Чи знаєте ви, як виглядає робота снайпера? Чи знайомі хоча б з одним? Як почувають себе ці люди на передовій?

Ми знайшли контакт хлопця, який зараз працює у снайперському підрозділі, і поговорили з ним про бойовий настрій, зміни в армії з 2014 року, особливості роботи та плани після нашої перемоги.

Ім’я героя ми замінили з міркувань безпеки — сьогодні він перебуває на передовій і зберігати в таємниці його персональні дані — вкрай важливо.

Герой матеріалу на службі

Євген навчався на електрогазозварника, але ще з 15 років розумів, що хоче служити в армії. Тому по завершенню навчання одразу ж пішов на строкову службу. 

Чому вирішив вступити до лав ЗСУ? Що до цього вело?

У мене було кілька причин. З одного боку, це привілеї: соціальний пакет, стабільна зарплата та достойна пенсія. З іншого, інтерес: стрибки з парашутом, стрільби, вилазки. Так, тоді у мене в очах була романтика, зараз на все дивишся спокійніше. 

Якою має бути ідеальна військова людина?

Для мене військова людина — це взірець, тобто людина, на яку дивляться та пишаються. Якщо ти у військовій формі, ти повинен бути прикладом: бути культурним, порядним, ввічливим, розумним…

Але для того, щоб тобою пишалися, ти маєш докласти багато зусиль. 

Наскільки змінилась українська армія з 2014 року?

За 8 років у нас багато чого з’явилось. Сучасна та високотехнічна зброя, екіпірування, зарплата, якісна форма.

У нас є прогрес і це треба цінувати та розуміти. Але досконалості немає меж, є куди рости.

Шкода, що відбір кандидатів на військову службу залишився колишнім. Багато людей приходить не вмотивованих. Хоча зараз не той час, щоб розкидатися кадрами.

Наскільки відомо, ти зараз служиш у снайперському підрозділі. Як ти туди потрапив? 

У 2015 році я підписав контракт до роти військової розвідки на чотири роки. Після чого зрозумів, що тут для мене більше немає розвитку, тому вирішив спробувати щосьу військовій сфері, але обрати вужчий напрям. Так і потрапив до снайперського підрозділу. 

Як виявилось, снайпер — це ще ширше поняття, ніж розвідник.

Між іншим, навички та досвід, які я отримав під час служби у розвідці, допомогли мені на початку навчання. У деяких справах мені було легше, ніж іншим. Так я освоїв снайперське озброєння. 

Який загалом рівень підготовки у снайперів? Є твердження, що стрільба — лише третина навичок снайпера, чи згоден ти з цим?  

На базовому рівні підготовки я навчався три місяці. Тоді був випуск із 30 осіб. У плані підготовки ми всі були різні: хтось був кращий, хтось гірший. Усе залежить від того, як ти сприймаєш та обробляєш інформацію.

Знань, які дають у навчальних центрах, цілком достатньо для бази. Але якщо ти хочеш чогось більшого — то вже залежить від тебе.

Неважливо, яка у тебе професія, головне, щоб ти з честю та гордістю виконував свою роботу. Тоді ти будеш кращим у своїй справі.

Повністю погоджуюсь із твердженням. Круто, якщо ти добре стріляєш, але якщо не вмієш орієнтуватися на місцевості, то справи не буде. Щоб зробити хороший постріл, потрібно підготуватися: знайти ідеальну позицію, замаскувати себе та зброю. Це не вплине конкретно на стрільбу, але це вплине на якість виконання завдання.

З якою зброєю та на яких дистанціях доводилось працювати?

Я працював з трьома гвинтівками різних калібрів:

Зброяр Z-10 (308 калібр), робить наш український завод. Мені подобається з нею працювати. Хоча з таким калібром важко: куля легка і доводиться ретельно прораховувати траєкторію польоту кулі [для найбільш точного влучання у ціль потрібно враховувати багато факторів — вітер, атмосферний тиск, температура, вологість, швидкість руху землі, сторона світла сонця — прим. ред.].

Цю зброю використовують для деморалізації особистого складу та нанесення шкоди бойовій техніці.

Savage 110 (338 калібр), американське виробництво. Легший калібр, тому що куля важча, на неї впливає менше факторів, що визначають траєкторію польоту кулі. Досить бюджетний варіант. Використовують для живої сили ворога. 

Barrett (50 калібр), теж американське виробництво. Не високоточна, розрахована для великогабаритних цілей: легкоброньована техніка, бліндажі, може розбити колоди, споруди. 

Сьогодні я працюю на дистанціях не більше тисячі метрів. 

Давай поговоримо про твій колектив. Можеш розповісти трохи про товаришів на службі, хто вони? 

У нас дуже різносторонній колектив: тут і колишні бізнесмени, і водії, і працівники заводу, і ті, хто не працювали раніше.

Немає такого, що тут лише бійці з великим стажем. Досвідчених військових мало, загалом тут звичайні хлопці, які займались раніше рутиною, а тепер зі зброєю в руках показують непогані результати. 

Які настрої у вашому батальйоні?

Захисники у гарному бойовому настрої: всі готові, всі розуміють свою роль, завдання. Думки про швидке повернення додому відійшли на задній план. Усі розуміють, кого захищають від російських загарбників. 

Чого зараз найбільше бракує?

Родини. Усі сумують за дружинами та дітьми, адже ніхто не був вдома близько 8 місяців. Але ніхто не жаліється.
В основному, ми все маємо. Завдяки згуртованості людей, ми забезпечені усіма необхідними речами. Величезне дякую всім людям, які нам допомагають та підтримують.

Чи маєш можливість слідкувати за новинами?

У нас є можливість вийти в інтернет, прочитати чи подивитись новини. Це дуже великий плюс — розуміти, що відбувається у світі та в Україні.

Чи маєш ти з собою оберіг чи якусь річ на удачу?

Мій оберіг завжди зі мною — це молитва. Перед сном прочитав “Отче Наш” і все.

Російські загарбники. Наскільки перед вам серйозний та досвідчений противник? Чи добре він оснащений? 

Важко оцінити велику кількість людей. Буває, трапляються дійсно недоумкуваті, а трапляються й досвідчені солдати, які обережні у своїх діях. 

Думаю, що вони такі ж, як і ми. Просто у нас за 8 років був час підготуватись до цього. Тому для нас деякі речі звичніші, аніж для них — це наша перевага. 

З приводу оснащення, я думаю, ми теж десь на однаковому рівні. Якщо не брати до уваги, що нам приходить допомога з-за кордону.

Продовж речення:

Після нашої перемоги, я …

Після нашої перемоги, я вивчусь на парашутиста. Це моя давня мрія. Раніше я шкодував на неї час. Коли ми переможемо, я отримаю сертифікат парашутиста.

Для мене Україна____

Для мене Україна — мій дім, моя Батьківщина.

Спількувалась Дар’я Лобанок
Фото з персонального архіву героя

Читайте також матеріал Фіксери та журналісти. (Не)рівні умови та дізнавайтесь, як це — працювати разом із закордонними кореспондентами у зоні бойових дій.

Цю історію опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.

Теги:

#нова реальність - військова