Понад 220 пам’яток архітектури Харкова були пошкоджені від початку повномасштабного вторгнення, згідно з офіційною статистикою Департаменту культури і туризму ХОВА.
Від того, як місто реагує на ці пошкодження, залежить, чи вдасться зберегти історичну забудову. За словами фахівців, нестача профільних спеціалістів, суперечливі рішення та відсутність комунікації з громадою призводять до втрати навіть тих будівель, які ще можна врятувати.
Журналістка Ґвара Медіа поспілкувалася з Віктором Дворніковим та Іваном Пономаренком про втрату та порятунок архітектурної спадщини у Харкові сьогодні.
Нестача компетенцій гостріша за нестачу ресурсів
За даними Департаменту культури і туризму ХОВА від 16 червня, 220 із 538 пам’яток архітектури Харкова пошкоджені від початку повномасштабного вторгнення.
Однак на думку Віктора Дворнікова, архітектора-реставратора та співзасновника ГО «Платформа урбаністичного розвитку», кількість постраждалих об’єктів може бути значно більшою. Головна причина не в нестачі ресурсів, а в недостатній компетентності співробітників органів охорони культурної спадщини, які обстежують будівлі після «прильотів».
«Там працюють люди, у яких відсутня фахова освіта і які мають досить поверхневі уявлення загалом про культурну спадщину. Я вже мовчу про можливість оцінювати технічний стан будівель», — каже Дворніков та додає, що при цьому, згідно із законом, Харків входить до переліку 402 історичних населених місць України, але відповідного локального органу досі не створено.
Він пояснює, що до офіційної кількості пошкоджених об’єктів, про які було повідомлено у відповіді на запит Ґвари, входять лише ті, куди приїхала комісія Департаменту житлово-комунального господарства та склала акт.
Проте ця комісія прибуває лише за зверненням балансоутримувача або мешканців. Водночас у місті є чимало об’єктів державної власності, при пошкодженні яких балансоутримувач не зобов’язаний звертатися до міськради.
Однак Дворніков каже, що містяни можуть ініціювати приїзд комісії самостійно. Для цього потрібно зателефонувати або написати листа до Департаменту ЖКГ.
«Коли залишається хоч якийсь фрагмент, хоч фундамент, хоч щось — ще не можна говорити про втрату об’єкта»
При міськраді наразі працює робоча група, до якої входять майже усі очільники міських Департаментів та головний архітектор Харкова, розповідає Дворніков. Засідання відбуваються кілька разів на рік для обговорення організаційних та процедурних питань.
Зокрема, на останньому засіданні робочої групи йшлося про необхідність розробки окремого регламенту для ухвалення рішень щодо демонтажу об’єктів цінної історичної забудови. Учасники запропонували розширити перелік подібних об’єктів. Також триває робота з виявлення нових пам’яток.
На місці ж «прильотів» працює міська комісія, а також група оперативного реагування.
Два роки тому Дворніков разом з лабораторією hemo ініціював створення робочої групи оперативного реагування на пошкодження об’єктів культурної спадщини.
Сьогодні на волонтерських засадах до групи входять архітектори, реставратори та інженери-конструктори. Фахівці обстежують будівлі одразу після «прильотів», якщо ті мають значні пошкодження.
Група є тимчасовим консультаційним органом. Вона обстежує об’єкти незалежно від їхнього статусу — задля збереження пошкоджених елементів. А також координує на місці роботу комунальних служб, аби будівлям не завдали ще більшої шкоди демонтажем чи іншими «необдуманими діями».
Для того, аби у працівників комунальних служб сформувалося усвідомлення відповідальності за збереження культурної спадщини міста й був сформований алгоритм дій, Дворніков разом зі своєю командою провів тренінги. Так у них взяли участь команда Департаменту житлово-комунального господарства, яка працює всередині будівель, та команда Департаменту шляхового господарства, яка працює ззовні.
Міська ж комісія може приїхати через кілька тижнів для фіксування збитків та складання акту, на основі якого надалі розроблятиметься проєктно-кошторисна документація відновлення.
Один із нещодавніх виїздів групи оперативного реагування був 14 червня, коли російський «Шахед» влучив у Художній музей.
