Ти слухаєш шоу Gwara Talks, подкаст, де ми досліджуємо все те, що рухає нас до майбутнього: нову економіку, сучасне мистецтво, альтернативну освіту та урбаністику. Ми зустрічаємося з кріейторами, щоб поговорити про хід їхніх справ, уроки, які вони засвоїли та як зробити більший імпакт.
Сергій: Усім привіт! Сьогодні ми на подкасті Gwara Talks і вітаємо нашого гостя Михайла Обода з компанії «Нейтронік», де він є співзасновником. Сьогодні ми поговоримо про такі моменти: як українським підприємцям вдається від креативної ідеї, яка стосується галузі розваг, трансформувати свої ідеї в продукти, що можуть конкурувати на глобальних ринках, які можуть надихати людей та розважати їх в 60 країнах світу. Як вдалося з ідеї розваг або з ідеї технологічних розваг перетворити це в глобальний бренд, глобальний бізнес та як в креативних індустріях можна розвиватися. Привіт!
Михайло: Привіт, Сергію. Дякую за запрошення. Просто частіше я розмовляю про бізнес або про експорт, але у форматі «креативу» це буде ще цікавіше.
Сергій: Супер! Розкажи, будь ласка, чим ти зараз займаєшся? Яка твоя основна діяльність?
Михайло: Як ти сказав, я є співзасновником компанії Нейтронік. Ми – передусім виробництво, хоча в компанії є 5 різних напрямків, але основний наш напрям – ми робимо повний цикл продукту. Продукт в даному випадку є лазертаг, це лазерний пейнтбол – ось є кульки з фарбами, це пейнтбол. Це окрема гра і в нас в Парку Машинобудівників і в парку Артема в Харкові досить великий пейнтбольний клуб – другий в Україні за відвідуваністю, ми розпочинали з нього. Там він настільки великий, що може 30-40 паралельних заходів проводити, припустімо, дні народження, лазертаг досить великий. Після цього ми зрозуміли, що цікаво займатися не лише послугами але і продуктом, тому що це можна масштабувати – можна реалізувати свій потенціал, зокрема і творчий, і ми почали робити.
Робимо ми лазерний пейнтбол і експортуємо його, до того ж у чому особливість наша? У тому, що ми все робимо самі. Іноді це складно, іноді це важко, але так контролювати якість виходить найкраще. Ми самі робимо пластик, ми самі програмуємо плати, самі роздруковуємо плати – у нас своя техпідтримка, сервіс, який допомагає клієнтам 7 мовами.
У нас є свій відділ продажів, який теж розмовляє 7 мовами, у нас свій відділ маркетингу, у нас свій відеопродакшн, свій відділ якости, звісно, і саме виробництво. У нас все збирається у триповерховій будівлі і практично з двохсот компонентів збирається один виріб і потім ми відправляємо його. Запаковуємо і відправляємо в 61 країну світу, тобто зараз це наш основний напрям, в цілому про інші я може пізніше скажу.
Загалом я займаюся більше відділом маркетингу і командою, а мій партнер Юрій – він займається більше виробництвом і продуктом, але ми один одного взаємно доповнюємо, ми зараз живемо цим продуктом, хоча я ніколи і не думав що буду щось виробляти.
Сергій: Як це сталося в контексті того, наприклад, що є одна зі статистик, що у нас там в Україні до 95% відсотків компанії є аутсорсерами. Тобто часто люди заходять в нішу, роблять певний продукт для іноземних замовників – це класно, це супер. Як вам так вдалося, що ви робите продукт, маючи такий маркетинг, такі напрямки. Ви так почали чи виросли з аутсорсу як продукт?
Михайло: Ми розпочали з послуг, тобто ми починали проводити пейнтбольні ігри та побачили, що наша авдиторія неповна, тобто бракує частини. У пейнтбол не можуть пограти діти до 10 років – їм важко, ці маркери дуже важкі, до того ж, у нас мало жінок, і насправді до лазертагу ми дуже скептично ставилися. Пейнтбол – це гра як справжня, а лазертаг це якесь дитяче, але ми зараз розуміємо, що це було наше обмеження і плюс в Україні лазертагу практично не було. І той що був – дуже страшненький, однак ми таки вирішили протестувати. На наш сайт ми розмістили статтю про лазертаг, за перший місяць ми отримали три замовлення на гру. Ми вирішили, що це через наших партнерів і зрозуміли, що це хороший ринок, тому що є величезна перевага над пейнтболом, але він доповнює його. Тому що багато навіть гравців спочатку грають в пейнтбол, потім в лазертаг того ж дня. Тобто це схожі ігри: командні ігри, спортивні ігри, в яких можна перемогти. Тому все раціонально починалося поступово – ми розпочинали з одного програміста і згодом зрозуміли, що нам цікаво цим займатися. Зараз все значно цікавіше для нас, тому що щодня у нас 50 фахівців покращує наш продукт. Це 50 людей у нас в IT-департаменті. В аутсорсовому бюро й IT-департаменті цих 50 людей щодня покращують цей продукт, і це надихає, тому що продавати його з кожним днем все легше, і це накопичений ефект. Тому я дуже тішуся, що ми в продукті, своєму продукті, тому що це додана вартість. Ми можемо контролювати всі етапи якости, хоча в аутсорсу є свої переваги, але нам значно більше подобається працювати в продукті.
