Ти слухаєш шоу Gwara Talks. Подкаст, де ми досліджуємо все те, що рухає нас до майбутнього: нову економіку, сучасне мистецтво, альтернативну освіту та урбаністику. Ми зустрічаємося з кріейторами, щоб поговорити про хід їхніх справ, «уроки», які вони засвоїли, та про те, як зробити більший імпакт.

У цій розмові ми говоримо з Олександрою Суховєєвою та Людмилою Нікітіною про місто Харків та проєкт мапування ХТЗ. Активісти і урбаністи, дослідники і волонтери збираються, щоб дослідити район, знайти невідомі місця та забуті сквери

Сергій: Всім привіт! Нарешті ми розберемося з цією історією про ХТЗ і його мапування. Сьогодні у нас в гостях організатори Марафону мапування ХТЗ: Саша Суховєєва, аналітикиня в сфері урбаністики, та Людмила Нікітіна, проєктна менеджерка. Дякуємо за ваш час, привіт! Розкажіть, що це у  вас за проєкт Марафон мапування ХТЗ. Що це взагалі таке?

Людмила: Кожному зрозуміло, що таке марафон, а от мапування ХТЗ – це вже не досить зрозуміле поняття. Загалом скажу, що це наш проєкт, наша ідея. Ми хочемо дослідити район соцмістечка ХТЗ і зробити його в цікавому форматі марафону з мапування. Основне наше завдання в межах активності та діяльності – зрозуміти, що є в цьому соцмістечку, які локації, зони, місця, і насамперед ті об’єкти, якими користується молодь. Це якщо загально. А докладніше ми поговоримо про це далі. Хочу додати, що нас обмежує час, ми працюємо у форматі марафону, тому що зараз літній період, і також є дуже велика кількість різних об’єктів, які розташовані на території соцмістечка. І саме тому нам потрібно у вимірюваних і швидких темпах працювати в  цьому напрямку. Тому ми працюємо у форматі мапування. 

Сергій: Сашо, хто є вашою командою? Чому ви звернули увагу на цей район? Яку проблему вирішуєте цим проєктом?

Олександра: Основні учасники – це волонтери, вони здійснюють це мапування, хоча ми з коліжанками, тобто я і Люда, і ще Анастасія, також аналітикиня (відсутня зараз, тому що у поїздці). Ми всі також беремо участь у  мапуванні.

Людмила: Загалом ми орієнтуємося на те, що це з одного боку місцева ініціатива, але ця місцева ініціатива йде зі сторони нашої пропозиції. Насамперед ми її ініціювали як проєктна група. Схожий проєкт реалізовувався на базі Сєвєродонецька, там проводилась схожа активність у  форматі мапування з метою визначити місцеві цікавинки, потенційно небезпечні для молоді локації, які можна покращити, щоб вони стали комфортнішими для молоді. У Харкові у нас теж виникла така ідея і ми звернулися до мешканців соцмістечка, зокрема до молоді, кому цікаво приєднатися до такого марафону, стати учасником, дослідити ту територію, де ти проживаєш або жив чи навчаєшся, буваєш час від часу, і дослідити питання проблемних локацій, де є хороші класні локації для молоді, і можливо, є те, що можна покращити, зробити локацію чи місцевість комфортнішою для перебування молоді. Це наш основний меседж. У проєкті координуванням займається Яна Салахова. Я займаюсь організацією роботи загалом в  межах нашої ініціативи. Саша займається аналітичною обробкою тих даних, які ми збираємо в межах нашого марафону. Можна додати інформацію про технічну складову. З одного боку це все відбувається дуже просто, з іншого боку є певні технічні обов’язкові нюанси, яких ми дотримуємося. Зараз у нас 29 учасників, які захотіли приєднатись до цієї ініціативи. Для мене дуже цікаво, що не тільки молодь захотіла доєднатись, у  нас є люди, яким за 30 років, і які подавали свою заявку на участь і аргументували це тим, що «ми хочемо розвивати цей район і привнести щось хороше для майбутніх поколінь, для своїх дітей, онуків». Це теж такий цікавий момент, що долучається не тільки молодь, хоча ми мапуємо місця для неї, але виявляється, що важливі вони не тільки для молоді. Мапування відбувається наступним чином: ми обираємо комфортні дати серед тижня для групового мапування. Ми збираємося групою і  проходимо певним відрізком маршруту на визначеній території містечка ХТЗ. Звісно, у нас є попередньо погоджені точки, які ми хочемо відвідати, зазвичай це якісь конкретні локації, це можуть бути школи, гуртки, парки. В межах цього плану ми відвідуємо обов’язкові локації, а також озираємось, що ми бачимо навколо. Також аналізуємо ті локації, які привертають нашу увагу. Так відбувається наш груповий вихід з мапування. Для тих учасників, які не мають можливості приєднатись до групового візиту, є індивідуальні. Для того, щоб стати учасником в індивідуальному форматі мапування достатньо мати з собою смартфон і годинку-дві вільного часу. Ти можеш прогулюватись або в універ, або на роботу, або просто прогулюватись райончиком, зупинитись біля певної локації, це може бути парк або гурток дитячого дозвілля. Ти зупиняєшся, дивишся, що це за локація, заповнюєш анкету. В нас є типова анкета для всіх локацій, там є пункти описові та оціночні, які важливі. Це для того, щоб ми зрозуміли, що це за локація, як нею користується молодь, якими є її характеристики. Людина заповнює цю анкету, завантажує фото. Таким чином ми збираємо інформацію і потім працюємо з аналітичною обробкою цієї інформації. 

