Здавалося б, війнаー не час для розважальних шоу. Проте український народ вкотре доводить, що гумор потрібен навіть у найважчі часи.
Ми поспілкувались з кількома українськими стендаперами ーхтось із них почав жартувати українською нещодавно, хтось проводив івенти у бункерах, а комусь гумор допоміг збирати кошти для підтримки України.
Розповідаємо, як живуть українські коміки та що думають про стендап під час війни.
Чи доречно зараз жартувати?
Славік Мартинюк займається стендапом близько трьох років. Хлопець грав у КВН та двічі ставав переможцем шоу “Розсміши коміка”. З 2013 року, до пандемії, працював ведучим на весіллях та інших заходах.
За фахом Славік психіатр, проте після інтернатури покинув медицину.
Від початку повномасштабного вторгнення хлопець живе в рідному місті ー Коломиї. З середини квітня бере участь у локальних розважальних заходах.
Як розповідає Славік, вийти знову перед публікою допомогла вийти думка про те, що більшу частину коштів з концерту буде перераховано на ЗСУ. “Люди приходять і дякують, що щось відбувається”, ー каже комік та додає: “Відгуки в інтернеті теж здебільшого позитивні, пишуть, що подобається моя українська”.
Василь Байдак ー комік, учасник “Підпільного стендапу” та “Ліги сміху”, актор Інародного театру абсурду Воробушек у Харкові (там він теж вчився на юриста, почав займатись стендапом та жив понад 10 років), каже:
“Ціль стендапу зараз ー підняти настрій та допомогти людям. Є глядачі, яким важко сприймати смішний контент. Кому не на часі ー він просто не дивиться”.
Під відео коміка трапляються поодинокі коментарі про те, як люди можуть жартувати, коли триває війна. Василь переконаний, що такі відгуки як “дякую велике, цей стендап допоміг пережити важкі часи, коли ми сиділи у підвалі” або “дякую, твій персонаж досить сильно допомагав в окопі, коли я сидів і ховався від пострілів” ー набагато цінніші.
Бекір Мамедієв єдиний кримськотатарський комік в Україні, переможець шоу “Розсміши коміка”, автор Студії “Квартал 95” зізнається, що стендап під час війни потрібен перш за все йому:
“Ти прокидаєшся о третій ночі від сирени, зі страхом йдеш в укриття, потім це стає буденністю, і коли ти прокидаєшся від сирени вдесяте, думаєш, йти чи не йти, і такий: «о, мабуть, я не єдиний, треба написати про це жарт»”.
Вперше після початку повномасштабного вторгнення Бекір виступив на початку квітня. Хлопець випадково зідзвонився з Тарасом Стадницьким, вони допомагали жінкам з Харкова доїхати на кордон. Комік запросив колегу на концерт у Lviv Сity Stand Up.
“Я збирав виступ за кермом. Переживав, бо, по-перше, давно не виступав, по-друге, це перший виступ українською і, по-третє, жарти були не перевірені, не зрозуміло, чи дійсно люди так само, як я, прокидаються і думають, чи йти в укриття”, ー пригадує відчуття комік з Криму. Додає, що судячи з реакції глядачів це був один з найсильніших його виступів.
“Без гумору важко зняти ту емоційну напругу, яку має кожен. Після цього концерту і люди підняли собі настрій, і я став почувати себе по-іншому, ніби повернувся до життя, яке було”.
“Я ніби вдруге для себе зрозумів, що в житті хочу займатись лише цим”, ー підсумовує Бекір.
(За професією він інженер комп’ютерних систем і мереж. Закінчив КПІ та залишився жити в Києві).
Стендап допомагає?
“Війна по-різному відчувається в країні. У регіонах ближче до фронту людям до стендапу. А там, де спокійніше, людям потрібно знімати напругу. Це наша робота, і якщо є можливість працювати, то треба нею користуватися”, ー зазначає Славік та додає: “З кожного концерту ми виділяємо гроші на потреби армії. Навіть те, що я зароблю, придбаю продукти, інколи в кав’ярню піду ー це допомагає іншим людям не втрачати роботу, платити податки”.
Вперше після вторгнення Василь виступив у березні у Вінниці, звідки він родом, перед солдатами у військовій частині. Потім було ще кілька стендапів перед військовими, перед цивільними в школі. Згодом вінницький стендап клуб запросив коміка виступити, щоб разом зібрати кошти на ЗСУ.
Байдак згадує: “Я не виступав перед такою авдиторією раніше. Вирішив одразу розставити всі крапки над і, щоб солдати розуміли, що я тут тільки для них і жартую. Я вийшов і сказав, що вперше виступаю перед авдиторією, яка за поганий жарт може мені дати прікладом по хлєбалу. Солдати посміялись, я показав, що теж переживаю. Далі все було суперово”.
Вася з дружиною вигадує цікаві способи, щоб зібрати гроші на гуманітарні потреби. До прикладу, недавно він долучився до збору “Ветеранів космічних військ”, команди “Ліги сміху”. Кошти були потрібні для того, щоб відремонтувати туалети для вимушено переселених дітей у Дніпрі.
За донати Вася надсилає своїм підписникам розмиті фотографії своїх кошенят.
Комік збирав кошти на вакуумні апарати для лікування ран в Миколаївській лікарні, їздив в Гостомельський притулок для тварин, в Бородянку та Ягідне розбирати завали, які залишили за собою російські солдати. Про актуальні потреби можна дізнатись з інстаграм-сторінки стендапера, де він звітує.