«Ми фактично застали будівлю під час пожежі, і там не йшлося про обвал якихось конструкцій, — каже Дворніков. — Тобто там було локальне влучання “Шахеда”, сталася руйнація незначної частини мурування зовнішньої стіни. Ця цегла в тому приміщенні досі залишається, тому що там не проводилися протиаварійні роботи. Нам нічого не потрібно було рятувати».
Однак фахівець згадує роботи на майдані Героїв Небесної Сотні, 5, де розташовувався будинок купця Сорокіна. Російська авіабомба зруйнувала його 6 березня 2022 року.
У грудні 2024-го міськрада внесла будинок до переліку тих, які підлягають знесенню. Через обстріл він зазнав значних пошкоджень тримальних та огороджувальних конструкцій, що могло спричинити обвал. Ступінь пошкодження об’єкта оцінили у понад 80%.
Будівля не мала статусу пам’ятки, хоч і була зведена у 1860-х роках. З того моменту її чимало разів перебудовували, через що вона втратила свій початковий вигляд. Проте, на думку Дворнікова, це була цінна історична забудова, яка дозволяла утримувати цілісність історичного середовища міста.
Фахівець каже, що це єдина будівля, яку Харків втратив назавжди.
У листопаді 2025 року Дворніков разом зі спільнотою відновлення спадщини «Слобідська» об’єднали містян, аби зберегти автентичну цеглу, адже її могли вивезти на звалище.
Зрештою волонтерам вдалося зібрати близько 15 кубометрів цегли, а також зафіксувати, з яких саме стін походить кожен її вид. Зараз вона зберігається в місті, на муніципальному майданчику. Експерт вважає, що громада має вирішувати, що з нею робити далі.
«Решта будівель [яка теж постраждала від обстрілів, — ред.] не є втраченою, тому що коли залишається хоч якийсь фрагмент, хоч фундамент, хоч щось — ще не можна говорити про втрату об’єкта. Якщо є матеріальна частина, вона може бути або відновлена, або інтерпретована, музеїфікована, консервована, будь-що. Поки залишається щось матеріальне, це означає, що об’єкт є і він є достовірним історичним доказом існування цього об’єкту», — каже Дворніков.
«Держава є найменш ефективним управлінцем у галузі збереження культурної спадщини»
Дворніков каже, що наразі в місті вже на десятках об’єктах перекрили дах або відремонтували пошкоджені конструкції. Однак реставрованих будівель небагато — серед них будинок на вулиці Полтавський Шлях, 11, який пошкодив російський ракетний удар 6 липня 2022 року. Вона є пам’яткою містобудування та архітектури.
Фахівець пояснює, що з 2022 року триває пошук рішень щодо багатьох об’єктів.
«Десь складна процедура, десь складні технічні рішення, наприклад, Свободи, 8 [теж пам’ятка містобудування та архітектури — ред.], де фактично знищено основний фасад, — каже Дворніков. — Скрізь різні питання, різний ступінь пошкоджень, різні питання власності. Тобто не завжди проблема полягає в нестачі ресурсів, але робота з тим, в принципі, системно ведеться. І іноді нас залучають не лише до консультації, а й до пошуку системних рішень».
Експерт зазначає, що держава працює лише зі знаковими об’єктами, де є суспільний резонанс. Хоча і це відбувається не завжди. Так, приміром, Національний літературно-меморіальний музей імені Григорія Сковороди, що був зруйнований російською ракетою 6 травня 2022 року та повторно атакований безпілотником типу «Молнія» 12 травня 2026 року, досі не законсервований.
Порівняно ліпше, на думку Дворнікова, працюють задля збереження об’єктів муніципальні служби. Однак місто зацікавлене не у збереженні спадщини, а у відновленні функціонування комунального майна. У відповіді на запит журналістки Ґвари від 16 червня Департамент культури і туризму ХОДА повідомив, що рішення щодо неможливості відновлення пошкоджених пам’яток не приймалися й жодних знесень не заплановано.
«Це дійсно ефективно сприяє, тому що ці будівлі пріоритетно ремонтуються, у них закриваються дахи, вікна. І це достатньо швидко відбувається», — каже Дворніков.
Проте фахівець додає, що наразі найефективнішими у питаннях збереження спадщини є громадські ініціативи або приватні власники, які розуміють цінність таких об’єктів для Харкова.
Процес формування списку пам’яток почався близько 50 років тому й триває досі
Іван Пономаренко, дослідник історії Харкова, у своєму блозі «Харків, що манить» від початку вторгнення фіксує пошкодження архітектурної спадщини міста та регіону.
