Наприкінці травня начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов зазначив, що Золочів може бути однією з ймовірних цілей для російського наступу. Ґвара Медіа відвідали селище та поспілкувалися з начальником Золочівської військової адміністрації Віктором Коваленком про те, як громада готується до можливого наступу та як відбувається евакуація.
Можливий наступ
Ходить багато розмов, що росіяни можуть повторити наступ на кордоні, але тепер зі сторони селища Золочів. Вам щось відомо про такі плани?
Звісно володіємо такою інформацією. Ми тісно співпрацюємо з військовими підрозділами, які розташовуються в громаді. Запевняю, тут потужний військовий контингент.
Однак моє завдання — громада. І ми до можливого наступу особливо готуємося. Останнім часом ми надактивно інформуємо населення щодо питань, пов’язаних з евакуацією. У громаді триває примусова евакуація родин з дітьми з прикордоння.
Якщо не дай боже настане наступ, я не можу виключати значних втрат серед мирного населення. Я цього боюся. Дійсно боюся, що там може бути. Тому ми й попереджаємо людей, щоб вони виїжджали.
Чи відомо, які підрозділи та сили концентрують росіяни на кордоні з громадою?
Я знаю, але не можу навести конкретику. Там ворог, нещадний ворог, якого потрібно знищувати. Це я точно знаю.
Проте зазначу, що наші військові відігнали армію РФ на 4-5 кілометрів вглиб Росії, де створили сіру зону.
Як йде взаємодія з сусідніми громадами та адміністраціями району, області на випадок можливого наступу?
Ми весь час на контакті з Богодухівською районною адміністрацією. Щодня проводимо наради, працюємо. Нас забезпечують всім необхідним. З колегами з громад Богодухівського району ми також постійно на зв’язку. Немає такого, що ми тут, під кордоном, нікому не потрібні. Ні, ми не самі. Обласна військова адміністрація також постійно взаємодіє з нами з різних питань. Золочів один не лишається.
Але все одно я вважаю, треба брати відповідальність на себе. Я відповідаю не тільки за себе, а і за людей, за колектив, який зі мною працює. Вони не кинули громаду, залишилися тут, з людьми.
Евакуація
Як розумію, головне питання зараз — евакуація. Як вона проходить?
Якщо на початку минулого тижня було 1800 людей в зоні евакуації, то на сьогодні звідти понад 200 мешканців вже виїхали.
Найголовніше — в рамках примусової евакуації вивезли з Івашків 15 дітей, ще трьох — з Тимофіївки. Неповнолітніх там не лишилося. Найближчими днями зону евакуації розширять, але ми вже працюємо над вивозом сімей звідти. Трьох неповнолітніх вже евакуювали з Відродженівського, там залишається лише одна дитина. 47 дітей було в Олександрівці, на сьогодні залишаються 11 дітей. Ще залишаються двоє дітей у Скориках, тож робота йде. Золочів поки що не евакуюють.
Крім сімей з дітьми, обов’язково вивозимо маломобільних людей. Минулого тижня вивезли з Івашків майже всіх. Там лишилася тільки одна жінка.
Як взагалі працює алгоритм евакуації в громаді?
У нас кордон з Російською Федерацією простягається на 51 кілометр, до селища Золочів 17 кілометрів прямою. За кожним населеним пунктом прикордоння закріплені старости, вуличні комітети й працівники селищної ради, відповідальні за процес: де будуть забирати людей, коли, яким транспортом.
З прикордоння людей вивозять в безпечні місця всередині громади, зокрема до селища Золочів. У цих точках збору працюють співробітники селищної ради та старости, які зареєструють людей та нададуть допомогу, в тому числі гуманітарну. Потім їх автобусами вивезуть в бік Харкова, де в центрі наші працівники ще раз проконтролюють списки людей. Це для того, щоб не трапилися ситуації, що хтось загубився або не знав що робити.
Подобається матеріал? Долучайся до Спільноти читачів та допомагай нам розповідати більше важливих історій
І, власне, куди вивозять людей здебільшого?
Ми працюємо таким чином, щоб мати різні варіанти: і A, і B, і C. Це війна, тут не до жартів.