Сергій: Скільки триває активна частина мапування? Мапування – це дослідження, збір інформації різними людьми, які долучаються до проєкту. Є ядро, організаційна команда, плюс у вас є волонтери, яких ви координуєте, одиночні люди, які можуть досліджувати. Це партисипативний крауд збір інформації, щось таке?

Олександра: Так, партисипативний, це точно цього стосується.

Сергій: Скільки триває цей збір, марафон?

Людмила: Ми собі ставили певні плани, якраз червень-липень ми займемось мапуванням, і в  серпні ми займемось опрацюванням тієї аналітичної інформації, яка у  нас є, для того, щоб проаналізувати результати, дати рекомендації, щоб сформувати висновки у певному форматі. 

Сергій: Що буде далі? Зробили ви мапування. і? Мені дійсно цікаво і хочеться зрозуміти, в чому цей концепт. Зібрали інформацію, проаналізували, і що?

Олександра: Це питання дуже часто ставлять Яні, на фестивалі конструктивізму, коли вона робила свою доповідь, і коли я вперше почула про її програми, я теж поцікавилася. Це волонтери, вони мають бажання, вони збирають інформацію, видають рекомендації, але чи будуть враховувати цю інформацію ті, хто приймають рішення? Яна, наша координаторка, відповідає, що такий аналітичний звіт можна використовувати саме у роботі з владними структурами для адвокації, для лобіювання громадських вимог. На ХТЗ є потужне явище – низовий активізм. Багато активістів, які борються за певні свої права як містян, і вони можуть бути озброєні таким звітом при цьому. Їм часто закидають, що ці опитування в соцмережех, які роблять просто рандомно, і ми не знаємо, хто відповідає. Так, ми отримаємо певну кількість анкет, але з соціологічної точки зору це не є вірною вибіркою, тобто це не релевантно. Проте саме за цією методикою ми можемо зробити дещо релевантніше і використати його. 

Сергій: Чи були якісь інші схожі проєкти в Україні? Це звичайна практика?

