Автор: Олексій Курцев, співзасновник та голова благодійної організації «Український Благодійний Альянс»
Ринок праці Харківщини сьогодні можна описати кількома цифрами. За січень — серпень 2026 року 4,4 тисячі роботодавців області подали до служби зайнятості 16,4 тисячі пропозицій роботи. Водночас середній термін актуальності вакансії становив 32 календарні дні, а для робітничих професій — уже 50. Харківський обласний центр зайнятості пояснює таку ситуацію дефіцитом кадрів на регіональному ринку праці.
На перший погляд може здатися, що проблема полягає у великій кількості вакансій. Але якщо подивитися на ці дані уважніше, стає зрозуміло: проблема не у відсутності роботи. Проблема в тому, що роботодавець не завжди може знайти людину з потрібними навичками саме тоді, коли вона йому потрібна. І найбільш помітно це у робітничих професіях, які безпосередньо пов’язані з виробництвом, будівництвом, ремонтом та відновленням.
Яких працівників найбільше не вистачає
У своїй відповіді на запит Українського Благодійного Альянсу обласний центр зайнятості окремо зазначає нестачу робочої сили в багатьох секторах економіки, особливо серед працівників робітничих професій. Серед них – електромонтери, токарі, фрезерувальники, оператори верстатів із програмним керуванням, електрозварники, слюсарі різних спеціалізацій, працівники будівельних професій, водії трамвая та інші фахівці.
Цікаво, що перелік професій, які потрібні роботодавцям, значно ширший, ніж потреби будівельної галузі. Найбільший попит протягом перших восьми місяців року був у переробній сфері, торгівлі, охороні здоров’я, освіті, сільському господарстві, державному управлінні та обороні. Серед конкретних професій, які найчастіше шукали роботодавці, – водії, продавці, кухарі, молодші медичні сестри, швачки, трактористи, працівники з комплексного обслуговування та ремонту будинків, електромонтери та слюсарі-ремонтники.
Це важливий момент. Кадровий дефіцит на Харківщині не можна звести до одного сектору чи кількох вакансій. Він поступово стає системною проблемою для економіки області. Підприємствам потрібні люди, а людям, які шукають роботу, не завжди вистачає навичок для тих вакансій, які є доступними зараз.
Люди, готові навчатися, є
Є ще одна цифра з відповіді центру зайнятості, на яку варто звернути увагу. У січні — серпні 2026 року послугами обласної служби зайнятості скористалися 28,5 тисячі людей. Більше половини з них (53,7%) — люди віком понад 45 років. За цей же період професійне навчання проходили 1972 безробітні.
І тут я бачу одну з ключових точок для розмови про ринок праці. Коли ми говоримо про дефіцит кадрів, часто складається враження, що роботодавці просто не можуть знайти людей. Але статистика показує дещо складнішу картину. Люди на ринку праці є. Є люди, які звертаються по допомогу в пошуку роботи, є люди, готові проходити навчання, є люди, які змінюють професію. Питання в тому, наскільки швидко можна поєднати їхні можливості з реальним попитом роботодавців.
Особливо це стосується людей, які втратили роботу через війну, ВПО, ветеранів, людей старшого віку або тих, хто багато років працював в одній сфері й тепер змушений починати професійний шлях заново. Для них традиційний сценарій «спочатку отримай нову професію, а потім шукай роботу» може бути занадто довгим.
Професійне навчання вже демонструє результат
Водночас дані Харківського обласного центру зайнятості свідчать, що професійне навчання може бути дієвим інструментом повернення людей на ринок праці. У 2025 році за сприяння служби зайнятості професійне навчання проходили 3354 безробітні, у січні — серпні 2026 року — ще 1972. За даними центру, після навчання у 2025 році працевлаштувалися 91% слухачів, а за перші вісім місяців 2026 року — 82%. Загалом 96% людей після завершення навчання знайшли роботу протягом трьох місяців.
