Ми вже писали про банкінг, бізнес та ЗМІ в окупації. Продовжуючи тему життя на ТОТ, не можна не згадати про сферу вищої освіти.
Херсонщина — єдина область, яку окупантам вдалося повністю взяти під контроль. У самому Херсоні знаходяться ключові для області виші: до вторгнення у лютому, сюди їхали навчатися не лише з регіону, а й з усієї України.
У новому матеріалі розповідаємо, як найпопулярніші ЗВО Півдня — Херсонський державний та Херсонський національний технічний університет, а також Херсонська державна морська академія — працюють сьогодні.
Загальна картина
Всі вищезгадані навчальні заклади змінили юридичну адресу та перенесли свої бази на підконтрольні Україні міста.
Приміщення вишів у місті захопили окупанти: вони призначили власне керівництво. Зі свідоцтв місцевих нам відомо: росіяни заманюють студентів навчатися безкоштовно без вступних іспитів, обіцяють абітурієнтам гуртожитки.
Як нам розповіли самі студенти, окупаційна влада заселяє новоспечених «здобувачів» у кімнати, де все ще лежать чужі речі: власники не мали можливості їх забрати через обстріли чи екстрену евакуацію. Можливо, вже ніколи й не зможуть.
Цікаво, тим, хто вступив у самопроголошені виші, дуже подобається атмосфера зруйнованого чужого життя? Спати в одній кімнаті з фото щасливих людей, пити з чужої улюбленої чашки або читати книжки, де хтось робив важливі для себе нотатки — здається, так можуть лише загарбники.
Окупанти все ще активно поширюють інформацію про набір студентів, тож можна припустити, що попри обіцяні «плюшки» їхня вступна кампанія є провальною.
Херсонський державний університет
Мабуть один з найпопулярніших вишів у Херсоні — ХДУ, відомий місцевим як «педін» [раніше університет називався педагогічним — прим.ред.].
Він розташований у центрі міста, поруч з найбільшим парком. До війни цей район був переповнений студентами, адже там знаходились аж два університети та два коледжі.
Коли інші країни почали попереджати про можливу повномасштабну війну, у Херсонському державному стали облаштовувати бомбосховища.
«Як і вся Україна, [24 лютого — прим.ред.] ми призупинили освітній процес, оголосили канікули. Однак присвятили цей час налагодженню комунікацій», — розповідає ректор університету Олександр Співаковський.
Будівлі університету окупанти захопили 14 червня. На той момент частина працівників вже знаходилася в Івано-Франківську. Через окупацію ХДУ змінив юридичну адресу та став працювати на базі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Одразу ж після захоплення будівель у Херсоні співробітники вишу опинились під загрозою.
Самопроголошена ректорка «Херсонскава гасударственава университета», новоствореного двійника ХДУ, разом з озброєними військовими захопила виш, а також віддала наказ взяти в полон одного з проректорів, Максима Винника.
«Кілька днів він провів у підвалі росіян, без належних умов, без ліків, яких потребував як людина з інвалідністю. Завдяки потужному розголосу, втручанню громадськості та міжнародних партнерів, освітян з усього світу, його відпустили. Зараз він знаходиться в Івано-Франківську», — ділиться ректор.
На щастя, схожих інцидентів більше не було. В окупації все ще перебувають деякі викладачі та студенти, що працюють віддалено.
«Частину співробітників ми вимушено перевели на простій зі збереженням гарантованої частки заробітної плати, бо не могли забезпечити виконання ними функціональних обов’язків», — каже Співаковський.
Йдеться насамперед про працівників гуртожитків, басейну та інших структурних підрозділів.
Захоплення будівлі також поставило питання інформаційної безпеки: в університеті зберігалися архіви та важлива документація.
«Ми мали зробити так, щоб окупанти не отримали доступ до наших даних. Процеси перенесення запускалися в складних умовах. Відділ цифрової інфраструктури працював цілодобово, нам допомагали студенти та волонтери з місцевих ІТ-компаній. Був період, коли виникали проблеми з інтернетом: окупанти його глушили. Ми не могли допустити жодного збою, тож вимушені були працювати вночі. Десь 20 діб команда відділу цілодобово перебувала в університеті. Враховуючи комендантську годину та постійні об’їзди вулиць військовими (коли біля вікна з увімкненим світлом військові світили прожекторами), розумієте, як все було непередбачувано?», — розповідає ректор.
Херсонська державна морська академія
ХДМА, або херсонська «морєходка», є яскравою візитівкою міста. Щороку туди вступали щонайменше дві тисячі студентів з усієї України.
Херсон — місто моряків, і до повномасштабної війни воно було наповнене курсантами у формі навчального закладу.
Херсонська морська академія мала на балансі велику кількість тренажерів, коштовного обладнання для підготовки майбутніх моряків. На жаль, зараз все це перебуває під контролем російської армії.
Щороку ХДМА відправляла своїх студентів на практику в рейси. Так було і до 24 лютого 2022 року.