Людмила: Можу з власного досвіду навести приклади. З приводу чогось, що стосується благоутрою, урбаністики. Рахується, що це альтернативна методика. Але з точки зору тієї людини, яка може користуватись цією інформацією, я  бачу наступний приклад: я до цього долучалась до схожого проєкту, він реалізовувася в Старобільську, я  була менторкою програми зміцнення громадського активізму серед молоді.  Моя команда була із Старобільська і  вони ініціювали проведення мапування. Їх мапування було пов’язано з проблемними зонами. Команда оголосила відкритий набір, вони набрали людей, які хочуть пройтись містом, подивитись, що їх оточує. Люди, які живуть в певному районі, на певній території, чомусь хочуть мапувати нову локацію, не ту, де вони живуть. Це така специфіка і  це говорить, що люди  відкриті до дослідження чогось нового. Ми провели там лише один день, дві чи три години мапували проблемні місця, серед них були нелегальні сміттєзвалища, стихійні сміттєзвалища. В  цілому, якщо я точно пам’ятаю, близько 70 локацій було відзначено як сміттєзвалища і інші проблематичні місця, такі як недобудови. По результатах цього мапування команда могла зупинитись на цьому: вони провели мапування, зробили публікацію в  соціальних мережах на тих каналах, які для них були доступні, і сказати громаді, що у місті є 70 проблемних локацій. Це можна говорити як представникам влади, які мають безпосереднє відношення до вивозу сміття, це можна говорити громаді, яка знаходиться на певній території. І тут залежить вже від того, для кого це питання буде також актуальни, і  хто буде готовим взятись за його вирішення. Практика показала, що після проведення цього мапування друзі, знайомі команди, точно знаю, що два тижні після мапування просто збирались і прибирали ті сміттєзвалища, які могли прибрати. Вони прибрали 30 локацій, щось на зразок цього. Таким чином вони стимулювали в першу чергу громаду, тому що не знаю наскільки до цього була підключена місцева влада. Ми мотивували громаду прийняти якісь конкретні рішення і таким чином буквально за два тижні позбулись близько 50 відсотків проблемних локацій, які були нанесені на карту. Це прямий приклад того, що може відбуватися по відношенню до нашої ініціативи. Як людина, яка займається організацією процесу і  як людина, яка займалась набором учасників, я дивилась на їх мотивацію, я розмовляла з учасниками, я бачу, що в першу чергу люди починають цікавитись такими ініціативами. Це не те, що ти прийшов на якийсь захід, послухав інформацію і  окей. Це складніше, тому що вимагає активного включення. Але що мені дуже відгукується, що людям це заходить, люди хочуть робити внесок у  розвиток своєї громади,  у розвиток свого двору. Наприклад коли у нас були перші виходи з мапування, в мене було спочатку 4 людини, потім залишилось 2. Ми мапували з тими людьми, які проживали безпосередньо на території цього соцмістечка. Дуже класно відгукувались якісь історії саме учасників марафону, які розповідали що це за локації, як вони пов’язані з життям людини, і ті коментарі, які давали учасники. Зараз у нас тільки середина процесу, але я  вже бачу, що для когось це було викликом, маю на увазі саме технічну складову. Можливо хтось колись користується гугл мепс, старше покоління практично ним не користується. Зараз я розумію, що для когось було викликом просто користуватись картою, подивись щось, крім стандартних місць як школа, магазин, якийсь парк, що ще знаходиться  в цьому районі. Для когось було викликом зробити репрезентативну фотографію локації. У кожного учасника  є якийсь свій челендж і  ті персональні результати, які вони можуть досягти в рамках мапування. 

Ініціативна група громадської організації Ми пішла на мапування дуже свідомо. Ми збираємо дані учасників про локацію, оцінку певних місць, але в  рамках нашої анкети є пункти, де ти респондуєш представника цієї локації. Якщо це школа – зайти в неї і  запитати когось з учителів: “Що ви можете розповісти про школу по наших пунктах?” Можна запитати охоронця, якогось ведучого. Якщо це парк, можеш запитати у прохожих. Тобто можеш мати свою думку і запитати думку людей, які тебе оточують.

Сергій: Що ви в  результаті знайшли цікавого? Що є взагалі ХТЗ? 

