Пішохідний Харків та Kvitka.city

Це шоу Gwara Talks. Подкаст, де ми досліджуємо все те, що рухає нас до майбутнього: нову економіку, сучасне мистецтво, альтернативну освіту та урбаністику. Ми зустрічаємося з кріейторами, щоб поговорити про їхні справи, уроки, які вони засвоїли та як зробити більший імпакт.

Пішохідні вулиці – те що робить жителів міст щасливими. Тому ми зустрілися з Михайлом Дьомшиним та Євгеном Савенко, щоб поговорити про проєкт Kvitka.city. Говоримо про зміст проєкту та про те, що пішохідні вулиці можуть дати українським містам, чому це інколи не виходить, та що зробити, щоб їх стало більше.

Ти слухаєш шоу GwaraTalks, подкаст, де ми досліджуємо все те, що рухає нас до майбутнього: нову економіку, сучасне мистецтво, альтернативну освіту та урбаністику. Ми зустрічаємося з кріейтерами, щоб поговорити про хід їхніх справ, уроки, які вони засвоїли, та як зробити більший вплив.

Коли ми дізналися про проєкт KvitkaСity, одразу вирішили запросити їх на подкаст, адже Харків, незважаючи на те, що є великим і начебто прогресивним містом, досі має реально багато проблем з урбаністикою. Важко добиратися між різними частинами міста, зникли велосипеди, на яких раніше можна було їздити, і  багато-багато інших питань. Для того, щоб розуміти їх і розуміти проєкти, які відбуваються, ми і запрошуємо гостей на наш подкаст для розмов про урбаністику. Сьогодні ми сподіваємося, що завдяки нашим гостям ми більше  дізнаємося про ситуацію з пішохідною вулицею, адже вже були спроби її зробити, чому не вийшло або чому це відклали, і сподіваюся, що я дізнаюсь більше деталей про те, коли нарешті вже в цьому місті буде пішохідна  вулиця. Слухайте наших гостей з KvitkaСity, і подивимось, що там у них відбувається.

С: Усім привіт! Сьогодні новий подкаст GwaraTalks. Ми говоримо про все те, що рухає нас вперед і Україну, це  сучасне мистецтво, альтернативна освіта, урбаністика та нова економіка. І сьогодні у нас в гостях ініціатори «Квітки» – проєкту, де проактивна молодь, активісти та експерти Харкова намагаються  створити пішохідну вулицю на Квітки-Основ’яненка. У нас в гостях Міша Дьомшин і Євгеній Савенко, які є ініціаторами та співавторами проєкту. Привіт!

– Добрий день.

– Привіт, Сергію.

С: Дякую, що прийшли, класно послухати про пішохідну вулицю. Мені здається, це потрібний  і актуальний проєкт. Розкажіть, власне, що це за проєкт «Квітка», що ви робите там, та чого ви хочете досягти.

Є: Привіт, Сергію. Дякую, що покликав. Проєкт «Квітка» має на меті створення комфортнішого середовища в місті Харків. Насправді вулиця Квітки-Основ’яненка – це популярне місце, що постійно обговорюється в плані реконструкції, створення пішохідної зони тощо. У містян це болить і якщо (умовно) навіть запитати в таксистів, чи бачать вони створення якихось пішохідних зон в місті, навіть таксисти відповідають, що вулиця Квітки-Основ’яненка ідеально підходить для цього місця. Стабільно в нашому місті кожні два роки з’являються соціально активні групи, які ходять з пропозицією до міськради, пишуть петиції, і ці петиції набирають підписи, голоси, але процес особливо далі ніяк не рухається. Ось ми з Мішею спробували взяти на себе таке завдання: довести цю ідею до кінця, об’єднати всіх стейкхолдерів, які брали участь у створенні всього цього раніше, знайти соціально відповідальних підприємців у сфері, архітекторів, урбаністів, і разом з ними шляхом воркшопів створити працездатну концепцію, яка б задовольнила запити харків’ян. Разом з цією концепцією, з підтримкою міста, з підтримкою всіх стейкхолдерів і експертної групи прийти до міськради і запропонувати конкретний проєкт для реалізації. Крім цього, ми хочемо отримати підтримку європейських грантових організацій і спробувати знайти фінансування.

