Переповідаємо головні тези з публічної програми GwaraLab – платформи медіатехнологій, що діє в хабі 1898 ArtSpace за підтримки Gwara Media. Своїм досвідом використання нових медіа у культурі поділилися медіахудожник Нік Акорн, віджей Юрій Гурін (VJ Kidik), звуковий дизайнер Валеріо Заніні (Італія), а культурна менеджерка Яна Бойцова розповіла, перед якими проблемами постає організація, що робить щось незвичне і хоче це комерціалізувати, та як ці проблеми подолати.

Для фестивалів і музеїв – відеомікси, створені віджеями

Юрій Гурін (VJ Kidik)

Юрій Гурін (VJ Kidik), керівник громадської організації «Асоціації віджеїв України», експерт УКФ в галузі аудіовізуального мистецтва, розробник відеопродукції, аніматор, монтажер

Чому віджеїнг

«Цифрова трансформація музеїв і галерей 2016-го року розвинула грантову підтримку. Тож я теж почав докладніше вивчати цю сферу, писати гранти. На сайті УКФ є різні лоти, як підходять для віджеїнгу. Наприклад, відеоконтент для медіаплатформ у секторі “візуальне мистецтво”. Цей лот класний тим, що не потрібно співфінансування. Цього року я написав грант на програму “Культура. Туризм. Регіони” в сектор “локальний фестиваль”. Це має бути фестиваль у Кам’янці-Подільському “Aglow vision”. Для написання гранту потрібно чітко зрозуміти та обґрунтувати ідею, мету, реалізацію проєкту, який хочеш втілити».

Взаємодія з державним сектором

«Наприклад, у нас виникає ідея з планетарієм, тоді ми йдемо у відділ культури, гуманітарної політики та туризму. Нас питають, на кого медійний проєкт спрямований, для чого він потрібний. Якщо наше бачення не збігається з баченням відділу гуманітарної політики, то йдемо далі. Потрібно мати готових проєктів десять, щоб іти співпрацювати з державними структурами інших міст».

Віджеїнг: шлях у професію

«Я почав займатися віджейством років десять тому. Усе почалося з моменту, коли в комп’ютерах уже можна було редагувати та монтувати відео. Потім у мене з’явився перший проєктор, на якому ми дивилися з друзями фільми. І тоді я почав думати над тим, що можна з таким проєктором зробити далі. Так і дізнався про віджеїнг, відтоді він став моїм хобі. Мені було цікаво зводити синхронно картинку зі звуком. Спочатку в тебе немає свого матеріалу – лише ноут, де ти вивчаєш програми, в яких транслюватимеш свою роботу. 

Перша програма, в якій я почав працювати – Resolume версії 2.3. Зараз вони зупинилися на сьомій версії. Я досі працюю на Resolume – це найпоширеніша програма. Програма Numerk нагадує діджейський контролер, де ти компілюєш свій набір футажів, деякі з них уже є в Numerk. Використовую його зараз, коли звертаються замовники, що хочуть олдскульне техно.

Коли не були поширені стоки, де можна було завантажити плагіни чи безкоштовні футажі, я завантажував і зводив нарізані відео, кадри фільмів, музики, щоб воно на виході мало цікавий вигляд. Хтось називав це відеотероризмом (бо ти береш чужий матеріал і підставляєш його під звук). Я називаю це тестами, спробами, пошуками віджея перших п’яти років. Сьогодні вже є такий ресурс як Beeple, де можна знайти безкоштовні лупи (відрізки відео) для віджеїнгу.

Кожна з віджеївських програм уже облаштована відеомапінгом. Проте більше його можна отримати через безкоштовний софт Madmapper. 

Дві інші програми для віджеїнгу, але вже платні, – це Visution MAPIO2 та Blendy Dome VJ. Друга допомагає віджею розташувати контент на купол або сферу зсередини приміщення».

