У листопаді на запрошення Представництва Євросоюзу в Україні наша команда відвідала інституції ЄС. Ми особисто поспілкувались із депутатами Європарламенту та дізнались, як працюють механізми реалізації демократії в Європі. Розповідаємо, що треба розуміти про ЄС як систему органів — аби не інтерпретувати новини поверхнево.
Пошук балансу
Уявлення про ЄС як про грандіозну бюрократичну машину, або ж такий собі talking shop [«говорильня» — ред.], є добре відомим. Воно тим більше зрозуміле пересічному читачеві з України, який, побачивши чергову новину на кшталт «ЄС знову не узгодив граничну ціну на російську нафту», уявляє собі велику кімнату чиновників, що годинами, чи то пак днями займаються лексичними вправами, не в змозі дійти згоди. І це все — поки тут, а також на інших континентах, щоденно вмирають від голоду та війни.
Для самих депутатів та прес-офіцерів ці розмови про неповороткість ЄС у прийнятті рішень не є чимось новим. Власне, термін talking shop я поцупила у чеського дипломата на закритій зустрічі; парламентарі ж у їдальні Європарламенту спокійно можуть дозволити собі пожартувати «Зайшовши сюди раз — маєш роботу на все життя».
Та все ж для того, аби критикувати ЄС, або бодай пред’явиляти правильні претензії правильним людям, необхідно розуміти структуру органів та інституцій.
В іншому випадку, отримаємо помилкові та поверхневі звинувачення від «диванних експертів». Щось на зразок «Урсула фон дер Ляєн винна у проблемах біженців, а Петер Стано сам не хоче давати зброю Україні».
Про те, як російська пропаганда користується нашим незнанням, перекручуючи інформацію західних партнерів та поширюючи фейки, читайте у матеріалі.
Аби краще розуміти процедури прийняття рішень та не допускати таких помилок — звернемося на хвильку до історичного контексту.
ЄС — союз, що виник після Другої світової війни, принаймні, у тому вигляді, у якому із ним знайомі більшість. Наскрізною ідеєю було забезпечення дотримання прав людини та сталості демократії, щоб «зробити війну немислимою і неможливою». На відміну від авторитарних чи тоталітарних режимів, де рішення миттєво приймає вождь або ж безальтернативна правляча партія, ідея рівного права передбачає плюралізм думок та потребує складних, подекуди громіздких процесів прийняття рішень, у яких жодна зі сторін не мала б беззаперечної переваги.
Це — складний, багатоскладовий механізм, але він є альтернативою авторитаризму.
Сьогодні ЄС представлений 7-ма інституціями, кожна з яких має свої повноваження та процедури.
Так, наприклад, для читача важливо розуміти, що Єврокомісія не має функції ухвалення рішень — вона лише розробляє та висуває пропозиції на розгляд Європарламенту та Ради ЄС. А тому питати в члена Єврокомісії, чому ЄС прийняли те чи інше рішення, м’яко кажучи, не надто доречно.
Дуже легко аудиторія ЗМІ плутає Раду ЄС та Європейську Раду. Майже ідентичні та інколи помилково синонімічні у заголовках ЗМІ, вони є двома абсолютно різними інституціями.
Рада ЄС, що складається з міністрів країн-членів ЄС, разом із Європарламентом приймає та погоджує закони — це її основна функція. А от Європейська Рада, яку вважають найголовнішою політичною інституцією Європи, складається із глав держав та урядів членів ЄС, і ухвалює ключові рішення для стратегії розвитку ЄС. Саме цей орган має владу затверджувати санкції і, на жаль, на відміну від 80% інших рішень ЄС, лише на основі консенсусу (повної згоди всіх країн).
За тим же принципом, не варто плутати Раду ЄС і Європейську Раду з Радою Європи — організацією, до якої входить і Україна.
Єврокомісія чи Європарламент самі по собі не можуть приймати та втілювати наднаціональні рішення, а от Європейська Рада, зі свого боку, не може вносити чи пропонувати зміни до законодавства. Фраза ж про «владу закону», яку часто можна почути як красиву метафору, у ЄС має практичний зміст: будь-яке рішення буквально має бути прийняте на основі існуючих законів.
Саме тому ви можете місяцями чути розмови про «пошук механізму передачі Україні конфіскованих активів РФ», які, здавалося б, можна просто віддати, чи «пошук механізму покарання за обхід санкцій», які у країнах із різним законодавством прописані по-різному.