Сергій: Цікаво, я от слухав цю частину та порівнював пейнтбол та лазертаг. Пейнтбол – це де стріляють фарбами якимись, а лазертаг пристроєм, я завжди думав що це пістолет, але там є датчики якісь електронні, які все це сприймають. Але готуючись до розмови подивився соцмережі та побачив, що лазертаг також розвивається. Що взагалі це зараз за ринок, яка ніша? Це ринок розваг, чи це ринок освіти, чи це ринок шоу, навіть не знаю як сказати правильно.
Михайло: У лазертага є два напрями. Перший напрям більш класичний – це indoor, коли в ТЦ або десь в закритому приміщенні відбувається ніби більше шоу. Тобто там стріляти, потрапляти треба, це швидше як в бойовику. Тобто ти приходиш, це як квест-кімната, як бойовик або там, як Діснейленд, як певний атракціон, тобто тобі треба захопити більше цілей. А другий напрям лазертага – це ігри на відкритому повітрі, в які грають як у нас в Парку Артема, і в цьому ця командна гра дуже схожа на пейнтбол і там значно більше тактики. Там супер командна гра тому це розділили на два напрямки, де ми працюємо. Одна наша арена розташована у ТЦ Французький Бульвар в Харкові відразу навпроти IMAX. Там грають у критий лазертаг, а у відкритий лазертаг грають в парку Артема. Також у нас відкрилася арена віртуальної реальности в новому торговому центрі. Про це пізніше розповім.
Сергій: Цікаво, як це працює в порівнянні з Україною та з іншими країнами, тобто якщо дивитися статистику Світового банку, економіка в Україні становить два відсотки від світової, в світі мабуть зовсім по-іншому. Я бачив декілька кадрів, здається, в Нью-Йорку, де люди цим усім захоплюються. Що відбувається, якщо взяти Україну в порівнянні з іншими країнами?
Михайло: Відрізняється ринок, я б сказав, відрізняється ринок СНД від усього світу, тому що на це впливає багато чинників, виробник. Наприклад, у СНД і в певних частинах України більше розвинений відкритий лазертаг, на відкритому повітрі він ще називається зовнішній. Тобто у багатьох асоціюється лазертаг в Україні і в Харкові, що ми йдемо на природу, ми сидимо в альтанці і в перервах граємо в лазертаг. У Європі і в Америці зароджувався лазертаг 35 років тому і там це був критий орендний лазертаг на підготовленому майданчику. Ось в кількох серіалах зображено лазертаг і це критий комплекс, в якому темно, дим, лазери, голосно грає музика і тому там на ринку все по-іншому. Коли ми почали експортувати, почали виходити з нашим продуктом, а потім зрозуміли, що не треба примушувати європейців та американців думати, що лазертаг інший. Тож ми створювали більше продукт який вони звикли бачити, хоча потім особливо через карантин і COVID були складнощі.
Сергій: Зараз там був локдаун півтора року, майже два. Як це вплинуло на сферу? Ти кажеш, що вони запити переставили не на ті що відкриті, а на ті які в закритому приміщенні, і люди цим користуються чи це так? І це довгостроковий тренд чи це нативна історія?
Михайло: Так, вплинув сильно, тому що закрилися всі торгові центри. Багато обмежень, особливо в Європі та в Америці. Америці трохи легше, тобто Америка стартувала з цього квітня напевно. Особливо були складнощі з квітня минулого року, коли все починалося. В принципі скрізь поступово, але Америка швидше стала відновлюватися, вплинуло сильно і зараз основні наші продажі ззовні орендні відкриті. Для критих комплексів не купують – люди усі бояться, не розуміють що далі буде, але для мобільного клубу лазертаги вони зараз охоче купують і добре зараз відновлюється ніша. Чи надовго, я думаю, вплине. Але ми від цього виграємо, тому що ми спочатку починали як відкритий. Наші конкуренти дуже круті. Є австралійці, голандці, точніше Нідерланди, американці, і вони там вже 35 років і усі вони не працюють. Працюють тільки арендні лазертаги, і у них зараз справи так собі, але ми вчасно диверсифікувалися та побачили, що ми зараз від цього виграємо.
