Українською, будь ласка: Харків після запровадження «мовного закону»

16 січня всі працівники сфери обслуговування в Харкові не почали в один момент говорити українською. Однак процес українізації міського простору було розпочато, а це означає, що, можливо, Харків (як і інші русифіковані міста) незабаром «знайде своє обличчя». Нехай навіть цей пошук буде розпочато із простого «ваша решта» чи «дякую, приходьте ще». 

Страх і ностальгія у сфері обслуговування

Ще з середини 2019 року, коли за закон проголосували, але він ще не вступив у силу, дуже багато бізнесів у Харкові перейшли на українську мову. Це був добрий крок для піару: останній шанс мовно виділитися перед тим, як усі перейдуть на державну мову у сфері обслуговування. Проте були й ті, хто відтягував момент переходу до останнього (спойлер: і навіть після вступу закону в силу). 

Загалом в Україні є чимало великих міст з комплексом «колишнього імперського»: Харків, Одеса, Миколаїв тощо. У цих містах вважається престижним дописати «Ъ» до назви свого ресторану чи проводити екскурсії «де жив, їв і помирав» якийсь відомий російський письменник. 

Впевнені в тому, що українською в них купувати не захочуть, підкріплені своєю ностальгією з відтінком стокгольмського синдрому за імперією, союзом чи 90-ми деякі власники вирішили ігнорувати норми закону. Натомість більшість українських від початку чи українізованих раніше закладів прихильно сприйняли законодавчі зміни. 

Захист права на розуміння та втрата індивідуальности

Ті, хто ніколи не працював у сфері обслуговування, думають, що «мовний закон» передусім про захист прав споживачів. Однак, як зізнається адміністраторка одного з харківських закладів, де українська мова лунала не тільки після 16 січня, а від самого початку була принципом в політиці компанії, «мовний закон» – це про захист її ж працівників. 

Те, чого люди не розуміють, вони починають боятися чи ненавидіти – цей соціально-психологічний закон працює і в мовній сфері. Тепер можна не хвилюватися, що клієнт, який ненавидить усе українське, виллє на тебе чашку кави; тепер покупці звикнуть, що персонал просто виконує норми закону; тепер не буде питань про твоє походження чи місце проживання. Віднині можна бути спокійним і просто виконувати свою роботу.

Проте якщо раніше українська – це було про позицію і принципи, то наразі вона про законослухняність. Тож низка закладів втратить свою очевидну індивідуальність, що була заснована на мові обслуговування. Таким чином буде складніше проводити лінію «свій–чужий», але якщо в такий спосіб Харків українізується, то втратити одну з родзинок концепції не видається таким страшним для власників проукраїнських бізнесів. 

Допоможу з українською

Найкраще, що можна зробити наразі – це допомогти тим, хто готовий вчитись і вдосконалюватися. Наприклад, головний натхненник проєкту Ukraїner Богдан Логвиненко на своїй сторінці у фейсбуку запустив флешмоб #допоможузукраїнською. 

Сенс флешмобу полягає в тому, щоб той, хто почувається впевнено у своїй розмовній українській, міг бути залучений на один день у ролі помічника чи офіціанта в заклад, де працівники почувається невпевнено у своїй українській. 

«Я і не викладач української, і не офіціант. Простий киянин з невеличким життєвим досвідом, що може спробувати мотивувати ваших працівників до знань, читання, пізнання та відкритості до нового», – написав у своєму дописі Богдан. 

Залишається тільки чекати, коли така ініціатива з’явиться у Харкові, і стежити за тим, які бізнеси відгукнуться на неї.