Ще навесні голова Комісії Урсула фон дер Ляєн говорила про неефективність принципу консенсусу у прийнятті важливих рішень — адже це саме те, що сповільнює «найскладніше інституційне утворення світу» та заважає адекватно реагувати на виклики сьогодення. І дійсно, відвідавши Брюссель, можна помітити: такі розмови ширяться коридорами інституцій. Та чи можна зберегти ідею рівного права, по-реакціоністськи забравши його в окремих країн-членів? На це питання, на жаль, немає легкої відповіді.
ЄС та Україна: останні рішення, про які варто знати
Реакцію ЄС на війну в Україні можна прослідкувати до резолюції 2014 року. Саме тоді, у квітня 2014, рішенням голови Єврокомісії створили The Support Group for Ukraine (SGUA), яка сьогодні активно працює не лише над механізмом якнайшвидшої інтеграції України, а й над пришвидшенням перемоги та подоланням наслідків війни.
Крім цього, питаннями України в інституціях ЄС займаються численні групи, юніти та делегації, робота яких пов’язана з так званим Східним партнерством (так, Росія все ще часто фігурує у назві таких комітетів чи груп). Щодо інформаційного виміру війни, то пошуком та протидією ІПСО у країнах ЄС опікується Стратком (Strategic Communications and Information Analysis Division, в рамках European Union External Action), який досліджує хвилі пропаганди.
Про хвилі російської пропаганди в Україні читайте у дослідженні фактчекерів «ПЕРЕВІРКИ» від Gwara Media.
З початком повномасштабного вторгнення «питання України» перестало бути питанням окремого регіону, і стало проблемою безпеки в усьому світі. Тому сьогодні в ЄС буквально немає органу, де Україна б не була на порядку денному.
Не дивлячись на фрустрацію, яку ми можемо відчувати від звісток про неприйняті обмеження на нафту, газ тощо, останніми тижнями ЄС ухвалили ряд важливих рішень, що, безперечно, матимуть свій ефект.
Так, 23 листопада Європарламент визнав Росію державою-спонсором тероризму. Це може прямо вплинути на законний механізм передачі Україні коштів із заморожених рахунків російських олігархів.
«У країнах з вільним ринком не можна просто так націоналізувати приватну власність — це суперечитиме Конституції. Але якщо діяльність власників визнати кримінальною, а їх самих — злочинцями, це дозволить націоналізувати кошти. Тож якщо ми назвемо дії пропутінських олігархів незаконними [тобто пов’язаними з тероризмом — ред.], матимемо право конфіскувати активи і передати Україні», — пояснив нам на зустрічі депутат Європарламенту Вітольд Ващиковський, що проголосував у листопаді за резолюцію.
Із повним текстом резолюції можна ознайомитись ось тут.
Необхідно, втім, розрізняти голосування Європарламенту та рішення ЄС. Європейський Союз станом на сьогодні не може офіційно визнавати держави «спонсорами тероризму», тож депутати Європарламенту закликали ЄС підготувати для цього необхідну правову базу.
Окрім цього, наприкінці листопада Європарламент таки схвалив кредит Україні на суму 18 млрд євро, запропонований Єврокомісією. Відтак, згідно процедурі, тепер він має бути погоджений Радою ЄС — лише після цього кошти зможуть переказувати нам. Підвішене питання із цим пакетом також стосувалося саме процедурних (якщо хочете — бюрократичних) нюансів: для того, аби почати переказувати кошти саме на таких умовах, ЄС потрібно внести зміни до законодавства.
Наступними на часі — обговорення щодо нарощування оборонної промисловості у самому ЄС. Координація оборонних інвестицій у ЄС (що, нагадаємо, не є мілітарним союзом та не має у своїй структурі Міністерства оброни) прямо впливатимє на озброєння України у війні проти Росії.
Рішення з цього приводу має стати підсумком саміту 15-16 грудня — заохочуємо вас за ним слідкувати.
Аби дізнатися більше про інституції ЄС та їхню допомогу Україні, ви можете завжди звернутися до освітніх ресурсів та офіційних веб-сайтів установ. Ось кілька таких:
- Європейська Рада;
- Рада ЄС;
- Європарламент;
- Єврокомісія;
- Європейська служба з питань зовнішньої діяльності.
За можливості, споживайте інформацію лише з офіційних оригінальних джерел та уважно аналізуйте прочитане! Якщо сумніваєтесь у правдивості чи коректності новин — надсилайте їх у фактчек-бот ПЕРЕВІРКА.