Спільнота віджеїв

«Асоціація віджеїв зупинила свою діяльність 2018-го року. Я створив свою українську гілку від групи на фейсбуці VJ union global (що об’єднує 16 тис. віджеїв з усього світу). Група VJ union global має близько 40 філій та нагадує платформу для обміну досвідом. Тут діляться напрацюваннями, збирають колаборації, афішують лаби, інновації, є пости про генератив, рендер, мапінг. Якщо хтось із віджеїв хоче створити щось спільне з іншим, то він може написати про це допис у групі. Також можна поговорити про спільні проєкти чи поставити запитання Grigori Vdmo Kstati, австрійцю, який заснував групу. Я рекомендую її всім, хто починає».

 

Для культурних подій – інсталяції

Нік Акорн

Нік Акорн, співзасновник артстудії Ninja Guru, яка працює з інтерактивними технологіями; музичний програміст. Фото M.Донська

Чому інсталяції

«Інсталяція – це інструмент, а не результат роботи. У створення інсталяції залучається авдиторія. Наприклад, ми з командою робили інсталяцію на тему цензури і дали можливість відвідувачам малювати на стіні, і далі сфера з інфрачервоними світлодіодами висвічувала те, що було написано. 

Інший проєкт – Mirror Field Memorial at Babyn Yar. Дивлячись на цю інсталяцію, можна чути звук органу, який постійно змінюється. Це адитивний синтез, я так запрограмував його. Ноти та партитури – це списки загиблих людей. У вересні 2020-го року там було 150 імен, і вони постійно поповнюватимуться. Це можна робити завдяки програмі, вбудованій усередину. Вона може працювати з 30 000 іменами. Саунддизайнер може змінювати та налаштовувати потрібний звук.

Ще один проєкт – Klangzelle – на вигляд як конструктор набирачів телефонних номерів. Це телефонна будка, яку ми отримали з одного маленького міста з проханням зробити інсталяцію, яка могла б бути пов’язана із самим містом. Для цього ми поїхали в австрійське місто Зінабелькірхен, щоб спитати в мешканців, чому їм подобається там жити. У середині будки різні набирачі номерів мають різні ритми, один відтворює певну кількість інтерв’ю, які ми назбирали, інший – звуки, які записали, гуляючи містом: звуки вулиці, головної площі, річки, лісу, машини. Вийшов звичайний сиквенс. Відвідувач будки може послухати звук із площі, певний біт, шматочок інтерв’ю та створити із цих матеріалів власну аудіокомпозицію, натиснувши на червону кнопку. Потім за QR-кодом можна вийти на посилання та прослухати трек, щойно створений перехожою людиною». 

Музичне програмування: шлях у професію

«Я вивчав композицію в Харківській консерваторії, робив музичні твори початку 20-го сторіччя. Написав багато ансамблів, концертів для фортепіано з оркестром.

Коли я вивчав музику в консерваторії, одна з режисерок попросила мене зробити виставу. Мені здавалося, що я був достатньо підготовлений, сказав їй, що зроблю все швидко. 

Одного дня вона мені телефонує, каже, що проходить повз мій дім, хоче почути, що я написав. У мене нічого ще не було готово, було тільки 5 хвилин, щоб щось створити. Я відкрив новий редактор, подумав, що не встигну зараз написати партитуру. Тоді відкрив Excel написав нашвидкоруч ноти. Коли показав їй цю табличку, то роз’яснив, що всі ці кольорові клітинки показують, хто що буде грати. 

У консерваторії можна було навчитися тільки консервативних речей. Тоді я подумав, якщо можна написати в Excel ноти, то, певно, можна написати їх ще десь. Мене цікавила електронна музика, і я поїхав навчатися на магістратуру в IEM (Інститут електронної музики та акустики) в австрійське місто Грац. Тепер займаюся програмуванням музики». 

Спільнота музичних програмістів

«У приміщенні університету в Граці я побачив 24 великих і 48 маленьких динаміків. Уся ця багатоканальна система спонукала створити 3D-звук. Я почав думати, як у цих сучасних девайсах можна знайти те, що мене зацікавить та сприятиме подальшому моєму розвитку як композитора.