М: Важливий момент, на якому варто зробити акцент, що ми з Женею не урбаністи, а освіта важлива, але по духу ми урбаністи. Ми з Женею кризові менеджери, ті люди, які повинні допомагати розумним, талановитим людям втілювати свої ідеї в життя. Ми будуємо всю комунікацію на тому, що той проект, який ми показали, – не догма, він має змінюватися, це просто перший етап: вийти в публічний простір із запитом, щоб отримати фідбек, бажання людей брати участь в цьому, а далі вже всі разом доведемо його до розуму і презентуємо.

С: Цікаво, ви кажете, що ви урбаністи не за освітою, але по духу, це дуже важливо. Ви сьогодні вдвох, це класно, але це такий складний проєкт. Розкажіть про  вашу команду, вас мають підтримувати різні експерти, консультанти, багато роботи з презентаціями та промоціями. Хто ваша команда і чиєю підтримкою ви заручилися?

– Зараз у нас в команді понад 10 осіб, це був перший кістяк людей, які разом запускали все те, що вже є зараз: сайт, інстаграм, соцмережі, які намагалися залучити первинну увагу до цієї проблеми. У нас в команді багато різних позицій: від архітекторів до фахівців, які ведуть соціальні мережі, роблять графіку для сайту і розробили сам бренд Квітки, який, до речі, вийшов дуже гарним. Зараз наше головне завдання, саме цього етапу, що триває: це залучення нових людей в команду, щоб ми змогли повноцінно провести дослідження (воно вже було 2016 року, але нам треба актуалізувати дані). Тому всі охочі адекватні люди, у яких є час і бажання допомогти, пишіть нам з Сергієм, щоб взяти участь у другому етапі, після публічної презентації ми хочемо актуалізувати дані по цій же вулиці.

С: Щодо того, куди писати, ми обов’язково запитаємо, надамо (інформацію) у коментарях до подкасту і це обов’язково врахуємо. Тобто ви зараз ще відкриті до того, щоб люди долучилися в команду, шукаєте волонтерів? У вас є якась програма щодо цього? Кого саме ви шукаєте?

– Якщо бути максимально відкритими, у нас не стоїть такого болю зібрати максимально багато людей, щоб ми всі разом робили за вказівкою, ми шукаємо самостійні ініціативні групи, які можуть створювати проєкти в цьому напрямку. Ми запустили минулого тижня набір, нам написали люди, ми з них сформували ініціативну групу і сказали: «Хлопці, робіть, що хочете, вимагайте від нас допомогу, фінансування, партнерів, зв’язки якісь і ми створимо для вас умови». У плані просування проєкту ми більше шукаємо не членів команди, а партнерів, які зможуть нам давати якісь конкретні речі. Головне наше завдання якраз знайти експертів зі світу архітектури та урбаністики для дослідження, проведення й організації воркшопів, і мені здається, що насправді тут наша цінність в тому, що ми опрацьовуємо разом з ними методологію, яку згодом можна буде масштабувати. Тут важливо знайти людей, які знають з погляду індустрії, як правильно організувати цей процес, як правильно налаштувати роботу різних бюро, які потенційно конкурентні між собою, якось разом прийти до світлого майбутнього: комфортного пішохідного.

С: Потрібно тепер розібратися, що це за проєкт. Наскільки я знаю, пішохідну вулицю постійно хочуть зробити різні активісти, але чогось у них не виходить. У мене є кілька гіпотез, але цікавіше дізнатися ваш досвід. Ви, мабуть, вже спілкувалися з іншими групами, тому що це довгий процес, люди починають, потім затухають, може, лідерський запал трохи зникає. Розкажіть, як взагалі розвивається пішохідна вулиця у Харкові як явище, як культурний фон, чому не виходило раніше, і які були проблеми.