Олександра: Люда часто вживала слово “соцмістечко”. Там саме те, що цікавить фахівців, архітекторів, це зона соцміста і вона насправді дуже невелика. А обивателі розуміють під ХТЗ і увесь район, який поряд, хрущовки і  навіть якісь прилеглі території як Рогань, Сонячна, це теж в купу до ХТЗ йде. Але архітектурну і урбаністичну цікавість представляє ареал соцміста, над яким працює ХНОБа і  він отримує певний статус як архітектурна памятка. (Цікава)також містопланувальна структура цього району, ці вулиці, зелені зони. Воно планувалось як лінійне місто з елементами міста-саду, тому  там все так витягнуто, будівлі вздовж Московського проспекту, який там проходить, і територія заводська завжди були відокремлені цими зеленими зонами, які зараз прийшли в такий стан, що виглядали як хащі, які були вирубані, побудовані новобудови, це вже про процеси оновлення на районі ХТЗ. Доповнення до попереднього питання про проєкти партисипативні, чи є вони ще. Як сказала Люда, у  людей, на районах, у містах є потреба в  таких проєктах, але з огляду на те, якою великою є ця потреба, то можна сказати, що ці проєкти є досі поодинокими. Саме ця методика, яка є в марафоні по ХТЗ була випробувана у Сєвєродецьку, ще я знаю кілька подібних, де урбаністи організовують подібні речі, але було б краще, якби це організовувалось на рівні районної влади, щоб це було постійною практикою, коли мешканці мають можливість долучитись до творення свого районного середовища і оточення.

Сергій: Головний інтерес і  секрет, щоб це не робилось районною владою, яка начебто щось підтримує, а саме громадським суспільством 

Олександра: Так, можна це робити і  знизу, громадським суспільством, якщо влада ігнорує цей процес, але є такі речі, які можуть запроваджувати і владні структури, це бюджет участі, наприклад. Після дослідження ХТЗ мені все не йде думка про те, що було б круто і на рівні районів можна було зробити.

Сергій: Скільки на ХТЗ живе людей, приблизно?

Людмила: Чисельність населення якраз мого масиву 150 тисяч.

Сергій: Маленьке містечко.

Людмила: Ми брали собі територію приблизно 20 кілометрів квадратних для нашого мапування. З одного боку це не багато, але якщо територія велика  і локацій багато, то тут є достатній пласт робіт. Дуже важливо розуміти свою власну спроможність і  ті часові рамки, в які ми зараз потрапляємо. Нам хотілось, щоб в результаті це було плюс-мінус 300 локацій, які ми оглянули, і  на основі цього досягти більш конкретне бачення того, як можна працювати з цією аналітичною інформацією.

Сергій: Як взагалі організувати такі проєкти? Хто не може робити такий проєкт? Чи обов’язково мати дипломованих урбаністів? 

Олександра: Я одразу звернула увагу, коли прийшла на першу установчу зустріч, що серед учасників звичайні люди, мешканці цього району, іншого району, у яких є бажання досліджувати міське середовище. Вони не почуваються якось відокремлено від нього, немає відчуження, а навпаки бажання його досліджувати і  брати участь у його змінах. Також вони можуть приділити вільний час кожного тижня. Серед них немає не те, що архітекторів, містопланувальників, серед них немає осіб, яких можна назвати професійними активістами (лише з натяжкою). Коли ми лише намагались аналізувати результати цих анкет, ми помітили, що учасникам буває важко сформулювати свою вимогу, рекомендацію. Якщо активісти одразу бачать порушення, вони формулюють яке право тут порушено і в  загальних рисах знають як це треба виправити, будуть цього домагатись і  місцями це дещо агресивно виглядає. З нашими учасниками такого немає. Вони налаштовані більш позитивно. 