“Ми просто робимо те, що можемо робити. Є авдиторія, потенціал і різні вигадливі способи, це наближає до перемоги. Короче, це ж кайфово. Вдячність людей ー найкращий наркотик”, ー визнає Байдак.
Зі слів актора, зараз стендап є ефективним способом пошуку коштів на нагальні потреби. “Мені подобається, як розважальна індустрія зараз допомагає”, ー каже комік.
“Я не жартую про війну”
Для Славіка важливо підкреслити, що у його стендапах жарти не про війну, а саме про життя під час війни.
“Це конкретно про моє життя. Я ж зіштовхуюся з такими речами, як всі. В мене так само є повітряна тривога, я ховаюся в укритті. Теж відчуваю дефіцит продуктів, читаю новини, переживаю, нервуюсь. Помічаю те, що й інші, і воно людям часто відгукується”, ー пояснює стендапер.
Зараз хлопець намагається зменшити кількість жартів, які б стосувалися тематики війни. Проте не зовсім вдається ігнорувати нову реальність:
“Я вже кілька разів ставив собі умову, що більше не токатимусь цього в своїх виступах. Це неможливо. По-перше, росіяни кожен день щось смішне роблять, по-друге, я їздив у маршрутках, ходив до стоматолога чи перукаря. Всюди обговорюють війну і пов’язані з нею речі, людям про це важливо слухати”.
Хлопець зараз старається уникати таких тем як повітряна тривога, брак солі чи бензину, натомість пише сатиру у напрямку російської політики.
Василь Байдак теж має табу, які не порушує у своїх виступах: “Є теми, що здатні викликати кардинально різні емоції в людей. Ти просто не чіпаєш їх. Зараз мета гумору ー подарувати людям добро. Насправді, йдеться про місію великої трагедії українського народу ー про це жартувати взагалі не можна”.
Для Бекіра близькі речі, які він сам пережив.
“Хотілось б, звичайно, писати жарти про сортування сміття, але наша реальність трошки про інше”.
“На жаль, зараз це тема війни. До цього в мене були жарти теж про окупацію Криму“, ー каже хлопець.
Стендап ー такий жанр, в якому ти жартуєш про те, що стосується тебе . Як на мене, це єдиний критерій при виборі теми для жартів. Немає табу. Немає тем, які не можна чіпати. Ти можеш серйозно обговорювати будь-яку тему, значить, можна і жартувати на будь-які теми. Вже інша справа, як пожартувати і зробити це вдало”, ーпояснює кримський татарин.
Українською, будь ласка
Від 24 лютого Вася у публічному просторі перейшов на українську мову. Вище ー його перший неросійськомовний стендап, де хлопець з Харкова розповідає про те, як він зустрів війну, знайомого з Ірландії та родичів в росії.
“Я не розумів, як можна зробити абсурд українською. В стендапі те саме, адже я займаюся ним понад 10 років. Весь контент, матеріали були російською, якщо ти це просто перекладаєш ー воно втрачає автентичність і свій вайб. Тому тут мова про створення нового контенту, а це не так просто”, ー пояснює Василь.
Проте тенденція до зміни мови почалася ще до повномасштабного вторгнення. В Україні добре розвинутий україномовний стендап. Бекір з 2016 року виступав російською мовою, проте наприкінці 2021 року почав писати жарти про перехід на українську.
“Я би переходив на українську мову і без повномасштабного вторгнення росії. Воно, скоріше, просто прискорило цей процес. Я хотів спершу вдосконалити мову і вже потім виносити це на публіку. Але після 24 лютого стало зрозуміло, що чекати на вдосконалення вже нема часу, треба починати саме зараз”, ー пояснює комік та зазначає, що тепер виступати українською набагато легше, і протягом останніх трьох місяці він значно краще говорить.
На думку коміка з Криму, відтепер стендап в Україні буде лише україномовним. “Звісно, деякий час він буде суржикомовним, але, сподіваюсь, згодом всі русизми зникнуть”, ー каже Бекір.
Славік та Вася теж вірять в перспективне майбутнє вітчизняного стендапу українською.
“Коміки залишатимуться при українській мові. Це відбуватиметься теж тому, що українська авдиторія вдячна: дивиться, підтримує, розповсюджує”, ー пояснює актор Воробушка.
“У людей є запит, вони хочуть бачити стендап українською. Питання до коміка: наскільки він буде смішним українською, так само, як був російською. Відрізняється інтонація, вирази. З цим потрібно працювати”, ー каже Славік.
Крім настрою і грошей на ЗСУ, стендап…
Комік з Вінниці зазначає, що іще однією ціллю стендапу є тримати людей в темі та не давати забувати, що війна продовжується. Стендап доносить інформацію, проте в інший спосіб.
“Війна не закінчилася. Вона відбувається ось тут і про це потрібно нагадувати, бо людський організм стомився від стресу, хоче відпочити. У кожному дереві, яке шелестить від вітру, в кожній усмішці, в кожній чашці кави мозок включає людині: все добре. Ні. Потрібно підтримувати себе в гарному настрої, але розуміти, що війна продовжується і необхідно робити все можливе для того, щоб вона закінчилася перемогою якнайшвидше і з найменшою кількістю втрат ー фізичних, моральних та емоційних”, ー каже Вася.
Фото на обкладинці: Lviv City Stand Up
Спілкувалась Христина Гарбіч
Читайте також наш матеріал Мистецтво в окупації. Як живіть артисти у Херсоні без сцени?.
