VR Forum 2 – Художники та Медіа

25 листопада 2018 ми провели другий форум віртуальної реальності – VR Forum Art of Change.

Після першого, про який вже вам розповідали, ми тільки розпалили інтерес спільноти та оцінили потенціал таких подій. Під час другого форуму ми більше фокусувались на художніх можливостях віртуальної реальності.

Розпочав виступи форуму художник Роман Мінін, художник-монументаліст, автор численних робіт в Україні та світі. Більше його робіт ви можете подивитись на Artsy

На даний момент в Харкові можна побачити лише одну його віртуальну роботу – величезний напис LOVE із шахтарям та створіннями, які нагадують те, що ви побачите у вашій уяві – можливо прибульці, можливо загадки, можливо міфи.

Також серед його напрацювань є початки монументальних робіт за допомогою додатку Simo AR та серії експериментів з персональними виставками.

Найцікавіше, що представляв Роман на форумі, це концепція трансмонументалізму – творчого жанру, що поєднує в своїй роботі монументальне мистецтво та цифрові технології.

Опублікувавши маніфест Трансмонументалізму ще в 2009 році, художник експериментує та розшукує нові продукти, що можуть функціонувати на стику мистецтва та технологій.

Це філософська концепція 3Д-мистецтва, як підходу до втілення великих художніх форм невеликими коштом, яку придумав і промоціює Роман.

Трансмонументалізм витікає з монументалізму, як класичного художнього підходу – історично сформованого жанру в Україні, який не має такого пропагандистського запиту як в радянські часи.

Монументальні твори мають знаходитись в гармонії і діалозі з інтер’єром або екстер’єром, потребують колаборації з архітекторами. В ідеалі, монументальний твір стає унікальною частиною будівлі, а сама будівля доповнення до твору – саме такі радянські практики використовувалась в монументальному мистецтві.

Перехід цього жанру в площину віртуальної реальності дозволяє здешевити виробництво мистецьких проектів, робить їх більш інклюзивними, а також дозволяє художникам обирати місця для творчості без обмежень.

Існує безмежне різноманіття жанрів і технік, в яких працюють сучасні цифрові артисти, та саме створення пам’ятників, творів, присвячених подіям або явищам, що крізь минуле формує майбутнє, був присвячений виступ художника Романа Мініна.

Ця новаторська практика в Україні активно розвивається в світі, як наприклад в роботах Кена Келлехера.

Другим спікером була Тая Кабаєва із Sensorama Lab. Медіа-артист, Арт-Ментор.

Тая вирішила, що горизонти анімації можуть бути значно ширше, використовуючи віртуальну реальність, почала знімати вечірки, монтувати відео 360 і таким чином змінила підхід до двовимірного екрану. Це був тільки початок, і з 2016 Тая остаточно присвятила свою професійну практику роботі з 3D та віртуальною реальністю, зв’язавши свій творчий шлях із компанією ентузіастів із Sensorama Lab.

Тая починала спочатку в доволі простому, і на той час інших ще не було, полігональному редакторі. Досвід справив на неї невиправні враження: одного разу занурившись з головою у той самий простір, де знаходиться її твір, попрацювавши із цифровим матеріалом, його глибиною, маючи змогу роздивитись твори з різних сторін, майже помацати його, вона вже не захотіла повертатись.

Окремо Тая розповіла про відмінність відео 360 від віртуальної реальності:
якщо перша є зйомкою на 360 градусів за допомогою камер та алгоритмів, футажем, по якому хоч і можна блукати, рухаючи головою, то друге є повним зануренням у простір, де за допомогою інфрачервоних сенсорів можна не тільки рухатись, але й відчути глибину віртуального простору.

Саме різноманіттю наявних додатків доповненої і було присвячено її виступ, розповіла вона про наступні підходи до проектування контенту.

Titbrush – застосунок що дозволяє за допомогою VR окулярів і джойстиків творити різноманітними пензлями роботи безпосередньо в трьохвимірному просторі.

Програма створена для художників і дає змогу телепортуватись у свій творчій доробок з різних боків. Можливість спробувати себе, скориставшись цим інструментом була доступна кожному з відвідувачів конференції, також творіння можна було роздрукувати.