Є три варіанти розміщення людей. Перший — на точках збору рідні, близькі, знайомі забирають своїх людей.
Друге — за доручення Харківської ОВА для мешканців Золочівської громади передбачені 1,5 тисячі місць розташування у Харкові. Я був у цих гуртожитках, дивився, в яких умовах житимуть люди. Це хороші місця. Зараз також ведемо перемовини з благодійниками, які допомагають громаді. Наприклад, з World Central Kitchen та «Проліскою» щодо надання харчової допомоги.
Третє — наше місто-побратим Золочів у Львівській області. Вони протягом вторгнення нам допомагали, навіть в ті часи, коли сюди було важко проїхати.
Зараз в старостинських округах Золочівської громади Львівщини створили кол-центр, а також виділили місця для розміщення золочівців з Харківської області. Навіть у нещодавно відремонтований гуртожиток селять родини з дітьми.
Тобто навіть міжрегіональні побратимські зв’язки ми також залучаємо. Я чітко розумію, що нашими людьми там будуть опікуватися.
Чи пропрацьований план на випадок, якщо почнеться наступ, а на території прикордоння ще залишатимуться люди?
На випадок, якщо деякі люди не захочуть виїжджати до початку можливого наступу, ми пропрацювали з військовими питання резервних шляхів вивозу людей. У цьому плані передбачені умови евакуації, за яких ми не заважатимемо військовим виконувати їхній обов’язок.
У випадку наступу буде потужний артилерійський обстріл. Морально місцевим буде важко. Якщо почнуть з усіх стволів бити, то люди почнуть тікати.
На цей випадок ми проінформували мешканців, де забиратимуть людей і якими шляхами.
Знаємо на прикладі Вовчанської та Липецької громад, що люди, які спочатку відмовлялися, потім поранені пішки виходили з сумками, тваринами на руках, щоб евакуюватися. Ми намагаємося уникнути цих моментів.
До речі, як повпливали приклади евакуації з Вовчанської та Липецької громад на поточну ситуацію на Золочівщині?
Дуже важливо, що волонтери Координаційного центру, ці молоді та енергійні хлопці й дівчата, розповідали мешканцям громади, як вони вивозили людей звідти, про волонтерів та поліцейських, які загинули під час евакуації. До цього дійсно наші мешканці прислуховуються.
Ми з волонтерами їздимо з гучномовцями, працюємо на вулицях прикордоння, розмовляємо з людьми, умовляємо, але все йде не так, як хотілося б.
Якщо громада не була захоплена у 2022 році, і є лише чутки та фантазії місцевих жителів, що, наприклад, у Козачій Лопані або в інших населених пунктах росіяни поводилися більш-менш. Навіть у наших Макаровому та Туровому [єдині населені пункти Золочівської громади, що були окуповані росіянами у 2022 році — ред.] росіяни застрелили одного літнього чоловіка, але знущань, масових вбивств, як у Бучі або інших містах, тут не було. І деякі люди вважають, що росіяни будуть поводитися толерантно й демократично. Забудьте про це! Цього не буде!
Також розумію, що шкода будинку, тварин, але якщо почнеться наступ — це буде шквал вогню, КАБів [керована авіаційна бомба — ред.], артилерії. Ми намагаємося донести, що якщо бомба прилетить в будинок, то це все вже нікому не буде потрібним.
Ситуація на кордоні та у селищі Золочів
Яка зараз безпекова ситуація на кордоні з Росією?
Прикордоння ледь не щодня обстрілюють. Сильно б’ють по станції Одноробівка. Звідти вже давно всі люди виїхали, там практично все знищено. В Івашках до останніх днів не було жодного вбитого та пораненого з початку повномасштабного вторгнення. Вони вже навчені війною. Тобто розрізняють вихід і прихід. Тільки-но удар був, і вони вже в підвалах, льохах, загалом безпечних місцях.
