У Харкові понад 5 тисяч будинків зруйновано внаслідок бойових дій. Пошкоджено майже 300 культурних пам’яток у регіоні. Тому критичним постає питання його відновлення. Про майбутнє міста, відбудову та створення сильної громади ми поспілкувалися з Павлом Храмовим — мешканцем Харкова, урбаністом та автором каналу «Харків для людей» та засновником групи «Альтернативний Харків».
Павло почав цікавитися урбаністикою кілька років тому, коли на рік відмовився від соцмереж та почав вивчати генеральний план Харкова.
— Тоді я з новими думками повернувся до соцмереж та вирішив створити групу, де встановив правила, що у нас має бути високоякісна конструктивна дискусія про альтернативний Харків. Я просто хотів мати таку спільноту, і от тепер вона є.
Відбудова Харкова через активістів та громаду
Яка роль активістів у процесі реалізації та планування міста?
— Ключова на кожному рівні: будинку, вулиці, району, школи, міста і, навіть, області. Важливо, щоб громада брала участь у плануванні міста. Зокрема, якщо ми говоримо про майстер-план [це стратегічний документ, який визначає напрями та довгострокові цілі розвитку міста — ред.], то необхідно починати з низової демократії. Тоді буде зрозуміло, як воно все формується.
У цьому випадку активісти або урбаністи — це прошарок між громадою, фахівцями та владою, які можуть зібрати думки, сформулювати їх та донести до кожного.
Чи можна сказати, що ваш канал це спосіб комунікації з людьми та владою?
— Так. Хоча, чесно кажучи, я часто пишу важкі речі, але намагаюся бути чесним як з собою, так і з громадою. Для цього я роблю об’єктивний аналіз та конструктивну дискусію, адже не можна просто всіх критикувати.
Що зараз з генпланом, який розробляв Фостер?
— Я був причетний до оприлюднення частини їхньої стратегії в мережу — просто побачив у іншого джерела і поширив на більшу аудиторію. Чому процес створення генплану зупинився — мені невідомо, але документ, що вони показали, не офіційний.
Я трохи знайомий з діяльністю людей, які створювали генплан та слідкував за їхньою роботою. Вони перестали публікувати та говорити бодай щось. Здається востаннє про план Фостера згадували рік тому.
- Довідково
Команда британського архітектора Нормана Фостера працює над п’ятьма пілотними стратегіями відбудови у сферах культурної спадщини, житлового сектору, промисловості, наукового кварталу, річок та зелених зон. Також розробляють п’ять міських стратегій: транспорт, енергетика, водне та природне середовище, а також перебудову застарілих адміністративних районів.
Наскільки ці проєкти були доречні зараз в Харкові? Що можна було б покращувати?
— Треба почати покращувати суспільні відносини. Так, у нас є любов до карт з гарними малюнками та роз’ясненнями, але з часом я зрозумів, що треба розвивати стосунки. Коли буде міцна громада — генплан стане сильним локальним суспільним договором. Від ефективності громади та всіх стейкхолдерів залежатиме яким буде Харків та його стратегія.
Раніше розвиток Харкова обговорювався за закритими дверима. До прикладу перейменування Пушкінської: при Кернесі, питання вирішувалось би за закритими дверима з ректорами університетів. Але зараз у нас відбувається публічна дискусія — це розвиток громади.
Так само в нас має бути з генпланом і розвитком у майбутньому. Яким буде Харків — мають вирішувати люди.
Допомога міжнародних донорів, муніципальне житло та збереження пам’яті про війну
Чи є підводні камені у тому, що нам допомагають міжнародні донори?
— Наскільки мені відомо, гроші виділяють в основному на школи. Щодо житла, то Захід навряд чи спонсоруватиме відновлення житлового фонду. Це тому, що в Європі мало хто має власне житло — там багато орендують. У нас же нерухомість — це інвестиція. Люди хочуть, щоб їм повернули житло, тому що це були їхні гроші.
Ймовірно, міжнародні партнери відбудовуватимуть вулиці, але індивідуальні будинки… Проте вони можуть створити Фонд, через який забиратимуть кошти у Росії після перемоги.
У Харкові зараз вже починають поступово відновлювати будинки, що легше придбати нові квартири чи перебудувати усе?