Так я познайомився з двома композиторами з Японії та США, і ми разом вирішили, що хочемо експериментувати з електронною музикою. Ми створили проєкт під назвою ELECTRICHKA. Інструменти, на яких грали, – це sensor staff, sensor box, sensor board. Наша партитура була вільною. 2017-го ми припинили існувати як група. Цікаво, що згодом я дізнався про схожий на наш гурт Sensorband, який існував протягом 1993–2003 років.

Далі я пішов у магістратуру із саунддизайну. Подумав, що було б круто створити колектив, у якому були б не тільки композитори, але й дизайнери, що займаються відеомапінгом, графічним дизайном.»

Валеріо Заніні

Валеріо Заніні, співзасновник Ninja Guru, артстудії для інтерактивного дизайну. Фото Нік Акорн

Чому інтерактивна творчість

«Це творчість, що колаборує з людьми. Вона про те, щоб авдиторія брала участь, щоб відбувалася інтеракція людини з технічною системою, людина могла б впливати на її дії».

Приклади інтерактивних інсталяцій в історії

«GlowFlow – інсталяція, кімната, розроблена Мироном Крюгером 1969-го року, де звук і світло змінюється залежно від рухів людини. Труби з флюоресцентними кольорами підсвічуються, певні звуки синтезуються, коли люди в кімнаті рухаються. Хоча візуально проєкт Крюгера був успішний, він не виправдав сподівань щодо інтерактивности з навколишнім середовищем: GlowFlow не виявив реального діалогу між людиною та машиною. 

Інший приклад – Points of View – відеогра-перфоманс, створена 1983-го, в ній гравець може через джойстик інтерактувати з юзером, змінювати секвенцію, розмір гри на екрані.

Початок 1990-х – експерименти інтерактивних інсталяцій. Наприклад, студія ART+COM створила цікавий експеримент – DeViewer, у якому вбудована камера записує людину, що дивиться на експозицію, аналізує її та згідно із цим змінює картину. DeViewer вийшов досить цікавим як проєкт, він додав нові концепції інтерактивности у творчість.

Інакший цікавий приклад інтерактивної інсталяції, використаний у комерції, – проєкт Токужіна Йошіока під назвою Maison Hermès. Тут можна побачити, як тканини рухаються від подихів “цифрових людей”». 

Інтерактивні проєкти та Ninja Guru

«Один з інтерактивних проєктів, який ми розробили, – це звуки свічок, переплетені зі звучанням органу. Люди можуть грати на органі, пересуваючи свічки в приміщенні.

Ninja Guru – артстудія інтерактивного дизайну, що її 2019-го року заснували ми разом з Ніком. Вона досліджує, як можна інтерактивно поєднати арт і дизайн. 

У проєкті Ninja phone Нік хотів промотувати музику через телефон. Залежно від того, яку ти цифру набираєш, ти обираєш перший трек альбому. Ми вірили в цей проєкт, але з ним було складно вийти на ринок, презентувати його публіці. Ми постійно експериментуємо, шукаємо, як зробити інтерактивні проєкти дійсно живими, як залежно від ситуацій добре взаємодіяти з людьми». 

Для креативних організацій – культурний менеджмент

Яна Бойцова

Яна Бойцова, співзасновниця громадської організації «Піксельовані реальності», місія якої – цифрові методи збереження культурної спадщини; співорганізаторка проєкту з переосмислення культурної спадщини «Дуже цифрові резиденції»

Навіщо менеджмент

«Група людей, яка не знає, навіщо вона тим чи іншим займається, не є інституцією. Інституція має продовжувати існувати, навіть якщо якихось людей не стає. Це показує її сталість. На мою думку, приклади справжніх інституцій – це ті, у яких відбулася зміна засновників, проте вони продовжили працювати протягом багатьох років.