– Раніше були прекрасні проєкти, ми зустрічалися з ініціаторами цих проєктів, у них було зроблено багато роботи, було проведено дослідження (можна сказати, що ми не з усіма зустрілися). Я впевнений, що їх було ще багато за майже 360-річчя міста, впевнений, що ми намагалися зробити багато пішохідних красивих вулиць. Останній (проєкт) був 2016 року. З цими активістами ми зустрічалися, з ними обговорювали, що пішло так, що не так. Основна думка, яку я зрозумів: по-перше, їхня ідея була радикальніша за нашу, тобто там була не одна пішохідна вулиця, а цілий пішохідний центр. Вони хотіли це робити поступово, тобто у них була якась кінцева мета, але мені здається, що міськрада розглядала цей проєкт комплексно і вони такі: «Нам треба закрити пішохідний центр міста» і, звісно, сприйняли це з негативом. По-друге: є ймовірність, що у них були свої політичні мотиви не робити цього (я знову про міськраду). При такому рішенні завжди є політичні ризики: автомобілістів дуже багато, це зрозуміло, і коли ми закриваємо більшу частину міста, складно подавати цю інформацію правильно, щоб люди це зрозуміли. Навіть ми на своєму прикладі зробили якісь попередні рендери, для того, щоб люди вловили концепцію. Було дуже багато нерозуміння, дуже багато злісних коментарів, що ми це зробили криво-косо. Я розумію, що у людей теж буде така реакція на те, що все місто буде закрите (його пішохідна частина). Тому ми намагалися це робити не так радикально і почати з чогось маленького.

– Це навіть нормально, тому що міськрада відображає інтереси більшості мешканців міста, і в цій ситуації зрозуміло, що ми живемо в «королівстві кривих дзеркал», у нас пострадянське мислення говорить про те, що мікрорайони – найзручніші місця для життя, що автомобіль – це найкращий і найкомфортніший спосіб пересування. Насправді це суспільні норми, які потрібно змінювати, переробляти, і ми ставимо перед собою таке завдання: піти не згори донизу (від міськради до людей), а знизу вгору: з людьми вести роботу, змінити їх очікування, спровокувати запит на те, щоб в місті з’явився пішохідний простір. Саме тому у нас перший етап реконструкції Квітки не передбачає повне перекриття. Ми розширюємо пішохідні зони і правильно розташовуємо паркувальні місця. Однак проїзд самою Квіткою залишається, наскрізний перетин паралельний припиняється, а проїхати вздовж можна. Всім загалом має бути комфортно від цього плану, але це попередній проєкт.

С: Нас можуть слухати не тільки з Харкова, а й з інших міст, тому давайте розберемо взагалі цю вулицю. Квітки-Основ’яненка – це вулиця в центрі міста, вона розташована в локальному урядовому кварталі, великий прямокутний блок…

– Дуже приємна вулиця, до неї прилягають ще три маленькі провулки: один виходить на міськраду, два провулки навколо Успенського собору, виходить вулиця протяжністю 350 метрів. З приємного те, що там є нахил. Вона починається рівною, а закінчується умовно під -3°. На цій вулиці є близько 10-15 закладів громадського харчування, там є різні магазини, коледж архітектури та дизайну, там є прекрасний собор, який є домінантою цієї вулиці. Її візуальне наповнення так і просить: гуляйте мною, ходіть, вивчайте мене.

– Ця вулиця одна з перших в Харкові, 365 років, саме звідси пішла розбудова нашого міста. Там була стара фортеця і те місце, де (зараз) сквер з вічним вогнем, це найстаріша площа в місті, там ще збиралися козаки на своє віче. Успенський собор – це місце, де була перша церква. Вона була зруйнована, адже була дерев’яна. Потім побудували цю неймовірно красиву будівлю. Козацька площа завжди складалася з великої території, де козаки збиралися і приймали громадські рішення, а за ними завжди стояла церква. Успенський собор стоїть на місці, де була ця церква. Крім цього, там є величезна кількість історично важливих будівель, таких як Палац праці, це був найбільший прибутковий будинок Східної Європи, там є Дитячий світ, який був новою частиною Пасажу (старий Пасаж зруйновано у Другій світовій війні, а це був найбільший торговий центр ще в середині XIX століття, складався з п’яти поверхів і був крутіше за Нікольський зараз).

