Багато населених пунктів на Сході і Півдні були захоплені росіянами ще на початку повномасштабного вторгнення. Перший місяць-два підприємцям там було не до бізнесу, адже нова реальність вимагала інших пріоритетів. Та згодом довелося відновлювати роботу на свій страх і ризик.

Комусь пощастило, і він спокійно працює, як і раніше. Але окупанти висунули свої умови. Головна – приймати рублі та мати цінники у двох валютах. Хтось вирішив закрити свою справу. Є й ті, у кого озброєні росіяни просто“віджали” бізнес. Розповідаємо, що коїться з бізнесом у двох частково окупованих регіонах: на Херсонщині та Харківщині.

На Херсонщині окупанти відбирають популярні бари та великі мережеві магазини

У Херсоні росіяни не соромляться, і прибирають до рук успішний та популярний бізнес. Відомі бари, магазини великих мереж – все, що сподобається, те й забирають.

Наприклад, ситуація з Lunca Bar.

Це доволі популярний в місті молодіжний бар, який не припинив працювати і після початку війни. Живучи під тиском окупації, люди залюбки на годинку-дві могли відволіктися і згадати мирні часи.

… Доки одного дня до бару не увірвалися окупанти.

П’ятничного ранку, третього червня, озброєнні люди вирішили, що Лунки більше не існує”, – пишуть на Інстаграм сторінці закладу.

 
 
 
 
 
Посмотреть эту публикацию в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Публикация от LUNCA • SPEAKEASY BAR (@_lunca)

Тоді росіяни вломилися в приміщення, розвалили все що там було, і заявили, що тепер там бару немає. Як зараз використовують приміщення – невідомо. Проте власники знайшли вихід з ситуації. Тепер бар працює на базі інших закладів міста: власники дозволили Лунці приводити своїх працівників та влаштовувати івенти. Тож щоразу вже знайомий бар працює в різних місцях.

Жертвами “рекету” стали і магазини великих мереж.

Наприклад, “Епіцентр”. На початку червня, на сторінці магазину зʼявився такий пост: “За наявною в нас інформацією 1.06 в приміщення ТЦ Епіцентр та гіпермаркету Нова лінія у м. Херсон зайшли озброєні люди, які назвалися представниками окупаційної влади та почали диктувати свої умови роботи. Відповідно, ми втратили контроль над фінансовою діяльністю торгових об’єктів, управлінням персоналом та експлуатацією.” Як повідомив нам місцевий журналіст, магазин продовжує працювати під російським керівництвом. І це лише ті представники бізнесу, хто заявив про події публічно.

Магазини мережі АТБ в Херсоні окупанти перетворили на АБЦ.

Над вивіскою ніхто особливо не “парився”. Фото з Фейсбук

Славнозвісний “Сільпо” у стилі наївного мистецтва художниці Поліни Райко відібрали і перетворили на “Ситний”, продуктовий супермаркет російської мережі. Окупанти не соромлячись використовують обладнання колишнього магазину, а місцевим кажуть, що власники його кинули, або що магазин вони викупили. Хоча жодного підтвердження цьому немає,

Сільпо, Ситний Маркет, Херсон
Як виглядав Сільпо до окупації і після. Скріншот відео з ТікТок

Також місцевий телеграм-канал опублікував документ, згідно з яким, окупантська ВГА Херсона передала місцеві аптеки в управління Калмикбаєву Руслану Івановичку, бізнесмену з Ахтубінську.

Часом можливо працювати і без співпраці з окупантами. Наприклад, маленькому бізнесу, який знаходиться у, відомих лише херсонцям, місцях. Як повідомила нам представниця невеличкого магазину одягу в Херсоні, вона просто скоротила час роботи і уважно придивляється до всіх покупців. Завдяки тому, що про магазин знають лише місцеві, вона поки не має проблем.

Проте це не скасовує ризику. Як розповідають місцеві, “гауляйтери” заохочують скарги на бізнес, який не приймає рублі або не має цінників у рублях. Один донос – і твій бізнес більше не твій.

