Донецьке — невелике село за 15 кілометрів від Донецької області. Саме через нього російські війська йшли, коли намагалися обійти з півночі підрозділи ЗСУ, які боронили рубежі на Донеччині. Тут вони збудували понтонні переправи та врешті майже вщент знищили населений пункт. Проте життя повертається у Донецьке. Ґвара Медіа відвідала село та подивилося, чим живе та як воно відновлюється після бойових дій.
«Через два тижні будемо в Слов’янську»
Село Донецьке розташовано в Оскільській громаді, однак найбільше місто неподалік — Ізюм — фактично населений пункт розміщується в передмісті районного центру.
Російські війська зайшли в Донецьке 11 березня 2022 року. Тоді вони зробили 2 понтонні переправи через Сіверський Донець. Як розповідає Юрій Третьяков — староста Малокомишуваського старостинського округу, до складу якого входить населений пункт — через село в напрямку Донецької області йшли колони з технікою.
Важкою технікою російської армії розбиті дороги в селі та поблизу нього. Тому після дощів у населений пункт важко потрапити.
Деякі підрозділи зупинялися в самому селі.
«Майже у людей в городах рили бліндажі та ставили гармати, били з усіх стволів. Казали: “Через два тижні будемо у Слов’янську!”… Але простояли сім місяців на одному місці з декількома ротаціями своїх підрозділів. Так нікуди й не просунулись», — розповів Юрій Третьяков.
Також староста додав, що 9 вересня 2022 року війська РФ залишили Донецьке, перед тим спаливши будівлю сільської ради.
Подобається матеріал? Долучайся до Спільноти читачів та допомагай нам розповідати більше важливих історій
Білі стрічки
Зараз же село поступово відновлюються, до своїх домівок повертаються мешканці.
До початку повномасштабного вторгнення у селі мешкали 300 жителів. Наразі ж їх залишається близько 78 людей.
«Це ті люди, які повернулись і в яких щось залишилося».
Проте у багатьох будинки зруйновані.
Селом прогулює корів місцева жителька — Інна Дегтярьова. Вона не залишила своєї домівки, навіть коли її зруйнувало обстрілом 10 березня.
«Не залишилося нічого, згоріли всі документи. Там де жили каченята — тепер живемо ми»
Жінка жаліється, що важко тримати худобу та орати землю, щоб щось садити, оскільки на території громади велика проблема з мінуванням.
«Чекаємо саперів, у полях ще можуть залишатися міни. У тому році корова наступила на “пелюстку” — відірвало ногу. У своєму дворі самі збирали ці міни», — ділиться мешканка Донецького.
Вона додала, що спочатку розміновують двори та городи людям, а лише після цього перейдуть до пасовищ та лісів. «Ми туди не ходимо і не маємо де випасати худобу поки ще».
«Сапери почепили білі стрічки на дерева, щоб електрики бачили, де можна їздити та відновлювати світло».
Повертають комунікації
У Донецькому працює програма компенсацій єВідновлення.
Як зазначив староста округу, до якого входить Донецьке, комісія склала перші акти огляду про пошкоджене та зруйноване майно.
«Головна проблема полягає в тому, що в людей не збереглися документи, і їх треба відновлювати, щоб отримати компенсації. А це час».
У березні в селі поставили нову водонапірну вежу, проте для її роботи треба встановити систему підключення помпи до свердловини.
До того ж у селі відремонтували центральний водопровід. Зараз мешканці Донецького раз на тиждень мають воду для власних потреб — полити город, попрати, напоїти худобу тощо.
Однак питну воду досі возять волонтери та гуманітарні організації. Крім того, вони доставляють продуктові набори та побутову хімію. У селі працюють організації: Товариство Червоного Хреста, «Благороб», WFP, ADRA.
Волонтери також допомагають місцевим мешканцям вставляти вікна та класти дахи.
У січні село знову під’єднали до електропостачання. Світла тут не було з часу окупації.
Наразі в населеному пункті працюють газівники, які відновлюють газопостачання.
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win
Читайте також
- Балаклія через півтора року після звільнення: як йде відновлення — фоторепортаж.
- Відбудова та руїни: чим відрізняється життя в Савинській громаді на двох берегах Сіверського Дінця — фото.
Актуальні історії з Харківщини
Надсилаємо щотижня