С: Окей, ми розібрались, що це за квартал, для тих, хто з Києва та не знав цю історію, щоб вони могли на гуглкартах це подивитися. Тепер розкажіть про вашу візію. Мені сподобалась ця історія, що хочеться одразу круто, одразу великий квартал, де всі ходять пішки. Можливо це десь працює. Цікавий ваш підхід маленьких кроків. Розкажіть про ці кроки у вашому баченні. Мені цікаво, чи ви хочете змінити одразу всю вулицю Квітки-Основ’яненка, чи її частину.

– По-перше, необхідно розуміти, що в основному проєкті у нас чотири зони. Класно, що вулиця сама диктує контекст. У нас не було такого, щоб ми довго думали, яка вона має бути, що, де. Вулиця сама нам підказала, що її логічно розділити на чотири зони. Я поясню, які: перша і найголовніша – це Успенська площа навколо Успенського собору, тому що там багато місця. Ми хочемо закрити два маленьких переулочки ліворуч і праворуч від Собору, і вийде дуже багато місця. Є там паркан зараз від собору, і ми ведемо розмови про те, щоб його прибрати.

– Паркан в півтора метра завширшки оточує Успенський собор, формуючи внутрішній двір, який використовується для розпилу дерева, для парковки якоїсь місцевої дев’ятки, в загальному не найефективніше використання простору в центрі міста, де квадратний метр коштує дуже багато грошей. Але ми навіть не говоримо про те, що це можна монетизувати, ми говоримо про те, що можна зробити паркан або декоративним, або прибрати повністю і відкрити доступ до Успенського собору. І ми тоді могли б і збільшити потік, який би заходив в Успенський собор, і сформувати якийсь туристичний інтерес до нього.

– Там же нагорі дзвіниця, вона дуже високо, тому що це гора, плюс ще Собор, там відкривається просто шикарний вигляд на місто. З Госпрому теж непоганий вигляд відкривається, годі й казати, але чим більше таких місць буде, тим буде прикольніше. І плюс в теорії, коли Квітка вже почне існувати як повноцінна пішохідна вулиця, це буде великим  туристичним магнітом, тому що люди так чи інакше приїжджають до Харкова, вони мають кудись ходити, окрім парків, і тепер крім Нікольського, тому це буде однією з туристичних домінант.

– Успенський собор знають, це значуща будівля в історії всієї України, саме звідти почалося радіомовлення свого часу по всій Україні, і в принципі, наскільки я пам’ятаю, коли ми складали ЗНО, ця будівля входила до переліку, який потрібно було вивчити. Тому по Україні знають Успенський собор, наш Благовіщенський – єдиний смугастий в світі. Територія біля Успенського собору облаштована не дуже правильно. З одного боку вона відрізана в’їздом на подвір’я, саме щоб в’їхати в цей двір, потрібно зробити коло навколо Успенського собору, по-іншому ніяк. З іншого боку, це зелена територія, яка оточена громадським туалетом, і це єдина територія з публічно доступних, яка знаходиться біля місцевого коледжу дизайну та архітектури, і студенти, які там навчаються, використовують цей простір як місцеву зону відпочинку, рекреації і тому подібне. Там з публічних елементів є тільки парапет, де всі складають свої речі. Це громадська курилка біля громадського туалету, біля вʼїзду у двір. Не найефективніше використання простору. У нас в планах трохи змінити схему вʼїзду у двір. Зсунути його до громадського туалету, цю зону закрити огорожею і перед зеленою огорожею поставити систему вуличних меблів: лавки з бетону і дерева та квіти, для того, щоб студенти могли на свіжому повітрі поїсти, повчитися, поспілкуватися, обговорити прекрасних викладачів.

С: Щодо автомобілів ви казали. Чи хочете ви закрити хоч маленьку частину?

Є: Ми хочемо все закрити.

М: Женя взагалі радикальний в цьому плані. Якщо йому дати слово, він зараз такого наговорить.

С: Але ви хотіли б? Якби це було всім зручно.