“Військові зайшли й просто оголосили себе власниками”. Як окупанти відбирають бізнес на Харківщині

Листівки у Купʼянську Фото: t.me/kupyansknews

На Херсонщині знайти інформацію легше, адже там є хоч якийсь звʼязок. На Харківщині ситуація інша. Повна відсутність звʼязку в деяких селах унеможливлює пошук, перевірку чи спростування інформації. Ми отримали деяку інформацію від мешканців, які виїхали з окупованих територій Харківщини. Зрозуміло, всі імена змінено задля безпеки цих людей.

Історія Ганни. У родини її хлопця окупанти відібрали маленький агробізнес

Ми живемо в місті, до села 60 км. Тож коли почалася війна, і Вовчанськ окупували — тато (прим.ред. – батько її хлопця) просто втратив зв‘язок з працівниками. Що саме відбувалось, ми не знали досить довго. Там деякий час військових не було, як і зв’язку.

Через півтора місяці зателефонував один з робітників (він підключив російський зв’язок). Сказав, що в ангарі, де зберігалося зерно на посів та сільсогосподарська техніка, зараз російська техніка. Її регулярно виганяють і заганяють на ремонт. Куди зникла наша техніка звідти — незрозуміло, бо туди нікого не пускають. Бізнес просто залишився в окупації. Зерно з Вовчанського району вже вивозили на росію, тому ми думаємо, що у нас ситуація така ж. Людина, від якої ми отримували інформацію, виїхала. Тепер взагалі нічого не знаємо”.

“Військові зайшли й просто оголосили себе власниками.” Випадок з оптовою базою Купʼянська

Також нам вдалося поспілкуватися з працівницею Купʼянської міської ради (звісно, вона не підтримувала екс-мера і здачу міста). “Ні зв’язку, ні інтернету, ні банківської системи, ні поштового зв’язку. Взагалі ніякої цивілізації та доступу до цивілізованого світу. Суцільне сарафанне радіо — хтось щось чув, хтось щось бачив.” Жінка навела приклад нахабного “рекету” з боку росіян.

Був один випадок, з оптовою базою нашого місцевого активіста, учасника АТО. Його взяли в полон просто на мітингу “Куп’янськ — це Україна”, ще на початку березня. База довго стояла порожня, а потім військові зайшли й просто оголосили себе власниками.

Також зайняли порожню будівлю АТБ. Там розмістилася партія “Єдиная Россия”. Вони просто зайшли й сказали: “Ми тут робимо свій офіс гуманітарної допомоги”. Але це все з подачі нашої влади (прим.ред: мається на увазі ексмер Купʼянська Геннадій Мацегора, який на початку вторгнення здав місто окупантам і пішов з ними на співпрацю)”.

Щоб дізнатися більше, ми поспілкувалися також з місцевими в локальних телеграм-чатах.

“У всіх, хто відмовляється працювати з окупантами, відбирають бізнес”, – стверджують вони.

Також багато хто повідомив про те, що окупанти відібрали приміщення мережі магазинів “Дружище”. Ми звернулися до них у соціальних мережах, але офіційної відповіді не отримали. Найбільше за все потерпають у цій ситуації ті родини, які мають малий бізнес, який їх годував. А тим часом окупанти вивозять зерно, тримають мешканців окупованих територій у блокаді і руйнують місцеву економіку. Наразі тиск окупантів на місцевий бізнес посилюється: підприємців змушують взяти російські паспорти та платити податки росії. Перед людьми постає вибір: скоритися, щоб прогодувати себе і родину, і стати для когось “зрадником” – або втратити хоч якийсь спосіб заробітку.

Я виїжджати не буду, залишаюся вдома до кінця. Будуть проблеми – будемо розвʼязувати. А поки працюємо і сподіваємося на скоріше звільнення та мирне небо” – додає власниця магазину одягу у Херсоні.