— Розглядаючи випадок з відновлення будинку на вулиці Ужвій — легше придбати нове. Я перерахував скільки це коштує. Вийшло близько $800 за квадратний метр. При цьому актуальний ринок для придбання нової квартири $500-$600. Навіщо тоді переплачувати? Це доволі складна та чутлива тема. Я робив допис про неї на каналі. Після цього мешканці почали писати мені, що вони буквально залишилися без відновлення. Утім, цю тему мав би модерувати муніципалітет.
Дивіться розслідування: Найдорожчий ремонт будинку на Салтівці за 217 млн гривень — ВІДЕО
У нас є різні групи населення, які потребують відновлення житла. Ми як громада маємо вирішити, що ми хочемо: допомогти їм відновити житло, щоб їм було де жити, або повернути їм їхню квартиру чи будинок. Якщо ми обиратимемо другу стратегію. То нам потрібно дуже багато ресурсів. Адже це може коштувати десятки мільярдів гривень, при тому, що бюджет Харкова — 17 мільярдів гривень. Навіть з дотаціями відновлення триватиме десятки років. Треба чесно говорити з людьми, що у нас немає таких ресурсів.
Тож необхідно виділити чергу, кому першому відновлюватимуть житло, а кому потім. Бо якщо, людина не хоче повертатися в Харків, то чому ми маємо платити за те, що Росія зруйнувала її квартиру? Ми зараз тут, і у нас складна економічна ситуація, але ми сплачуємо податки. Я вважаю, що це не дуже справедливо. Треба допомагати тим, хто повернувся в Харків.
Також нам потрібне муніципальне житло. Тоді місто зможе віддавати квартири жителям. Наприклад, якщо людина промешкала в Харкові 5 років, то можна здавати в оренду дешевше. Люди поїхали — надати іншим категоріям ці ресурси. Такий принцип дуже активно використовується у Європі, особливо в Австрії.
- Довідково
Муніципальне житло — це житлові будинки, зведені на державні кошти, які здаються громадянам в оренду. При цьому житло належить місцевим органам влади, і вони мають право розподіляти квадратні метри, з огляду на різноманітні параметри квартиронаймачів (фінансові можливості, наявність дітей, якість наявного житла та інше).
Як ви ставитеся до того, що влада хоче залишати деякі зруйновані будинки, щоб увіковічити пам’ять про війну?
— Спогади треба залишити. Коли ми підходимо Салтівкою до будинку Наталії Ужвій, 82 — там усе розбито. Восени я бачив там багато туристів, які приходили просто подивитися на ці жахіття. Це і харків’яни, які за межами міста були, і іноземці. Коли я мешкав в Англії, то там багато людей говорили, що після закінчення війни обов’язково приїдуть в Харків.
Річ у тім, що у нас є стереотип, що туризм — це просто відпочинок — проте в Англії, наприклад, такого поняття немає майже. Англійці багато подорожують, ходять на екскурсії, шукають живі історії тощо. В їхній країні теж так побудовано, що ти можеш прийти до якогось будинку і почитати, що там відбувалося, хто там жив. А ми маємо неймовірну історію, яку повинні показувати світу. Якщо ми все це сховаємо, то просто забудемо і втратимо. Років через 15 у нас виростуть діти й нам треба показувати, що тут коїлося.
Я б зробив маршрути з цитатами та підписами — йдеш по «Праці» [вулиця Героїв праці в Харкові – ред.], а там на тротуарі напис: «Ось так осколки посікли асфальт» — я б це закрив під скло, інакше воно втратиться.
Також зберіг би один будинок, той же Наталії Ужвій, 82. Я б хотів його зберегти хоча б на одне покоління. Звісно, що через 70 років воно не буде таким актуальним, і його зберуть у компактний музей. Але поки це свіже — треба зберігати та показувати.
Які ще проблеми та виклики зараз з’являються в Харкові, окрім відбудови будинків?
— Яким буде Харків. Це питання, яке відкриває відповіді на те, як його відновлювати та що будувати. Зокрема, турбує демографічна складова.
Харків дуже сильно змінюється. Про студентів можна вже забути, бо в нас дистанційна освіта, тому вже не буде такої кількості людей, як раніше.
Як відновлювати транспорт, куди проводити лінії, чи треба будувати метро далі, яке в нас буде населення і таке інше — це ті питання, які маємо ставити собі для розвитку Харкова.