Фільтрувати запити замовників можна завдяки місії організації. Наприклад, якщо ви займаєтеся згідно своєї місії креативними індустріями, а вам пропонують створити аудіогід про індустріальну пожежну безпеку, то вам, можливо, доведеться відмовитися. Адже це не ваша сфера діяльности, і буде важко вбудувати її у свої процеси. Робота, яка відводить від місії, забере ресурси, та не додасть нічого до вашої сталости».

3D-сканування: шлях у професію

«Колись Федір Бойцов помітив, що будинок Руссових, одна з визначних пам’яток у центрі Одеси згоріла, але, після того як завалився її дах, ніхто не розпочав реставрацію. Федір був архітектором, мав знання про 3D-друк, розумів, як усе могли б полагодити, проте бачив, що ніхто будинком не займається, а його стан постійно погіршується після чергового завалення даху.

Як виявилося, не було інформації – креслення того, який вигляд будівля мала раніше, якою була її автентична баня. Про будинок, який горів понад десять разів, збереглися дуже приблизні дані. Ніхто не збирає їх, і це одна з першопричин, чому пам’ятки в Україні часто не відновлюються. Коли Федір познайомився з фотохудожником й оператором Дмитром Докуновим, вони вирішили разом засканувати Дюка».

Менеджмент у громадській організації

«Коли я долучилася до команди, то вирішила застосувати свої знання комунікації та менеджменту. Ми зрозуміли, що хочемо комерціалізувати ідею, якою займаємося, але водночас помітили, що ринок цифровізації міст і перенесення їх у віртуальну реальність ще не такий розвинений на міжнародному рівні. Тоді 2016-го ми створили громадську організацію. У нас з’явилася місія – просувати цифрові методи збереження культурної спадщини. 

З визначенням місії нам допомогла стратегічна сесія з фасилітаторкою: завдяки ній ми зрозуміли, куди, навіщо та з ким рухаємося, а також розробили план роботи на рік уперед, оцінивши попередні роки, залучили нових членів команди, а згодом разом отримали грант на створення своєї лабораторії для 3D-друку. 

Хоча наша стратсесія була присвячена організаційному розвитку, більшість часу ми з’ясовували, хто ми одне одному, які в нас стосунки в команді, яка має бути структура відповідальности, розвитку. Розуміння цих речей допомагає триматися разом. Людський капітал компанії має складатися з наявних людей, які розуміють місію організації, і нових талантів. Якщо ви залучатимете таланти, то постарієте. Не буде людей, які зможуть заступити вас».

Розвиток організації

«Першим нашим завданням було поширити ідею, що така штука, як зацифрування, існує. Нам потрібно було про нього розповідати – в цьому допомогли лекції, гранти. Значну увагу ми приділяли знайомствам з тими, хто займається реставрацією. З часом нас самих уже почали запрошувати як спікерів на різні форуми з тематики спадщини. Якщо ви хочете промотувати як інституція, то перше, що б я радила робити, – шукати, де найбільші точки впливу у вашій індустрії та намагатися туди потрапити.

Перші роки ми виживали. Потім з’явився грант “Малі міста – великі враження”. Наш проєкт мав класну задумку, фінансувався великою сумою, та касовий розрив не давав нормально його просунути. Вивчити, що таке касовий розрив – один з перших кроків до фінансової сталости організації. Так ми зрозуміли, що не можемо працювати з дрібними замовленнями чи такими, що передбачають великі касові розриви. Далі виник УКФ – інституція, яка почала підтримувати сферу культури, культурної спадщини та цифрових проєктів, для яких до того не дуже було донорів. Наступні проєкти вивели нас на більшу фінансову сталість. “Дуже цифрові резиденції” – це був проєкт ділення досвідом і пошуку нових імен (не тільки для нас, а й інших організацій).

Розвиток потрібно планувати як окремий процес, щоб відповідати запитам сучасности. Ми, наприклад, наразі шукаємо нові напрямки розвитку: магазини, комерційні запити, фулфіли. Важливо також постійно займатися фандрейзингом грантів, а для цього потрібна окрема людина».

 

Теги:

#конспекти подій #gwaralab