Також зараз на прикордонні літають російські дрони. Вони навіть влаштували полювання на людей. Староста Івашківського округу Наталя Піддубна потрапила під обстріл безпілотником, який спочатку «висів» над селом, а згодом полетів саме за нею. Тоді місцевий хлопець встиг її відштовхнути в сторону. Вона не була поранена, а хлопцю сильно посікло ноги. Але вони живі залишилися. От і виникає запитання: як це по цивільних людях так бити?
У яких населених пунктах громади ситуація найважча?
Уди майже стерті з лиця землі.
Там Армагеддон: армія РФ знищила все, що могла — навіть церкву, дитячий садок, будинки, а також школу, яка перенесла дві світові війни.
До вторгнення там жили 1200 людей, зараз не лишилося жодної. Усе заросло травою. Тільки ходять корови, свині та кози. Навіть зараз, коли в селі немає людей взагалі, російська армія продовжує бити.
Також росіяни підганяли установки, які просто «випльовують» міни, і засипали все село мінами-пелюстками. Там роботи дуже багато буде, щоб повернути людей до свого села.
Крім Уд, також постраждали селище Одноробівка, села Гур’їв Козачок, Сотницький Козачок, Івашки, станція Одноробівка. В останньому КАБАми розбивали все на світі, населений пункт повністю знищено. Також сильно били по Олександрівському старостинському округу. Загалом у всьому прикордонні ситуація важка.
А як у самому Золочеві?
Золочів теж сильно потерпає від ударів. На сьогодні це ракети С-300, Іскандери, КАБи. Близько двох тижнів тому прямо чотири дні поспіль росіяни дуже сильно били авіабомбами. В основному по центру, де адміністративні будівлі — поліція, управління соцзахисту, прокуратура, суд — також тут банки, магазини. Одна з бомб влучила у місцевий ринок, який повністю згорів.
Це був жах. Безумовний акт залякування.
Після цих ударів люди стали активніше виїжджати. Навіть коли наші рятувальники гасили пожежу в дитячому садочку №3, я бачив, як люди з речами, телевізорами й комп’ютерами виходили з будинків, вантажили все в автомобілі та їхали. І багато мешканців виїхали. Але минає певний час, обстріли рідшають — і люди знову повертаються у Золочів. Навіть попри небезпеку, вони хочуть повернутися додому.
Як живе громада в таких умовах
Скільки людей залишаються у Золочеві та громаді?
З 8-тисячного населення Золочева виїхала приблизно половина людей з початку вторгнення. На сьогодні вже деякі повернулися, і наразі маємо приблизно 5 тисяч мешканців. Усього у громаді близько 17 800. До початку напруги з потенційним наступом було близько 22 000. В основному люди переселяються з прикордоння в безпечніші населені пункти, але всередині громади.
У нас підписано меморандум з Всесвітньою продовольчою програмою — вони продуктовий набір в місяць дають, і таким чином ми можемо відстежувати міграцію людей. Зазвичай, якщо хтось повертається в громаду, вони зразу йдуть до вуличних комітетів і стають на облік.
Як працює бізнес у громаді та яка ситуація з наповненням бюджету?
Як й багато інших, географічно віддалених від Харкова територій, Золочів здебільшого займається сільським господарством.
І відповідно цей сектор у нас дуже сильно постраждав: багато техніки та підприємств розбили росіяни обстрілами. Також велику кількість машин, особливо в перші місяці війни, підприємці передавали Збройним Силам України. Без допомоги наших сільгоспвиробників тут було б дуже-дуже важко військовим, бо вони також давали паливо, трактори, щоб копати та створювати оборонні споруди.
На сьогодні у нас засіяно близько двох третин полів, і зокрема через це, наповнення власного бюджету складає лише 39%.
Які три пріоритети місцевого бюджету громада має у 2024 році?
У нас дуже великий дефіцит бюджету, але все одно згідно з постановою Кабінету Міністрів України у нас є витрати, які ми безумовно маємо покривати: зарплати, енергоносії та функціонування громади; допомога військовим та робота над укриттями. Це основні пріоритети, на які ми витрачаємо гроші.
Попри складну ситуацію, громада продовжує допомагати ЗСУ. Скільки коштів вже виділили?
