Із середини травня міський голова Харкова Ігор Терехов зробив низку заяв, у яких висловився «категорично проти» вирішення проблеми дефіциту кадрів шляхом масового залучення мігрантів. Натомість, як очільник Асоціації прифронтових міст та громад, закликав Уряд та Верховну Раду «зосередитися на змінах у трудовій політиці». Розбираємо, наскільки такі заяви відповідають реальним викликам українського ринку праці.
Заяви щодо мігрантів
Публічно з ідеєю проти масового залучення мігрантів Ігор Терехов, як очільник Асоціації прифронтових міст та громад, виступив 14 травня на Міжнародному форумі адвокатів Kharkiv Unbreakable 2026. Там він наголосив на необхідності законодавчих змін, «які б захистили українців та створили умови для повернення наших громадян у рідні громади».
«Я категорично проти [масової трудової міграції іноземців, — ред.]. Нам потрібно зробити так, щоб внести зміни до Трудового кодексу щодо пріоритету наших українців. Нам потрібно повертати українців, нам не потрібно сьогодні залучати іноземців, давати їм роботу, давати їм можливість заробляти кошти», — зазначив мер.
Наступного дня, 15 травня, така ж заява від Терехова прозвучала в Ірпені на форумі «Люди і громади: рішення, що формують майбутнє», організованого Асоціацією прифронтових міст та громад. Там політик знову наголосив на тому, що залучення трудових мігрантів в Україну є недоречним, адже «держава має створювати умови для повернення українців з-за кордону та їхнього працевлаштування».
«Величезне питання — кадри. Кожен із нас сьогодні стикається з тим, що не вистачає кадрів. Це медична галузь, наші освітяни, водії, працівники наших комунальних підприємств, бізнесу, будівельники. І знаєте, я дуже негативно ставлюся, і це моя чітка позиція щодо того, що приїдуть трудові мігранти і вони будуть працювати. Категорично проти цього», — наголосив посадовець.
У своєму виступі Терехов використав термін «заміщення» українців іноземними працівниками та назвав такий підхід хибним. Також він заявив про «серйозні ризики для майбутнього країни» і додав, що «перші приклади цього вже є».
«І ви всі, я впевнений, за кордоном були, у відрядженні, і бачили, що там робиться. Це може бути величезна проблема для всієї держави. Ми сьогодні відстоюємо нашу державу не для цього», — сказав він під час форуму АПМГ.
Політик публічно не уточнював, про які країни йдеться і що саме він мав на увазі.
За кілька днів, 19 травня, Терехов у своєму офіційному телеграм-каналі повідомив (архів), що разом із колегами з Асоціації прифронтових міст та громад звернувся до Уряду та Верховної Ради «щодо недопущення масового, неконтрольованого залучення трудових мігрантів». Зокрема, у цьому дописі він зазначив, що, за оцінками ООН, значна частина українців, які виїхали через війну, вагається щодо повернення.
«В таких умовах ми просто не маємо права подавати тим людям, які ще хочуть жити вдома, нищівний сигнал: “На ваше місце вже шукають інших”. Як і не маємо права залишати без підтримки тих, хто лишається в Україні», — написав міський голова.
Як повідомили на сайті Асоціації, звернення підтримали члени правління АПМГ з Харківської, Сумської, Чернігівської, Полтавської, Дніпропетровської, Миколаївської, Одеської та Запорізької областей. Водночас оприлюднене звернення до голови ВР Стефанчука та Кабміну підписане одноосібно очільником АПМГ Тереховим. Серед тез, викладених у документі, є, зокрема, заклики до Кабміну «відмовитися від ініціатив надмірного спрощення процедур масового працевлаштування іноземної робочої сили», а до Верховної Ради та її спікера — «провести парламентські слухання щодо соціальних, економічних та демографічних викликів, пов’язаних із можливим масовим залученням трудових мігрантів».
Політолог і кандидат політичних наук Антон Авксентьєв у коментарі Ґварі охарактеризував таку позицію Ігоря Терехова як помірковану опозиційну риторику, що апелює до болючих для українського суспільства проблем. При цьому сам очільник Асоціації постає у ролі «захисника інтересів українців»:
«Цей статус захисника добре ілюструє назва цього звернення [“Звернення щодо недопущення масового залучення трудових мігрантів та захисту українського ринку праці”, — ред.]. Це політичне, популістичне звернення, добре прораховане, тому що, попри публічну соціологію у виконанні КМІС та інших інституцій, які запевняють, наскільки українці толерантні, реальний рівень ксенофобії реально вищий, ніж показують дані. Це розуміють політики, і далеко не тільки Терехов, і вони підхопили декілька місяців тому цю спекулятивну тему щодо того, як трудові мігранти приїдуть сюди “заміщати” корінних українців».
Політолог зазначає, що у зверненні не запропоновано конкретних механізмів розв’язання ситуації. Втім, на його думку, метою й не було напрацювання рішень у сфері демографічної чи соціально-економічної політики. Радше йшлося про політичне закріплення образу Терехова як «захисника українців від напливу мігрантів»:
«Я неодноразово наголошував, що це [Асоціація прифронтових міст та громад, — ред.] насамперед політичний проєкт. Дуже раджу представникам Асоціації додати на сайт розділ “Результати”, бо наразі виглядає так, що основним продуктом діяльності, крім медіаохоплень їхніх новин, є звернення — численні звернення».