– Спочатку за проєктом, який є зараз, ми хочемо перекрити три провулки: два навколо собору, один поруч з міськрадою для того, щоб не було наскрізного трафіку. Сама Квітка залишиться проїзною, в тому ж плані, яка вона і була, але ми повністю переробимо порядок побудови парковки. Там не буде парковки ялинкою, буде стандартна паралельна парковка, через це кількість паркомісць зменшиться приблизно відсотків на 20.

С: Чи хочете ви боларди? (вуличні стовпчики)

– Обовʼязково, вони звичайно дуже дорого коштують, але хотілося б. Ми думали попередньо закривати на кожні вихідні цю вулицю, і дуже важливо (це була ідея Жені), щоб там була тротуарна частина і проїжджа частина в один рівень, щоб не було поділу. Це буде однією єдиною зоною і для машин, і для людей, і тим самим створюватиме машинам дискомфорт ментальний, що там треба поводитися акуратно, тому що це вже не проїжджа частина.

С: Тезисне питання щодо асфальту. Чи є під ним якась бруківка, чи хочете ви, щоб вона була, як наприклад, на Держпромній площі? Чи хочете, щоб був асфальт?

– Асфальт – це ідеальний матеріал для руху автомобіля. Ми бачимо цю зону пішохідною, для пішоходів найкомфортнішим способом є пересування тротуарною плиткою. Плюс плитку можна буде легко демонтувати в разі ведення певних внутрішніх робіт, і потім цю ж плитку можна буде назад скласти. В принципі за витратами на первинне укладання плитка виходить дорожче, ніж асфальт, але в плані експлуатації на майбутнє плитка стає набагато ефективнішою. Щодо того, буде це бруківка чи не ​​бруківка – не знаю, як скажуть архітектори-дизайнери. Ми тільки знаємо точно, що під зоною асфальту, під зоною великої кількості землі, глини і всього іншого є катакомби, є підземні ходи, які вели від Успенського собору в інші різні місця. Зараз вони переживають не найкращі часи, активісти намагаються їх відкопати, проводити екскурсії, але через те, що там досить активний живий автомобільний трафік, вони руйнуються, і нам потрібно перекривати можливість великої кількості проїзду, щоб зберегти історію.

С: Картинку я побачив, думаю, слухачі також. Вони зможуть деталі подивитись  на сайті, в інстаграмі, ми все там залишимо. Тепер розкажіть, як сприймається цей проєкт містом.

– Наразі немає жодної комунікації з містом, адже у нас відразу був посил такий: ми не обговорюємо на першому етапі це з містом. Ми формуємо суспільний запит, щоб люди захотіли змін на цій вулиці, після того, як у нас буде велика кількість прихильників, які не проти, щоб ця вулиця була пішохідною і після того, як у нас буде готове рішення, прийняте з допомогою стейкхолдерів, архітекторів, тоді вже ми зробимо круглий стіл з владою міста, з людьми, що зацікавлені в цьому круглому столі, і скажемо, що ось ми мешканці міста, харківʼяни, прийшли до того, що нам треба зробити тут пішохідну вулицю, ми це бачимо ось так.

С: Розкажіть, якими кейсами ви надихаєтесь? Які успішні українські міста вас надихають, вам подобаються, що б ви хотіли трохи ретранслювати на місто? Що ви за кордоном досліджували? Які взагалі там тренди, я от взагалі не шарю. Інтуїтивно я розумію, пішохідну вулицю хочу. Які взагалі є тренди в Україні, за кордоном? Що б ви порадили і що вас надихає? Щоб зрозуміти ваше бачення.