Окремо показовою є статистика щодо людей старше 45 років. У січні — серпні професійне навчання проходили 976 таких громадян. 942 людини завершили навчання, а 761 після цього працевлаштувалася — це 81% від тих, хто закінчив навчання.
Тобто проблема не обов’язково полягає у небажанні людей працювати чи навчатися. Часто людині потрібен коротший і зрозуміліший маршрут від попереднього досвіду до нової професії. А роботодавцю — працівник, який отримав саме ті навички, які необхідні на конкретному робочому місці.
На мою думку, саме тут сьогодні має змінюватися логіка професійного навчання. Ми не можемо дозволити собі навчати людей просто «на майбутнє», коли підприємству працівник потрібен уже зараз. Слід орієнтуватися на реальний попит: які професії потрібні, скільки людей необхідно підготувати, які навички вони мають отримати і де зможуть застосувати їх після завершення навчання.
Чи встигає освіта за ринком праці?
Це питання стає особливо важливим для Харківщини. Регіон живе в умовах війни, втрати трудового ресурсу, міграції та необхідності відновлювати пошкоджену інфраструктуру й економіку. За таких обставин потреба в кадрах може змінюватися швидше, ніж система освіти встигає на неї реагувати.
Саме тому нам потрібні не тільки довготривалі освітні програми, а й короткі формати професійної підготовки, які можна запускати під конкретну потребу роботодавців. Навчальна програма в такому випадку починається не з питання «кого ми можемо навчити?», а з питання «хто потрібен підприємству?».
Цей підхід ми зараз тестуємо в межах проєкту «Шлях можливостей 2.0: професії відновлення для прифронтової Харківщини». Його суть — поєднати кадровий запит роботодавця, можливості професійного коледжу та людей, які готові опанувати нову професію. Навчання має бути максимально практичним, а набір — формуватися під актуальні вакансії.
Зараз у межах проєкту відкрито набір на навчання за дев’ятьма напрямами, серед яких монтажні роботи, сантехніка, малярні роботи, зварювання, електрика, бетонні роботи, автослюсарна та автоелектрична справа. Для участі не потрібен попередній професійний досвід, а після навчання людина може претендувати на працевлаштування за результатами співбесіди або пробного дня.
Але сам проєкт для мене важливий не стільки як окрема програма навчання, скільки як можливість перевірити інший підхід до підготовки кадрів. Якщо роботодавцю потрібні конкретні працівники, освітня система та ринок праці мають навчитися швидше реагувати на цей запит.
У Харківщини є 50 днів
Повертаючись до показника у 50 днів, я б сприймав її не просто як статистику центру зайнятості. Це фактично часовий проміжок, протягом якого роботодавець намагається знайти працівника на робітничу вакансію. І якщо працівника не вдається знайти, підприємство або відкладає виконання роботи, або перерозподіляє навантаження між тими, хто вже працює.
Для регіону, який одночасно потребує відновлення, підтримки бізнесу та збереження економічної активності, це досить суттєвий виклик.
Тому розмова про кадри — це розмова про те, як Харківщина буде працювати найближчими роками. Скільки підприємств зможуть розширюватися, скільки об’єктів можна буде відновити, наскільки швидко люди зможуть повертатися до роботи і чи матимуть вони можливість отримати професію, яка потрібна саме тут.
Відповідь Харківського обласного центру зайнятості показує, що попит на працівників є. Є і люди, які готові навчатися та змінювати професію. Тепер питання в тому, наскільки швидко ми зможемо поєднати ці дві сторони ринку праці.
І, можливо, саме це сьогодні є одним із головних завдань для Харківщини — створювати короткий і реалістичний шлях людини до працевлаштування.
Колонка є типом матеріалів, який відображає винятково точку зору автора і може не збігатися з точкою зору редакції «Ґвара Медіа». Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія для суспільної дискусії на актуальну тему.