Tilt Brush замінює ліплення і малювання. Щоб переконатися в цьому, потрібно обов’язково самому спробувати додаток. За допомогою Tilt Brush можна створювати тривимірні малюнки. Навіть не потрібно закінчувати художнє училище. Одягай окуляри і малюй.

У Tilt Brush творцеві видається цілий арсенал інструментів. Деякі простіше, на зразок палітри, інші – цікаві і складні. Наприклад, дзеркала: вони рухаються, і створюють прекрасні симетричні деталі.

Gravity Sketch

улюблений додаток Таї, створений промисловими дизайнерами для промислових дизайнерів, в ній можна створити деякий об’єкт і тут таки в нього зайти, роздивитись зусібіч, роздивитись його в масштабі. Програма ідеальна для макетування і прототипування і підходить не тільки для промислових, але й для фешн дизайнерів, пензлі одразу містять в собі шейдери.

Тая як аніматор фанатіє від можливості створювати у застосунку персонажів і фантастичного середовища.

Quill

програма розроблена на замовлення режисеру фільму Dear Angelica.

Програмісти спеціально створили інструмент, що дав змогу 3D артистам втілити оригінальний концептуальний задум твору, і таки досягли своєї мети. На відміну від інших програм, у ній доступна різна ступінь натиску, можна гратися із тоном, регулювати, наскільки насичена кисть чи прозора.
Програма дуже адаптована для створення атмосфери. нещодавно вийшло оновлення, яким було додано анімацію, але інтерфейс її наразі дещо складнуватий.
Не забули і Google Blocks, застосунок, що користується шаленим попитом в дітей та початківців.

На форумі ми поєднували Brush з Blocks, програми ідеально інтегруються і моделі з однієї з легкістю експортуються в іншу. Взагалі особливістю Block як програми полігонального моделювання є надлегкі файли, які можна вивести на 3d друк.

А ось це декілька творів, що створили учасники форуму.

Anim VR, особливо цікава мультиплікаторам

Вона керувала створенням в ньому кліпу, і в своєму продакшені використовувала мікс з декількох програм, основною була саме ця.

Додаток базується на засадах класичної анімації і для роботи в ньому бажано знати як мінімум основні тринадцять принципів моушн-арту, щоб створити рухомий образ.

Тут так само можна рухатись у трьох вимірах і взаємодіяти з об’єктами з усіх боків. В цьому та інших застосунках можливо створювати мультивсесвіт, тобто середовище в середовищі — створюється можливість переходу з реальності в реальність, наявні необмежені можливості зуму.

Застосунок MasterPeace ідеально підходить саме спільної творчості.

крім того, що люди можуть краще пізнати один одного, вийти на новий рівень комунікації. Спільно працювати можуть не тільки двоє: віртуальна кімната вміщує до п’яти авторів, взаємодія яких може вилитись у просто дивовижний і багатовимірний в художньому сенсі твір.

Окрім творчості,Тая та її команда займаються ще й соціальними проектами за допомогою VR, наприклад інтеграцією дітей з аутизмом. Експертами було реалізовано проект VR місто – п’ять лекцій на конкретну тематику, що завершувалися практикою і допомагала дітям соціально й психологічно адаптуватись до міста.

Як результат, занурені у віртуальну реальність діти на тлі своїх творів почали не просто взаємодіяти один з одним, а навіть обніматись.

Тая також розповідала про можливості відео ві-джей перформансів, де під звуки живих сетів на тлі спроектованих Таєю мережив тривимірних зображень відбувались дуже пластичні й технічні танці.

Дивіться тізер-відео в якому представлено роботи Таї та її партнера Юрія Мирона.

Наступним виступав Юрій Преподобний співзасновник проекту Скейрон зі Львова. Ним були представлені результати роботи над проектом для людей із вадами зору “Відчуй Україну на дотик”, в рамках якої компанія оцифрувала 7 архітектурних споруд Львова.

Серед них – Львівський державний цирк, Будинок органної та камерної музики, пам’ятники Івану Франку та Адаму Міцкевичу, Латинський кафедральний собор, Порохова вежа та церква Вознесіння Христового.
Відцифровування мало на меті збереження культурної спадщини і подальші їх друку.