Станом на час написання матеріалу публічної реакції Кабінету Міністрів чи Верховної Ради щодо звернення АПМГ «про недопущення масового залучення трудових мігрантів» не оприлюднено. Раніше журналісти Ґвари зверталися до Асоціації щодо результатів роботи за попередній рік, її стратегії на поточний та джерел фінансування. Однак відповіді на запит не отримали.
Чим обумовлений сплеск антимігрантської риторики
Тема трудової міграції стала частиною публічної дискусії про відновлення України через дедалі гостріший дефіцит робочої сили. За даними Європейської Бізнес Асоціації, у 2025 році 74% компаній називали дефіцит кадрів серйозною проблемою, а лише 5% бізнесів не відчували нестачі працівників. Водночас тільки 13% роботодавців готові розглядати залучення іноземної робочої сили, натомість більшість шукає резерви всередині країни — через залучення молоді, пенсіонерів та повернення українців з-за кордону.
Однак навіть той бізнес, який готовий залучати мігрантів, стикається з низкою проблем, які суттєво ускладнюють процес легалізації таких робітників. У квітні 2026 року керівник Офісу президента України Кирило Буданов під час виступу перед спільнотою CEO Club, де зібралися представники українського бізнесу, повідомив, що на тлі потреби в залученні іноземної робочої сили Міністерству закордонних справ та Службі безпеки України протокольним рішенням доручили опрацювати зміни до переліку країн «міграційного ризику».
Водночас Буданов зазначив, що у вирішенні цього питання головною перепоною є те, що значна частина трудових мігрантів, які в’їжджають в Україну, роблять це, щоб їхати далі:
«Багато для кого, це із Середньої Азії зазвичай, їм потрібен факт потрапляння в Україну, а далі більшість мігрує, невеликий відсоток залишається. І це проблема, яка заважає вирішити це питання. Знайти механізм, який у майбутньому дозволить полегшити або знизити вартість такого процесу [ввезення та легалізації мігрантів, — ред.], — ну, мабуть, над цим треба працювати».
Під час інтерв’ю для проєкту Центру протидії дезінформації «ІПсО і люди» голова Державної міграційної служби України Наталія Науменко пояснила, що процедура працевлаштування іноземців в Україні передбачає кілька етапів перевірки й не зводиться до отримання дозволу на роботу. Дозвіл на працевлаштування є лише адміністративним документом, який дає роботодавцю право найняти іноземного працівника, але сам по собі не гарантує для іноземця право на в’їзд до країни.
«Для того, щоб ти став трудовим мігрантом в Україні, ти маєш пройти досить багато етапів. Все починається з того, коли роботодавець оформляє в Центрі зайнятості дозвіл на працевлаштування. Іноземець своєю чергою збирає пакет документів, звертається до консульської установи для оформлення візи типу D, яка дає право в’їхати в Україну з метою працевлаштування та оформити посвідку на тимчасове проживання», — зазначає Науменко.
Посадовиця наголошує, що між видачею дозволу на працевлаштування та фактичним прибуттям працівника до України існує часовий розрив. На кожному етапі — від звернення роботодавця до видачі візи та оформлення документів на проживання — здійснюються перевірки, зокрема з боку Служби безпеки України. Торік в Україну приїхало близько 5 тисяч трудових мігрантів, найбільше — з Туреччини. Також у списку є Велика Британія, США, Індія та Узбекистан.
«Якщо ми говоримо про кількість виданих дозволів на працевлаштування, то у 2025 році таких було видано 9 тисяч, а в’їхали в Україну з них близько 4900 іноземців. Тобто фактично розрив становить до 43% від того, кому видається такий дозвіл і хто реально в’їжджає в країну. Щодо поточного року, то із січня по квітень таких дозволів на працевлаштування було видано 2875. Особи, які їх отримали, можуть звернутися до консульських установ та оформити візу типу D, щоб заїхати в Україну. Скільки з них це фактично зробили, поки що таких даних немає», — пояснює очільниця ДМС України.
Загалом кількість іноземців, які тимчасово проживають в Україні, за словами Наталії Науменко, сьогодні суттєво нижча за довоєнний рівень. До цієї категорії належать не лише трудові мігранти, а й іноземці, які перебувають в Україні на різних підставах:
«Якщо ми беремо тимчасове проживання іноземців, які проживають в Україні й мають посвідки на тимчасове проживання, то це можуть бути різні підстави: трудова міграція, возз’єднання сімей, волонтерська діяльність, релігійна діяльність, студенти. Якщо станом на 2021 рік ми мали 189 тисяч іноземців, які проживали тимчасово в Україні, то на сьогодні маємо всього 48 тисяч».