Є: Давай ти про тренди розповіси, а я розповім про ситуацію в цілому. Ми перебуваємо на межі великого колапсу в нашій країні. Місто Харків знаходиться на шостому місці в рейтингу найзавантаженіших міст Європи, Київ на третьому, і Одеса, Дніпро, Львів теж не дуже далеко в цьому списку. Ми неправильно будуємо наші міста, неправильно даємо пріоритезацію в пересуванні, і це провокує значну кількість помилок і конфліктів між учасниками руху, тих самих самокатників, пішоходів, автомобілістів, велосипедистів. У нас зʼявляються великі суспільні групи автомобілістів через коронавірус, доставки їжі зʼявилися, але автомобілісти не дуже люблять надавати їм пріоритетний рух. Ця хвороба, яка зараз є в нашій країні, не унікальна, через неї проходили в Америці в 20-30 роки, коли там зіштовхнулись з великим потоком автомобілів першими в світі. Вони такі: «Блін, у нас затори, що нам потрібно робити?» Логічним висновком з цього є розширення дороги, і в результаті вони зустрілися з ще більшими пробками. Те саме пройшли європейці. Вони дійшли до того, що знімали трамвайні лінії. Тепер кожне адекватне європейське місто відновлює трамвайні мережі. Амстердам свого часу заливав бетоном свої знамениті канали і прокладав дороги, а потім витрачав гроші для того, щоб їх знову розкопувати. Ми зараз приблизно в тому ж стані, але оскільки ми бідна країна, нам не можна припускатися помилок в плані урбаністики. Зʼявляється багато крутих проєктів в Україні в цілому, про які докладніше розповість Міша.

М: Перше, це просто факт, я напевно шокую всіх, хто слухає, але з моменту незалежності в Україні було створено понад 30 пішохідних вулиць. У різних містах десь 2, 3, десь 1, але більше 30. Я завжди думав, ще до того, як почав займатися проєктом Квітка, що це дуже складно, неможливо, ми ніколи не зможемо цього зробити, тому що це ж не зрозуміло як. Однак в Україні навіть є багато прикладів, як це роблять успішно. Мені здається, що треба виділяти такі проєкти. З тих, хто мені дуже подобається, перші – це Дніпро. Тому що в Дніпрі минулоріч зробили дві дуже класні пішохідні вулиці. Вони зробили одну в центрі (до тих, які в них вже були), на рахунок неї було дуже багато різних «гойдалок»: що все місто стане, буде жахливо. Дніпро в цілому стоїть, гіршою ситуація не стала, мені навіть здається, що стало краще, цією вулицею можна гуляти. Як її зробили – питання інше. На неї витратили досить багато грошей і мені здається, це була зразково-показова вулиця, з якої спробували зробити супер цукерку. Мені здається, навіть трохи з перебором. Друга вулиця мені подобається більше. Її зробили поруч з центральним входом у парк відпочинку, не памʼятаю, як він називається, кому цікаво, може подивитися, це Центральний парк відпочинку. І прямо перед ним, це раніше була проїжджа частина, вулиця десь 350 метрів, теж як Квітка. Вони її зробили офігенно: там різні зони для дітей, посидіти, для кавʼярень, там приємно перебувати.

Є: У нас є Маріуполь, як приклад східний. Скоро зʼявиться… Насправді там є пішохідна вулиця, вона не дуже велика, не надто значуща для міста в цілому: це такі невеликі сквери. Зараз у них є дуже класна історія, як від туристичного центру, що знаходиться в старій вежі, яку вони реконструювали (дуже прикольне місце)… Від старої вежі в сторону моря створити одну велику пішохідну зону, яка перекриватиме багато проїжджих частин. Дуже крутий проєкт і Маріуполь досить ефективно підходить до реконструкції своєї центральної частини. Там вже зараз безбар’єрне середовище, можна спокійно пересуватися на колісних видах транспорту. Звісно ж ми знаємо, що у нас в країні є Львів, який попереду планети усієї. У них був крутий і дорогий проєкт минулоріч з реконструкцією вокзалу. Вокзал став класним місцем. Зазвичай у нас таке відчуття є при виході з аеропорту, а тепер звичайний вокзал у Львові теж приємний для відвідування. В них пішохідна зона центральна, дуже багато смуг для громадського транспорту. І цьогоріч здивувала Одеса, яка перекрила історичний центр для пішохідного переміщення на вихідні. Не було таких очікувань від Одеси, але насправді там почали активно рухатись.