Дороги для автомобілістів та громадський транспорт
Щодо транспорту в Харкові, я чула, що багато, хто жаліється на погані транспортні розв’язки в місті.
— У Харкові дійсно мало розв’язок, але при цьому середня швидкість автівки значно більша, ніж в інших містах, де є багато розв’язок. Ми маємо розуміти, що треба ставити пріоритети — швидше їздити або відчувати себе комфортніше. При чому не лише водіям. Якщо ми будуватимемо міста зручні в першу чергу для водіїв, то це буде не зручно для усіх інших. Така проблема не лише у нас — це помилка 20-го сторіччя в багатьох містах світу, які активно проходили «автомобілізацію». Як суспільство, ми пройдемо через це і зрозуміємо, що дозволяти автомобілям керувати міським планування — нічим хорошим не закінчиться.
Тоді у нас не буде парків, дерев. Проте зростатимуть паркінги замість велодоріжок чи тротуарів. Щоб так не стало, харків’яни мають розуміти, що якісний транспорт — це час проведений в дорозі. Якщо ми стоїмо в заторі, але добираємося швидше, то це показник. А якщо ми під’їжджаємо на світлофор, стоїмо 2-5 хвилин, а потім проїжджаємо швидко велику ділянку дороги — це гарно чи погано? Такими категоріями треба міркувати.
Щодо інших учасників руху: нам треба розвивати громадський транспорт, мікромобільність, велоінфраструктуру, самокати та інше. І, звісно, треба надавати пріоритет маломобільним людям. Тоді ми зможемо заохочувати людей більше пересуватися пішки — у нас буде менше проблем з заторами та транспортом.
А як щодо трамваїв?
— Трамвай дуже дорогий, але ефективний транспорт. Тому треба чітко планувати, як він ходитиме, щоб не простоював або був напівпорожній. Інакше це будуть даремно витрачені гроші. Тож нашу трамвайну інфраструктуру треба модернізувати.
Громаді треба зрозуміти, що витрачати великі кошти на будь-який муніципальний транспорт — це нормально. Трамвай значно дешевший за метро, і часто його достатньо, щоб виконувати функції, які виконує метрополітен. У деяких випадках він буде навіть швидший за підземний транспорт. У Варшаві дуже активно розвивають трамвай, хоча і метро є. А саме місто трохи більше за Харків. Я б хотів, щоб ми теж мали такий досвід, оскільки у нас дуже схоже планування з Варшавою.
Нагадаємо, що 30 квітня відбудеться апеляційний суд щодо незаконного демонтажу трамвайних колій на вулиці Весніна.
Рано чи пізно, громадський транспорт стане платним, то яку систему оплати можна зробити в Харкові?
– Як на мене, найкраща система — єдиний квиток. Що стосується резидентів, які щодня їздять громадським транспортом, то краще, аби вони купляли абонементи на декілька місяців, а кошти б інвестували в транспорт. Коли ти знаєш, що в тебе є певний безліміт, то це тебе мотивує частіше ним користуватися. Також окремо зробити пільги для школярів та пенсіонерів, а для туристів можна було б зробити абонемент на кілька днів.
Проте нам не вдасться так швидко змінити систему. У нас законодавство обмежує міські громади.
Інклюзивність, забудова та озеленення
Харків – інклюзивне місто?
— Харків взагалі не інклюзивне місто. Це при тому, що попередній мер міста мав інвалідність. Як бачимо, з новим головою політика не змінилася.
Можна почати з простих речей — безбар’єрних тротуарів — це така очевидна річ, яка необхідна. Але інклюзивність не закінчується на цьому. Якщо ти не можеш вийти з під’їзду до того тротуару або дістатися до зупинки громадського транспорту, то це не дуже допоможе. Так само, у нас є проблема з громадським транспортом — усе зав’язано на метро, а його зробити інклюзивним — дуже дорого. У цьому випадку, наземний інклюзивний транспорт дешевше робити.
Я нещодавно вперше побувала на вулиці Конторська і дізналася, що це одна з найстаріших вулиць міста. Просто виглядає вона не дуже розвиненою для прогулянок та туризму, чи є в нас можливість зробити її більш показною, наприклад, як вулиця Римарська, яка теж вважається, однією з найстаріших?
— Думаю так, просто треба враховувати, що в нас один бюджет, а запитів на такі проєкти багато. Треба зробити стратегію, завдяки якій можна було б вирізняти пріоритети. Щоб орієнтуватися, який район можна зробити швидше та дешевше.