Сергій: Вже зараз ви конкуруєте з австралійцями або з нідерландцями. А як наші програмісти, конкретні люди, яких ви наймаєте та залучаєте до роботи? Чи вони витягують по лінії цих розробок, щоб конкурувати із закордонними організаціями, чи легко шукати цих програмістів, експертів і хто ці експерти? Це програмісти чи ще якісь незвичайні професії залучені в цей процес?
Михайло: Я думаю, що це головна перевага наша і наш коник, тому що у нас є хороші університети, інститути в Харкові, які дають хорошу команду. Звісно, не можна сказати, що все просто і хороших людей потрібно знайти, плюс ми не можемо завжди платити такі зарплати, які платять аутсорс, тому що американці все одно там іншими цифрами оперують або європейці, але в той же час час це й великий плюс, і цим саме ми обходимо наших конкурентів, тому що вони стартували 35 років тому, хтось 15 років тому, але ми почали 9 років тому і багатьох вже обігнали. За рахунок кількості і якості нашої команди, знову ж таки скажу. Один з принципів, якщо говорити не лише про нас, а це і точки зростання будь-якого виробництва, будь-якого проєкту продуктового в Україні. І я настільки в цьому впевнений, що особливо після трьох випадків, коли я знаю що наші конкуренти американські, вони, виявилося, створювали одну частину продукту в Києві. Другий конкурент наш це інше виробництво австралійське, воно робило мініпроєкти з іншими програмістами харківськими. Також зараз звертаються до нас і зараз ще легше, тому що у нас усе це в одній будівлі і ми більше, краще можемо зробити продукт, тому що у нас комунікації йдуть трохи швидше, чим віддалено. Хоча бачу, що саме і за рахунок цього ми і витягуємо. Тому я вважаю, те, чого ми досягли, це завдяки нашій команді.
Сергій: Ти на початку розмови згадував, що в лазертазі туристи приходять і грають, там є технологічний компонент, купа плат, всіляких сенсорів, і цим усім керує загальна логіка. А як з контентом для ігор? Тобто ви ж ще й виробники контенту? Як виробляєте цей контент від ідеї і до інтеграції всієї. Що з цим? Тобто як назвати цей напрямок?
Михайло: Усім, що пов’язане з дизайном та розробкою, ми займаємося самі. У нас був тільки зовнішній аренний лазертаг і ми побудували внутрішній, щоб краще розуміти наших клієнтів, що треба гравцям, і ми дійсно відточуємо всі наші ідеї на практиці, а потім передаємо нашим клієнтам. Контент ми генеруємо самі, а також у нас зараз там майже 200 локацій по всьому світу, ми з кожної бачимо, хто які запити надає. Бачимо, якщо це якась нова ідея, якась нова гра, новий сценарій буде цікавіший – ми беремо це в розробку. Тому ми і контент робимо також. У нас є додатки, які як інструктор керують усіма процесами під час гри автоматично. Вони задають сценарій, наприклад, захоплення прапора або стінка на стінку, або захоплення контрольної точки і сценарій автоматично повністю реагує на всі події. Якщо це команда, і вона залишилася без гравців, то автоматично гра закінчується, тобто у нас все продумано на рівні сценарію. У нас в штаті теж є бізнес-аналітики, і до цієї теми ми залучаємо іноді досвідчених геймдизайнерів, які не в штаті у нас, щоб створити ось цей ігровий досвід. Наприклад, приходить до нас людина на день народження або на корпоратив і йде з почуттям командности зі своєю всією групою. Тому що ми спонукаємо, що ви можете перемогти тільки командною грою. Усі наші сценарії заточені на командність.
Сергій: Якщо це контент є СНГ і є інші країни, як працює інтелектуальна власність? Я так розумію, в самій технології є патенти, у вас і у конкурентів. Ви є таким собі NETFLIX для лазертагів так? Чи правильно я це розумію? Тобто чи так сфера працює чи ні?
Михайло: Не зовсім, тому що насправді, як би ми не намагалися контенту присвоїти цінність, але все одно люди та підприємці купують, бо їм важливо матеріальна залізна річ, і які б ми маркетингові штуки не впроваджували, краще купують устаткування, софт цінується трохи менше, ми не вміємо вести це. Цінується більше в нашій індустрії надійність, тому що все має працювати 12 годин в день без найменшої помилки, на одній зарядці, скажімо, цінуються різні фічерс. У нас є один з патентів, це імітація датчиків, це коли людина стріляє з бластера і йому в плече електромагніт б’є і у нього відчуття, що він стріляє із справжньої зброї. Це та ж стимуляція, імітація, проте ось такі штуки на всіх виставках, вони дуже цінуються на всіх роадшоу, які ми робимо взагалі скрізь. Що стосується сценарії, вони цінуються тими практиками, які вже використовують лазертаг більше року. Ми розуміємо, що повернулися клієнти, йому потрібна постійно міняти контент, але на старті, на жаль, для ринку це поки не головна вимога.