Людмила: Я рекомендую спробувати організувати подібні речі, це базовий рівень. Ми можемо прийти на ХТЗ і  сказати, що проведемо якийсь фестиваль в Зеленому Гаю. Це класно, це наша думка, але ми не комунікували з жителями району, не питали які у них потреби і не факт, що цей наш задум вдасться на 100%. Наш проєкт – це базовий рівень, це той початок, коли ми самі можемо проаналізувати, що є, чого хотілось і визначити вектор руху. Ми розуміємо, що Харків велике місто, можливо в Севєродонецьку це було ефективніше, тому що учасники проаналізували все місто. Харків мільйонне місто, тому була обрана периферійна його частина. В центрі досить розвинута інфраструктура і  краще з локаціями, де може перебувати молодь, з кружками, ініціативами, тому ми обрали саме ХТЗ. Важливо впроваджувати аналітичні активності, використовувати аналітичні інструменти для будь-якої громади. Мені було б приємно бачити подібні ініціативи в маленьких містах, селищах. Там було б з цим простіше, тому що була б менша кількість локацій. Але в  першу чергу вже учасники задумались би, що це не просто така дійсність, а проаналізувати що вже є і зрозуміти, що хотілось би бачити в цьому районі, як ви будете цим користуватись, навіщо це вам, що це даватиме.

Олександра: Коли мапували, ми присвятили годину-півтори мапуванню, а потім описували в анкеті парк імені Маяковського, про який вже відомо, що він буде реставруватись. Зараз він в  жахливому стані, немає жодного інформування, там лише стенд з переліком того, що можна і не можна робити. Інформації як долучитись і  чого очікувати немає. Це також можна віднести до попередніх висновків, аналізу цього дослідження, що рівень інформування відсутній. Якщо ми бачимо щось старе, ми не можемо дізнатись. Навіть коли у нас була перша зустріч у  молодіжному центрі, це новий обєкт, там гарний ремонт, там щось відбувається, але з інформуванням дуже важко. Це був час, коли дівчина на вахті вже пішла, хоче це був робочий час. Там не було нічого інформативного, крім того, що це молодіжний центр, не було інформації що там відбувається, яка концепція, ідеї та правила.

Сергій: Чи є якийсь tool kit як робити таке мапування? Для тих, хто послухав подкаст і захотів також зробити це.

Людмила: Tool kit є, але я рекомендую звернутися до попереднього досвіду. Організація Сєвєрозміна, яка була ініціатором, створила певний гайд, яким можна скористатись: там відображена послідовність того, як можна провести подібне мапування, є зразки і посилання на гугл карти, які були сформовані в  рамках мапування, і є посилання на анкету, якою користуються, щоб провести таке мапування. Додам ще, що анкета формувалась на основі гуглової системи оцінювання локацій, але з певними своїми винятками, особливо якщо це локація, де можна отримати послугу для молоді. Там є розширені питання з приводу персональних вражень від відвідування локації, які послуги можна отримати, можна вказувати, якщо це місця для молоді, чи має локація сайт або соціальні мережі і там описано, коли працює цей заклад, як працює та які є напрямки. Достатньо взяти цей посібник і можна провести аналогічне мапування свого району, або на основі базової анкети розробити свої напрямки. З приводу подібних ініціатив, у нас є учасник, який проводив не мапування, а відзначав місця зі сфери обслуговування, де обслуговують українською мовою. Була проведена колосальна робота  і результати цієї роботи знайшли своє відображення на гугл мепс. Механіка роботи гугл мепс така: якщо перейти за посиланням на смартфоні і відкрити карту, гугл мепс накладає ще один шар та ту карту, яка використовується, і  потім нею можна буде користуватись. Якщо у  людини є бажання промаркувати не місця для молоді, а незаконні сміттєзвалища, велодоріжки, заклади, які обслуговують українською, ця методологія може бути використана в подібних активностях.

Сергій: Що ще стосовно діджитал інструментів, як відбувається цей процес? Ви ходите з папірцями і записуєте?

Людмила: Така можливість є, працювати з паперовою анкетою, але в рамках нашого мапування ми мали першу організаційну зустріч, ми з учасниками проговорювали які їхні очікування, враження, що для них важливо мапувати. В нашій методології мапування було лише 6 пунктів локацій. Це заклади освіти, заклади неформального дозвілля, парки. На першій зустрічі учасники додали історичні пам’ятки і зелені зони. 

Сергій: Були такі моменти, коли ви гуляли парком, знайшли зарослі,  а там памятник минулого століття? Чи не було такого?