Також у цьому інтерв’ю вона розповіла, що аналітичний центр служби відстежив «нульового пацієнта» кампанії проти трудових мігрантів — перші публікації з’явилися 25−27 січня 2025 року, коли стало відомо, що керівництво меблевої фабрики в Тячеві подало заявку на ввезення мігрантів. Через три місяці рекрутинг було скасовано — іноземці так і не приїхали, оскільки підприємство не пройшло процедуру оформлення дозволів. Однак це стало інфоприводом для поширення хвилі дезінформації. Зокрема, фейк про нібито прибуття 300 бангладешців на меблеву фабрику в Тячеві спростовували й фактчекери Ґвари — детальніше з ним можна ознайомитися за посиланням.
Травневий пік антимігрантських настроїв: що його спричинило
Попри актуальність проблеми дефіциту кадрів протягом останніх років, пік суспільної дискусії щодо залучення трудових мігрантів припав на травень 2026-го. Цьому, зокрема, посприяла петиція «Захист національного ринку праці: пріоритетне бронювання українців замість міграції» із закликом заборонити масове завезення трудових мігрантів та надати пріоритет українцям, зареєстрована на сайті Кабінету Міністрів України 11 травня. За кілька днів вона набрала необхідні для розгляду 25 тисяч голосів.
Авторка петиції Юлія Чубарєва у своїх відео на фейсбук-сторінці висловлює радикальну позицію щодо трудової міграції, а також стверджує, що «під гаслом мультикультуралізму нам просувають завезення мігрантів». Багатоетнічність України блогерка називає прямим наративом радянщини:
«Нам досі сунуть під соусом мультикультуралізму, космополітизму й інтернаціоналізму, що нам потрібно бути ось такими дуже універсальними до всіх. Це маячня. Для чого це потрібно? Щоб розмивати українську ідентичність і щоб нас було легше знищити: якщо не фізично, бомбами та ракетами, то через знищення нашої національної самосвідомости», — каже авторка петиції в одному зі своїх відео.
За інформацією з її соцмереж відомо, що минулого року вона одружилася з французьким відеоблогером Ніколя Амбером, який вже кілька років живе в Україні. Чоловік позиціонує себе як волонтер та співзасновник громадянського руху МУН (Майбутнє Українського Народу). Наразі у відкритих джерелах інформація про офіційну реєстрацію такої організації відсутня.
Нині подружжя живе у Львові та веде активну громадянську діяльність. Так, у травні на підтримку петиції, авторкою якої є Юлія, організація МУН анонсувала низку мирних акцій проти «навʼязливої трудової міграції» у п’яти містах України (1, 2). Під час однієї з таких акцій у Львові її співорганізатор Ніколя Амбер у розмові з журналістами сказав:
«Ми не є расистами, ми не проти індусів чи мігрантів. Ми за те, щоб українці мали перевагу по всій країні, і мені, як французу, це дуже важливо, бо хочу, що в Україні були переважно українці. Стосовно того, що нам закидають, що це російське ІПСО. На початку року ми дізнались, зокрема, що Росія використовує мігрантів на кордоні з Польщею з метою дестабілізації Польщі і Європи загалом. Чому, коли нам закидають у медіа про російське ІПСО, не розглядають з боку Росії дестабілізацію неконтрольованої міграції?».
У відповіді на петицію, яку прем’єрка Юлія Свириденко надала 5 червня 2026 року, очільниця уряду пояснила, що залучення на ринок праці України іноземної робочої сили розглядається винятково як один із додаткових інструментів подолання дефіциту кадрів, а першочерговим завданням держави є залучення на ринок праці людей, які перебувають в Україні або можуть повернутися з-за кордону.
«Системною відповіддю Уряду на трансформаційні зміни на ринку праці є Стратегія зайнятості населення України на період до 2030 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 січня 2026 р. №92. Зазначена Стратегія спрямована на розроблення сучасної та гнучкої політики зайнятості, загальним результатом реалізації якої є підвищення якості, інклюзивності та легалізації ринку праці, подолання дефіциту кадрів і розширення можливостей для зайнятості населення на ринку праці України, зокрема шляхом забезпечення ефективної економічної та професійної інтеграції осіб, які повертаються з-за кордону», — наголосила Свириденко.
Згідно з дослідженням Агентства ООН у справах біженців, що було оприлюднене в лютому 2026 року, та про яке згадував у зверненні до Кабміну та ВР очільник АПМГ Ігор Терехов, більшість українців, які виїхали за кордон через війну (61–65%) заявляють про намір або сподівання повернутися в Україну передусім після покращення безпекової ситуації. На цьому наголошує й міністр соціальної політики, сім’ї та єдності Денис Улютін. Він зазначає, що головним фактором повернення українців є не соціальні виплати чи інші стимули, а безпека:
«Ми маємо розуміти, що люди, які себе знайшли, влаштували своє життя, без змін безпекової ситуації повертатися не будуть. І ми не примусимо їх повернутися».
Читайте також:
- Піар, «анти-Кличко» та протопартійний проєкт. Розмова з політологом про діяльність Асоціації прифронтових міст та громад
- Фейк. Відео, у якому мігрант з Індії закликає земляків приїжджати в Україну, бо тут «багато красивих дівчаток і хлопчиків»