Сергій: Є субкультури навколо цього руху, скажімо, як аніме є там свої фестивалі наприклад? Я почув про корпоративні, ейчар компоненти, а чи є якісь субкультурні фестивалі?
Михайло: Так є. Наприклад для мене теж була новинка, коли ми в Німеччині на виставці були вперше. Ми після кожної виставки їздимо по клієнтах, групове роадшоу це називається, і показуємо наш продукт і запитуємо зворотний зв’язок. Частина з них купують наше устаткування. Так от в одному клубі, в який ми заїхали, ми здивувалися, а там проходить турнір, є турнірна таблиця і дійсно є змагання. В Україні також є. Є федерація лазертага і змагання 5 на 5, 3 на 3 гравці, як правило команди 5 на 5 грають. У нашому клубі «Форпост» в Парку Артема теж проводяться змагання такі 4 рази на рік, якщо я не помиляюся зараз. Також є ще серіал «Як я зустрів вашу маму», і якраз багато наших клієнтів говорять: «Це я бачив в серіалі, я хочу спробувати і купити». Тому нам цей серіал дуже допоміг. Є ще «Фрекен Бок», серія є там про лазертаг, ще Breaking Bad, теж там є лазертаг. Тому після кожної такої інтеграції, інтерес до лазертагу підвищується.
Сергій: Цікаво, виходить є фестивалі, а це все асоціації. Є національні, є міжнародні асоціації. Це як вид спорту чи чого?
Михайло: Так. Це як вид спорту, далеко не такий як пейнтбол, але він набирає популярності за рахунок своєї технологічності, і тут важко обдурити. У футболі теж ще вводять віртуальну реальність і електронні системи, а в лазертазі це відразу. Коли по тобі потрапляють променем, то у тебе відразу ж вимикається зброя і ти не можеш грати, тому дуже легко проводити змагання.
Сергій: Ви використовуєте певний штучний інтелект або нейромережі під час навчання, тобто такі хай-тек речі, за допомогою яких робиться продукт?
Михайло: Швидше ні. У нас продукт має бути прогнозованим, тому що, умовно кажучи, в одному ТЦ має пройти 400 людей за 5 годин, і так просто має бути. Скоріш це вид командного відпочинку, у лазертаг дуже мало поки розвинене особисте, це не особисте устаткування (коли особисто собі людина купує лазертаг і приходить). Це поки мало, але потроху розвивається. Тому цим дуже важко справити перше враження, щоб людина прийшла і відіграла 10 разів, але такого, щоб людина відіграла 100 разів, поки немає такої мети.
Сергій: Що відбувається з еволюцією лазертага у його інтеграції з віртуальною реальністю? Я так зрозумів, це така хвиля ще одна, тобто є пейнтбол, де фарбами стріляють та лазертаг, де багато датчиків. Мабуть, наступний ваш сильний формат – це з окулярами віртуальної реальності. Я бачив пару років тому, коли тільки запускали Oculus, інформаційні матеріали, що є парки з розміткою, я так зрозумів, це така третя хвиля. Чи правильно я це зрозумів чи ні?
Михайло: Як пейнтболіст, сам я раніше грав у пейнтбол професійно. Я не можу сказати, що пейнтбол ось помре після лазертага. Але такого немає, бо все різне. В парку у нас зараз 10 місяців активного використання, і там 60% пейнтбола і 40% лазертага. А є місяці навпаки: влітку там більше лазертага, тому що не потрібно надягати одяг, камуфляж, в якому спекотно, скажімо. А в лазертазі можна у футболці побігати. У віртуальній реальності теж саме, це швидше як доповнення. Тому що зараз пейнтбольні клуби вони не клуби, умовно кажучи, це такі собі івент-агентства. Коли ми 10-15 років тому починали, в пейнтбол грали в основному такі собі чоловіки, що грали, пили пиво, шашлики. Зараз якщо прийти в субботу в пейнтбольний парк, там буде 300 дітей, 200 дорослих і це швидше родинний відпочинок. Діти грають з дорослими, дитячі дні народження, ось випускні були минулого тижня, позаминулого тижня, ми поставили рекорд клубу за відвідуваністю, це ось такі заходи. Якщо говорити про віртуальну реальність, це ще одна така атракція, і ми в нашому парку теж поставимо. Буде пейнтбол, лазертаг і буде там віртуальна реальність. Буде там ще волейбол, тобто, точніше є вже волейбол. Є там відпочити альтанки і так далі, тобто це все такий собі комплекс. Тому віртуальна реальність це швидше доповнення до цієї лінійки, і якщо говорити, в чому особливість, що так, вона ще технологічніша. Це більше IT-продукт, хардвер, більше заліза, хоча якщо говорити про хардвер складові, то у нас там є шокери. Наприклад, коли у вас стріляють, у вас стимулюються м’язи на руці, ви відчуваєте, що у вас там попали, і це такий симбіоз IT та заліза. В чому його головна перевага, що ви можете зробити те, що у віртуальній реальності дорого робити в реальності. Наприклад, ви за 15 хвилин можете пограти на шатлі, в космічному кораблі, а потім 15 хвилин пограти на військовій базі. Ви граєте теж 5 на 5 гравців, ось зараз таке устаткування наше стоїть в новому торгівельному центрі, який відкрився нещодавно, буквально два тижні тому. Там на четвертому поверсі є арена, може хто хоче спробувати протестувати.