Він каже, що списки пам’яток формувалися у 70–80-х роках. Однак чимало будівель досі не мають охоронного статусу не тому, що вони менш цінні, а через те, що їх не встигли внести до цих списків. До того ж інколи будівлі втрачають статус пам’ятки через декомунізацію, як у випадку з будівлею на провулку Шота Руставелі, 10, і залишаються без захисту.
Щоб будівля отримала охоронний статус, потрібно провести велику дослідницьку роботу, пояснює Пономаренко, і тут питання в тому, чи є у держави та місцевого самоврядування ресурси, щоб забезпечити роботу рідкісних спеціалістів на роки.
«У Харкові із цим дуже погано було всі останні 30 років. Але, наприклад, у Дніпрі, навіть перед повномасштабним вторгненням дуже багато було зроблено роботи, щоб внести будівлі до списків архітектури, адже там на це гроші виділялись», — каже експерт.
Сьогодні Харків через російські обстріли втратив чимало цінних споруд, які не мали охоронних статусів. Пономаренко згадує, приміром, будинки на вулиці Мироносицькій, 29 і 32, вулиці Кузнечній, 27, вулиці Георгія Тарасенка, 109, а також будинок на майдані Героїв Небесної Сотні, 7.
Водночас експерт зауважує, що фотографії Харкова часів Другої світової війни свідчать про подібність характеру руйнувань до нинішнього, коли від будівель залишалися лише фасадні стіни, а перекриття були знищені.
«І вони були відновлені, хоча тоді взагалі ніяких списків пам’яток архітектури не було. Просто вирішили, “окей, ми відновимо”. Вважали це за доцільне, а зараз не вважають», — каже Пономаренко.
Він зазначає, що зараз варто проводити консервацію та стабілізацію будівель. Такі дії не дозволять їм розвалитися під впливом опадів та вібрацій від близьких «прильотів».
Експерт також склав добірку будівель, які зазнали значних пошкоджень, але попри відсутність статусу пам’яток вартують уваги:
- Харківський коледж транспортних технологій (вулиця Гольдбергівська, 77), зведений у 1915 році
Безпілотник типу «Шахед» зруйнував другий та третій поверхи будівлі 3 листопада 2023 року. Комунальні служби розібрали у той день аварійну стіну, щоб запобігти її обвалу на дорогу.
«Хоча архітектори казали, що цю стіну можна було стабілізувати і потім врятувати, але в будівлі статусу немає, тому комунальники просто взяли її і “добили”, так би мовити. Проте половина будівлі ще ціла, тому є шанси, що, можливо, колись її відновлять», — каже Пономаренко.
- Харківське вище професійне училище №6 (вулиця Мухачова, 1), зведене у 1934 році
Будівля мала глухі декоративні балкони, як на Держпромі та Головпоштамті. Російська ракета значно пошкодила будівлю 30 липня 2022 року. За словами фахівця, було зруйновано всі перекриття до фундаменту, тож невідомо, чи споруду відновлюватимуть.
- Будинок «Вугілля» (вулиця Сумська, 86), зведений наприкінці 1920-х років
Пономаренко каже, що будівля була унікальною через відсутність «цар-балконів» — до наших днів збереглися автентичні бетонні.
Навесні 2022 року російський ракетний обстріл зруйнував дах та перекриття. Жодних консерваційних робіт, за словами експерта, не проводили й зараз будівля руйнується, хоча лише у 2019-му тут відремонтували фасад.
Експерт зазначає, що на збереження будівлі, надання їй або повернення охоронного статусу може вплинути суспільний резонанс.
Він згадує історію будинку Лазаря Розенфельда на вулиці Чорноглазівській, 8 — пам’ятку містобудування та архітектури хотіли позбавити охоронного статусу й знести через ризик обвалу. Велися палкі дискусії. Однак цього не сталося, і у 2019–2025 роках будівлю повністю реконструювала компанія Alter Development. Серед її проєктів також культурно-громадський центр DRUK та майбутній готельний комплекс «Будинок Доктора Мангубі».
Пономаренко вважає, що це унікальний приклад для Харкова, коли будівля відновлена настільки ретельно, зі збереженням автентичних елементів.