М: Одеса – класний приклад того, як вони залучають міжнародних партнерів, як вони пов’язують свою історію з конкретними територіями і провокують наприклад Туреччину (є Стамбульський парк), Грецію. В Одеси дуже тісна співпраця з багатьма містами-побратимами, в Одеси є туристичний логотип у вигляді якоря та серця, він дуже розпіарений і в Одесі, і в Україні, вони його транслюють по всій Європі. Вони доволі часто роблять подарунки у форматі бронзових статуй, великих і красивих, з цим туристичним логотипом. Нещодавно вони Греції подарували такий логотип, і греки нещодавно побудували парк. До того ж дуже прикольно, коли чуже місто, метрополія Стамбула, профінансувала будівництво Стамбульського парку в Одесі. Хоча потрібно виділити, що недалеко від вас, ви знаходитесь на Полтавському шляху, посольство Казахстану робить сквер. У Харкова дуже багато міст-побратимів, ми могли б провокувати, ділитись досвідом, створювати комфортні зони.

Є: Щодо Дніпровських вулиць. Усе почалось з вулиці Катеринославської, це була перша вулиця, яка там відкрилась. Вона прикольна, але це був перший досвід. Наступною була вулиця Короленка, на яку обов’язково варто зайти подивитись і поділитись з нами думкою, подобається вона чи ні, нам здається, що там надлишок всього. Туди наліпили стільки всього, що вона вийшла золотою по ціні. І третя вулиця, що перед входом в центральний парк, – Яворницького. Вона мені дуже подобається і я раджу її подивитись. Перш за все тому, що вона теж йде під нахилом, вона невелика, але там чотири різні зони для дітей, щоб посидіти, розвіятись, подивитись. Через те, що там перекрили трафік, там утворилось декілька нових кафешок, хоча там і так були кафешки, там прям приємно гуляти.

С: Я чув, що ви довго готувались, досліджували, збирали команду, планували стратегію, айдентику, візуальну комунікацію. Ви запустились. Як давно ви запустились, скільки вже?

– Півтора-два тижні.

С: Який у вас план на цей рік? Що ви хочете? Буде у вас фестиваль або може воркшопи? Що очікувати містянам?

– Зараз в нас етап збору експертів та партнерів, який триватиме ще місяць-два. Після цього в нас буде етап воркшопів, коли ми маємо разом з небайдужими людьми вирішити, як виглядатиме Квітка в майбутньому.

С: Це десь у  серпні?

– Десь так, напевно в  серпні – на початку вересня. Крім цього ми хочемо проводити дні вулиці на Квітці, різні невеликі і великі події, які необхідні для популяризації проєкту і для того, щоб люди могли брати участь в подальшому житті цієї вулиці. Крім цього, буде декілька публічних читань цього проєкту, щоб люди змогли на кожному етапі давати зворотній зв’язок. Фіналом цього етапу, який ми називаємо створення остаточного концепту, буде круглий стіл з представниками міста, небайдужими громадськими організаціями і людьми, які робили цей проект.

С: Виходить, що цьогоріч, навіть якщо вас підтримають, на пішохідну вулицю не варто чекати? Вже наступного року в кращому разі?

– Цьогоріч точно не варто чекати, адже ми хочемо, щоб місто це профінансувало, це логічно, адже це комунальна власність, вулиці. Необхідно як мінімум запланувати ті витрати в бюджет, запланувати бюджет, а він планується в грудні. Підготовчі роботи ведуться з вересня, і наше завдання саме в цей період сказати, що ми таке збираємось зробити.

С: Чи будете ви подаватись на міський бюджет, де люди адвокатують, голосують? Чи готуватись вас підтримувати?

– У міських бюджетах дуже круті проєкти, але вони обмежені за витратами. Наш проєкт передбачає 50 мільйонів гривень на реконструкцію Квітки. Це приблизна сума. В Дніпрі це робили за 100 мільйонів, ми подивились, що це дорого-багато, і ми втиснемось в половину, і буде нормально.