Сергій: Про це зрозуміло. Чи ви розробляєте й окуляри для своїх продуктів?
Михайло: Ми не розробляємо. По-перше, це дуже дорого і в цьому випадку ми раді, що не все робимо самі. Окуляри ми використовуємо відомих брендів, але якраз відрізняється особливість, що ми використовуємо наші додаткові розробки. На виставках ми показуємо наші розробки з віртуальною реальністю на стендах. Ми беремо участь на всіх профільних виставках, в Америці там розвинутий ринок, проте вони дивуються. Тобто для них віддача або шокер це щось неймовірне, а ми хлопці прості, із заліза виросли. Тому це наша відмінна особливість.
Сергій: Як ця особливість працює в інших країнах, чи є у людей різні бажання? Десь популярніше пейнтбол чи лазертаг, або якщо тренди змінюються, то воно заходить і масштабується одразу на всю індустрію? Як це працює?
Михайло: Якщо говорити про Україну і найближчі країни, то швидше за все вони прогресивніше в цьому. Якщо говорити про Європу, то вони консервативні в цьому плані, їм важко показати щось нове. Їм подобається, але щоб вкластися грошима, а це не маленькі суми, у віртуальну реальність, то для них це важкувато. Америка десь посередині, бо вони помірно прогресивні і прагматичні. Якщо говорити про ринок віртуальної реальності і лазертагів, то ми більше прямуємо в Америку, ніж в Європу. Хоча в Європі у нас в 40 разів більше наших клубів, ніж в Америці, проте наші продукти по-різному розвиваються.
Сергій: Я читав про різні асоціації віртуальної реальності, в Швейцарії вони є глобальними, і є там купа менторів і інших стейкхолдерів. Вони роблять і для військових різні рішення і для промисловості. Там надзвичайно більше грошей, це промисловість, освітня, медична, військова галузь. Водночас я бачив, що в тих асоціаціях, в Китаї відкривають величезні парки, наприклад як парк Горького. Чи все це відбувається в Україні, чи створюєте ви такі величезні парки? Бо мені здається, якщо у вас модель, де ви працюєте в торгових центрах, тобто це модуль, який можна поставити деінде. Чи так це?
Михайло: Так, таке є. Нещодавно, коли приїжджав до нас наш дилер з Південної Кореї, він розповідав, наскільки в Сеулі такого багато, але ми також фокусуємося на командних іграх. Тобто ми не робимо віртуальну реальність для одиночних ігор. Наша важлива особливість в тому, що ми робимо командні ігри, а віртуальна реальність, лазертаг та пейнтбол є інструментом для цього. Водночас у нашому продукті закладена можливість, щоб грали десятеро проти одного вигаданого супротивника. Віртуальна реальність та умовний фокус на командні ігри, це фокус основний, на якому ми працюємо. Тому ми частина цього парку. У нас є атракціон вже в тому ж Нікольському, де ми є частиною віртуального парку.
Сергій: Як важко або легко вести справи, перебуваючи в Україні. Чи є перепони для ведення справ? Ви це все самі робите абр до державних агенцій звертаєтесь?