Олександра: У нас було в парку Маяковського трішки інше: ми йшли, а  там якісь зарослі, заброшка, якісь люди, ми обійшли це місце. Це ж соцмісто, воно засновано у 20-30 роки минулого сторіччя. Там був Лосівський майданчик, нічого там, крім степу та ярів не було.

Людмила: Останній раз, коли я  долучалась до мапування, в нас була група місцевих, які ділились персональним враженням від проживання на цій території. В нас були чітко визначені категорії і  я вдячна учасникам, які вивели мене за межі соцмістечка. Ми пройшлись крізь морг, який не входить в категорію мапування, але через те, що це велика територія і він знаходиться посеред житлового масиву, його не оминути і всі будуть з ним зіштовхуватись. Візуально не дуже гарну атмосферу навіває ця територія, бо вона закинута. Питання в тому, що містянам не подобається, наскільки захаращена ця територія. Питання в тому, що якщо це комунальна підприємство, в  перспективі добре було б, якби воно було трохи приємніше візуально, тому що є ефект нагнітання, коли проходиш повз. Ще учасникам не вистачає простору для самовираження. Ми проходили повз висоток з графіті, але прогулюючись по містеку я не бачила якихось графіті, розмальовок, але були території, де просто балончиком з фарбою були написані незрозумілі слова. Та бетонна стіна могла б бути життєдайним ресурсом для жителів цього містечка. Можливо комусь прийде ідея, що ту територію можна причесати, прибрати, зробити ілюстрації чи графіті, створити зони для відпочинку. Лавочок всюди дуже багато, а місць, де можна гарно провести час, локацій зі столиком, пледами, я  практично не побачила.

Олександра: Будь-які міські дослідження будь-якого району є безумовно цікавими, але якщо потрібне заохочення, долучення до марафону мапування ХТЗ, можна натрапити в  зоні соцміста на добре збережені будівлі перших ліній будівництва. В їх оточенні (я переглядала відео місцевого мешканця активіста) можна побачити як з-під асфальту визирає бруківка, якийсь п’єдестал від памятник в дворі, унікальне озеленення цих дворів, якого немає у панельних районах, балкони склені такими стрічками, десь збереглись дерев’яні рами тих часів.

Сергій: Як вас знайти, якщо хтось хоче зробити ХТЗ? У вас є фейсбук сторінка, чи інстаграм?

Людмила:  Доєднатись до нас можна через сторінку в соціальних мережах – Будуємо Україну Разом Харків. На нашій сторінці є анкета і можна зарєєструватись і долучитись. 

Олександра:  Ще сторінка Театр змін.

Людмила: На загальнонаціональному масштабі це сторінка Театр змін Сєвєрозмін. Можете знайти у фейсбуці, інстраграмі, там теж є посилання на реєстрацію та на телеграм чат.

Сергій: Тепер я  знаю, що таке мапування. Для мене це інсайд, що тема може бути актуальною для багатьох міст, містечок, селищ, сіл, ОТГ, районів. Навіть у моєму місті, де я  буваю часто, виглядає так, наче тут нічого немає, але якщо приділяєш своїй вулиці деякий час, можеш знайти якийсь непонятний памятник або вивіску, про яку ти мало що знаєш. Лише треба виділити час, але щоб робити це системно, щоб це були дані, які можна використовувати іншим, щоб можна було впливати та популяризувати зміни на краще на районі, це можна робити за допомогою мапування. Ми обов’язково почитаємо більше про цей процес. Головне, що він не напряжний, не затратний, по суті будь-хто може його зробити. І почитаємо про методологію, про яку ми говорили у  подкасті. 

Це був подкаст Gwara Talks. Подкаст, де ми говоримо про все те, що рухає Україну вперед, зокрема це нова економіка, сучасне мистецтво, альтернативна освіта та урбаністика, які поєднуючись разом можуть багато чого. Якщо вам подобається, якщо ви нас слухаєте, ставте нам лайки, поширюйте нас і надсілайте свої запитання нам на пошту. До речі, у нас є Patreon, раптом що це теж дуже класна історія. До зв’язку і до нових зустрічей на подкасті Gwara Talks.

 

 

Теги:

#урбаністика