13 вересня у харківському центрі «Друк» презентували виставку робіт «Тендітна тиша», створених під час мистецько-театральної резиденції «Контрформа» в Близнюках на Харківщині. Митці й мисткині 40 днів працювали над роботами, в яких переосмислили воєнні артефакти.
Резиденція в Близнюках
Участь в резиденції взяли й професіонали, й початківці. Для учасників та учасниць проводили лекторії та дискусії, де говорили про історичне переосмислення воєнних артефактів і роль мистецтва у воєнних подіях.
«Проходили психологічні сесії, де ми разом розмірковували, що для нас є те, що залишається від воєнних подій, те, що ми бачимо щодня, те, що ми читаємо в новинах, те, що ми продивляємося, те, що ми переживаємо, те, що летить нам на голову», — розповіла Дарина Косученко, координаторка мистецької частини резиденції «Контрформа».
З 7 липня по 17 серпня двадцятеро учасників жили й працювали разом, аби переосмислити форму та зміст обраних воєнних артефактів.
«Ця виставка про те, що мистецтво може звертатися до війни напряму через артефакти, які ця війна й залишає. Ті предмети, які несли руйнацію й загибель, змінюють своє значення в цьому просторі. Воєнні артефакти в руках художників починають говорити іншою мовою. Вони звертаються до нас і розповідають історії митців», — зазначила кураторка виставок резиденції «КонтрФорма» Дарія Герасимова.
Митці й мисткині
Учасники й учасниці прибули з Сумської, Харківської, Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей. Серед митців є ветерани, чинний військовослужбовець, люди з інвалідністю. Для організаторів було важливо, щоб резиденція стала інклюзивним простором, місцем для розмови, аби люди з різним досвідом могли спілкуватися один з одним.
Один з учасників резиденції Тимур, студент Харківської державної академії дизайну і мистецтв, вирішив подати заявку виставку спонтанно й за декілька днів до дедлайну.
«Думав, чому б не провести понад місяць хтозна-де. Їсти є де, жити є де, ще й щось дають руками поробити. Це звучить весело», — сміючись поділився Тимур.
Його робота — це гільза, яку він перетворив на дитячу колиску, з трьома колосками.
«Мені хотілося дати другий шанс металу. Адже це українські гільзи — цей метал був призначений для іншого, але росіяни прийшли до нас вбивати, сіяти на цю землю кулі й обливати їх кров’ю», — зазначив митець.
Ця ідея спала йому на думку під час «сліпого дослідження», де учасники та учасниці навпомацки вивчали воєнні артефакти. Тимуру тоді здалося, що велика гільза схожа на колиску.
«Чому б не дати можливість цій гільзі розповісти про життя? Про те, що ти щось захищаєш, для чого ці гільзи й були зроблені. Тут йдеться про захист майбутнього дітей. І три колоски як нагадування про геноцид, який вони влаштовують на наших землях», — резюмував Тимур.
Софія Онищенко — театральна акторка, режисерка і перформерка родом з Кислівки Куп’янського району. У резиденції в Близнюках вона працювала над роботою під назвою «Про відстань, Харківщину та її горизонти». Це відео тривалістю 5 з половиною хвилин.
«Коли я приїхала в Близнюки, то зрозуміла, що я відразу звернула увагу на горизонти й степи, серед яких я виросла, але яких не помічала. Я зрозуміла, що хочу надати їм рух», — розповіла Софія.
Мисткиня у відео, знятих в Близнюках, надає рух горизонтам, степам, ландшафтам, кольорам через тіло. Окрім того, вона додала відео, які я зняла три роки тому в Кислівці. Таким чином, робота об’єднує дві реальності Харківщини: та, яка існує зараз, — в Близнюках, й та, якої більше не існує — в Кислівці. Російська армія окупувала й повністю знищила село.
«Найбільше в Близнюках мені запам’ятались шалено яскраві зорі. Саме такі, як були в Кислівці три роки тому, коли я ще могла там бути», — додала Софія.
Близнюки-Харків
«Це був певний експеримент. По-перше, ми в невеличких сільських громадах Харківського регіону можемо бути цікавими й хочемо, щоб про нас знали й через сарафанне радіо, й через мистецьке середовище. Бо мистецьке середовище особливе. Воно ніколи не розкаже, як йому погано, воно не бунтує, воно не ходить й не стукає каструлями, не влаштовує страйки, але воно по-своєму переживає», — зазначив Геннадій Король, голова Близнюківської селищної ради.
Геннадій Король додав, що хотів би, аби виставка відбулася й за кордоном.
«Адже треба європейцям сказати: коли до вас прийде війна, ви також відчуватимете те саме. І не розумітимете тих, хто пришиває своє тіло до окровлених бушлатів. Вам здаватиметься, що завтра це скінчиться, але це не скінчиться завтра. Треба обов’язково донести», — підсумував Король.
Про резиденцію для митців з прифронтових регіонів в селі Близнюки, що стартувала в межах мистецько-театрального проєкту «КонтрФорма» читайте на сайті та дивіться на YouTube.
Читайте також
- Поліція перекриває вулицю, праві заявляють про гріх, а квір-спільнота вимагає поваги. ХарківПрайд у деталях
- «Моя Польща розуміє, що українці проливають кров зокрема за нас». Інтервʼю з польським письменником Войцехом Тохманом
- Відкриття кафе «Благовіщенський курінь»: козацький стритфуд у серці Центрального ринку