Михайло: Ми стараємося усі ключові ресурси в нас залишити, оскільки на експорт ми продаємо, ось правильно ти сказав про ВВП, так от в Україні ми продаємо лише 3-5% всього, що йде на експорт. Якщо взяти ВВП всього світу, то там більше можливостей і мені здається, що коли продавали по Україні, ми сильно самі себе обмежили. Будь-яке харківське або українське виробництво, коли воно орієнтується на Україну, це абсолютно інші правила гри. Ми не могли тоді собі дозволити ані хороших фахівців, ані поїхати на виставку. Наше рішення експортувати, воно було найважливішим в нашій компанії. Звичайно ж, у нас багато варіантів не було. Тому що лазертага в Україні дуже мало, хоча є інші наші виробництва, які орієнтуються на лазертаг в Україну. Але це дуже важко, це взагалі неможливо важко. Коли перед нами відкривається весь наш світ, то це набагато легше, набагато простіше знаходити клієнтів, набагато простіше все. Тому є такі країни як Естонія, вони відразу відправлені на експорт, у них просто варіантів немає. Внутрішній ринок у них хоч і росте, але все одно бізнеси спрямовані на експорт. В Україні типовий підприємець, коли відкриває бізнес, він все одно орієнтується на Україну. Мені здається, зараз це змінюється, тому що я крім того, що є співзасновником в нашій компанії, я ще менторю три проєкти, яким допомагаю виводити на експорт продукти. І ось ця зміна мислення дуже важлива, я бачу, як на очах змінюються навіть цілі власника, коли він розуміє, що є ринок не лише в Україну, але і на експорт. Тому відповідаючи на запитання щодо експорту, без цього не було б нашої компанії в принципі.
Сергій: Скільки ви спочатку працювали на внутрішній ринок?
Михайло: Два роки, у нас є фотографія, де ми були в гаражі у прямому розумінні. Там було 90 квадратів, це були три гаражні бокси і там ми робили лазертаг. Починали експортувати саме звідти. Але ми змінили вже три офіси і шукаємо наступне місце під виробництво, там вже недостатньо місця, це все завдяки експорту. Що стосується України і як воно, ось я згадав те запитання, які перешкоди можуть бути. Дійсно, коли дізнаються, що ми з України, то 2,5% згідно наших даних відмовляються. Тобто тільки 2.5% відмовляються від нашого продукту, коли дізнаються, що ми з України. Як наприклад, з нами спілкуються два австралійці, потім вони питають, а в якому штаті ми знаходимося? Ми відповідаємо, що в харківському штаті, ось такий жарт. Вони вибачились, що не працюватимемо з Україною і не пояснили чому. Приклад інший, це шведи, вони пояснили, вони говорять, що ми вчасно їм не відповіли. Вони замовили у нас тест-драйв, проте коли в суботу вони захотіли поставити запитання, то ми вчасно впродовж трьох годин не відповіли їм. Вони злякалися, що вони в Швеції, і якщо їм не зможуть вчасно відповісти і надати сервіс, це ставить їх справу під ризик, тому вони відмовились. І це інший менталітет, тому в Україні скільки б ми не продавали, в понад 100 українських клубах є наше устаткування. Ніколи такого не було, тобто люди трохи по-іншому сприймають одне одного і розуміють. Є ще третій випадок, коли ми були на роадшоу в Німеччині, люди знали, де ми знаходимося, люди подивилися на Google Maps і кажуть: «Зачекайте, ви в 200 км від зони війни». Взагалі 180 кілометрів, але це не впливає на нас, у нас все спокійно і так далі, але точно людей це напружувало. Водночас я вірю, що ми в силах це змінити і оскільки це вже вийшов блок з історіями, то от ще одна з них. Наш дилер з Південної Кореї приїхав до нас у Харків у гості. У нас до карантину досить багато було гостей. Були з Бельгії, з Італії. У нас є інтервʼю з нашим співробітником, він розповідає, як у нього змінилося життя, це дуже надихає. Ізраїльтяни, бельгійці, американці приїжджали до нас в офіс. Цього разу збиралися приїхати південнокорейці, і він сказав, що приїде, ми приїхали в аеропорт харківський і його не зустріли, тому що його не знайшли. Усі пройшли, з борту на борт зійшли, але його немає, ми написали йому в месенджер, а він не відповідає. Так ми поїхали в офіс, не дочекалися на нього, і він пропав на два тижні, наш дилер. Ми трішки турбувалися, але за два тижні він написав, що збирається приїхати за два тижні, і він прилетів за два тижні. В Харкові він розповів, чому його не було. Виявилося, коли він летів у Харків, то дорогою він залетів в Судан, але тому, що це відносно близько для нього. В Судані його пограбували, його телефон, паспорт вкрали. Його нібито запросив потенційний клієнт з його продуктом і виявився шахраєм. До речі, у мого товариша теж був схожий випадок, коли він летів в Китай. Загалом йому там погано було, і усі ці два тижні він не міг полетіти і все ж таки доїхав до нас і, знаєте, йому в Україні дуже сподобалося після Судану. Тому що до нього добре ставилися, його зустріли, йому показали, він подивився віртуальну реальність, він походив трьома поверхами, він бачив як створюється усе устаткування. І я вірю, що чим більше ми таких брендів створимо, тим краще, тим більше «Нейтронік» – це вже бренд. На усіх виставках на нас дивилися спочатку «А, ці хлопці з України незрозумілі». Однак коли ми беремо участь вже шість разів, шостий рік, то люди вже дуже поважають. Підходять австралійці, знайомляться агенти, знайомляться з нами теж. Але я не говорю, що ми топ, але ми топ треті виробники за продажами. Таким чином ми зможемо підвищити бренд України, і це круто. Але зараз з цим є проблема, те, що ти запитував в попередній раз, воно компенсується креативним потенціалом. Тому що бренд України – це не німецька машина, не американський стартап, але люди не лише з аутсорса. Це я зараз про тези в Україні, і нам треба використати цей потенціал.
