Від початку повномасштабного вторгнення пройшла вже тисяча днів. За цей час Харківщина пережила часткову окупацію, звільнення та повторний наступ. Попри виклики війни харків’яни залишаються вдома та продовжують працювати, адаптуючись до нових реалій. Ґвара Медіа підготувала 24 головних фото з Харкова та області — вони розповідають про життя людей прифронтового регіону, руйнації, втрати, а також вміння бачити світле там, де б здавалося його немає.
Тисячу днів повномасштабного вторгнення для Харкова — це, в першу чергу, регулярні обстріли цивільної інфраструктури. Пошкоджені або зруйновані будинки у місті можна побачити у кожному районі, а в деяких — чи не більшість будівель мають наслідки війни. Як, наприклад, цей будинок на вулиці Свободи у самому центрі Харкова. Його було зруйновано у вересні 2022 року. Таких будинків, як цей, у центрі десятки.
Сліди злочинів Росії у Харкові майже усюди. На початку повномасштабного вторгнення, у 2022 році, прогулюючись вулицею можна було побачити вирви від ракет та бомб, сліди від «Градів» та «Ураганів». Інтенсивні обстріли містяни перечікували у метро, для деяких воно стало домом на перші місяці агресії РФ.
Дитинство на Харківщині — це ігри у військових та «блокпости» біля будинку, прогулянки на фоні будівель у вогні та навчання в укриттях. Харківське метро, окрім прихистку на початку повномасштабного вторгнення, в подальшому стало ще й місцем, де діти змогли безпечно навчатися. У місті станом на 11 вересня перебуває понад 50 тисяч школярів. Це 53% від усієї кількості учнів Харкова. у вересні 2023 року розпочала свою роботу харківська «метрошкола», наразі вона працює на шести станціях. Пізніше вдалося відкрити також підземну школу та метросадок на одній із станцій.
Харків під час повномасштабного вторгнення — це місто контрастів. Узимку 2022-2023 року росіяни посилили обстріли енергетики України та, зокрема, Харкова. Люди дізналися, що таке блекаути та графіки відключень світла. У березні 2024 року російська армія повністю зруйнувала енергоструктуру міста, воно занурилося у повний блекаут на декілька днів. Місцеві мешканці залишилися без світла та опалення, з перебоями зв’язку та відсутністю інтернету. Місто стало асоціюватися з шумом генераторів та десятками ліхтариків на темних вулицях. Однак, навіть зруйнована енергетична інфраструктура не завадила людям відзначати свята.
Так, у грудні 2023 року колядники пройшлися центральними вулицями міста, долучаючи до співів перехожих. Метою ходи було не лише створення різдвяного настрою та розповсюдження колядок з різних регіонів України, а й збір для 53-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. На День міста, 23 серпня 2024 року, та День Незалежності у Харкові увімкнули «Зоряне небо». Востаннє його вмикали до повномасштабного вторгнення, взимку 2022 року. Вулиці міста були заповнені людьми – вони співали пісень, танцювали та прогулювалися освітленими вулицями.
Вересень 2022 року став для Харківщини переможним — у ході Харківського контрнаступу Збройним Силам України вдалося звільнити частину окупованих територій області. Деокупація стала для регіону одночасно радістю, жахом та викликом.
У звільнених містах та селах викрилися сотні російських злочинів — масове поховання цивільних в Ізюмському лісі, катівні в Ізюмі та Куп’янську, Липцях та інших населених пунктах, зруйновані села та заміновані поля. В області було облаштоване 31 місце, де утримували і катували цивільних. Однак наразі поліції відпрацювати вдалося лише 27. Станом на 12 листопада розслідується 12 кримінальних проваджень щодо російських катівень на Харківщині, у яких 319 людей офіційно визнані потерпілими.
На фото Володимир Зеленський, волонтер з Ізюма, у перший день звільнення, 11 вересня 2022 року, позує для журналіста Ґвара Медіа на фоні згорілої російської техніки. Більшість деокупованих населених пунктів дуже пошкоджені внаслідок збройної агресії РФ та все ще перебувають під обстрілами, а тому відновлення проходить повільно.
Харків та область щоденно потерпають від обстрілів з боку Росії. Наприклад, протягом вересня росіяни здійснили рекордну кількість авіаударів по Харкову з початку 2023 року. По місту зафіксовано 53 атаки. За даними мера Ігоря Терехова, за цей місяць у Харкові від обстрілів постраждали 188 людей, серед них – 19 дітей.
Всього за наданою статистикою 227 разів пролунали сигнали повітряних тривог, їх загальний час тривав 296 годин та 32 хвилини, що дорівнює майже 12 діб. Також 108 годин та 9 хвилин – загальна тривалість сигналу повітряних тривог із загрозою обстрілу міста. За місяць зафіксовано 70 реальних загроз обстрілу міста, з них відбулося 53 обстріли Харкова боєприпасами.
Регіон обороняють воїни Сил оборони України. Деякі поклали власне життя захищаючи Харків та область. Про них говорять назви вулиць, стінописи, прапори на кладовищах та стихійних меморіалах, люди на акціях, заходах на честь загиблих. Кожного ранку о 9:00 вся Україна вшановує їх пам’ять хвилиною мовчання. Загиблі захисники Харківщини — це вчителі, інженери, бізнесмени, поети, актори, звичайні цивільні люди та кадрові військові. Усі вони — теж частина Харкова та його сучасної історії.
Ґвара Медіа за час повномасштабного вторгнення створювала матеріали про мобільні групи ППО, підрозділи БпЛА, артилерії, піхоти, зв’язку та інших. Ми дякуємо кожному військовому та військовій, які захищають Харківщину щодня та дають можливість і надалі жити у Незалежній Україні. Сьогодні, 19 листопада, триває 1000 день повномасштабного російського вторгнення на територію України. Та завершується десятий рік війни Росії проти України.
За цей час Ґвара Медіа розповіла десятки історій цивільних та військових Харківщини, зафіксувала сотні російських злочинів. Журналісти Ґвари неодноразово потрапляли під обстріл, працювали в зоні бойових дій та на деокупованих територіях. Підтримати незалежну журналістику та стати частиною Спільноти можна за посиланням.
Читайте також
- Під руїнами власного будинку: у центрі Харкова люди понад два роки живуть у підвалі.
- «Двома пострілами можна перебити штурм»: як під час війни працюють сучасні вогнеметники.
- «Не хочу щоби про наше село забули»: Довгеньке через два роки після деокупації.