Наприклад, у нас туристично привабливий є Поділ, Москалівка тощо. Вони мають високий потенціал, тому що мають класичну забудову.
Як у місті балансувати між забудовами та живою природою, щоб було менше екологічних збитків?
— Наша забудова не щільна і не забирає багато площі на землі. У нас зазвичай великі будинки по 10 поверхів, а між ними багато простору. Взагалі за задумом, там мали бути сади. Але тепер там роблять всередині двір, у якому в кращому випадку, знайдеться ділянка засипана пісочком і паркан навколо — для дітей. Усе інше — інфраструктура для автомобілів. Це не дуже добре.
Якщо ми говоритимемо про квартальну класичну забудову, яка досі є в Європі, то там набагато більше площі займають будинки, однак й озеленення набагато більше. Тобто, коли виходиш на вулицю, всюди ростуть дерева. Ти відчуватимеш, що в тебе зелене місто. Якщо навпаки — всі дерева в лісопарку, а вся інша площа — асфальт — це вже не зелене місто.
Тому треба навчитися працювати з вулицями. Більш-менш є досвід з парками. Хоча бувають і не завжди позитивні приклади, але харків’яни їх люблять. З усім тим, у нас є ботанічний сад — це гарний приклад, де зберегли природу.
З вулицями ще не навчились працювати. Треба висаджувати дерева. І окрема наука, як їх зберігати в місті, щоб вони були здоровими. Але наші працівники потроху вчаться в іноземних колег. Треба розуміти, що дерево в місті — цінність. Неправильно спилювати гілки, щоб вони не впали на авто або не закривали комусь у вікна. Інше, коли ці гілки вже сухі. Треба думати, як прибрати паркомісця, а не спиляти старе дерево, яке зростає там багато років.
Дерева нам потрібні для балансу, вони допомагають стримувати спеку, створюють природне кондиціонування міста та естетику. Є дослідження, які показують, що водій краще відчуває простір та їздить повільніше, коли є дерева.
Якщо аналізувати інші країни та міста, то чий досвід підійшов би нам?
— Мені подобається багато різних міст та країн, але не вважаю, що нам треба щось копіювати, але ми можемо повчитися в інших. Щодо безпеки — у Швеції, щодо транспортної інфраструктури — у Німеччині. Також мені подобаються класичні міста — Копенгаген, Амстердам – та їх розвинутий велорух. Є багато прекрасних міст і рішень. Нам треба вивчати їх і переймати цей досвід. Але, звісно, нам підходять більше приклади країн з пострадянського простору — там міське планування дуже схоже.
Майбутнє Харкова
Що можуть зробити харків’яни для покращення свого міста?
— Інвестувати в громаду, з якою поруч живеш: познайомитися з сусідами, разом прибрати вулицю, на якій мешкаєте, прибрати пляж чи парк, що розташований поруч тощо. Все починається з таких маленьких справ і знайомства між собою. Така відкритість будує сильну громаду та допомагає розв’язати інші питання, зокрема, розвиток трамвая, розв’язки, що робити, а що ні.
Якщо вибудувати міцні зв’язки, я вірю, що ми будемо дуже-дуже сильною громадою. І мені здається, що війна багатьох харків’ян навчила цього.
Яким ви бачите майбутнє Харкова?
— Я не думаю, що на майбутньому нашого міста треба ставити хрест, як багато хто вважає. Місто — живий організм. Щоб його вбити треба не один десяток років, навіть, коли воно в такому складному становищі, як Харків.
Я бачу Харків, як дуже комфортне місто. У нас немає історії з перенаселенням, як в столиці, або інших містах-мільйонниках, де ти відчуваєш себе маленькою зірочкою в небі. Однак Харків — це теж не провінція. Це місто розумних людей, де багато, хто має вищу освіту. Тому дуже комфортно — жити в місті, де багато розвинених людей та неспішний рівень життя.
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win
Читайте також
- Як закинуту друкарню в Харкові перетворили на артпростір.
Аби творити медіа разом із читачами, ми розвиваємо Спільноту. Саме твій внесок допоможе нам купити бензин для поїздки у важкодоступні зони, ідентифікувати ще один підрозділ росіян, що атакували Харківщину, або ж зняти сюжет про мешканців міста. Долучайся!