Сергій: Якщо слухачі захочуть подивитися виставки ці, що це за виставки? Це чисто фокусні виставки по лазертагу і схожим технологіям, чи це якась глобальна виставка і чи модуль окремий?
Михайло: Гарне запитання, тому що на першу виставку ми поїхали не профільну. Ми поїхали, подивилися, що там хтось з наших конкурентів, але виявилося, що в них декілька продуктів. Ми поїхали в Нюрнберг на першу виставку 15-го року, наскільки я памʼятаю, три дні простояли, у нас було там лише пару відвідувачів і на третій день купили у нас устаткування, це було незвично, але класно, виявляється. Випадково німець проходив в інший ряд, побачив нас і вирішив купити щось таке подібне собі. У нього своє охоронне агентство поруч, і він вирішив собі купити якийсь бізнес для приміщення, де у власності був лазертаг. Тому після цього ми зрозуміли, що до виставок треба дуже серйозно ставитися, ми подивилися, проаналізували конкурентів. Зараз є якісь виставки атракціонів: це устаткування для боулінгу, більярду, там обладнання для живлення, швидкого харчування, також батути, і там виставки називаються «Япо», вони відбуваються в Орландо щороку. Проводяться в різних містах Європи, Амстердамі, Берліні, у Барселоні, Лондоні, Парижі, де була остання, і ще виставки це «Ідоліст». Тобто це Саудівська Аравія, все це виставка-атракціон. Ми їздимо часто на виставки не лише по атракціонах, а також, бо там устаткування для фестивалів або дитячих таборів, або заміські бази відпочинку. Це теж наші клієнти. Це переважно дрібні, але дуже цікаво, я помітив, що чим менше виставки, тим точніше та краще. Ми їздили на виставки в Америці, і на одній виставці було тільки 75 людей за 3 дні, але це було настільки сконцентровано. Коли власник пейнтбольного клубу купив додаток до свого клубу і ми уклали там три дилерські угоди. Це було якраз напередодні карантину.
Сергій: Цікаво, це глобальні точки, де ви працювали. Ти багато подорожуєш, тобто багато часу десь їздиш, як вдома ти плануєш work-life-balance?
Михайло: Слава Богу, що в мене вже троє діток, і мене дружина не завжди відпускає, а раніше ми з Юрою все це самі налаштовували. Зараз у нас є дуже професійна команда, хтось виріс з нами, когось ми запросили з досвідом, які продають точно краще за нас з Юрою. Загалом не так часто з таких питань виїжджаємо, але на виставках постійно є Юрко або я, просто постійно ми міняємося. Також завдяки усій нашій команді, тому що точно мене більше надихає, коли люди більше роблять, ніж навіть ти міг уявити.
Сергій: Ти кажеш, новий напрямок, а в мене було таке логічне запитання. Як хочете змінити індустрію? Які у вас далі плани на цьому етапі розвитку, тобто куди ви рухаєте індустрію. На чому ви зараз фокусуєтесь?
Михайло: Зараз декілька місяців ми тестуємо новий напрям через кризу COVID. Ми спочатку стараємось усі ці наші ідеї протестувати, перш ніж запускати їх в розробку. Зокрема наш найбільший напрям, який вже існує в двох станах, це віртуальна реальність. У нас великі надії на це, потім, можливо, буде доповнена реальність, коли буде трохи більше заліза, на якому можна буде створити доповнену реальність. Загалом у нас є такі початкові напрями, але доки голосно заявляти, що ми виходимо з чимось. У нас в команді, в компанії, цим займається директор з розвитку, в моєму відділі є три людини, і ми постійно тестуємо гіпотези. В нас є два варіанти: є поточні продукти, які ми можемо продавати новим ринкам або навпаки поточному ринку продавати новий продукт. Це маркетинг, де ми тестуємо, що краще розвивається, ми дивимося партнерство, вивчаємо нові технології, і ось те, що ми зробили півтора роки тому, ми запустили розробку і півроку тому, тобто за рік, ми зробили перші два продажі віртуальної реальності.