Під час вторгнення та окупації Херсонщини сотні студентів вишу опинилися за кордоном, без можливості повернутися додому.
Звісно, багато хто почав самостійно облаштовуватися в іншій країні, адже студенти знають: якщо вони повернуться в Україну, виїхати на роботу в рейс вже не зможуть.
Ми поспілкувалися з одним зі студентів Херсонської державної морської академії. З міркувань безпеки імʼя героя не озвучуємо. Йому 20 років, він родом з Херсона і зараз навчається на четвертому курсі. Більшість чоловіків у родині хлопця теж моряки.
Цей курсант проходив практику вперше. На момент, коли почалася війна, він мав списатися з рейсу. Та повертатися йому вже не було куди — місто окупували росіяни.
На питання, чи запропонувало керівництво вишу бодай якусь допомогу, студент відповів «Ні». В академії не планували заздалегідь, що робитимуть, якщо студенти не матимуть зв’язку, перебуватимуть у небезпеці або за кордоном.
«Нам запропонували безкоштовно продовжити навчання у кількох європейських вишах. Та згодом стало відомо, що це зовсім не безкоштовно: велика кількість студентів не мали таких грошей», — розповідає курсант.
Наш співрозмовник стверджує, що з університету не вдалося вивезти необхідні папери, тож частина студентів залишилися без військових квитків та оригіналів документів.
Сьогодні морська академія змінила юридичну адресу та продовжила працювати на базі Одеського державного аграрного університету. Ми зверталися по коментар до ХДМА, проте так і не отримали відповіді на офіційний запит.
Херсонський національний технічний університет
ХНТУ — невеличкий виш, який готує фахівців з технічних спеціальностей. Через окупацію, кількість вступників у цьому році різко зменшилась.
До війни в ХНТУ подавали заяви близько трьох тисяч студентів, цьогоріч кількість заяв не сягнула і тисячі. Як й інші ЗВО в окупації, ХНТУ юридично переїхав, виш тичасово базується у Хмельницькому.
Ми поспілкувалися з Іваном Наконечним, виконуючим обовʼязки президента студентського парламенту. Він розповів про інші виклики, з якими зіштовхнувся університет.
«Великою проблемою стало те, що ми залишилися без матеріальної бази, — розповідає хлопець. — Студенти, що вчаться сьогодні, не мають можливості практикуватися».
«Наприклад, мені потрібна для навчання лабораторія, та, на жаль, я не можу нею користуватися», — каже Іван.
Отож, студентам доводиться дізнаватися про все лише з теорії, минаючи практику.
Наступна велика проблема — фінанси.
«Звісно, через окупацію та війну зʼявилися борги за навчання. До повномасштабної війни виш також заробляв на оренді приміщень, сьогодні це джерело фінансування зникло», — говорить в.о. президента студпарламенту.
Студентські боргів за навчання — окрема тема.
У липні міністр освіти Сергій Шкарлет повідомив, що держава виділить кошти на погашення боргів за навчання, що виникли за другий семестр 2022 року. Проте, за словами хлопця, жодних зрушень та допомоги від держави на сьогодні немає.
Так само, як інші ЗВО, в ХНТУ зі свого боку зробили все необхідне: сформували списки боржників та надали суму боргу, проте конкретний механізму погашення цього боргу так і не запрацював. Така ж ситуація спостерігається і в ХДУ.
«Коли дізнався про те, що МОН виділяє кошти, аби погасити борги, подумав: “Вау, держава дійсно подбала про студентів”. Але минуло вже три місяці й нічого не змінилося», — додає хлопець.
Студентів не збираються відраховувати за заборгованості. Проте ці борги означають також означають затримку зарплати працівникам.
«Університет ворожої влади [самопроголошений виш, що запрацював на базі захопленого корпусу в Херсоні — прим.ред.] спрацьовує досить “професійно”: вони пропонують абсолютно безкоштовне навчання без іспитів. Також під прикриттям зʼявляються у чатах університету і намагаються переманити до себе наших студентів. Особливо вже зарахованих першокурсників. Вони пропонують пільги, стипендії», — каже Іван про будні ХНТУ.
Що далі?
Сьогодні всі виші з окупованих територій мають схожі проблеми: це насамперед вкрадена матеріально-технічна база, брак необхідного фінансування, надто в умовах релокації, передбачуване зменшення кількості вступників та — дуже часто — схеми свого самопроголошеного «двійника» від окупаційної влади.
Як довго інші ЗВО на підконтрольній Україні територіїї зможуть приймати в себе інші університети — невідомо. Та відомо, що весь цей час херсонські заклади освіти працюватимуть без необхідної матеріально-технічної бази, а студенти залишатимуться без практики. Яке майбутнє чекає на колежді та виші з окупованих територій? Чи зможе держава забезпечити їхнє існування, якщо не вдасться деокупувати Херсонщину швидко? Ці питання залишаються відкритими.