Цьогоріч ми перерахували 8,5 мільйонів гривень субвенції для купівлі дронів. Одна справа, якщо ми будемо проводити тендер, закупляти та передавати, але військові краще знають, які модифікації їм потрібні та де їх краще купити.
Також додатково придбали автомобіль для 113-ї бригади територіальної оборони та різне необхідне обладнання для підрозділів, які розташовані на території громади, або харківських підрозділів, що звертаються до нас.
Узагалі за цей рік ми допомогли ЗСУ на 12 мільйонів гривень. Торік виділили ще близько 14 мільйонів. Також передали половину від отриманого «військового» ПДФО ще за 2023 рік — це 25 мільйонів.
Освіта та медицина
У якому стані медицина у громаді? Чи вистачає лікарів, щоб покрити потреби?
У громаді працює одна лікарня та центр первинної допомоги. На початку вторгнення було близько 100 медиків, зараз їх працює 60-70. Нещодавно молодий колектив очолили новий головний лікар і начальник медичної служби.
Наші лікарі — чудові фахівці, які не покинули людей з першого дня вторгнення. Вони героїчно виконували свою роботу в найважчі часи й зараз змогли налагодити роботу повністю.
Ми отримали декілька машин швидкої допомоги, портативні флюорографи, переносні УЗД-апарати. Також благодійники передають медикаменти.
В одному зі старостинських округів поставили мобільну амбулаторію, яку ми можемо всіляко налаштовувати згідно з потребами місцевого населення на місцях.
Крім того, наприкінці березня російські війська вдарили «Іскандером» по щойно відремонтованому гуртожитку. З 1 квітня ми планували туди заселити 28 сімей переселенців з Уд. Після удару гуртожиток просто «склався». Навіть у розташованій неподалік лікарні були вибиті вікна та двері, але французький проєкт Active допоміг нам відновитися.
Цим ударом також знищили будівлю екстреної медицини та дві «швидкі». Ще дві пошкодило, але їх змогли відремонтувати.
А як ситуація з освітою? Розумію, що все онлайн, але чи можливо в майбутньому повернути дітей за парти?
На початку бойових дій у нас було 2700 дітей, на сьогодні лишається близько 1200. У прикордонні залишилося 14 неповнолітніх, але найближчим часом ми їх вивеземо.
У нас із 13 закладів освіти 11 або знищені, або мають серйозні пошкодження. Лише два, які розташовані в глибокому тилу, не зачепило.
Три школи повністю знищені — у Макаровому, Удах та Довжику. У Олександрівці та Івашках сильно пошкоджені ліцеї. В останньому також зруйнували місцевий дитячий садочок. Так само зруйновані дошкільні заклади в Удах та Макаровому.
Ворог б’є дуже сильно. Два тижні тому в дитсадок №3 в Золочеві було пряме влучання КАБом. З того часу рятуємо майно, консервуємо будівлю. Впевнений, що прийде час, і ми будемо відновлювати все. Але зараз це дуже гірка історія.
Макарівську школу ми приєднали до нашого ліцею №3, удянську об’єднали з гімназією №1. Стосовно інших закладів поки що не знаємо. Є умова, що в школі мають вчитися щонайменше 40 дітей, тож як буде розвиватися ситуація, наприклад, в Олександрівці, я не знаю, але ми готуємо запасні варіанти.
Щоб повернути дітей за парти, ми маємо виконати всі вимоги Міністерства охорони здоров’я та Державної служби з надзвичайних ситуацій. Тобто в кожному освітньому закладі має бути пристосоване укриття. На початок бойових дій жодне сховище в громаді не було облаштоване згідно з вимогами. А десь його не було взагалі. У Золочеві три школи без укриття. Зараз ми розробили проєктно-кошторисну документацію, згідно з якою ремонтуватимемо укриття, а де потрібно побудувати з нуля — почекаємо на перемогу.
Читайте також
- Від Злочевського до Коломойського. Чому Україні не потрібний мільярд кубів газу щороку з Сахалінського родовища.
- «Єдина альтернатива — отримати поранення або загинути»: як відбувається евакуація на кордоні з Росією
- «Там мій дім, я його своїми руками построїв». Евакуація з Вовчанська.