Не можеш побачити – відчуй.

Тепер ці надруковані спорудки будуть подорожувати Україною, щоб всі діти змогли відчути, який архітектурний Львів на дотик. Планується масштабування проекту, щоб краса всієї України стала доступною для людей з вадами зору.

Оглядаючи 3D мініатюри, не можна не відкрити для себе деякі тонкощі, яких не помітиш дивлячись на споруду знизу. Сканування при допомозі дронів потребує серйозних технічних засобів та чимало зусиль.

Оцифруванням культурної спадщини займаються ІТ-архітектори.

Юрій Преподобний розповів про процесс пошуку(вибору) сканування реальних об’єктів та технічні характеристики, які вимагає робота в оцифруванні від камери, дрона, комп’ютера.

Це тільки початок проекту, тож чекаємо на нові можливості відчути архітектуру!

Продовжив програму Іван Тіхов, соціальний підприємець із Харкова.
Тематика його проекту стосується, скоріш, архітектури, аніж трьохвимірного живопису чи анімації. Ідея концепції виникла в нього, коли він побачив в архівах передвоєнні проекти багатоповерхівок в районі за Держпромом.

Грандіозні задуми будівничих настільки вразили Івана, що він вирішив втілити їх у AR. Так і народилася ідея додатку — засобу, за допомогою якого можна побачити архітектурну модель на місці існуючої будівлі.

Не залучивши жодних інвестицій, грантів чи іншого капіталу, окрім власного, хлопці взялися до розробки, і наразі мають вже робочу бету.

Цей стартап – це мобільний застосунок що, відтрековує контури існуючою будівлі, замінює її на екрані гаджета на трьохвимірний макет високої деталізації.

Сфера вжитку додатку досі широка: це як реставрація історичного вигляду міста, так і візуалізація майбутніх проектів прямо на місці майбутнього будівництва.

Саме у співпраці з архітектурними компаніями команда та Іван бачить основне джерело майбутньої монетизації. Одначе є одне але, технологія, що її обрали хлопці, хоч і дає надвисоку якість, натомість потребує доволі потужного смартфону користувача.

Останнім до мікрофону став Нікіта Худяков, він розповідав про історію VR та світовий досвід віар-художників. Так перший апарат доповненої реальності було створено ще у 1956 році, він являв собою величезний куб із отвором для голови глядача.

Далі Нікіта почав презентувати історію робіт у VR.

Однією з перших на екрані з’явилась гра Dactyl Mightmare 1991 – хорор року, що на сьогоднішній виглядає не так старим, як прадавнім із своєю психодельною графікою. Почати з неї доповідача, мабуть, підштовхнуло почуття гумору. Тут таки розповіли нам і про використання віар арту і в сучасній розробці ігор.

Далі він презентував не як теоретик, а як практик, що дало змогу відвідувачам на власному досвіді спробувати інструменти того ж таки Tilt Brush. Було представлено чимало варіантів його застосування, де одним з найцікавіших став досвід створення 3D світів по сюжетам класичних робіт.

Із полотен майстрів робились тривимірні моделі і відповідне оточення.
Можливість поблукати Зоряною ніччю Ван Гога, побачити пейзаж із різних ракурсів, та навіть, пролетіти крізь сніжинки це дуже цікаво.

Також до перегляду було представлено і м’юзік-перформанси такі як Senzo Peso та Glitch mob VR.

В пошуку нових технологій й кінематограф, так ми дізналися про Cinema VR та проект Tokyo Light Odyssey. Не оминули теми фрактал-арту в скульптурі та діджитал арт.

Завершив свій виступ він переліком принципів VR як то:

• інтерактивність
• свобода пересування
• свобода обзору
• ізоляція та занурення
• свобода фізики об’єктів

Та це були тільки лекції, кожен з виступаючих хоч і відповів на безліч питань із залу, але справжня дискусія розпочалась під час панельних дебатів.

Може в залі і були люди не дуже зацікавлені в нових технологіях, втім, по завершенню форуму не лишилося жодного, хто б не захопився, а то й не закохався у світ віртуального мистецтва.

Слідкуйте за нами!