Ми провели день зі слідчими у Куп’янську, які намагалися відтворити події того трагічного дня. Вони продовжують знаходити рештки та тіла людей.
День із криміналістами виглядає як відбудова моторошного пазла. Кожна машина досліджується з усіх боків: оглядаються отвори від куль стрілецької зброї. Всі подібні злочини ретельно документуються.
Сільська дорога вздовж залізничного полотна була останньою надією на порятунок місцевих, які тікали від війни.
Тіла загиблих в машинах та поряд прибрали в перші дні виявлення. Остання жертва знайдена лише декілька днів тому, поранена тікала через лісосмугу.
Це жінка, яка зі слів місцевого, працювала вихователькою в дитсадку, та опікувалась безпекою дітей під час окупації. Криміналісти констатують імовірну смерть від уламків.
Вони намагаються провести опис тіла, але поряд працює наша артилерія (бойові дії у цій місцевості продовжуються і після деокупації). Тому, побоюючись обстрілів, фахівці переміщуються у більш безпечну частину міста.
Огляд тіла закінчується на узбіччі дороги біля побитих житлових будинків у дворі яких виявлено, ще одне поховання. Зі слів місцевих, це 34-річний хлопець, якого розстріляли через підозру у наведенні артилерії. Його поховали батьки прямо в подвір’ї.
У Куп’янську прилітає кожен день, тому робота зі збору тіл, а також слідчих дій набуває особливої складності. Ніхто не має бажання ризикувати живими заради мертвих, навіть попри процесуальні норми.
Закінчуючи усі бюрократичні аспекти своєї справи криміналісти слухають розмову місцевих працівників ДСНС, які розкопують поодинокі поховання по місту:
«Кацапи лежать ще тут усюди, куди не проїдь. Вони навіть на ношах в полях покинуті валяються.»
Експерти резюмують:
«Вони ще так місяць два полежать і води у вас тут чистої не буде, це дуже погано. Так, роботи тут на рік вперед, а може і на два».
Тіло загиблої жінки відправляють у морг, могилу у сусідньому дворі наказали копати завтра вранці, вже 5 вечора темрява, а завтра у Куп’янську продовжиться робота.
