Прифронтовий Куп’янськ у Харківській області розташований за 15 км від фронту. Місто серйозно постраждало від руйнувань на початку повномасштабного вторгнення, а також під час боїв за його звільнення у вересні 2022 року. Сьогодні ж воно постійно перебуває під обстрілами російських РСЗВ та систем С-300.
У березні 2023 року Вадим Скібіцький, заступник начальника ГУР МО, повідомляв: російські війська планують наступ саме на Куп’янському напрямку. Захоплення міста та околиць дозволило б окупантам краще організувати поставки озброєння залізницею.
Центр міста виглядає безлюдним: зруйновані супермаркети, аптеки, житлові будинки, у руїнах ринок. Лише поруч із церквою можна зустріти кілька місцевих та військових, які в цей день ходили святити великодні кошики. Час від часу чуєш вибухи, які лунають то десь за містом, то зовсім близько.
Місто майже 6 місяців перебувало під російською окупацією – з лютого до вересня 2022. Це не могло не вплинути на жителів. Вони охоче розповідають про Куп’янськ і життя під контролем РФ, проте без фото та камер. Мовляв, журналісти скоро поїдуть, а як жити далі місцевим, якщо на них знову чекатиме окупація?
Подобається матеріал? Долучайся до Спільноти читачів та допомагай нам розповідати більше важливих історій
Проїхавши табличку «Куп’янськ» на вулиці Харківській, ми зустріли Галину, дитину Другої світової війни. Жінка зі слізьми на очках розповіла, як переживає жахіття вторгнення вдруге.
«Після того, як росіян звідси вигнали, вони почали нас обстрілювати, стало дуже важко. Мали гарне містечко, вони все знищили. Стояли тут поруч, на блокпосту. Казала їм, хлопці, чому ж ви до нас прийшли? Ви принесли лише смерть, прийшли нас вбивати. І як тепер жити? Розбили все, знищили заводи та ферми, а поля замінували», — з сумом резюмує Галина.
Жінка також додає, що вікна її житла розбито, паркан зламаний, а сам будинок ледь тримається. «Нехай би закінчилася війна, як би не було важко, але хоча би стало тихо та спокійно… Нам привозять гуманітарку, обходять вулиці, пропонують, кому потрібно», — ділиться вона.
На запитання, чому не залишили Куп’янськ, адже є можливість евакуюватись, жінка відповідає: куди, з чим їхати, туди ж треба гроші! І взагалі це рідний дім, який не хочеться покидати. Галина прожила тут все життя.
Чималі руйнування торговельних центрів, ринків, супермаркетів та виїзд працездатного населення спричинили ще одну проблем – безробіття. Одразу від декількох мешканок почули, що у місці немає роботи навіть для тих, хто лишився.
«Зараз у Куп’янську проживає 11 тисяч жителів (до війни населення міста складало 28 тисяч – ред.). За допомогою обласної організації міжнародного Червоного Хреста та інших благодійних організацій триває добровільна евакуація з міста, але, на жаль, на даний час – це одиничні випадки», — розповідає Андрій Беседін, начальник Купʼянської міської військової адміністрації.
Життя на тлі постійних обстрілів
Обстріли продовжуються щодня. Змінюється лише інтенсивність: вона то збільшується, то зменшується. Населення дослухається до порад не відвідувати місця скупчення людей та кладовища, на яких продовжують працювати сапери.
У розмові з Андрієм Беседіним дізнаємось більше про побут місцевих мешканців.
– Знаємо, що з громад району триває евакуація дітей та маломобільних людей. Як із цим у самому Куп’янську?
– Разом із управлінням соціального захисту населення проводимо індивідуальну роботу з батьками та маломобільними людьми, розповідаємо про алгоритм евакуації, в яке місце людей привезуть, які соціальні послуги їм нададуть тощо. Минулого тижня евакуювали 18 дітей та 13 дорослих у санаторії Рівненської області. Це багатодітні сім’ї.
– Чи продовжує місто отримувати гуманітарну допомогу, а жителі — продуктові набори? Від однієї з місцевих почули, начебто їм іноді видають прострочені продукти. Чи є з цим проблеми?
– Ми повністю забезпечені завдяки міжнародним організаціям та Харківській ОВА саме побутовими наборами. Кожен житель щомісяця отримує два продуктові набори — цього більш ніж достатньо. І якість цих продуктових наборів висока. Звернень особисто до мене не було.
World Central Kitchen та «Мирне небо Харкова» допомагають нам з безплатною гарячою лінією. Вони щодня готують для великої кількості мешканців. Надає продуктові набори і фонд Говарда Баффета. Також мешканці Куп’янська отримують гігієнічні набори, хоча з цим дійсно є проблеми. Є певний дефіцит, але ми працюємо над розв’язанням питання. Маємо достатньо будівельних матеріалів: OSB-плити, цвяхи та дошки…
– Побачили, що на вулицях Куп’янська працюють маршрутні таксі. Яким чином влаштований транспорту всередині міста та між громадами?
– Дійсно, в межах Куп’янська працюють маршрутні таксі приватного перевізника. Щодо транспорту до Харкова — можна дістатися як автобусом, так і залізницею. Сьогодні курсує електричний автобус до станції Осинове (в 3 км від станції Куп’янськ-Вузловий – ред.), адже через зруйнований міст він проїхати не може. В цілому труднощів із перевезеннями немає.
Читайте також:
- Дворічна: селище, де не залишилося живого місця. Селище виглядає безлюдним. Поодинокі місцеві, які все ж залишилися, постійно ховаються у підвалах, аби вижити. Фактично щодня окупанти накривають громаду з усіх можливих видів озброєння: це і ракети, і артилерія, і касетні боєприпаси. Тут 80% будівель зруйновано та вся цивільна інфраструктура.
- Пів року в сірій зоні: як відновлюють село Леб’яже на Харківщині. Леб’яже знаходиться приблизно за 30 кілометрів від Чугуєва, біля річки Сіверський Донець. До повномасштабного вторгнення тут проживало 1,3 тисячі людей, на кінець літа 2022 року їх залишилося 208.
- Авдіївка на Донеччині стає постапокаліптичним містом. Дивіться фоторепортаж за посиланням. Українське місто Авдіївка на Донеччині розташоване всього за 13 кілометрів від окупованого ще у 2014 році обласного центру Донецька. Через невщухлі обстріли тут майже повністю зупинилося життя.
Підписуйтесь на нас у Telegram і Facebook, переглядайте YouTube та TikTok.
Аби творити медіа разом із читачами, ми розвиваємо Спільноту. Саме твій внесок допоможе нам купити бензин для поїздки у важкодоступні зони, ідентифікувати ще один підрозділ росіян, що атакували Харківщину, або ж зняти сюжет про мешканців міста. Долучайся!