– Це приблизно в 50 разів більше, ніж виділяється на проєкти. Ми, звісно, можемо написати 50 маленьких проєктів. При цьому ми хочемо спробувати знайти якісь європейські гранти, бо ті, хто займались Квіткою до нас, вже знаходили європейські організації, зокрема Європейський банк реконструкції та розвитку. В них є окремі програми фінансування подібних зон. І вже були німецькі активісти в нашому місті, які планували, шукали можливості знайти цікавий проєкт, який готові були допомогти реалізувати. В принципі ми можемо розрахувати на 100 мільйонів гривень, з яких половину заплатять вони.

– Плюс ще напевно буде УКФ в наступному році, у них є відповідний грант на такі громадські простори. Це потрібно для тактичного урбанізму.

С: Що таке тактичний урбанізм?

– Тактичний урбанізм – це як MVP проєкт, досягнення кінцевого результату з мінімальними вкладеннями. Коли ми говоримо, що потрібно перекрити вулицю і  приносимо туди бетонні напівсфери і кажемо: все, в нас пішохідна вулиця на вихідні. Ось тактичний урбанізм. З палет створити якісь меблі. Подивитись, чи сподобається там тусуватись, чи ні, яку поведінку спровокує. Це необхідно для дослідження. Щодо фінансування, є багато грантових організацій, не варто забувати про державне і приватне партнерство. Можливо ці зони розділити між крупними компаніями Харкова, які зацікавлені в тому, щоб місто розвивалось, і вони можуть профінансувати це. Питання пошуку грошей може бути вирішене. Така сума в межах міста – це копійки. Це питання лише політичної волі, якщо ми створимо всі умови для прийняття такого рішення по створенню Квітки комфортної, тоді в  нас все вийде. Для цього нам необхідно залучати людей, щоб кожен з нас розповів пʼяти своїм друзям, знайомим, щоб вони підписались на інстаграм Kvitka.city, зайшли на сайт, залишили свою думку щодо концепції і так далі.

С: У вас є якась петиція, ви збираєте підписи?

– Ми не рухаємось через петицію. Не тому, що не віримо в цей інструмент. Ми хочемо, щоб в нас був інший підхід. Ми ініціативна група, її сенс в тому, що в політиків, які керують нашим містом, є політичні ризики, на які вони не хочуть наражатися, а ми готові на себе прийняти ці політичні ризики. Ми на даному етапі ніяк не асоціюємо себе з прямою політикою, тому на нас можна всі камені кидати за те, що ми робимо такий проєкт. Тобто відповідальність можна перекладати на нас.

– Петиція – це дуже класний інструмент сповіщення міськради про те, що є цікаві ініціативи. Якщо говорити про таке завдання, то міськрада знає, що в місті хочуть зробити пішохідну Квітку. Просто немає впевненості в тому, що більшість громадян хочуть цю Квітку. Навіть вписували Квітку в стратегію розвитку міста, але ні до чого фінального не дійшли. Наше завдання рухатись від людей, сформувати запит в них, щоб вони формували петиції, щоб вони вимагали комфортний громадський транспорт, щоб житло розвивалось більш якісно.

– Люди – двигун прогресу, потрібно, щоб вони захотіли.

С: Чудово, будемо розквітати разом і бажаємо вам підтримувати цей проєкт для того, щоб в Харкові нарешті була ця пішохідна вулиця.

Послухав я цю розмову і підтримую їх і бажаю, нехай їм вдасться зробити проєкт, адже це буде гарно для всіх нас і ми зможемо ходити по більш привабливому і приємному місту.

Хочу нагадати, що ви можете запропонувати нам нових гостей на наш подкаст. Для цього ви маєте написати нам в соцмережі або на електронну пошту. Ми відкриті до нових гостей, тому що якісь новини ми дізнаємось, а інколи ми дізнаємось все це від вас, хто пише нам на мейл, фейсбук, телеграм.

Також запрошуємо вас залишати відгук на всіх платформах, де виходить подкаст, а це Youtube, Google Play, Apple Podcast, Spotify та звичайно вебсайт.

Підтримуйте нас, підписуйтеся на Patreon, адже це дозволить нам робити більше і більше якісних подкастів.

До нових зустрічей, до нових розмов, скоро побачимось.

Подкаст розшифрувала та переклала з російської на українську Євгенія Міхаілідіс в межах волонтерської програми Gwara Media