Сергій: Ти кажеш про доповнену реальність, тобто ти маєш на увазі, що незабаром замість окулярів віртуальної реальності будуть якісь там лінзи або скло для глаз, щоб начепити на обличчя. Це таке станеться?
Михайло: Все правильно для нас, для нашої індустрії командної гри це більше підходить, але зараз це все устаткування ще досить дороге та важке, віртуальна реальність теж, але воно зараз вдесятеро дешевше. Ми тому її використовуємо зараз, і вся наша платформа влаштована таким чином, щоб за чотири роки перейти в доповнену реальність, і саме в активних іграх, де бігають, зокрема і в студії, де дуже важлива безпека. Там, де важливо ось це залучення, мені здається, нам більше підійде доповнена реальність, і ми скоріш за все додамо ще одну категорію, сподіваюся, ще за три-чотири роки.
Сергій: Відразу почали спливати в пам’яті ролики з ютубу про людей з майбутнього, де люди ходять і це все доповнена реальність. Це таке для мене повідомлення, що майбутнє вже тут, і ми вже його робимо, це так для мене звучить. Ще одне питання, мабуть, останнє. Якщо слухачі захочуть у Харкові, у Києві або в інших містах. Де ви в Харкові розташовані? Куди можна прийти спробувати ваші продукти або в інших містах? Як знайти ваш бренд або ваших партнерів?
Михайло: У нас на сайті є карта наших клієнтів. Там можна пограти у будь-якому місті і на будь-якому устаткуванні, в усіх містах України є наше дистрибʼюторство, де стоїть наше обладнання. Що найцікавіше, можна вважати, коли ми починали, а це було девʼять років тому, в пейнтбольних клубах ніде не було лазертагу. Зараз майже в кожному пейнтбольному клубі: «Як це, в сенсі немає лазертага?» Зараз це не значно змінилося. Щодо Харкова: у нас є дуже великий пейнтбольный клуб в Парку Машинобудівників (колишній Парк Артема) біля станції метро «Турбоатом», там є вісім паралельних майданчиків, де ви можете побачити і обрати будь-який майданчик і пограти на ньому. Можете в один день пограти на різних майданчиках відкритих, більше схожих на будівлю і так далі, також є альтанки де можна святкувати дні народження. Що стосується критого лазертагу, то це ми у Французькому бульварі напроти IMAX. На четвертому поверсі, останньому, є наша арена. Вона невелика, там вміщується до десяти людей, а якщо говорити про Парк Артема, то там може хоч 300 людей пограти, у нас була така одна команда. Турніри по 300 людей, де грає одна компанія. І ось у ТЦ Нікольський, який цьогоріч відкрився, на четвертому поверсі є наша арена, клієнтська SKY PARK, ось ми зараз уважно дивимось на неї, це перший пілот, це перша такого формату. У всьому світі, якщо не помиляюся, не дуже багато є подібних проєктів. Тому що тільки тільки зараз це усе зароджується і віртуальна реальність вільного ходіння. Коли ви не просто стоїте на місці і рухаєтеся під контролем, а ви реально ходите, в окулярах віртуальної реальності, і зображення в окулярах теж змінюється, завдяки цьому занурення досить серйозне, це варто спробувати. Ось раніше у нас були арени в «Магелані» і на Науковій, але там було мало орендарів і ремонт, тому нас вже там немає.
Сергій: Це було дуже цікаво. Думаю, слухачі також дізнаються багато інсайтів щодо того, як у віртуальну індустрію приходять, та як люди рухаються. Нагадаю, сьогодні ми спілкувалися з Михайлом Ободом, співзасновником компанії «Нейтронік», де розмовляли про особливості їхньої справи, як вони роблять та розвивають креативні продукти в Україні та закордоном. Слухайте нас на Gwara Media, це шоу Gwara Talks подкаст.
Звісно, такі зустрічі як з Михайлом мене дивують. Отак ходиш містом, бачиш цих людей, бачиш їх на івентах та навіть не уявляєш, що команда робить сервіси класні, цікаві, креативні, які вони поширюють по всьому світу. Я завжди думав щодо лазертагів, що це розважальна якась історія. А виходить, слухаєш як це створюється, скільки там особливостей, патентів, і хочеться поаплодувати цій команді.
Це був подкаст Gwara Talks від Gwara Media. Прошу вас поширити це та поділитися зі своїми друзями, ставте нам зірочки на платформах, де ви слухаєте. Нагадую, ми доступні на всіх платформах, тобто на Google Podcast, Apple Podcast, Anchor, та звісно на сайті Gwara Media. Чекайте на наступні зустрічі, і якщо у вас будуть ідеї, кого можно запросити на наш подкаст – пишіть нам в усі соцмережі, на нашу пошту. Ми завжди будемо цьому раді. Це був Сергій Прокопенко.