Мансарда та аркада-галерея — які зміни пропонує концепт міськради для будинку на Квітки-Основ’яненка, 11
Нещодавно Департамент з благоустрою, відбудови та реконструкції ХМР презентував концепцію відновлення будівлі на вулиці Квітки-Основ’яненка, 11.
«Пам’ятка містобудування та архітектури місцевого значення, яка була пошкоджена внаслідок бойових дій і підлягає реставрації з пристосуванням багатоквартирного житлового будинку», — зазначили у міськраді.
У концепті пропонують надбудувати мансарду, а також зробити аркаду-галерею на першому поверсі.
У попередніх століттях подібні надбудови вважали нормою — інколи можна побачити будинки, наприклад, із двома першими поверхами в стилі модерну, а три інші без стилю, плоскі. У будівлі на вулиці Квітки Основ’яненка, 11 так закрили перший поверх, хоча орієнтовно до кінця ХІХ століття там дійсно була галерея. Усе інше, за словами Пономаренка, дійшло до наших днів без змін.
Однак експерт зауважує, що сьогодні закон вимагає зберігати будівлю в автентичному вигляді та її просторову композицію. Тобто мансарди та аркади-галереї тут не має бути.
Він зазначає, що багато архітекторів, які займаються реконструкцією та реставрацією, не проти запропонованого концепту — головне, щоб будівля «жила», адже це набагато важливіше, ніж якби вона просто продовжувала руйнувалася. До того ж вони стверджують, що навколишня забудова є значно вищою, а ця будівля не замикає квартал по висоті й утворюється «провал».
Проте Пономаренко — за збереження автентичності, адже цій споруді понад 200 років. Її побудував архітектор Степан Чернишов. Будівель його авторства залишилися одиниці.
Експерт виступає проти мансарди, однак підтримує ідею аркади-галереї за умови попереднього дослідження її глибини. Тобто, щоб відновити автентичність цієї частини, потрібно зрозуміти наскільки далеко всередину вона була відкрита раніше.
Відсутність громадських обговорень та відірвані від харківського контексту проєкти
За словами Пономаренка, архітектори незадоволені монополією КП «Харківський архітектурно-проєктний центр» на проєкти відновлення.
«У них начебто немає такого взагалі досвіду роботи з будівлею, якій понад 200 років. Тобто там треба з неї пилинки здувати, дуже обережно працювати. І в нас нема ніякого конкурсу на ці роботи. Тобто кажуть зверху “зробимо так” і все. Ніякого обговорення громадськості немає», — каже експерт та додає, що на сайті з концепціями є лише короткий опитувальник.
З відкритих конкурсів, що стосуються пам’яток, Пономаренко згадує лише Kharkiv Freedom Square Revival у 2024 році, який був присвячений відновленню Площі Свободи та будівлі ОДА. Його організували Харківська міська рада, Фонд Нормана Фостера, Buildner, UNECE та компанія Arup.
Фахівець також брав участь у конкурсі в складі одного з колективів, де займався історичними дослідженнями. Вони посіли тоді призове місце. Однак переможцями стали учасники не з Харкова й навіть не з України.
«Вони такі дивні речі роблять — або просто фасад зашивають склом, або зроблять величезні скляні будинки. Тобто вони не знають, що нам потрібно більше укриттів через загрозу прильотів, чи що в нас велика спека влітку та холод взимку, — розмірковує Пономаренко. — Тому не можна робити це так, як вони роблять в Австралії чи десь в Бразилії. Словом, виграли проєкти, які взагалі поза контекстом харківським».
Експерт припускає, що це радше візії, і навряд чи ці проєкти колись втілюватимуть.
Привіт! Це Катя 9, авторка тексту. Я захоплююся темою архітектурної спадщини й щиро вболіваю за кожну історичну будівлю у місті. Напевно, однією з моїх улюблених є садиба на Конторській, 26. Щоразу зупиняюся, щоб пороздивлятися її!
Якщо ви хочете більше текстів про відновлення харківської архітектури, підтримайте Ґвару підпискою або донатом.
Читайте також:
- Внаслідок удару по музею в центрі Харкова пошкоджена будівля XIX століття
- Суд відклав розгляд питання про повторне відкриття провадження щодо «пряничного будинку»
- Харківські пабліки винесли вирок «зеленому будинку». Розбираємося, чи справді його треба зносити
