхто не займається популяризацією музики, основна маса людей не ходить на музичні заходи: іноді вони навіть не знають, що це може бути цікаво, — розповідає Сергій.
Культура у Харкові поступово відроджується після миттєвого колапсу на початку вторгнення, тож ми поговорили з Сергієм Політучим про її роль у майбутньому міста.
— Однією з найбільших проблем нашого суспільства є звичка замінювати зміст формою. Харків’яни іноді заявляють про Харків як про першу столицю — це ж повна нісенітниця. Чому ми перша столиця? Відповіді немає. Ми культурна столиця? Знову виникає запитання чому. У нас консерваторії, філармонії тощо, це чудово, але чи їдуть сюди за пошуком сенсів з усього світу, щоб послухати, долучитись? Ні. А що зробити, щоб Харків став культурною столицею? Потрібно, по-перше, задовольнити культурні потреби наших людей. По-друге, підвищувати масовість попиту на класичну музику серед звичайних людей, які вчора її не любили й не розуміли, — каже Сергій.
— До 2014 року продуктивність нашого регіону була заточена на Росію, але почалася війна — і завіса впала. Встановити економічні зв’язки з Європою буде складно, бо наші переваги розбиваються об логістику. На цьому ринку ми не конкурентоспроможні. Коли закінчиться війна, про поновлення активної економічної співпраці з Росією годі й казати. Також в місті є проблема із працевлаштуванням. Погана довоєнна економіка стане ще гіршою. Вона може піднятися завдяки військовим замовленням, але якщо буде можливо організувати тут виробництво. Третій момент — демографія: для того щоб українці повернулися, потрібна перемога. Люди бояться повертатися через війну і хибне уявлення про мало не мертве й спустошене місто, — зазначив Сергій.
Як зазначив мер Харкова Ігор Терехов, у місті станом на початок березня проживало 1,1 мільйона людей: кількість жителів зменшилася вдвічі після повномасштабного вторгнення.
— Я думаю, буде кілька років важкої адаптації. Нас очікують драматичні зміни в найрізноманітніших сферах життя. Харків після війни — це місто великих інвестицій, відновлення, сподіваюсь, переосмислення містобудівної політики. Думаю, тут розвиватиметься культура. Якщо говорити про KharkivMusicFest, у мене немає сумнівів, що перший мирний фестиваль буде найкрутішим фестивалем в Україні за весь час існування. Ми активно зараз працюємо над встановленням відносин з європейськими містами. Я впевнений, до нас приїде безліч туристів із-за кордону, але для цього ми повинні заявляти про себе вже сьогодні: треба це доносити до свідомості наших західних сусідів, щоб після війни сюди ринув потік людей, які хочуть побачити місто, що пережило таке нашестя, тяжке випробування і змогло зберегти краще людське, що можна зберегти — мистецтво, — сказав Сергій.
Обмеження у культурному житті Харкова
Рада оборони Харківської області ввела заборону на проведення культурних заходів, якщо кількість учасників та глядачів перевищуватиме 50 осіб.
Рішення прийняли ще 28 березня, однак наказ набув чинності лише 18 квітня. Ми запитали в організаторів KharkivMusicFest, як вплинула заборона на події фестивалю.
— Ми не плануємо скасовувати концерти, просто шукатимемо відповідні формати, щоб не порушувати заборону. Поки в рамках програми у нас проходять концерти до 50 людей, як дозволено, та онлайн-події, — розповіла комунікаційниця фестивалю Ірина Пеліпко.
Читайте також «”Все буде Слем!”: як відроджується поетична спільнота Харкова»
Аби творити медіа разом із читачами, ми розвиваємо Спільноту. Саме твій внесок допоможе нам купити бензин для поїздки у важкодоступні зони, ідентифікувати ще один підрозділ росіян, що атакували Харківщину, або ж зняти сюжет про мешканців міста. Долучайся!
Актуальні історії з Харківщини
Надсилаємо щотижня
